Финансовая политика

Ці кафе вибрані спеціально, Кристал має специфічне значення-воно повертає в дитинство, кафе Je T`eam дуже романтичне, має ніжний характер та смачну кухню. Готель Aurora Hotel Kharkiv привабливий для молодих людей, маєвигідне розташування та привабливий стиль.

Об`єкти вибрані мною також  особливі,тематичні та відомі, людям, які вперше приїхали до Харкова,а особливо з романтичною метою, буде дуже цікаво їх побачити та дізнатися про них.

Під час екскурсії є  можливість побачити найвизначніші  місця Харкова, перлини та візитні картки міста, окунутися в романтичну атмосферу та насолодитися відпочинком.

 

3.2 Пропозиціїщодо покращення діяльності туристичного підприємства

 

Стимулювання продажу — це одна з форм маркетингових комунікацій, призначення якої складається в  сприянні росту обсягу реалізації продуктів.

Стимулювання збуту — маркетингова діяльність, відмінна від реклами, пропаганди й особистих продажів, що стимулює покупки споживачів і ефективність дилерів: виставки, демонстрації, різні  неповторювані збутові зусилля [6]

Проведення заходів щодо стимулювання збуту на сьогоднішній день одержує  усе більший розвиток в Україні  і є ефективним і порівняно  недорогим методом залучення  потенційних покупців

Стимулювання збуту використовується у випадках, якщо потрібно:

• збільшити обсяг продаж у короткостроковому періоді;
• підтримати прихильність покупця до визначеної марки, підприємства;
• вивести на ринок новинку;
• підтримати інші інструменти просування

Перевагами стимулювання збуту є:

• можливість особистого контакту з потенційними покупцями;
• великий вибір засобів стимулювання збуту;
• покупець може одержати щось більш цінне і більший обсяг інформації про підприємство;
• можливість збільшити імовірність імпульсної покупки.

Але разом із тим необхідно пам'ятати, що:

• стимулювання збуту робить короткострокову дію на збільшення обсягу продажів;
• виступає як підтримка інших форм просування; вимагає наявності реклами;
• імідж підприємства може бути підірваний низькою якістю елементів стимулювання.

Рішення задач стимулювання збуту досягається за допомогою різноманітних засобів. Вибір форми стимулювання збуту насамперед залежить:

• від цілей і задач кампанії по стимулюванню збуту продуктів підприємства;
• від продуктів;
• від типу ринку;
• від того, що використовують конкуренти в заходах щодо стимулювання збуту;
• від рентабельності кожного з засобів стимулюванню збуту;
• від фантазії співробітників чи підприємства рекламних агентів.

Для покращення якості роботи в туристичної фірми необхідно забезпечити підприємство такими факторами:

• наявністю цивілізованих умов перетину кордону та сприятливий  візовий режим для іноземних  туристів;

• забезпеченість розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;

• упровадження нових інформаційних технологій;

• податкове законодавство, яке б сприяло вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму. 

Державна політика в туристичній  галузі повинна бути направлена на:

• сприяння залучення коштів вітчизняних  та іноземних інвесторів у галузь;

• збільшення обсягів фінансування, інформаційно-рекламних заходів  щодо туристичних можливостей України;

• вдосконалення законодавчої та нормативної бази;

• розробку і затвердження програми розвитку туристичної галузі в Україні;

• збільшення потоку іноземних туристів і України шляхом максимального  спрощення процедури оформлення візових документів, прикордонного  та митного контролю для іноземних  туристів. 

Комплексний підхід до визначення якості обслуговування туристів викликає необхідність класифікувати послуги за кількома групами:

1. Інформаційні послуги.

2. Послуги транспортних перевезень.

3. Послуги розміщення.

4. Послуги харчування.

5. Культурно-масові та фізкультурно-оздоровчі  послуги.

6. Додаткові послуги.

Якість цих послуг залишає в  пам’яті туриста найбільш стійке враження тому, що саме ці послуги щоденно  задовольняють його потреби першої необхідності.

Таким чином, якість обслуговування в  готельному та туристичному господарстві поняття комплексне, тісно пов’язане зі споживанням двох видів благ (товарів і послуг) і з двома видами відносин (матеріальних і нематеріальних). 

