Макроекономiчнi показники та методи iх вимiрювання

МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИМІРЮВАННЯ. 
 

1. Система національних рахунків , як нормативна база

макроекономічного аналізу.

      Розрахунок  макроекономічних показників може здійснюватися  по різним стандартам, які представлені у вигляді системи макроекономічних розрахунків. До них відносять:

• Систему національних рахунків ООН;
• Європейську систему інтегрованих економічних розрахунків. Ця система використовується євростатом для узагальнення економічних показників розвитку країн Євросоюзу.

      Система національних рахунків (СНР) – це система статистичних показників стану і динаміки економіки. СНР дає можливість скласти цілісну картину руху суспільного продукту у формі доходу, характеризувати міжгалузеві зв’язки, фінансові і розподільчі потоки. В СНР враховуються торгові операції з товарами та послугами. СНР дає можливість скласти цілісну картину руху суспільного продукту у формі доходу, характеризувати міжгалузеві зв’язки, фінансові і розподільчі потоки.

      Ідея  створення СНР має свою історію. Розвиток національного рахівництва спирається на вивчення національного доходу. Вираз «національний доход» зустрічається у “Аспектах Франції” П.Буагільбера. Г.Кінг в 1669р. здійснює оцінку національного доходу в Англії. Ф.Кене та А.Сміт визначали свої схеми, беручи за основу розрахунки Г Кінга.

      Основоположником  методу національного рахівництва  вважають французького економіста, фізіократа Ф.Кене, який здійснив аналіз суспільного  відтворення з позиції встановлення балансових пропорцій між натуральними та  вартісними елементами суспільного продукту.

      Теоретичним фундаментом національного рахівництва  є праці Дж.М.Кейнса, А.Боулі, К.Кларка, С.Кузнеца, Дж.Стемпа, які займалися  проблемами національного доходу. Перша  СНР була створена для Палестини  за даними 1936р. В цей період велика робота по створенню національного рахівництва велася у Франції, Англії, Голландії. В статтях голландського статистика Е. ван Кліффа (1941р.) міститься одне з перших згадувань про національні рахунки.

      В той же період в колишньому Радянському  Союзі ведуться розробки Балансу народного господарства (БНГ). Баланс народного господарства за 1923-1924рр., розроблений в ЦСУ СРСР під керівництвом П.І.Попова і опублікований 1926 року, було визнано одним із перших у світі рахунків макроекономічних показників. Баланс народного господарства - це система найбільш загальних економічних показників, об’єднаних у балансові таблиці, що характеризують матеріальні умови та наслідки розширеного відтворення в усіх галузях і секторах, а також обсяги, темпи й основні пропорції розвитку економіки.

      Новий етап розвитку національного рахівництва  можна віднести до післявоєнних років. Аналізуючи економічну думку цього  періоду, відомий російський дослідник  методології і практики застосування національного рахівництва Б.Т.Рябушкін в своїй книзі “Система національних рахунків в зарубіжній статистиці” відмічав особливу увагу економістів Заходу до створення СНР. Перша спроба створення національних рахунків в офіційній статистиці США відноситься до 1947 року, Великобританії – 1946 року. В 1953 році група спеціалістів під керівництвом Р.Стоуна (лауреата Нобелівської премії 1984р.) розробила СНР, враховуючи досвід в області створення національних рахунків в різних країнах. Ця система неодноразово переглядалась, що дозволило створити сучасну систему національних рахунків Об’єднаних Націй.

      Предметом національного рахівництва  є процес створення, розподілу та перерозподілу національного продукту та доходу в рамках економічної системи з певною структурою та закономірностями функціонування.

      Основні елементи СНР:

• Економічні функції, тобто основні народногосподарські процеси;
• Економічні операції, тобто економічні акти, які здійснюють господарські одиниці в процесі виконання економічних функцій. Економічні операції в СНР поділяються на операції з продуктами та послугами, розподільчі операції, фінансові операції;
• Економічні агенти – суб’єкти економічних операцій;
• Об’єкти економічних операцій.

      Елементи  СНР тісно пов’язані і їх зв'язок виражається через визначення рахунків агентів, рахунків операцій. Для економіки  розроблено ряд рахунків, які відображають матеріально-речову і вартісну структуру процесу відтворення на макрорівні. Основні види рахунків групуються по конкретним операціям, що здійснюють господарюючі суб’єкти. Кожний рахунок відображає одну із сторін такої діяльності.

      Рахунок продуктів та послуг характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) та їх використання на проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт товарів та послуг. Операції з товарами та послугами виражаються в цінах встановлених на момент їх реалізації.

      Рахунок виробництва відображає результати виробничої діяльності – затрати, проміжне споживання, виробництво нової (добавленої) вартості. Його результат – добавлена вартість в ринкових цінах.

      Рахунок утворення доходів характеризує процес утворення прибутку, заробітної плати, доходів від власності, соціальних виплат, інших доходів.

      Рахунок розподілу доходів показує, як доходи розподіляються між основними суб’єктами – домашніми господарствами, фірмами, адміністративними структурами.

      Рахунок використання доходів відображає відповідний процес; з валового доходу розпорядження створюється кінцеве споживання валове нагромадження.

      Фінансові рахунки показує підсумкові зміни фінансових активів та пасивів, створення сальдо боргових вимог і зобов’язань.

      Рахунок капітальних витрат утримує показники заощаджень, зміни запасів, амортизації основного капіталу, перерахунок капіталу.

      Фінансові рахунки для зовнішніх  зв’язків показують операції нерезидентів з резидентами та інституційними одиниціми. 

