Організація інвестиційного кредитування

Рис. 1.1. Класифікація банківських інвестиційних кредитів

Побудовано автором самостійно

В сучасних умовах економічної нестабільності банки ведуть зважену політику інвестиційного кредитування. Щоб отримати кредит на реконструкцію, модернізацію, оновлення чи придбання основних засобів, в більшості випадків юридичній особі замало мати ефективний бізнес-розрахунок проекту. Необхідною передумовою його отримання є стабільний прибуток від операційної діяльності, який виступає основним джерелом погашення відсотків та вагомим джерелом погашення кредиту. В деяких випадках інвестиційне кредитування взагалі не створює додаткового потоку доходів та не є джерелом повернення кредиту (придбання юридичною особою цілісного майнового комплексу для влаштування бази відпочинку для співробітників, оновлення парку автотранспорту).

На думку авторів, банківське інвестиційне кредитування за критерієм джерела погашення варто класифікувати на строкове та спеціалізоване.

Первинним джерелом погашення строкових інвестиційних кредитів, які надаються на реконструкцію, модернізацію, придбання та технічне переозброєння основних засобів позичальника, є грошовий потік, який утворюється в наслідок операційної діяльності позичальника, вторинним – ліквідна застава. В данному випадку об’єктом інвестиційного кредитування виступає саме позичальник, а не його інвестиційні наміри, тому ставка відсотку за таким кредитом залежить, в першу чергу, від вартості ресурсів для кредитора та заданого рівня маржі, а не від рівня рентабельності інвестиційного проекту. Строк кредитування встановлюється в залежності від міри прийняття на себе ризиків установою-кредитором, тобто в залежності від характеру кредитної політики.

Спеціалізоване кредитування, як метод банківського інвестиційного кредитування, характерне тим, що основним джерелом погашення кредиту є грошовий потік, який генерує інвестиційний проект, а не основне виробництво підприємства. У відповідності з вимогами Базель 2, спеціалізоване кредитування відповідає наступним характеристикам:

- позичальником є організація, яке створюється спеціально для фінансування або експлуатації фізичних активів;

- позичальник володіє невеликими іншими матеріальними активами, або не володіє ними взагалі та не веде іншої діяльності, таким чином, не має значної самостійної можливості виплати кредитної заборгованості, окрім доходів від фінансованих через механізм спеціалізованого інвестиційного кредитування активів;

- умови зобов’язання надають кредитору значний ступінь контролю над активами та доходами, які вони приносять.

В площині спеціалізованого кредитування автори вважають за необхідне виокремити:

1. Проектне кредитування – метод фінансування будівництва або придбання та монтажу обладнання, якому властиве погашення заборгованості за рахунок грошових потоків, генерованих від реалізації проекту, який фінансується;

2. Об’єктне кредитування – метод фінансування придбання фізичних активів (літаків, суден, автопарків, потягів), якому властиве погашення кредитної заборгованості за рахунок грошових потоків, генерованих певними активами, які були профінансовані або заставлені на користь кредитора. Основним джерелом таких грошових потоків можуть бути контракти оренди чи лізингу з однією або декількома третіми сторонами. У випадку, кредитування підприємства, операційна діяльність якого дозволяє погашати заборгованість незалежно від доходу від закладених активів, вимога повинна бути класифікована як строкове інвестиційне кредитування.

3. Кредитування нерухомості та земельних ділянок, за якого перспективи погашення заборгованості та відшкодування ризиків залежать, в першу чергу, від грошових потоків, генерованих активами. Основним джерелом потоків виступають, як правило, лізингові або орендні платежі, продаж активу.

4. Кредити на придбання інших підприємницьких фірм.

Спеціалізоване кредитування у багатьох випадках здійснюються на консорціумній основі, з огляду на потребу в інвестиційних ресурсах для реалізації великих проектів і диверсифікації ризиків. Здійснення консорціумного кредитування регламентується Цивільним та Господарським кодексом, тощо. За принципами формування банківського консорціуму виділяють[10]:

приватне (клубне) розміщення – банки – учасники визначені заздалегідь, і є традиційними кредиторами або партнерами позичальника;

відкрите (публічне) розміщення – учасником консорціуму може бути будь-який банк, що відповідає рамочним умовам консорціуму, та згідний із визначеними умовами кредитування.