На сьогодні, мною були визначені  наступні можливі кроки щодо підвищення рівня ефективності роботи тур фірми :

1) удосконалити процес роботи  з підприємствами-партнерами;

2) розширити штат працівників  за рахунок молодих спеціалістів, які могли б принести у роботу  фірми нові «свіжі» ідеї;

3) забезпечення найбільш швидкого  розміщення туристів у готелях,  мотелях, кемпінгах тощо; 

4) надання широкого спектру додаткових  туристичних послуг, пов’язаних  із перебуванням туриста; 

5) створення умов для розваг  з урахуванням особливостей контингенту  туристів; 

6) забезпечення побутовими послугами  та ін.

Також хочу додати декілька порад  щодо організації обслуговування, спираючись на відгуки клієнтів:

1) обов’язкове проходження курсів  психології всіх співробітників  для кращого порозуміння з  клієнтами і виховання етики  спілкування;

2) безпосередня перевірка та  переперевірка відповідності готелів  їх категоріям;

3) прорахування можливих форс-мажорних  ситуацій та їх вирішення, особливо  з приводу технічного та транспортного  оснащення;

4) розробка анімаційних програм  під час автобусних переїздів,  у випадках, коли екскурсії мають  право проводити лише гіди  з відповідною ліцензією;

5) контроль за станом здоров’я, а також певних обставин персоналу,  що можуть завадити повноцінній  роботі;

6) освідомлення туристів з певними  ситуаціями, передбаченими контрактом, що можуть виникнути в процесі  надання послуги, що підготує  підґрунтя для можливих форс-мажорів,  не шкодячи загальному настрою  туристів.

Отже, для успішного розвитку туристичної фірми необхідне виконання двох видів груп умов: незалежних від оператора, які забезпечуються підтримкою держави, а також рівнем надання послуг підприємствами-партнерами; та безпосередньо залежних факторів, які повинен забезпечити туроператор

 

 

Висновки

 

Підводячи підсумок, слід наголосити, що однією з найважливіших характеристик  діяльності кожного підприємства є  саме його фінансовий стан. Аналіз фінансового стану підприємства є науковою базою прийняття управлінських рішень: з його допомогою вивчаються тенденції розвитку, досліджуються фактори зміни результатів діяльності, проводиться своєчасне виявлення і ліквідація недоліків у фінансовій діяльності, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, розробляється економічна стратегія його розвитку тощо.

Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією  про поточний рівень фінансової стійкості  та здатність фірми до подальшого розвитку. Така фінансово–аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства. В процесі аналізу фінансового стану підприємства може використовуватися достатньо широкий спектр як загальнонаукових, так і специфічних прийомів, методів та моделей аналізу. Слід зазначити, що їх кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу фінансового стану підприємства та зумовлюються окремими задачами залежності від конкретних випадків і ситуацій.

Успішна діяльність будь–якого підприємства не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Під фінансовими ресурсами  підприємства розуміють грошові  доходи і надходження, які перебувають  у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначенні для виконання  фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і  економічного стимулювання працівників.

Елементами фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, прибуток, оборотні кошти, бюджетні асигнування, надходження з державних цільових фондів, надходження з централізованих фондів, кредити.

Показниками формування та використання фінансових ресурсів підприємства є наступні групи фінансових показників:

• Показники оцінки фінансової стійкості
• Показники оцінки ліквідності
• Грошові потоки підприємства
• Показники оцінки ділової активності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Фінансове керування компанією / Общ. ред. Е.В. Кузнецовой. – М.: Фонд "Правова культура", 1995.

2. Шим Дж. К., Сигел Дж. Г. Фінансовий менеджмент. – М.: Інформаційно–видавничий будинок "Филинъ", 1997.

3. Чи Ч. Ф., Финнерти Дж. И. Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика. – М.: ИНФРА–М, 2000.

4. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. – М.: Фінанси і статистика, 1997.

5. Бєлих Л.П. Основи фінансового ринку. – М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999.

6. Кількісні методи фінансового аналізу. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 336 с.

7. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Інвестиції. – М.: ИНФРА–М, 1997. – 1024 с.

8. Бригхем Ю., Гапенски Л. Фінансовий менеджмент. – Спб.: 1998, т. 1

9. Фінансове керування фірмою / Під ред. В.И. Терьохіна. – М.: ОАО "Видавництво "Економіка", 1998.

