Проблеми класифікації багківських ризиків

-         ризик розриву контракту внаслідок дій влади країни, в якій знаходиться компанія-контрагент, або змін законодавства;

-         ризик воєнних дій або цивільних безладів та ін.

Політичний ризик умовно можна поділити на регіональний, ризик на рівні країни та міжнародний. Ця кла­сифікація характеризується нестабільністю внутрішньополітичної ситуації в країні, регіоні та світі.

Правові банківські ризики виникають у випадку непе­редбаченої зміни законодавства, що регулює банківську діяльність або діяльність клієнтів банку, а також у випад­ку відсутності законодавчого регламентування тих або ін­ших банківських операцій.

Соціальні ризики зумовлені національними особливостями, можливими ідеологічними і релігійними розбіж­ностями, національними конфліктами, різним рівнем життя населення.

Ризик інфляції зумовлений виникненням збитків чи скороченням розмірів прибутку банку внаслідок деваль­вації національної грошової одиниці та знецінювання бан­ківських активів і власного капіталу банку. Інфляція тією чи іншою мірою супроводжує всі економічні процеси, тому банки не можуть істотно вплинути на неї. У зв'язку зі специфікою своєї посередницької діяльності банки можуть використовувати високі темпи інфляції для підвищення прибутковості своїх операцій за рахунок значного прирос­ту грошової маси і дії кредитного мультиплікатора в процесі кредитування клієнтів.

Форс-мажор (фр. force-majiere – непереборна перешкода) – непередбачені події (обставини), які загрожують виконанню умов договору.

Форс-мажорні обставини поділяються на дві категорії довготривалі та короткотривалі. До довготривалих відносять заборону експорту (через війну, блокади, валютні і ресурсні обмеження та інші урядові заходи пов’язані екстремальними ситуаціями) і до короткотривалих – пожежу, замерзання водних шляхів чи портів, виникнення перепон для товаропросування тощо.

Виокремлюють кілька груп форс-мажорних обставин:

-         природні явища, що характеризуються стихійним характером (пожежі, повені, землетруси і т.д.)

-         екстремальні ситуації громадського життя (військові дії, масові захворювання (епідемії), страйки тощо);

-         особливі заборонні акти держави (оголошення карантину, обмеження перевезення на визначених напрямках, заборона торгових операцій і т.ін.).

Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку дуже високий. Управляти цими ризиками дуже складно, а іноді й неможливо.

Технологічний ризик (ризик системи) — це наявний або потенційний ризик втрат банку, пов'язаних із вико­ристанням технічних засобів, високотехнологічного об­ладнання і технологій.

Виникнення цього виду ризику зумовлене збоями ком­п'ютерної техніки або мереж зв'язку, помилками в мате­матичних моделях, формулах і розрахунках, недоліками в інфраструктурних підсистемах банку тощо. Типовим проявом технологічного ризику є збої у комп'ютерній мережі бан­ку або системі електронних платежів.

Операційний ризик — це наявний або потенційний ри­зик втрат банку, який виникає внаслідок невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій та їх результативністю.

Ризик трансакції — це наявний або потенційний ри­зик втрат банку, який виникає в процесі укладання і реєс­трації угод, підписання контрактів, виконання розрахун­ків, поставки цінних паперів, валюти, предметів лізингу тощо. Цей вид ризику тісно пов'язаний з технологічним, документарним та операційним ризиками. Типовим при­кладом ризику трансакції є здійснення зустрічних пла­тежів, коли моменти переказу коштів не синхронізовані. В цьому випадку та сторона, яка здійснює платіж першою, бере на себе ризик трансакції.

Стратегічний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок необґрунтованих управлінських рішень, неналежної ре­алізації рішень і неадекватного реагування на зміни в бізнес-середовищі.

Цей ризик виникає внаслідок несумісності:

-         стратегічних цілей банку;

-         бізнес-стратегій, розроблених для досягнення цих цілей;

-         ресурсів, задіяних для досягнення цих цілей;

-         якості реалізації бізнес-стратегій.

