Економічні потреби: сутність і класифікація

3. За нагальністю задоволення:

• першочергові ( предмети першої необхідності);
• другорядні ( предмети розкоші).

4. За можливостями задоволення:

• насичені,  вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

5. За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби у засобах виробництва);
• невиробничі (потреби у споживчих благах).

6. За суб’єктами вияву:

• особисті ― виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
• фізичні ― це потреби першого рівня, реалізація яких забезпечує нормальне фізіологічне життя людини;
• інтелектуальні – сукупність потреб людини у пізнаванні властивостей природи, себе та суспільства, тобто потреби у творчій діяльності як самореалізації сутнісних сил людини;
• соціальні – потреби вищого рівня, сутність яких виявляється у взаємозв’язку людини і суспільства, що забезпечує необхідні умови існування та розвитку людини як соціальної  особи, суб’єкта соціуму, її самореалізацію. У цих відносинах суспільство є суб’єктом і джерелом задоволення соціальних потреб. Ступінь їх задоволення відображає рівень розвитку економіки, благополуччя людини і суспільства.
• колективні, групові (потреби групи людей,колективу);
• суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

7. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

• абсолютні ( перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки; це максимальні потреби, що підлягають задоволенню в більш чи менш віддаленій перспективі. Вони формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень задоволення потреб людини;
• дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); ці потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни;
• платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін. Споживати, задовольняти таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансованого попиту і пропозиції на товари і послуги.
• фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами); сукупність потреб, які фактично задовольняються існуючими на ринку благами та послугами.

     Між абсолютними, дійсними, платоспроможними та фактичними потребами існує взаємозв’язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на дійсну, яка в результаті розподілу суспільного продукту набуває форми платоспроможної шляхом купівлі товарів і послуг на ринку.

8. За критерієм раціональності:

• розумні – відповідають науковим уявленням про споживання благ і послуг, необхідних для підтримання здорового способу життя, розвитку особистості;

• ірраціональні – вони виходять за межі розумних, набувають гіпертрофованих, а іноді збочених форм. [14,С.23-24]

     Система економічних потреб є складною і  постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення  безперервно змінюється: модифікуються, ускладнюються , вдосконалюються у  процесі історичного розвитку людської цивілізації.[4,С.40-43]

     Як  зазначав відомий український дослідник  М.Х.Бунге (1823-1895), «потреби становлять вихідний пункт політекономічних досліджень. Як належність природи людини, як умова її розвитку, потреби виникають із властивості нашого фізичного організму і притаманних останньому духовних засад. У міру задоволення повсякденних нужд прокидаються в людині потреби розумові, моральні та естетичні, які у свою чергу стають такими самими нагальними, як і потреби фізичної природи […]. Таким чином з’являється могутній господарський двигун, але двигун далеко не єдиний, оскільки людина призначена для того, щоб жити в суспільстві, а в суспільстві не лише потреби людей є більшою чи меншою мірою однорідними, але і задоволення багатьох із них стає можливим за умов спільної, сумісної діяльності. Іншими словами, поряд з потребами приватними з’являються суспільні, поряд з особистими цілями – цілі суспільні: турбота як про матеріальне і духовне існування, так і про розвиток усього союзу ».[7,с.497]

     Через характер виникнення, формування і  функціонування потреб, можна зробити  таку їх класифікацію:

1. Потреби, які задовольняють особисті запити людей, пов’язані з їх існуванням як окремих фізичних осіб. Ці потреби е окультуреними, соціалізованими.
2. Потреби у засобах виробництва, в економічній владі.
3. Потреби пов’язані з утвердженням соціального статусу людини.
4. Так звані суспільні потреби, які зумовлюють існування та розвиток суспільства з погляду соціальних норм і звичаїв, потреби інституціонального характеру.

     Звичайно, не всі елементи такої структури  потреб можуть бути кількісно визначені. Наприклад, соціальні норми та звичаї не можуть мати такої кількісної характеристики, як потреби матеріальних благ.

     Наведена  класифікація потреб має внутрішні складові, які наділені властивостями елементів. Тобто вони можуть змінюватися за рахунок співвідношень між елементами. Так, особистісні потреби можуть задовольнятися різним набором складових. Розвиток суспільства тісно пов'язаний зі зміною структури потреб. Тому динаміка структури потреб поряд зі змінами усередині складових є предметом аналізу розвитку всієї системи потреб. Потреби тісно пов’язані у житті людини з цінностями.[16,с.166]

     Потреби людини не розвиваються і не поширюються  у вигляді механічних реакцій на зміни у виробництві. На структуру потреб значний вплив має система цінностей людини і суспільства. На основі ціннісних орієнтирів індивід установлює порядок, першочерговість задоволення потреб, ступінь насичення потреб. 

