Проблеми класифікації багківських ризиків

Система управління ризиками реалізується шляхом вжиття конкретних заходів і складається з таких елементів та підсистем:

־      управління активами і пасивами;

־      реалізація кредитної політики;

־      установлення нормативів і лімітів;

־      ціноутворення продуктів і послуг;

־      управлінський облік та фінансовий аналіз;

־      вимоги до звітності та документообігу;

־      інформаційно-аналітична служба;

־      розподіл повноважень у процесі прийняття рішень;

־      моніторинг;

־      аудит;

־      служба безпеки.

Для процесу управління ризиками надзвичайно важливим є ефективний  і нагляд з боку керівництва та ради банку. Конче необхідно, аби члени ради та правління розуміли сутність своїх  і обов'язків щодо управління ризиками і відповідально виконували покладені на них відповідні функції. Стратегічний банківський ризик-менеджмент мас до­повнюватися розробкою конкретних заходів і методів регулювання.

Рада акціонерів має затвердити стратегію та положення про управління ризиками і запровадити за участі керівництва банку моніторинг та контроль за ними. Рада повинна регулярно отримувати інформацію про ринкові ризики банку і визначати методи контролю за ними ризиками.

Правління банку мусить забезпечити ефективне управління структурою бізнесу та рівнем ризиків, на які йде, розробити і впровадити положення і процедури контролю та обмеження ризиків, а також подбати про наявність ресурсів, необхідних для оцінки і контролю за ризиками.

Положення та процедури регламентують контроль за ризиками як у довгостроковій перспективі, так і стосовно щоденних операцій.

Керівництво банку повинно подбати про чітку підзвітність і ретельне виконання функціональних обов'язків що­до управління та контролю за ризиком. Воно також несе відповідальність за впровадження:

־      відповідних лімітів ризику;

־      досконалих методик та критеріїв його виміру;

־      принципів обчислення позицій та визначення результатів діяльності;

־      деталізованого процесу звітності й контролю;

־      ефективної системи внутрішнього контролю.

Як і передбачено Законом "Про банки і банківську діяльність", заснування постійно діючого органу управління ризиками з функціями виявлення, оцінки, аналізу та мінімізації фінансових, функціональних і зовнішніх ризиків є неодмінною передумовою стабільної діяльності банку. У малих банках зазначені функції може виконувати окремий співробітник (фінансовий менеджер, ризик-менеджер). Та в будь-якому разі цю роботу слід чітко регламентувати. Спеціально розроблені документи банку мають визначати правила й періодичність проведен­ня аналізу ризиків, способи їх фіксації та використання результатів оцінки, порядок подання керівництву відповідних рекомендації і контролю за їх дотриманням.

Головною функцією правління банку в аспекті управління ризиками є вироблення і затвердження стратегічних планів, ухвалення стратегічних управлінських рішень, розгляд і затвердження «верхніх» документів власної нормативної бази.

В процесі управління ризиками також задіяні Наглядова Рада, Колегіальні органи, Служба внутрішнього аудиту і спеціалізований підрозділ – Відділ аналізу і управління ризиками.

Наглядова рада систематично відстежує стан управління ризиками, впливає на вибрану Правлінням схильність до ризиків, встановлює порядок проведення ревізій і контролю фінансово-господарської діяльності Банку, забезпечує функціонування належної системи внутрішнього і зовнішнього контролю фінансово-господарської діяльності Банку, виявляє недоліки системи контролю, розробляє пропозиції і рекомендації щодо її удосконалення. Наглядова Рада також здійснює контроль ефективності зовнішнього аудиту, об'єктивності і незалежності аудитора, стежить за усуненням недоліків, виявлених під час проведення перевірок ревізійною комісією, службою внутрішнього аудиту і зовнішнім аудитором.

Колегіальні органи  покликані управляти банківськими ризиками. Кожен вітчизняний банк з метою управління ризиками повинен мати у своїй структурі такі постійно діючі комітети:

-         кредитний (цей підрозділ щомісяця оцінює якість активів, готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення);

-         комітет з питань управління активами й пасивами (щомісячно розглядає собівартість пасивів і прибутковість активів, приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання стосовно відповідності строків активів та пасивів, надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі;

-         тарифний (аналізує співвідношення собівартості послуг і ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів).

Рисунок 1.2 Структура підрозділів ризик менеджменту в комерційному банку

Відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом із кредитного ризику, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий несуть відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної комітетом з управління ризиками, зв'язаними з активами і пасивами.

Комітети на відміну від правління банку вже повністю залучені в процес управління всіма ризиковими позиціями банку за допомогою затвердження внутрішньої нормативної бази, ухвалення як стратегічних, так і тактичних управлінських рішень відносно виконання стратегічних і тактичних планів, відкриття ризикових позицій, об'єм яких відповідає повноваженням кожного конкретного колегіального органу банку. Саме комітети, відповідальні за управління ризиками в банці, повинні розподіляти повноваження структурних підрозділів банку в даному виді діяльності, залишаючи тактичний контроль за процесом управління банківськими ризиками своєю прерогативою.

