Економічні потреби: сутність і класифікація

     Отже, економіка створює загальну основу виникнення та розвитку потреб, їх розширення та збагачення. Наприклад, задоволення духовних потреб вимагає вільного часу, який повинен забезпечити економічний розвиток. За сучасних умов часто говорять про соціалізацію потреб, їх провідну роль суспільному розвитку, про те, що економіка націлена передовсім на  задоволення позаекономічних потреб. Це створює враження вторинності економіки її пасивно обслуговуючого значення. При цьому ніби ховається у тінь, те що соціальні потреби можуть існувати тільки за умови, коли економіка може їх задовольнити, обслужити, відвести для них частину сукупного суспільно корисного часу. Суспільне життя може бути настільки насичине культурно-соціальними проблемами, наскільки це дозволить економічний стан.

     З іншого боку, самі потреби економічного порядку мають суспільний характер. Уже відзначалося, що задоволення біологічних потреб здійснюється за допомогою засобів виробництва, тобто за допомогою створених людиною (суспільством) засобів задоволення потреб. Створення та вдосконалення засобів виробництва є суспільним процесом. Тому розширення потреб за рахунок засобів виробництва, які створюють предмети потреб, є моментом соціалізації потреб.

     Соціальні потреби відчуваються людиною інакше ніж потреби фізіологічної орієнтації. Відмова від їх задоволення для  індивіда не супроводжується почуттям болю, страждання чи голоду, проте вона породжує негативні емоції особистісного порядку, породжує таке явище як фрустрація, що руйнує структуру самосвідомості особистості. Соціальні потреби не задовольняють прямих фізіологічних потреб, вони радше виконують роль символів, які засвідчують певне місце індивіда або соціальної групи у системі суспільних відносин. Володіння капіталом, землею, нерухомістю не тільки проголошується та оберігається законом, а й позначається з допомогою певних атрибутів, як наприклад, характер житла, одягу, жіночих прикрас, обрядів і церемоній, пов’язаних з народженням, сімейними датами, марки автомобілів тощо.[16,С.161-164]

     Людину  можна розглядати як сукупність її потреб і захоплень. Адже від особливостей особистості людини, рівня її культури, а також типу суспільства, в якому вона живе, залежить кількість та якість потреб, способи їх задоволення та інше.

     Визначальним  серед потреб стають економічні. Вони стають внутрішнім мотивом людини, який спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів сім’ї. Експерти ООН стверджують, що найповніше добробут розвивається за допомогою такого узагальнюючого показника, як індекс розвитку людини. Цей індекс вимірюється показниками середньої тривалості життя, рівня доходу на душу населення та рівня освіченності. За індексом розвитку людини Україна посідала в 1994р. 45-те місце в світі, а в 1998р. – 102-ге. [11,с.43]

 

2.Класифікація  економічних потреб.

     Потреби багатогранні, різносторонні і постійно розвиваються. Намагаючись їх задовольнити, суспільство в кожний даний момент зустрічається з відносною обмеженістю ресурсів

     Потреби – це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини. Іншими словами, це бажання споживачів придбати і використати  товари і послуги, які приносять їм користь.

     Перелік таких продуктів і послуг надзвичайно  широкий: продукти харчування, одяг, житлові  будинки, автомобілі і т.д. Досить зазначити, що в Україні випускається більше 20 тис. найменувань продукції, а перелік  послуг навіть важко визначити, що у свою чергу, свідчить про величезну різноманітність різного роду потреб.[15,с.62]

     Різноманітні  потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами та об’єктами.

     За  суб’єктами потреби  поділяють на:

     1)

• індивідуальні. До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів та послуг;
• колективні. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці.
• суспільні. Суспільні – це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.

     2)

• потреби домогосподарств. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах;
• потреби підприємств. Підприємці потребують підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків.
• потреби держави. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканності державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та ін.

     За  об’єктами потреби  класифікують на:

     1)

• породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) 
• породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби – в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.).

       Фізіологічні потреби передбачають  реалізацію об’єктивних умов, необхідних  для нормальної життєдіяльності  людини. Їх елементарність  визначається безпосереднім зв’язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства – потреби економічні. Тому інколи потреби поділяють на економічні та соціальні. Перші відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економічної праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі – це потреби у розвитку його соціальної сфери – освіти, науки, культури, мистецтва. У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані та рівнозначні. Їх рівнозначність полягає в тому, що освіта, охорона здоров’я, виховання дітей, культура, задоволення від роботи постійно реалізуються в економії праці;

     2)

• матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах 
• духовні – потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;

     3)

• першочергові – потреби,що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло,громадський транспорт, збереження здоров’я),
• непершочергові – потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти). 