Крім того, стратегічний ризик може виникати у випад­ку неадекватного ресурсного забезпечення реалізації бізнес-стратегій, а також помилкового підходу до управління ризиками в банківській практиці. Амбіційність у випадку недостатнього забезпечення кадровими або фінансовими ресурсами може призвести до збитків і навіть до втрати банком своєї репутації. Класичний приклад стратегічного ризику — надмірні інвестиції в нерухомість або невиправдано швидке розширення мережі філій без ретельних мар­кетингових досліджень.

Також до функціональних ризиків можна віднести юридичний ризик, необхідність врахування якого зазна­чена у методичних вказівках Національного банку з інс­пектування банків "Система оцінки ризиків"1.

Юридичний ризик — це наявний або потенційний ри­зик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок порушення або недотримання банком вимог законів, підзаконних нормативно-правових актів, угод, прийнятої прак­тики або етичних норм, а також можливості двозначного тлумачення встановлених законів або правил.

Ризик впровадження нових продуктів — це наявний або потенційний ризик втрат банку, який виникає внаслі­док недосягнення запланованого рівня окупності нових банківських продуктів, послуг, операцій або технологій. Цей вид ризику є складовою маркетингових ризиків і су­проводжує діяльність банку, пов'язану з розробкою і впро­вадженням нових банківських продуктів і послуг з метою розширення клієнтської бази, виходом на нові сегменти ринку тощо.

Ризик втрати репутації — це наявний або потенцій­ний ризик втрат банку, який виникає внаслідок скорочен­ня клієнтської бази або відпливу грошових коштів у зв'язку з неспроможністю банку підтримувати свою репу­тацію як надійної та фінансово стійкої установи. Втрата довіри до банку з боку вкладників і клієнтів може призвести до відпливу коштів і, як наслідок, непла­тоспроможності.

Ризик зловживань — це наявний або потенційний ри­зик втрат банку, зумовлений шахрайством, розтратами, оприлюдненням конфіденційної інформації службовцями або клієнтами банку, використанням конфіденційної ін­формації керівництвом банку у власних цілях, відмиван­ням грошей тощо.

Кредитний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає у зв'язку з неспроможністю сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання.

Кредитний ризик супроводжує всі види банківської діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними від­повідно до реальних умов чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція — на балансі чи поза балансом.

Валютний ризик — це наявний або потенційний ризик дія надходжень і капіталу, який виникає внаслідок несприятливих коливань курсів іноземних валют і цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити:

-         на ризик трансакції;

-         ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);

-         економічний валютний ризик.

Економічний валютний ризик полягає в зміні конку­рентоспроможності банку або його структур, що входять до консолідованої групи, на зовнішньому ринку внаслідок суттєвих змін обмінних курсів.

Ринковий ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок не­сприятливих коливань вартості цінних паперів і товарів, а також коливань курсів іноземних валют за тими інстру­ментами, які знаходяться в торговельному портфелі бан­ку. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових і пайових цінних паперів, валют, товарів і похідних інструментів (деривативів).

Особливо важливо враховувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення за кредитними операціями, ос­кільки зміни ринкової вартості цінних паперів чи зниження цін на нерухомість може призвести до втрат банку під час реалізації заставленого майна у випадку неплатоспромож­ності позичальника. Розмір цих втрат визначається сумою перевищення заставної вартості майна над ринковою.

Ризик ліквідності — наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок неспроможності банку виконати свої зобов'язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат.

Ризик ліквідності виникає у зв'язку з нездатністю управляти незапланованими відпливами коштів, змінами джерел фінансування або виконувати позабалансові зобо­в'язання.

Ризик ліквідності можна розглядати як два окремих ризики:

-         недостатньої ліквідності;

-         надмірної ліквідності.

Відсотковий ризик (ризик зміни відсоткової ставки) — це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу банку, який виникає внаслідок несприятливих змін відсоткових ставок.

Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позаба­лансових інструментів. Основними видами ризику зміни відсоткової ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

-         ризик зміни вартості ресурсів — виникає внаслідок різниці в строках погашення (для інструментів з фіксованою відсотковою ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів зі змінною відсотковою ставкою) банківських активів, зобов'язань і позабалансових позицій;

-         ризик зміни кривої дохідності — виникає внаслідок змін у нахилі та формі кривої дохідності;

-         базисний ризик — виникає внаслідок відсутності достатньо тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

-         ризик права вибору — виникає внаслідок наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямо чи опосередковано наявне в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.

За місцем виникнення розрізняють два види відсотко­вого ризику: позиційний і структурний.

Позиційний ризик — це ризик однієї операції, пов'я­заний зі зміною відсоткових ставок. Наприклад, банк ви­дав кредит за плаваючою відсотковою ставкою, при цьому невідомо, чи одержить банк прибуток, чи зазнає збитків.

Структурний ризик — це загальний ризик балансу банку, який виникає внаслідок коливань відсоткових ста­вок. Для захисту від структурного ризику банки мають проводити цільову відсоткову політику стосовно зміни структури балансу, здійснювати розрахунки компенсації відсоткового ризику та регулювати відсоткові ставки від­повідно до умов фінансового ринку.

Вкладення банку в цінні папери на інвестиції – державні цінні папери, облігації підприємств, акції – це фінансові інструменти ринку капіталів. Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризи, сутність якого полягає в небезпеці втрати інвестованих коштів та очікуваного доходу. Ризики інвестиційної діяльності зумовлені дією макроекономічних (екзогенних) та внутрішніх для фірми (ендогенних) чинників.

Ризик зміни ресурсної бази тісно пов'язаний з ринко­вим, відсотковим і валютним ризиками. При формуванні ресурсної бази банк повинен враховувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (зміни відсоткових ставок за депозитами, коливань курсів іноземної валюти та ін.). Наприклад, у випадку залучення довгострокових вкладів банк зазнає збитків у випадку зниження відсоткової став­ки на депозитному або кредитному ринках. І навпаки, у випадку залучення короткострокових вкладів після настання строку їх виплати банк може постати перед пробле­мою подорожчання ресурсів.

Одним із напрямів управління ризиком зміни ресурсної бази є розробка депозитної політики, яка має на меті забезпечити банк ресурсами на певний час і за певною ціною для здійснення активних операцій. У процесі її реалізації вирішуються два протилежні завдання: забезпечення стабільності ресурсної бази і мінімізація витрат з її формування.

Інша форма прояву ризику ресурсної бази — це збитки у вигляді недоотриманих прибутків у зв'язку з необхідніс­тю наявності певної суми ліквідних коштів для здійснен­ня розрахунково-касового обслуговування клієнтів (списання коштів з поточних рахунків, видача авансу на відрядження або заробітної плати, зняття депозиту готів­кою тощо). Для банку це активи, що не приносять прибутку, їх розмір залежить від зовнішніх обставин (ступінь довіри до банку, економічна та політична ситуація в краї­ні) і структури клієнтів банку (наприклад, високий відсо­ток торговельних організацій означає великий обсяг інкасації готівки).

Щоб ефективно управляти ризиками, банківська установа повинна знати, з якими видами ризиків пов’язана її діяльність. Для цього потрібно об’єктивно оцінити всі основні ризики, і зрозуміти, які конкретно ризики і в якому об’ємі банківська установа спроможна взяти на себе. Досить часто, ставлячи перед собою таку ціль, банк починає створювати ефективну систему управління ризиками.

Провідним принципом в роботі комерційних банків в умовах переходу до ринкових відносин є прагнення до отримання як можна більшому прибутку. Ризики тим більше, чим вище шанс отримати прибуток.

Високий ступінь конкуренції на банківському ринку змусив керівників банків змінити своє відношення до політики управління ризиками. Тому, що колись вважалося формальністю, тепер приділяється велика увага. Перш за все, мова йде про розвитку підрозділів, відповідальних за управління ризиками, систем управлінської інформації, затвердженні лімітів і методики вимірювання ризиків.