Служба внутрішнього аудиту проводить перевірку і тестування систем внутрішнього контролю і управління ризиками.

Роль другого рівня процесу управління банківськими ризиками грає структурний підрозділ, що професійно займається цим процесом, як правило, це управління або департамент ризик-менеджмента. Головним завданням такого підрозділу залишається забезпечення належного проходження всіх етапів процесу управління банківськими ризиками за допомогою створення і застосування відповідної внутрішньої нормативної бази, ухвалення тактичних і оперативних управлінських рішень.

Тактичне управління банківськими ризиками, що покладається на підрозділ ризик-менеджмента, здійснюється на трьох рівнях.

Рівень розробки:

־      розробка внутрішньої нормативної бази;

־      створення системи лімітів, квот і інших обмежень;

־      створення системи звітності;

־      розробка заходів антикризового управління.

Рівень впровадження:

־      створення робочих груп;

־      сценарний аналіз (бэк-тестинг);

־      аналіз результатів тестування.

Рівень використання внутрішньої нормативної бази:

־      встановлення, перегляд і контроль лімітів;

־      використання інших похідних від методів управління банківських рисок;

־      сценарний аналіз (стрес-тестування).

Серед основних функцій відділу аналізу і управління ризиками: забезпечення проведення кількісної і якісної оцінки ризиків, з якими стикається банк; моніторинг і управління окремими видами рисок в рамках нормативів, граничних якісних і імовірнісних оцінок ризиків, забезпечення методології управління ризиками; створення системи для автоматизованого ведення і обробки бази даних, що стосуються рисок; ідентифікація і моніторинг порушення лімітів; аналіз можливих сценаріїв; підготовка звітності щодо ризикованих позицій і надання рекомендацій Правлінню щодо їх оптимального значення.

Оперативне управління ризиками здійснюється безпосередньо підрозділом, що відкриває ризикову позицію, в порядку самоконтролю, за допомогою моніторингу відкритих позицій на предмет дотримання встановлених лімітів і інших обмежень. На структурні підрозділи покладається відповідальність за консолідацію інформації і надання управлінській звітності.

Найважливішими елементами систем управління ризиками є:

- чіткі і документовані принципи, правила і директиви з питань торговельної політики банку, управління ризиками, організації трудового процесу і використовуваної термінології;

- створення спеціальних груп управління ризиками, не залежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед виконавчим директором банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед директором по кредитах, тобто перед членами вищого керівництва банку;

- установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль за їх дотриманням, а також об'єднання ризиків по окремим банківським продуктам, контрагентам і регіонам;

- визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики. Як правило, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиках;

- для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по управлінню, не залежні від комерційних підрозділів банку;

- всі елементи системи контролю і управління ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.

Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, зв'язаного з тим або іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.

Список використаної літератури:

1.           Бондаренко Л.А. Побудова системи ризик-менеджменту в комерційному банку // Фінанси України. – К.: - 2003.- №9. – С.83-93.

2.           Васюренко О.В., Волохата К.О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 463 с.

3.           Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємстві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 480с.

4.           Вітлінський В.В., Пернарівський О.В. Кредитний ризик комерційного банку: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – 251 с.

5.           Вовк В.Я., Хмеленко О.В. Кредитування і контроль: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 463с.

6.           Вощилко М. Основи управління ризиками у банківській справі // Вісник НБУ. – К.: - 2001. – №12 . – С.51-52.

7.           Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Підручник / За ред.. А.М. Герасимович. – Вид. 2-ге без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 600с.

8.           Довгань Ж. Управління ризиками в банківських установах // Світ фінансів. – Тернопіль. – 2007. - №2. – С.113-119.

9.           Коваль С. Базель ІІ: аналіз основних положень та можливості їх впровадження в Україні // Світ фінансів. – Тернопіль. – 2008. - №4. - С.104-111.

10.      Коротюк В., Куценко О. Базель ІІ: контроль з боку органу нагляду та ринкова дисципліна // Вісник НБУ. – К.: - 2007. - №5.-С. 3-8.

11.      Кривцул І.М., Кутник О.І. Управління ризиками комерційного банку // Регіональна економіка. –К.: - 2008. - №4. – С.104-108.

12.      Ліщенко Г.С., Кришталь Г.О. Базельська угода ІІ: розвиток міжнародних стандартів оцінки адекватності капіталу рівню ризиковості банківської діяльності // Проблеми матеріальної науки. Економічні науки. – К.: - 2008. № 7. – С.89-94.

4