Механізм інвестиційного кредитування

     Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови. 
Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

     Центральне  місце в системі принципів  банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

     Принцип поверненості означає, що кредит має  бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

     Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу — зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення — заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв'язки з банком та високу платоспроможність.

     Принцип строковості означає, що позичка  має бути повернена позичальником  банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі порушення принципу строковості банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги. Строк кредиту — це період користування позичкою. Він розраховується з моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого погашення.

     Принцип платності означає, що кредит має  бути повернений позичальником банкові  з відповідною оплатою за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток — плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

     Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт. Закономірність переходу до кредитування господарського суб'єкта, про що йшлося вище, не можна абсолютизувати. Банк обов'язково повинен розрізняти об'єкти кредитування, насамперед ті з них, які пов'язані або з капітальними вкладеннями, або з основною виробничою діяльністю. 
Щодо правил кредитування, то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв'язання тих чи інших типових проблем.

     У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників), набір  і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в основному  і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення кредитних операцій. 
Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.

     Принципи  банківського кредиту не є раз  і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних  відносин спричиняють як появу нових  принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних  принципів кредитування. 
 

2. Аналіз  ринку інвестиційного кредитування.

     На  даний момент вітчизняна фінансова  система не стала істотним джерелом інвестиційних ресурсів для сфери  реального виробництва. Станом на 01.01.2011 р. співвідношення портфелю інвестиційних кредитів до ВВП – 11%, частка кредитів інвестиційного спрямування юридичним особам в сукупних кредитах банківської системи України – 12%. Міжнародна фінансова криза 2008 року ще раз довела велику залежність економіки України від іноземних позик – незначні темпи збільшення інвестицій в основний капітал за рахунок позик уповільнилися (Рис. 2.1).

     Рис. 2.1. Динаміка інвестиційної активності фінансових установ України за 2002-2010 роки [ 2] 

     За  даними Держкомстату України, у розрізі  джерел фінансування капітальних інвестицій суб’єктів господарювання у 2010 році частка державного бюджету складає 5,8% (2009 рік - 4,3%), місцевих бюджетів – 3,4% (2009 рік - 3,1%), власних коштів підприємств – 60,8% (2009 рік - 66,1%), кредитів банків та інших позик – 12,3% (2009 рік - 13,3%). Частка іноземних позик зменшилась до 2,1% проти 4,2% за 2009 рік [ 4 ].

     Хоча  протягом 2010 року були створені умови для відновлення інвестиційної функції банківської системи (обсяг кредитів, наданих юридичним особам, збільшився на 7,8%, у т.ч. у національній валюті – на 13,4%), проте не змінилася галузева структура наданих кредитів. Приріст кредитів відбувався майже за всіма видами економічної діяльності, крім будівництва, найбільше зростання спостерігалося за кредитами, наданими торговельним організаціям, підприємствам з виробництва, розподілу, електроенергії, газу та води, транспорту та зв’язку, добувної промисловості, а також корпорацій, що займаються операціями з нерухомим майном. Не вдалося активізувати інвестиційне кредитування – частка кредитів, наданих на інвестиційні цілі, зменшилася на 2 в.п., але подовжилися терміни надання кредитів – довгострокові кредити суб’єктам господарювання зросли на 4 % за 9 місяців 2010 р. [19]

     Таблиця 1

     Кредити, надані нефінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням і строками погашення [12]

     Як  бачимо, починаючи з початку аналізованого  періоду переважають кредити в поточну діяльність. Окрім того, їх питома вага у загальній сумі наданих кредиті збільшилась з 80% у 2009 р. до 83% у 2010 р. 

       Таблиця 2

    Кредити, надані нефінансовим корпораціям, у розрізі  валют, млн. грн., [12]

     Як  бачимо, в післякризовий період (2009 рік) зменшилась частка кредитів в доларах  США (на 39 млн.грн.) , незначно збільшилась  частка кредитів у євро (на 3%) і помітно збільшились обсяги кредитування у вітчизняній валюті (на 57 млн.грн).

     Таблиця 3

     Кредити, надані нефінансовим корпораціям, у розрізі  строків погашення, [12]

     Проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що найбільш активно надаються кредити строком до 1 року та кредити від 1 до 5 років (41,6% та 44,7% у 2010 році відповідно.

     Одними  з найважливіших передумов активізації інвестиційного кредитування є наявність «довгих» грошей в структурі портфелів банку та очікуваний рівень інфляції. Між довгостроковими депозитами та інвестиційним кредитуванням прямо пропорційний зв'язок (при збільшенні депозитів банки мають більші можливості для надання інвестиційних кредитів). З рівнем інфляції ситуація протилежна, адже її збільшення зменшує доходи по проекту, а тому збільшує ризики для банків.