     Ця  класифікація досить умовна: те, що вважається предметом розкоші при одному рівні розвитку виробництва та добробуту  суспільства, стає предметом першої необхідності при більш високому рівні розвитку економіки; те, що є предметом розкоші для однієї людини, вважається предметом першої необхідності для людини з іншим рівнем достатку.[9,С.75-76]

     За  критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв’язків між ними вирізняються моделі Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Альдерфера.(рис.1)

Рисунок 1. Моделі ієрархії людських потреб

     Незважаючи  на певні відмінності, всі три  моделі виокремлюють потреби нижчого  порядку  (первинні) та вищого порядку (вторинні). Згідно з цим підходом вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволенні найнагальніші. Задоволення первинних потреб  породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.[3,с.45]

     Так, «піраміда потреб» А. Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється  після задоволення потреб попереднього рівня (рис.2) 

          

     Рисунок 2. Модель ієрархії людських потреб А.Маслоу

     «Людина – це піраміда потреб з біологічними в основі і духовними на вершині, - писав А. Маслоу. – Причетність до вищих, духовних цінностей дивним чином возвеличує і тіло, і всі його потреби. Якщо спрямувати людину до усвідомлення всіх своїх потреб, до актуалізації їх […] то дуже скоро ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Людина стане більш відповідальною за свою долю, буде керуватися цінностями розуму, перестане бути байдужою до оточуючого її світу […], що означатиме наближення до суспільства, побудованого на духовних цінностях».[6,С.206-207]

     Критики  «ієрархічної» класифікації потреб звертають увагу на такі риси:

• зазначений підхід не враховує індивідуальні інтереси та потреби людей;
• концепція послідовного задоволення потреб не знаходить підтвердження на практиці;
• автори не визначають той мінімальний рівень потреб, який можна вважати достатнім для переходу до задоволення потреб наступного, вищого рівня.[4,с.40]

     Потреба – відношення людини до блага, яке  опосередковується відносинами  між людьми з приводу привласнення та присвоєння благ.

     Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

     Благо – будь-яка корисність ( предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

     Розрізняють такі блага:

• не уречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання) й уречевленні (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг,житло);
• неекономічні ( дарові, необмежені,надані природою без зусиль людини; їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені; такі, що є результатом чи об’єктом економічної діяльності; їхні обсяги обмежені порівняно з існуючими потребами).

     Економічні  потреби – це потреби в економічних благах.

     Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних  відносин.

     Економічні  потреби утворюють структурну підсистему всього комплексу потреб суспільства. Рівень їхнього розвитку та ступінь задоволення залежить від рівня розвитку інших підсистем, у тому числі культурних, духовних, моральних потреб суспільства.

     Носіями економічних благ є найрізноманітніші  товари та послуги. В їх сукупності розрізняють:

• споживчі блага (товари та послуги, призначенні для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага ( товари та послуги, призначенні для виробництва споживчих благ);
• матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
• теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічними суб’єктами ) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористатися в майбутньому).

     Всебічне  комплексне вивчення системи економічних  потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації  за такими критеріями:

1. За характером виникнення:

• первинні (базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

• вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та інше.

2. За засобами задоволення:

• матеріальні (потреби в матеріальних потребах); вони пов’язані зі сферою матеріальної  життєдіяльності людини. Їх об’єктом є необхідні для відтворення життєдіяльності людини, її робочої сили матеріальні блага та послуги. Матеріальні потреби є тією частиною фізичних, яка задовольняється за допомогою лише матеріальних благ і послуг. Крім них, фізичні потреби включають у себе й суто фізіологічні – потреби в руховій активності, сні тощо, які можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг.
• нематеріальні (духовні потреби); пов’язані з духовною діяльністю людини, яка охоплює не лише інтелектуальну, а й іншу, насамперед психологічну діяльність, спонуканням до якої є внутрішній стан людини. Із цього погляду духовні потреби ширші інтелектуальних, а їх задоволення забезпечує духовне відтворення людини.