Для позичальника процедура отримання банківського інвестиційного кредиту на консорціумній  основі передбачає більш ускладнену підготовчу процедуру та більш детальне опрацювання всіх аспектів інвестиційного проекту. Найбільш прийнятним для підприємства в таких умовах є делегування функцій попереднього погодження параметрів угоди на банк-організатор фінансування зі сплатою комісійної винагороди за надання організаторських та консультаційних послуг, тому роль організатора консорціуму  найбільш якісно може бути реалізована банком – стратегічним партнером підприємства. Як зазначають фахівці-практики, вибір банку-організатора для позичальника та входження в консорціум, організований банком, який професійно працює на ринку інвестиційного кредитування, для банків-учасників є основними складовими успішної співпраці[10]. Крім того, для успішної практичної реалізації консорціумного кредитування, банк-організатор повинен максимально ретельно проробити загальну схему взаємодії всіх учасників, для того, щоб запропонувати іншим банківським установам вже ґрунтовно опрацьований ринковий продукт. 

Розвитку спеціалізованого, більш ризикованого для банків аніж строкове інвестиційне кредитування, в Україні перешкоджають ряд факторів, серед яких основними є: недостатньо сприятливий інвестиційний клімат, відсутність економічної, політичної та ринкової стабільності, яка дозволяла б розраховувати на погашення заборгованості за рахунок майбутніх доходів від проекту, обмеженість ресурсів, які могли б бути використані для масштабного фінансування капіталомістких проектів, низька кваліфікація учасників спеціалізованого кредитування та брак досвіду, тощо.

Висновки та пропозиції.

У відповідності до основних завдань, вирішення яких було поставлено за мету при написанні статті, варто зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Інвестиційне кредитування визначено як запозичення кредитором позичальнику, на умовах строковості, платності, повернення, забезпеченості та цільового використання, визначеного кредитною угодою та обґрунтованого інвестиційним проектом, обсягу грошових коштів, які спрямовуються на придбання, реконструкцію, розширення або оновлення основних засобів позичальника.

2. Зміст та методологія класифікації функцій інвестиційного кредитування  належить до найбільш дикусійних питань сучасної теорії кредиту, яке потребує подальшого теоретичного осмислення.

3. Під механізмом банківського інвестиційного кредитування запропоновано розуміти як комплекс дій щодо залучення банком інвестиційних ресурсів та їхнього розміщення згідно нормам чинного законодавства, принципам і методам кредитування, обраним напрямкам кредитної політики, с одного боку, та ефективне управління портфелем діючих кредитних угод з метою гарантованого отримання заданого рівня прибутку та забезпечення своєчасного повернення кредиту, з іншого боку.

4. Визначено коло характерних особливостей інвестиційного кредитування:

- комплексність оцінки поточної кредитоспроможності позичальника та даної величини в динаміці;

- визначення доцільності та ефективності кредитування інвестиційного проекту;

- наявність кредитної політики та інших внутрішніх документів, координуючих дії персоналу банку щодо роботи з кредитними заявками та портфелем чинних кредитних угод; наявність спеціально підготовленого персоналу банку достатньої кваліфікації;

- наявність механізму виявлення, оцінки та управління ризиками інвестиційного кредитування;

- наявність механізму сегментації потенційних позичальників в залежності від розміру активів, галузі, досвіду співпраці з банком, спорідненості суб’єкта господарювання з банком або ж з іншими суб’єктами, які мають кредитну заборгованість, та визначення лімітів, обмежень, спеціальних умов кредитування  для кожного сегмента, тощо;

6. Кредити банків, спрямовані на фінансування інвестиційної діяльності, класифікуються за різними критеріями, такими як форма кредитування, термін погашення, методи надання, характер виплати відсотків, характер забезпечення, цілі і напрямки використання. Запропоновано виділити  за критерієм джерела погашення строкове та спеціалізоване банківське інвестиційне кредитування. В площині спеціалізованого кредитування запропоновано виокремити: проектне кредитування, об’єктне кредитування, кредитування нерухомості та земельних ділянок, кредити на придбання інших підприємницьких фірм.

Література:

1. Господарський кодекс Украïни вiд 16.01.2003 р. № 436-IV // Голос Украïни. – 2003. - № 49-50

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Голос України. – 2003. - № 45-46, № 47-48

3. Закон України „Про банки i банкiвську дiяльнiсть” вiд 07.12.2000 р. № 2121-III.- [Eлектронний ресурс].- Режим доступу// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14

4. Балаянт Г.Р. Кредитування інвестиційних процесів в умовах становлення і розвитку ринкових відносин: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільський державний економічний університет. – Тернопіль, 2006. – 19 с.

