Організація інвестиційного кредитування

- збільшення ресурсної бази комерційних банків;

- розробка моделі участі банків в інвестиційній діяльності.

Висновки. Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що банківський інвестиційний бізнес отримав певні позитивні зрушення, про що свідчить значна його популярність серед населення України. В цілому стан інвестиційної діяльності є задовільним, проте існують певні проблеми, які гальмують інвестиційні процеси. Зазначені рекомендації не можуть повністю  вирішити проблем, пов'язаних із банківськими інвестиціями, але вони є  рушійними у сфері вдосконалення банківського інвестиційного  бізнесу. 

Література:

1. Вожжов А. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази / А. Вожжов // Банківська справа. - 2008. - № 11. - С. 40-43.

2. Дяченко О. Використання змінної частини поточних пасивів банків як інвестиційних ресурсів / О. Дяченко // Вісник НБУ. - 2009. - № 12. - С. 34-37.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Авторами розглянуто основні напрямки дослідження теоретичних засад банківського інвестиційного кредитування юридичних осіб в вітчизняній економічній літературі. Запропоновано визначення інвестиційного кредитування та механізму банківського інвестиційного кредитування; розглянуто зміст та методологію класифікації функцій банківського інвестиційного кредитування; уточнено класифікацію форм та методів інвестиційного кредитування, визначено коло його характерних особливостей.

Ключові слова: банківське інвестиційне кредитування; механізм банківського інвестиційного кредитування; функції, форми та методи банківського інвестиційного кредитування; характерні особливості банківського інвестиційного кредитування.

Authors consider the basic directions of research of theoretical bases of bank investment crediting of legal bodies in the domestic literature. Definition of investment crediting and the mechanism of bank investment crediting is offered, the sense and methodology of classifications of functions of bank investment crediting is considered, it is specified classification of forms and methods of investment crediting, the circle of its prominent features is defined.

Keywords: bank investment crediting; mechanism of bank investment crediting; functions, forms and methods of investment crediting; prominent features of investment crediting.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Для динамічного розвитку економіки сучасної України великого значення набуває теоретичне осмислення інвестиційного кредитування реального сектору економіки, яке стимулює створення нових і модернізацію діючих виробничих потужностей, забезпечує зростання основних макроекономічних показників, рівня та якості життя населення.

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій проекції, забезпечення високих темпів їхнього розвитку та збільшення конкурентоспроможності в значній мірі визначається рівнем інвестиційної активності, обґрунтованістю при виборі форм та методів, ефективністю механізмів інвестиційного кредитування юридичних осіб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні засади банківського інвестиційного кредитування розглянуті в працях вітчизняних вчених-економістів: І.О. Бланка, М.І. Савлука, О.І. Лаврушина, А.С. Гальчинського, Г.Р. Балаянт, Н.В. Попової, Т.В. Майорової та інших. Однак дане питання належить до найбільш дикусійних сучасної теорії кредиту та потребує подальшого теоретичного осмислення. В вітчизняній економічній літературі відсутня єдина думка стосовно основних категорій банківського інвестиційного кредитування.

Основним завданням, що вирішується у статті є теоретичне осмислення та визначення категорії інвестиційного кредитування та механізму банківського інвестиційного кредитування юридичних осіб, кола його характерних особливостей; уточнення класифікації форм та методів інвестиційного кредитування, аналіз змісту та методології класифікації функцій інвестиційного кредитування.

Виклад основного матеріалу.

В сучасній вітчизняній економічній думці існують числені підходи до визначення банківського інвестиційного кредитування. Г.Р. Балаянт визначає інвестиційне кредитування як комплекс заходів із спрямування кредитних ресурсів на інвестиційні потреби позичальника, які спрямовані на розширене відтворення капіталу, відповідно до принципів банківського кредитування. Тобто,  кредит є інвестиційним ресурсом у випадку використання його для розширеного відтворення капіталу позичальника, а також, коли спрямовується на реконструкцію, модернізацію та технічне переозброєння основних фондів[4].