      Методологічні принципи СНР:

1. Наявність системи взаємозалежних класифікацій основних структурних елементів СНР.
2. Використання методів бухгалтерського обліку (подвійного запису).
3. Забезпечення замкнутості системи на базі жорсткої взаємоув’язки показників, що забезпечує балансову рівновагу доходу і витрат по секторам економіки .
4. Продуктивною є будь–яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам.
5. Витрати на виготовлення національного продукту дорівнюють доходу, отриманого від реалізації.
6. Розмежування між потоками і запасами. Потоки – показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупівель, виплат тощо. Запаси – показники, що характеризують наявність ресурсів на ту чи іншу дату.
7. Групування інституційних одиниць у сектори економіки. Інституційна одиниця – господарська одиниця, яка володіє активами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.

      Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділяється на сектори:

1. Сектор нефінансових корпорацій, який охоплює інституціональні одиниці, зайняті виробництвом ринкових товарів і послуг для одержання прибутку;
2. Сектор фінансових корпорацій, який охоплює господарські одиниці, зайняті фінансовим посередництвом: фінансові, кредитні, страхові компанії;
3. Сектор загального державного управління, який охоплює інституціональні одиниці, що відповідають за прийняття політичних рішень, економічне і правове регулювання, надають неринкові послуги, здійснюють перерозподіл національного продукту і багатства;
4. Сектор домашніх господарств, який охоплює фізичні особи, що є споживачами, а також підприємства, що знаходяться у власності домашніх господарств(підсобні господарства, дрібні підприємства, індивідуальне будівництво, індивідуальна трудова діяльність);
5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, охоплює господарські одиниці створені групами домашніх господарств за рахунок власних внесків для забезпечення їх політичних, релігійних та професійних інтересів;
6. Сектор зовнішньоекономічних зв’язків охоплює операції зарубіжних господарських одиниць і господарських одиниць даної країни.

      Методи  отримання макроекономічної інформації:

• Народногосподарський облік;
• Економічні експерименти;
• Експертні оцінки.

      Народногосподарський  облік – це організований та систематично здійснюваний процес збору і аналізу  інформації у всіх ланках народного  господарства. В свою чергу народногосподарський облік поділяється на оперативний, бухгалтерський та статистичний. Оперативний облік – здійснює спостереження за господарською діяльністю і базується на складанні первинної інформації (відомості, шляхові листи). Бухгалтерський облік – це безперервна документальна реєстрація господарських операцій як з товарно-матеріальними так і з грошовими цінностями, яка базується на принципі подвійного розрахунку, ведені рахунків та складанні бухгалтерських балансів. Статистичний облік – це облік, який спрямований на одержання зведеної інформації, необхідної для аналізу господарської діяльності країни в цілому, окремих галузей і регіонів.

      Народногосподарський  облік доповнюється проведенням  економічних експериментів. Економічний  експеримент – це суб’єктивне  втручання в хід досліджуваного процесу як в реальному житті, так і в штучно створених умовах. Основна мета економічного експерименту – перевірити гіпотези, що виникли та на їх основі зробити відповідні теоретичні висновки. Економічні експерименти бувають:

• реальні, які проводяться прямо на підприємствах в природних умовах. Основна мета - перевірити як поводять себе ті чи інші елементи господарської системи на мікроекономічному рівні, щоб узагальнити результат для макроекономічного рівня;
• модельні – проводяться в штучно створених умовах;
• ділові ігри – проводяться в цілковитій відірваності від виробництва з людьми, які цікавляться розвитком економіки та в навчальних центрах.

      Експертні оцінки – це логічна викладка фахівців відносно економічного процесу або  ж наслідків його дії. Метод експертних оцінок передбачає внесення в прогнозні  тенденції певних корегувань на основі вивчення та співставлення кон’юнктурних факторів в поточному році і майбутньому, що потребує використання знань висококваліфікованих спеціалістів.

      Комплексне  використання методів отримання  макроекономічної інформації дає можливість об’єктивно і реально впливати на економічні процеси, а також використовувати фактичні дані для теоретичного пошуку невідомих фактів, зв’язків, закономірностей і тенденцій. 

2. Макроекономічні показники СНР  та

методика  їх обчислення. 

      Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Вони можуть формуватися як на базі територіального так і національного підходів (внутрішній продукт, національний продукт). Існують розбіжності між показниками, що визначають «продукт» та «доход». Категорії пов’язані з продуктом (ВВП, ВНП) характеризують рівень економічної активності економіки, а з доходом (НД, ДР, ОД) – рівень народного добробуту.

      Макроекономічні показники умовно поділяються на три групи: потокові, запасів та економічної кон’юнктури.

      Потокові  показники відображають передачу цінностей одними суб’єктами економічної діяльності іншим. Вони вимірюються за певний проміжок часу (між двома часовими потоками). До потокових показників відносять: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід кінцевого використання (ДР), споживчі витрати (С), інвестиційні витрати (І), державні витрати (G), витрати закордону (NE).

      Показники запасів – це економічні змінні, які відображають нагромадження та використання цінностей економічними суб’єктами. Вони визначаються на певну дату. До показників запасів відносять: реальні та фінансові майнові активи, національне багатство, реальні грошові залишки.

      Показники економічної кон’юнктури – це змінні, пов’язані з коливанням ділової активності (процентна ставка, норма доходності активів, рівень цін, рівень інфляції, рівень безробіття).

      В системі національних рахунків мірою  внеску кожного агента в створення національного продукту є додана вартість, яка визначається як різниця між валовим випуском продукції і величиною проміжного споживання .

      Проміжна  продукція –це товари та послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки та перепродажу .

      Валовий внутрішній продукт (ВВП) – поточна ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці країни за певний проміжок часу всіма факторами виробництва в межах національної економіки.

      ВВП включає поточне виробництво кінцевих товарів, вартість яких вимірюється в ринкових цінах. Поточне виробництво не включає в розрахунок перепродаж того, що було вироблено раніше.