Финансовая политика

Кількісний вплив ефекту фінансового важеля прийнято вимірювати відношенням суми операційного прибутку до величини чистого прибутку до оподатковування:

(1.3)

Вплив фінансового левериджа "накладається" на ефект операційного важеля. Загальний ризик підприємства різко зростає, якщо й операційний  і фінансовий леверидж мають значення вище одиниці. Добуток двох цих показників називається загальним чи комбінованої левериджем:

(1.4)

Розуміння змісту і механізму  дії ефектів фінансового й  операційного важелів дає фінансовому  менеджеру можливість керувати внутрішнім ризиком свого підприємства, сприяючи тим самим зниженню ціни капіталу, приваблюваного на фінансовому ринку.

Величина операційного і  фінансового ризиків не може не впливати на загальний інвестиційний ризик  цінних паперів підприємства. Навіть на слабоэффективных ринках у всіх інвесторів мається можливість одержувати фінансову звітність підприємства і розраховувати цікавлячі їхні показники. Зв'язок між комбінованим левериджем і β –коефіцієнтом фірми може бути виражена наступним рівнянням:

,(1.5) де

 

σ_i – стандартне відхилення прибутку на 1 акцію підприємства і;

ρ_i,m – коефіцієнт кореляції між рівнем прибутку на 1 акцію підприємства й і прибутковістю ринку в цілому;

σ_m – стандартне відхилення прибутковості ринку.

Зв'язок між β –коефіцієнтом і фінансовим левериджем виражається формулою:

, (1.6) де

 

β_L – β –коефіцієнт підприємства, що має позики ( Leveraged);

β_U – β –коефіцієнт підприємства, що не має позик ( Unleveraged);

D – ринкова ціна всіх боргових цінних паперів підприємства (у тому числі і

привілейованих акціях);

S – ринкова ціна звичайних акцій підприємства.

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО–ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Оцінка фінансових результатів  підприємства

 

Фінансова діяльність туристичного підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності  капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими  зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово–економічного стану підприємства є першою і  найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Отже, найприйнятнішим і  найважливішим джерелом фінансування туристичної діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток – позитивний фінансовий результат основної діяльності туристичного підприємства. Це – різниця між грошовими надходженнями та повною собівартістю реалізованих послуг. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету комерційної (підприємницької) діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально–технічної  бази, забезпечення всіх форм інвестування. Діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку.

Насамперед – загальний  прибуток і прибуток після оподаткування.

Загальний прибуток – це прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.

Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально надходить у розпорядження підприємства, має поширену назву – чистий прибуток.

Останнім часом все  частіше використовують такі поняття, як валовий, операційний та маржинальний прибуток.

Валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і невиробничі витрати (адміністративні, комерційні).

Операційний прибуток дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат (тобто чистий прибуток).

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Таким чином, такий прибуток за величиною збігається з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюється лише за змінними витратами.

Основними джерелами формування прибутку туристичного підприємства є:

– прибуток від надання  туристичних послуг або від продажу  туристичного продукту. (Це основна  складова загального прибутку);

– прибуток від позареалізаційних  операцій – це прибуток від пайової  участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні  папери, надходження з депозитних вкладів, дохід від володіння  борговими зобов'язаннями, надходження  від економічних санкцій тощо.

– прибуток від продажу  майна включає прибуток від продажу  основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів  інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю.

Важливо пам'ятати, що прибуток є об'єктом оподаткування і  згідно із Законом України "Про  оподаткування прибутку підприємств" обчислюється за формулою:

По = Дв – (Вв + АВ),

де Дв – валовий дохід  за певний період;

Вв – валові витрати за той самий період;

АВ–сума амортизаційних відрахувань.

Основною складовою валового доходу є виручка від надання туристичних послуг та продажу туристичного продукту. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати – це витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна. Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки їх нарахування контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і  використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення  економічних інтересів власників.

Із загального прибутку сплачується  податок згідно з умовами, передбачуваними  законодавством про оподаткування  прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування, – чистий прибуток, надходить у повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників. Цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується  за межі підприємства (виплата  дивідендів, заохочувальні премії  персоналу, соціальні виплати  тощо).