З погляду Н.В. Попової, інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності, направленої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів кредитування [4].

На думку Т.В. Майорової, а інвестиційне кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в протилежному напрямку. Їх специфічною особливістю є те, що вони мають інвестиційний характер, а саме:

а) об`єктом такого кредитування виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність в детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень доходності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій, отже він може бути короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише проценти за кредит, а основна сума  боргу відшкодовується у наступні періоди часу[13].

О.Г. Семенюта вважає, що специфічною особливістю інвестиційного кредиту виступає те, що він не може бути використаний як додатковий ресурс, якого не вистачає. Це є причиною того, що погашення даного кредиту може відхилятися від терміну окупності тільки за умови, якщо грошовий потік від даних інвестицій виявиться вищим, ніж передбачений у проекті. В іншому випадку кредит буде використовуватися як ресурс, якого не вистачає, і втратить властивості інвестиційного, тобто такого, який стимулює економічне зростання на мікро- та макрорівні [14].

На думку авторів статті, дані визначення не враховують того, що в сучасній економічній практиці, об’єктом інвестиційного кредитування найчастіше є певні основні засоби, які не створюють додаткового потоку доходів та не є джерелом повернення кредиту. Тому інвестиційне кредитування варто визначити як запозичення кредитором позичальнику, на умовах строковості, платності, повернення, забезпеченості та цільового використання, визначеного кредитною угодою та обґрунтованого інвестиційним проектом, обсягу грошових коштів, які спрямовуються на придбання, реконструкцію, розширення або оновлення основних засобів позичальника.

Інвестиційному кредитуванню властивий широкий спектр функцій: загальних, тобто характерних для всіх видів кредиту, та спеціальних. Різноманітність наукових думок щодо ролі та сутності інвестиційного кредиту обумовлюють неоднозначність у визначенні його функцій.

Сучасні вчені-економісти дійшли певного консенсусу лише у визначенні перерозподільної функції кредиту, сутність якої полягає в перерозподілі матеріальних та грошових ресурсів, не змінюючи їх первинного права власності, між суб’єктами господарювання через кредит. Як зазначає М.І. Савлук, такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:

- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;

- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже - одержання вищих прибутків;

- можливості для оновлення та модернізації виробничих потужностей, прогресивного коригування всієї структури виробництва, підвищення його ефективності [8].

Щодо функції кредиту, сутність якої полягає в заміщенні готівкових грошей кредитними, науковці так і не дійшли однозначності в її тлумаченні. Б.С. Івасів розглядає дану функцію як емісійну [7],  А.С. Гальчинський – як функцію утворення в обороті додаткової купівельної спроможності [18],  О.І. Лаврушин – як функцію  заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями[9]. На думку М.І. Савлука, функція кредиту, що реалізується в грошовій сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для економічного розвитку стабільності грошей[8].

Деякі науковці визнають також контрольну функцію кредиту, сутність якої полягає в забезпеченні контролю за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. М.І.Савлук, досліджуючи дану функцію, трансформує її в контрольно-стимулюючу. Стимулююча складова даної функції реалізується шляхом визначення відповідних умов кредитування, що включаються в угоду, які самі по собі стимулюють економну поведінку суб'єктів кредиту - як позичальників, так і кредиторів[8].

Інноваційна функція реалізується через фінансування новітніх за формою і змістом проектів нематеріального характеру.

Крім вищезазначених функцій, А.С. Гальчинский виділяє наступні функції кредиту [18]:

- капіталізації вільних грошових доходів, яка полягає у нагромадженні позичкового капіталу за рахунок реальних збережень фізичних та юридичних осіб та вилученні цих грошових ресурсів зі стану тимчасової бездіяльності;

- грошового обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення, яка передбачає, що завдяки кредитному механізму відбувається нагромадження тимчасово незадіяних капіталів та переінвестування  їх в структури, які відчувають нестачу капіталу;

- пришвидшення концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства;

- кредиту як інструменту макроекономічного регулювання господарських процесів, що відображає антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурну корекцію, дефляційну політику, кредитування зовнішньої торгівлі та відповідне редагування платіжного балансу. 