10. Уотшем Т. Дж., Паррамоу К. Кількісні методи у фінансах. – М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України
2. Бюджетний кодекс України
3. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки”
4. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями бюджетної політики на 2004 рік”, від 19 червня 2003 року.
5. Рішення Ради Національного банку України № 21 від 17.09.2003 “Про основні засади грошово–кредитної політики на 2004 рік”
6. Бабич В.П., Сало И.В., Государственное управление финансами в рыночной экономике/К: – 1994, с – 49
7. Буковинський С.А., Фінансова стабілізація як основа фінансової політики // Фінанси України, № 4, 1997 р. – с. 3–19
8. Василик О.Д., Теорія фінансів: Підручник – К.: НІОС – 2000, с. 57–64
9. Ван Хорн Дж. К. Основы управления государственных финансов / М.,2001
10. Вахненко Т., Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України, 2002, № 5 – с. 16–24
11. Вахрин П.И., Немитой А.С., Финансы. Гл. 3 – М.: Информационно–внедренческий центр «Маркетинг», 2000 – с. 502
12. Діденко В.М., Прядко В.В., Курс лекцій “Фінанси” – Чернівці.: “Ратуша”, 1998 р. с. 53–58
13. Загородній А.Г., Вознюк, Смовженко Т.Г., Фінансовий словник – 4–те видання, випр. Та доп. – К.: Т–во “Знання” КОО; Л.: Вид–во “Львів” – с. 412
14. Іванух Р.А., Колобова Л.В., Фінансова політика держави на шляху стабілізації економіки // Фінанси України № 5, 1997. С. 36–41
15. Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю, Аналітична економія, принципи, проблеми і політика, Частина І, Макроекономія / Тринадцяте видання / Львів.: “Просвіта” – 1997 р. С. 290–312
16. Лагутіч В., Монетарна політика і державні фінанси // Економіка України, 2002, № 7, с. 10–16
17. Лаптев С.В., Основы теории государственных финансов, М.: – 2001
18. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога, Державне регулювання економіки / За ред. Д–ра екон. Наук, проф. і акад. АН Вищої школи України І.Р. Михасюка / – Львівський національний університет ім. І. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999 р. С. 164–170
19. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник – 2–ге вид. доп. і перероб. К.: КНЕУ, с 47–73
20. І.О. Петровська, Д.В. Клиновий, Фінанси (з елементами статистики фінансів), навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. С. 18–19
21. Пинзеник В., Шанс, который мы упустили // Зеркало недели, 1997 № 35, с.11
22. Пирожков С.І., Сухоруков А.І., Григоренко О.В., Фінансова політика в Україні та Російський Федерації: порівняння, досвід, проблеми; Монографія / За ред. А.І. Сухорукова – К.: МІУРВ, 2000, с. 64–65, 140
23. Полозенко Д.В., Фінансова політика перехідної економіки // Фінанси України, № 8, 1999 – с. 3–11
24. Романенко О.Р., Фінанси: Підручник – К.: Центр навчальної літератури. 2004 – с. 36–41
25. Финансы / Под ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. Гл–3 – М.: Изд–во «Перспектива» , Изд–во «Юрант» 2000 – с. 520
26. Фінанси: вишкіл студії, навчальний посібник / За ред. Д.ек.н., проф. Юрів С.І. – Тернопіль: Карт – Баланш, 2002 р. С. 37–38
27. Фінансове право: Підручник / (Алісов Е.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авторського колективу і відп. Ред. Л.К. Воронова – Х.: Фірма “Консули”, 1998 – С. 10–11
28. Фінансово–кредитні важелі державного регулювання економіки: [Ред.кол. Л.І. Даниленко (відп. Ред) та ін.] – К – 2002 – 160 с, 92–95
29. Черняк В., Сколько “украинских” долларов осело за рубежом? Или как повысить эффективность внешней торговли? // Деловая Украина, 1994, № 31, с. 2
30. Юрій С.І., Бескид Й.М., Бюджетна система України: Навчальний посібник: К.: НІОС, 2000 – С. 46
31. Яцюта В.П., Удосконалення фінансової політики // Фінанси України / 2001, № 8, с. 60–66
32. www. bigmir. referat. com. ua
33. www. edu. meta.ua
34. www. ets mate, org ua / ghg emis / 1 nat/ com
35. www/ Kmu. gov. ua / control. uk / publish / article? art – id
36. www. nau. com. Ua / ukr – web / ukrweek / hotline / Kp 031472 htm
37. www. niurr. gov. ua / ukr / econom / finans / vstup