2) прибуток, що залишається  на підприємстві (спрямовується  на створення або поповнення  резервного та інвестиційних фондів).

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками  – прибутком і рентабельністю.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Виокремлюють рентабельність капіталу (інвестованих ресурсів) і  рентабельність продукції.

Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ра = Пз(ч) / Ка * 100%

де Пз (ч) – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

Ка –середня сума активів за річним балансом.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк = Пч / Кв * 100%

де Пч – чистий прибуток підприємства;

Кв – власний капітал  підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до статутного капіталу (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Рп = Прп / Срп *100%

де Прп – прибуток від  реалізації продукції за певний період;

Срп – повна собівартість реалізованої продукції.

Важливою умовою високої  конкурентоспроможності підприємства в сфері туризму є вміння аналізувати  господарську діяльність, реально оцінювати  фінансовий стан і на цій основі коректувати і планувати роботу підприємства як на внутрішньому, так  і на зовнішньому ринках.

Процес аналізу має  дві основні цілі:

– отримання уяви про  обсяги, структуру і склад майна  підприємства, величину і стан його зобов'язань

– виявлення тенденцій  щодо зміни ефективності, платоспроможності, фінансової стабільності і т.п.

Для аналізу використовується пакет документів фінансової звітності  за декілька останніх років та за поточний квартал.

На першому етапі фінансово–економічного аналізу діяльності туристичного підприємства в динаміці проводиться аналіз основних абсолютних показників господарської  діяльності: обсягів реалізації, собівартості, прибутку (збитку) та ін.

На другому етапі економічного аналізу проводиться аналіз фінансового  стану туристичної фірми, який є  результатом взаємодії всіх елементів  системи фінансових відносин фірми  і тому охоплює всю її господарську діяльність. Цей аналіз передбачає використання ряду абсолютних і відносних  показників, об'єднаних у декілька груп та ілюструючих:

– динаміку складу і структури  майна;

– динаміку структури і  складу фінансових ресурсів фірми;

– фінансову стійкість.

Аналіз динаміки складу структури  майна (основні засоби, нематеріальні  активи, незавершені капітальні вклади, довгострокові та короткострокові  фінансові вклади та ін.) дає можливість встановлювати розмір абсолютного  і відносного приростів майна  і окремих його видів. Приріст  або зменшення активів свідчить про розширення або звуження діяльності конкретної фірми. Аналіз складу і структури майна уможливлює встановлення розміру абсолютного і відносного приросту майна. Причини збільшення або зменшення майна підприємства базується на змінах, що відбулися в складі джерел їх утворення.

Основними показниками оцінки динаміки складу і структури фінансових ресурсів є:

а) джерела власних коштів;

– статутний фонд;

– нерозподілений прибуток;

– резервний капітал.

б) джерела позичкових коштів;

– довгострокові кредити  і позички

– короткострокові кредити  і позички;

– кредиторська заборгованість.

Аналіз структури фінансових ресурсів може показати, чи має підприємство нестачу власних ресурсів і за рахунок яких коштів (власних чи позичкових) відбувся приріст майна.

Важлива група показників, які характеризують фінансову стійкість в умовах ринкової економіки, відображена в наступній балансовій моделі:

А1+А2+А3+А4 = П1+П2+П3+П4,

де А1 – найбільш ліквідні активи, – грошові кошти і фінансові вкладення;

А2 – активи, що швидко реалізуються, – дебіторська заборгованість;

A3 – активи, що реалізуються повільно, – запаси і затрати;

А4 – активи, що важко реалізуються, – основні засоби, наматеріальні  активи, капітальні вкладення;

ПІ – найбільш термінові  зобов'язання, – кредиторська заборгованість;

П2 – короткотермінові пасиви;

П3 – довгострокові пасиви;

П4 – постійні пасиви.

В цій формулі активи згруповані в міру ліквідності, а пасиви – в міру терміновості.

Платіжоспроможність підприємства визначається як перевищення активів  по мірі ліквідності над зобов'язаннями по мірі терміновості.

Функціонування підприємства супроводжується  безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу  і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально–технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства.

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового  результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти  доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Доходи підприємства – це збільшення економічних вигод у вигляді  надходжень активів або зменшення  зобов’язань, які приводять до зростання  власного капіталу (крім зростання  капіталу за рахунок внесків власників).