Отже, зміст та методологія класифікації функцій інвестиційного кредитування  належить до найбільш дикусійних питань сучасної теорії кредиту, яке потребує подальшого теоретичного осмислення. В вітчизняній економічній літературі відсутня і єдина думка стосовно визначення механізму банківського інвестиційного кредитування.

Т.В. Майорова ототожнює механізм банківського інвестиційного кредитування з рядом організаційно-економічнмих прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування, визначається як механізм банківського інвестиційного кредитування [13].  На думку авторів, дані визначення не відображають всієї складності та багатоаспектності даного поняття, не розкривають повністю його фінансово-економічну сутність. Під механізмом банківського інвестиційного кредитування варто розуміти комплекс дій щодо залучення банком інвестиційних ресурсів та їхнього розміщення згідно нормам чинного законодавства, принципам і методам кредитування, обраним напрямкам кредитної політики, с одного боку, та ефективне управління портфелем діючих кредитних угод з метою гарантованого отримання заданого рівня прибутку та забезпечення своєчасного повернення кредиту, з іншого боку. Вибір певного механізму банківського інвестиційного кредитування залежить від статусу позичальника, цільового характеру та джерел погашення позички, строку та суми кредиту, виду забезпечення, тощо.

Отже, при ухваленні остаточного рішення щодо здійснення інвестиційного кредитування важливе значення має встановлення кінцевої мети кредитування, терміну окупності та ступеня ризикованості даного проекту. Визначений комплекс особливостей обумовлює міру контролю кредитором за фінансовою та господарською діяльністю позичальника, реалізацією ним інвестиційного проекту. З урахуванням основних принципів кредитування, авторами визначено такі характерні особливості інвестиційного кредитування:

1. Комплексна оцінка банком поточної кредитоспроможності позичальника та даної величини в динаміці.

2. Визначення доцільності та ефективності кредитування інвестиційного проекту. Ефективність інвестиційних проектів оцінюється за низкою принципів[13]:

оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника грошового потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту;

обов'язкове приведення до теперішньої вартості інвестованого капіталу та сум грошового потоку;

вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

3.                 Наявність чітко розробленої кредитної політики та інших внутрішніх документів, координуючих дії персоналу банку щодо роботи з кредитними заявками та портфелем чинних кредитних угод; наявність спеціально підготовленого персоналу банку достатньої кваліфікації.

4.                 Наявність механізму виявлення, оцінки та управління ризиками інвестиційного кредитування.

Наявність механізму сегментації потенційних позичальників в залежності від розміру активів, галузі, досвіду співпраці з банком, спорідненості суб’єкта господарювання з банком або ж з іншими суб’єктами, які мають кредитну заборгованість, та визначення лімітів, обмежень, спеціальних умов кредитування  для кожного сегмента.

Сучасній економічній практиці властивий широкий діапазон форм та методів банківського інвестиційного кредитування юридичних осіб, що обумовлено: коливанням потреб підприємств в інвестиційних ресурсах, коливанням інвестиційного потенціалу кредиторів, рівнем кредитоспроможності позичальника та ліквідністю майна, яке пропонується в заставу, регулятивною політикою НБУ, зміною економічної та політичної кон’юнктури в країні та за її межами.

Банківські інвестиційні кредити класифікуються за критеріями, характерними для всіх видів кредитів (Рис. 1.1.) В той же час, їм властиві певні особливості внаслідок специфіки та змісту інвестиційного кредитування.

Сума, термін, умови видачи та погашення, ставка відсотку, розмір комісійної винагороди та інші умови кредитування встановлюються індивідуально, в залежності від кредитоспроможності позичальника, його кредитної історії характеру застави, вартості ресурсів для фінансово-кредитної установи тощо.