5. Бланк І.А. Основи финансового менеджменту/ Бланк І.А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2006. – 620с.

6. Бодрецький М. Проблематика довгострокового кредитування // Вісник НБУ.-2007.-№5.-С.32-38.

7. Гроші та кредит: Підручник /За ред. Б.С. Івасіва. – К.:КНЕУ, 2004.-510 с.

8. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз та інш.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2001.-602 с.

9. Деньги, кредит, банки: Учебник / Под ред. О. И. Лаврушина. — 2-е изд., перераб. и доп. - М.:Финансы и статистика, 2000. — 464 с.

10. Лепак Р.І. Сучасні інструменти активізації інвестиційного кредитування/ Науковий вісник – 2006 - №16.3 – С.262-270.

11. Луцiв Б.Л. Банкiвська дiяльнiсть у сферi iнвестицiй. – Тернопiль: Економiчна думка & Картбланш, 2001. – 320 с.

12. Майорова Т.В. Банківське кредитування інвестиційних проектів: Автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Київ. націон. екон. ун-т. – К., 2000. – 19 с.

13. Майорова Т.В. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів // Фiнанси Украïни. – 1997. – №5. – С. 48-51.

14. Основы банковского дела в Российской Федерации: Учеб. Пособие / Под ред. О.Г. Семенюты. – Ростов н/Д: Феникс.- 2001-368 с.

15. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. – К.: КНЭУ, 2002.-364 с.

16. Попова Н.В. Банківське інвестиційне кредитування: стан і перспективи розвитку: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопiльська академiя народного господарства. – Тернопіль, 2004. – 22 с.

17. Рисін М.В. Економічна сутність довгострокового кредитування та його функції// Регіональна економіка. – 2008. – № 1. – С. 190-197.

18. Теорія грошей: Навч.-метод. посібник / За ред.  А. Гальчинський. - 2-ге вид. - К. : Основи, 1998. - 413 с.

1. Дмитриченко Л. І. Роль держави у підвищенні привабливості інвестиційної діяльності в

Україні [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_

gum/prvs/2009_2/0565.pdf

26

2. Про інвестиційну діяльність [Електронний ресурс]: Закон України від 10.12.91 № 1955-12. –

Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12

3. Ривак О. С. Інвестиційна діяльність в Україні [Електронний ресурс]: Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/

4. Doing Business 2011 [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.doingbusiness.org

5. Paynig Taxes 2011 The global picture [Електронний ресурс]: Режим доступу:

http://www.pwc.com/gx/en/paying-taxes/pdf/paying-taxes-2011.pdf

336.714

БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ,

ЯК ЗАСІБ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Морозюк О. С.

Науковий керівник: Білокінь Г. М.

Черкаський інститут банківської справи УБС НБУ

Постановка проблеми. Процеси економічної стабільності, зростання та

оновлення визначаються розмірами і структурою інвестицій, якістю та

швидкістю їх упровадження. Особливу роль у підтримці та активізації

інвестиційної діяльності за нинішніх економічних умов України мають

відігравати банки, які виступають посередниками у перерозподілі вільних

коштів. При цьому головною формою участі банків у інвестиційному процесі

повинен стати інвестиційний кредит, який є важливою категорією ринкової

економіки, що віддзеркалює реальні зв’язки і відносини економічного життя.

Метою роботи є дослідження стану та перспектив подальшого розвитку

ринку довгострокових банківських інвестиційних кредитів у економіку України.

Обґрунтування отриманих результатів. Стабілізація економічного

стану в Україні, а також необхідність забезпечення послідовного економічного

зростання відповідно до інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку України

потребую значних змін. Розглянемо кредити в інвестиційну діяльність які

мають таку структуру, що наведена у таблиці 1. Досліджуючи зміни, слід

зазначити, що сума іпотечних кредитів в економіку постійно перевищує всі

кредити в інвестиційну діяльність [3].

Таблиця 1

Динаміка кредитів банків у інвестиційну діяльність, млн грн.

2007 рік 2008 рік 2009 рік

Кредити

В економіку Суб’єктам

господарювання В економіку Суб’єктам

господарювання В економіку Суб’єктам

господарювання

71

Всього: 49975 24146 94890 45734 55345 11741

Іпотечні

кредити

27012 6922 51888 11425 32456 6321

Фінансовий

лізинг

247 246 435 427 355 213

Інші інвест.

кредити

22715 16981 42368 33881 22534 5207

Науково обґрунтований моніторинг та оцінка інвестиційних процесів