     Економічні  потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують майже 11 тисяч потреб, серед яких переважна більшість економічних. Існують різні критерії їх класифікації.

1. Виходячи з інтересів розвитку людини.

• потреби у відтворенні робочої сили (впливають на продуктивність праці людини). До них належать потреби в їжі, одязі, житлі, отриманні класифікації та ін.

• потреби у розвитку особистості – потреби у наявності вільного часу для занять спортом,  музикою, в естетичному вихованні, всебічній поінформованості, занять політичною діяльністю.

2. Потреби людини-працівника. Класифікують щодо суперечливих сторін людини економічної. Ці потреби виникають у виробництві й пов’язані з процесом праці, з можливістю працювати. Серед них – насамперед потреби у якісному вдосконаленні умов праці. Це санітарно-гігієнічні умови (ступінь забруднення повітря, вібрація, освітленість, вологість, інтенсивність шуму), фізична небезпека, контакти з іншими людьми.

3. Потреби у вільній і творчій праці. Умови праці повинні стимулювати робітника до ефективної, високопродуктивної праці, до творчого пошуку в процесі виробництва. З розгортанням НТР, розвитком автоматизованого виробництва ці потреби людини відіграють вирішальну роль. У цей етап вступили розвинуті країни світу. Свідченням цього є те, що в країнах ЄС більше половини населення віддає перевагу не зростанню заробітної плати, а скороченню робочого часу.
4. Потреби людини-власника. Потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства величини заробітної плати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства, в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки заощаджень.
5. Потреби у товарах повсякденного попиту та тривалого користування, потреби в послугах та духовні потреби. До середини 50-х років, тобто до початку формування технологічного способу виробництва, який базується на автоматизованій праці, у розвинутих країнах переважали потреби першого виду, на їх задоволення витрачалася більша частина сімейного бюджету. З 50-х років починають переважати потреби у послугах (у побутовому обслуговуванні, спорті, відпочинку, освіті та ін.). Тому переважна частина працівників у цих країнах зайнята створенням саме таких послуг, а з їхнього бюджету на них витрачається більша частина коштів. Це означає переважання рис людини соціальної.[10,С.43-45]

3. Закон зростання потреб та його еволюція.

     Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. На думку видатного  українського дослідника  М.Х.Бунге, «в ученні про потреби можна назвати найбільш правдоподібними такі три положення: 1) розвиток як окремих осіб, так і цілих суспільств, без розвитку потреб не можливий; 2) розвиток індивіда залежить від гармонійного розвитку притаманних йому потреб; 3) розвиток суспільства передбачає відповідність між потребами приватних осіб, з яких складається суспільний союз».[7,с.428]

     Безперервний  економічний і духовний прогрес  суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується  постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб.

     Всезагальний  економічний закон зростання  потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.[4,С.44-45]

     Таким чином, потреби і виробництво  перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво  задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирішальний  вплив людської діяльності і виробництва на формування потреб підкреслював відомий англійський економіст А.Маршалл. «Кожний новий крок вперед, - зазначав дослідник, - слід вважати результатом того, що розвиток  нових видів діяльності породжує нові потреби, а не того , що нові потреби викликають нові види діяльності».[5,с.152]

     Дія цього закону зумовлена прогресом  технологічного способу виробництва, вдосконаленням відносин власності, згортанням згуртованості працівників, їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими чинниками.

     У XIX ст. німецький економіст Е. Енгель довів, що зі зростанням величини доходів витратна частка придбання товарів першої необхідності скорочується, я частка витрат на інші товари і послуги зростає. Ця залежність отримала назву закону Енгеля.

     В Україні у 90-х роках XX ст. вимоги закону зростання потреб значною мірою не реалізовувалися, про що свідчило значне звуження платоспроможного попиту населення. Внаслідок цього тривалість і глибина кризових явищ в економіці виявилися значно більшими, ніж найглибші кризи, яких зазнали окремі країни протягом останніх двох століть.[11, С.45-46]

     Складний  механізм взаємодії потреб і виробництва  забезпечує безперервність суспільного відтворення(рис.3). Особливості вияву економічного закону зростання потреб та сучасних умов пов’язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

• від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних із творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
• від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;
• від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;
• від речової структури споживання до переживання у ній послуг. 

                            Рисунок 3 Взаємовплив потреб і виробництва                                                                                

     Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють безперервний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити зростаючі потреби кожного моменту наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення суперечності між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору, визначає мету економічної діяльності(рис.4).

     Виявлення шляхів ефективного використання обмежених  ресурсів з метою максимально  можливого задоволення безмежних  потреб пов’язане з постійною  оцінкою та вибором альтернативних варіантів розвитку господарської  діяльності. Виявлення потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес не можливий без оволодіння вичерпною інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на формування обсягів і структури споживання.[3,С.48-50]