Теорія дифузій інновацій у суспільстві Е. Роджерса

   

  

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          

 

 

 

                                              

 

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Висновок

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними  завданнями. Технологічний прогрес  є основою зростання рівня  життя людей. Але для того, щоб нова технологія набула серйозного економічного значення вона повинна набути широкого використання. Процес розповсюдження у просторі (поширення використання) вперше застосованої технології (інновації) має назву дифузія. Сприяння дифузії інновацій є можливим лише на основі наукового дослідження цього процесу, яке б дозволило виявити існуючі закономірності та чинники, що позитивно та негативно впливають на нього.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано  розв'язання проблеми, виділення невирішених раніше її частин. Теорія дифузії інновацій займає вагоме місце в наукових дослідженнях. Першою работою у сфері дифузії технологічних інновацій було дослідження, виконане у 1943 р. вченими Державного університету Штату Айова (США). Для виявлення причин, що впливають на процес сприйняття інновацій було використано метод інтервю, який і на сьогодні залишається переважаючим у дослідженні процесу дифузії інновацій. Дослідницею, що зробила відчутний внесок у синтез найсуттєвіших результатів у цій сфері, є Еверетт Роджерс, книга якої "Дифузія інновацій", вперше видана у 1960 р., є працею, де вперше була зроблена спроба представити об'єднану теорію дифузії інновацій. Роджерс розглянула чотири аспекти дифузії інновацій:

Процес прийняття рішення  щодо використання інновації (Innovation Decision Process), який включає 5 стадій: Знання (Knowledge) > Переконання (Persuasion) > Прийняття рішення (Decision) > Апробація (Implementation) > Підтвердження (Confirmation);

Індивідуальна сприйнятливість  до інновацій (Individual Innovativeness), за критерієм якої реципієнти поділяються на 5 основних категорій: новатори (innovators, 2,5%), ранні реципієнти (early adopters, 13,5%), рання більшість (early majority, 34%), пізня більшість (late majority, 34%) – сприйняття ними інновації пояснюється економічною необхідністю або їх реакцією на зростаючий соціальний тиск, пізні реципієнти (laggards, 16%).

Норма сприйняття (Rateof Adoption);

Властивості, які сприймаються (Perceived Attributes).

Висновки з виконаного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Виконане дослідження показує, що в умовах глобалізації (яка різко знижує так званий опір відстані) дифузія інновацій у просторі може відбуватися не від центру до периферії, а хаотично - залежно від конкретної економічної ситуації у відповідному місці простору (регіоні). При цьому більш характерною може бути ситуація, коли здійснення інновації у високорозвинених регіонах є недоцільним, а у малорозвинених регіонах – доцільним. Дослідження проблеми дифузії інновацій є перпективним у напрямку зведення інших чинників до чинника відносних переваг.

 

 

 

 

 

 

 

                                  

                                     Список літератури:

1. "Нова карта світу" за Джефрі Саксом // Дзеркало тижня. - 2000. - 15 липня. - С. 11.

2. Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Державне регулювання територіальної організації виробництва // Регіональна економіка.-2001.- № 3.- С. 138-151.

3. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика) / Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Данилович Т.Б., Товкан О.Е. - Львів: Центр Європи, 2002. – 252 с.

4. Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Поліщук В.І. Економічне обгрунтування та вибір оптимальних технологій. – Львів: Центр Європи, 1997. – 115 с.

5. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. – К.: Вища шк., 1994. – 327с.

6. Буркинський Б.В., Котлубай М.І. Амортизація як джерело інвестицій у морський транспорт. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2001. – 122 с.

7. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе: Пер. с польск. – М.: Экономика, 1975. – 271 с.

8. Коренной, А. А. Курс инновационного менеджмента [Текст] / А. А. Коренной, В. И. Карпов. – К. : НИИ статистики, 1997. – 336 с.

9. Про інноваційну діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 04.07.2002 № 40-IV. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.

10. Роджерс, Еверетт М. Дифузія інновацій / Еверетт М. Роджерс ; пер. з англ. Василя Старка. – К. : Києво-Могилянська академія, 2009. – 591 с.

11. Толковый словарь Ушакова [Электронный ресурс] / Д. Н. Ушаков. – 1935; 1940. – Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/789330.

12. Шумпетер, Й. Теория экономического развития [Текст] / Й. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 456 с.