Поняття бюджетної політики держави

Відсутність системи  оцінок потреби бюджетних видатків на регіональному рівні створює  протиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.

Перебудова  бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним  та регіональними бюджетами, а й  відносин бюджетів вищестоящого рівня  до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів — основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Створення механізму  розвитку міжбюджетних відносин на регіональному рівні — досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Воднораз система міжбюджетних відносин при всій її важливості — лише частина загальної проблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин неможливо розв'язати проблему достатку фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою удосконалення  міжбюджетних відносин необхідно було б:

• вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи;
• зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тобто зробити їх регулюючими;
• підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень;
• усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогою бюджетного регулювання;
• привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фінансування.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У нас недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.  

Із прийняттям Конституції України, закону "Про  місцеве самоврядування в Україні", затвердженням нової структури класифікації доходів та видатків бюджету гостро постала необхідність внесення змін до основного бюджетного закону. З цією метою розроблений  законопроект "Про бюджетний  устрій та бюджетний процес" Він покликаний забезпечити встановлення юридичних норм і процедур бюджетного процесу в Україні, привести його у відповідність із вимогами чинного законодавства, тобто визначити концепцію правового  регулювання бюджетного процесу з метою приведення його у відповідність із сучасними умовами економічної ситуації в Україні.  

Запропоновані в законопроекті норми дають  змогу: чітко розмежувати  повноваження і відповідальність виконавчої та законодавчої влади у процесі підготовки, затвердження і виконання бюджету; сформулювати процес утворення зобов'язань по платежах з бюджету та їх погашенню таким чином, щоб не допускати утворення заборгованості в бюджетній сфері; контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду; чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях; забезпечити необхідні повноваження міністру фінансів для організації розробки й виконання державного бюджету.  

Вперше до бюджетного законодавства внесені чіткі  норми, які регламентують державні запозичення, визначають умови надання державних гарантій у структурі  державного боргу та видатках бюджету, дають дозвіл на кредитування й здійснення фінансових інвестицій коштів державного бюджету.

 

Розділ 2. Сутність бюджетного механізму

 

2.1. Склад і  структура бюджетного механізму

 

Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних  відносин,  методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі і соціальні процеси. [12]

До бюджетних  методів регулювання економічних і соціальних процесів відносяться:  

1. податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит і пропозицію на них;  
2. бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва і вдосконалення його структур; розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;  
3. фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові, безпроцентні кредити і ін.);  
4. створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій в розвитку економіки.

Розглянемо ці методи детальніше.

Податки - це економічні відносини в грошовій формі, які  виникають між державою з одного боку і населенням та підприємствами з іншого з приводу примусового  обов'язкового вилучення частини  доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Податковими надходженнями  до бюджетів визнаються передбачені  податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.    

Податковими надходженнями  до державного бюджету України являються:

- податок  на  прибуток  підприємств;

- збір за спеціальне  використання водних ресурсів  загальнодержавного  значення  та  збір  за користування водами  для потреб гідроенергетики і  водного транспорту;

- платежі  за  спеціальне  використання лісових ресурсів державного значення;

- платежі   за   користування   надрами   загальнодержавного  значення;

- акцизний  збір  з   вироблених  в  Україні  товарів;

- акцизний збір з   ввезених  на  територію  України   товарів.

Податковими надходженнями  до місцевих бюджетів являються:

- прибутковий податок  з громадян;

- державне мито в  частині, що належить відповідним  бюджетам;

- плата за ліцензії  на провадження певних видів  господарської діяльності та  сертифікати, що видаються виконавчими  органами відповідних рад;

- плата за державну  реєстрацію суб’єктів підприємницької  діяльності, що справляється виконавчими  органами відповідних рад;

- плата за торговий  патент на здійснення деяких  видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання  торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних  штрафів, що накладаються виконавчими  органами відповідних рад або  утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб’єктів  малого підприємництва у частині,  що належить відповідним бюджетам.

Бюджетне фінансування - надання в безповоротному порядку  коштів з бюджету господарюючим  суб’єктам для повного або часткового покриття їх витрат.

Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, — з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі принципів: плановості; цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського  рахунку. Цей метод використовується  для фінансування заходів з  державного бюджету України. Це  система бюджетних рахунків органів  Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування  бюджетних коштів з поточних  рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Фінансова підтримка  окремих галузей і підприємств  для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку здійснюється через надання  субвенцій, пільгових, безпроцентних  кредитів і ін. Позики з бюджету державним підприємствам — це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка.

Фінансову підтримку  як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Умовами  договору мають бути передбачені  зобов'язання сторін щодо обсягів, строків  надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного  повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяги і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка  застосовується при фінансуванні планово-збиткових  підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

 Наступним методом  бюджетного регулювання є створення  за рахунок бюджетних коштів  спеціальних фондів, резервів для  попередження диспропорцій в розвитку економіки. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не носять постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про виділення  коштів з резервного фонду бюджету  приймаються відповідно Кабінетом  Міністрів України, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевими  державними адміністраціями та виконавчими  органами місцевого самоврядування.

Резервний фонд бюджету  не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації  та виконавчі органи місцевого самоврядування  щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та  відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету.

У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Отже, бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

 

Розділ 3. Основні напрями  бюджетної політики на сучасному  етапі

 

3.1. Аналіз напрямків  бюджетної політики на 2013 рік

Основні напрями бюджетної  політики на 2013 рік ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" та прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України.

 

 Реалізація бюджетної політики спрямована на забезпечення сталого розвитку національної економіки у 2013 році, підвищення стандартів життя і рівня добробуту громадян, сприяння збалансованому розвитку конкурентоспроможної економіки, забезпечення фінансової стабільності держави та здійснення заходів із зменшення рівня "доларизації" економіки, підвищення ефективності виконання програм імпортозаміщення, розвиток виробництва вітчизняних товарів, ефективний захист внутрішнього ринку та підтримку експорту, модернізацію інфраструктури та базових секторів економіки, забезпечення екологічної безпеки, оптимізацію соціального захисту населення в результаті підвищення його рівня та адресності.

 

 Пріоритетами національної  економічної політики є надання  державної підтримки підприємствам, що реалізують інноваційні проекти або використовують у своїй діяльності інноваційні технології, а також збільшення обсягів виробництва базових галузей економіки (зокрема, сільського господарства, вугільної промисловості, машинобудування і виробництва мінеральних добрив).