Макроекономiчнi показники та методи iх вимiрювання

      Основними сферами застосування індексів цін є:

• визначення економічної політики на макроекономічному рівні;
• розрахунки впливу індексів цін на життєвий рівень населення;
• територіальне співвідношення рівня і динаміки цін;
• визначення кон’юнктури і тенденцій цін зовнішньої торгівлі;
• розрахунок співвідношення зміни валютних курсів і внутрішніх цін;
• переоцінка показників макроекономічного рівня.

      Методологічні принципи проведення індексації:

1. В основу індексів цін покладений метод спостереження за змінами цін на товари та послуги.
2. Відповідність концепції системи національних рахунків (можливість використовувати індекси цін для аналізу їх впливу на основні категорії та показники СНР).
3. методологія визначення цін має бути однорідною та узгодженою.

Види  індексів цін.

1. Індекс споживчих цін.

      Значення  ІСЦ вказує на процентні зміни ціни товарів-компонентів споживчого кошику у поточному періоді в порівнянні з попереднім (базовим). Споживчий кошик становить набір товарів та послуг, що характеризують типовий рівень і структуру річного (місячного) споживання домогосподарств і використовують для розрахунку прожиткового мінімуму. Склад споживчого кошика фіксується на рівні базового року. 

      2. Індекс цін виробника (ІЦВ) – індекс промислового виробника -= відображає зміну цін, що їх встановлюють виробники для продажу товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках Ціни виробників не враховують податку на додану вартість та акцизних зборів.

      3. Індекс цін - дефлятор ВНП.

      Дефлятор  ВНП враховує ціни не лише на споживчі товари та послуги, але й ціни інвестиційних товарів, товарів та послуг придбаних державою, а також товарів світового ринку.

      ВНПн = Qit*Pit – ВНП номінальний, який відображає обсяг виробництва у ринкових цінах, що склалися на момент створення даного обсягу продукції і обчислюється в національній валюті за її поточним курсом.

      ВНПр  = Qit*Pit – ВНП реальний – не враховує зміну рівня цін і характеризує кількість виробленої продукції, яка вимірюється в постійних (базових) цінах. Тобто це показник скорегований з урахуванням інфляції (зростання цін), або дефляції (зниження цін). 
 

% Зміна ВНПр=% Зміна  ВНПн - % Зміна ІЦ. 
 

                                                           

          У    
     Роки 
 

      Якщо  ІЦ<1, то відбувається коригування  ВНПн у бік збільшення , яке називається  інфлювання.

      Якщо  ІЦ>1, то коригується ВНПн в сторону зменшення , що називається дефлювання.

      Індекс-дефлятор ВНП також можна розрахувати виходячи із співвідношення впливу зміни індексу оптових цін і індексу споживчих цін на ВНП.

      Індекс  оптових цін(ІОЦ) враховує зміну вартості незмінного за структурою кошика виробника.

      Співвідношення  впливу зміни оптових та споживчих  цін на зміну ВНП обчислюється на основі взаємозв’язку індекса цін та дефлятора ВНП.

Деф ВНП =К*ІОЦ+(1-К)*ІСЦ

 

   

      К – коефіцієнт, що визначає частку впливу оптових цін на дефлятор ВНП .

      Коефіцієнт  К визначається по структурі кінцевих витрат за співвідношенням вартості споживчих та інвестиційних товарів.

      Довгострокова динаміка ВНПр визначає потенційний ВНП, який характеризує виробничі можливості економіки за тривалий час в умовах повної зайнятості населення. Потенційний обсяг виробництва називають ще обсягом виробництва за умов повної зайнятості.

      Відхилення  фактичного ВНП від потенційного називається розривом ВНП. 

   

      Великий ВНП-розрив означає, що економіка перебуває  у фазі спаду, а коли ВНП-розрив невеликий  економічний спад набуває рецесійного характеру.  

4. Індекс  цін Ласпейреса (Laspeyres).

 
 
 
 
 

   ІЦл = 
 
 

      О –базовий рік;

      t – поточний рік;

      Qi – обсяг виробництва і-тої продукції;

      Рі  – рівень цін і-тої продукції.

      Індекс  цін Ласпейреса показує як змінюються ціни двох порівняльних періодів, якщо структура ВНП залишається незмінною. Вагами виступає товарна структура виробництва базового періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов’язані з НТП не враховуються. Іл. Завищує темп зростання цін, оскільки при його розрахунку не враховується зміна структури ВНП при зміні цін. 

      5. Індекс цін Пааше. 

 

ІЦп =       
 

      Індекс  цін Пааше усуває обмеженість Іл., так як в якості вагів у цьому випадку виступає товарна структура виробництва поточного року. Даний індекс дещо занижує зростання рівня цін в економіці, так як не враховує динаміку структури ВНП, але враховує її в поточному році. 

      6. Індекс цін Фішера.

 

          ІЦф =     ІЦл * ІЦп    = 

                                                                        

= 
 

      Індекс  цін Фішера є середнім геометричним індексів Ласпейреса та Пааше і усуває їх обмеженість. 

      7. Ланковий індекс. 

 

ІЦt, t -1    =   
 
 

      Ланковий  індекс характеризує зміну цін між двома суміжними періодами, при цьому в якості важелів використовують товарну структуру ВНП першого з двох досліджуваних періодів. 

      8. Фондовий індекс – усереднене (щодо деякої групи підприємств) значення вартості проданих сьогодні акцій, поділене на усереднене значення акцій, проданих учора.

      Фондовий  індекс інформує про довгострокові  тенденції в економіці і показує  розбіжності в розвитку різних галузей  економіки, відслідковує поточну ситуацію на ринку.

      На  Нью-Йоркській фондовій біржі використовують індекс Доу-Джонса. Це показник стану ринку акцій, який використовується як метод прогнозування курсу акцій на зарубіжних фондових біржах. Індекс був запропонований фінансовими журналістами Ч.Доу і Е.Джонсом в 1884 році.

      Індекс  Доу-Джонса – середня арифметична щоденних котирувань (курсів) акцій певної групи (65) компаній на момент закриття біржі.

      Розрізняють чотири групи індексів Доу-Джонса:

      - промисловий індекс Доу-Джонса – простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових компаній;

      - транспортний індекс Доу-Джонса – середній показник, що характеризує рух цін на акції 20 найбільших транспортних компаній;

      - комунальний індекс Доу-Джонса – середній показник руху цін на акції 15 компаній, які займаються газо та електропостачанням (використовується з 1929 року);

      - середній індекс Доу-Джонса – обчислюється на основі трьох попередніх індексів.

      На  Лондонській фондовій біржі використовують індекс газети “Файненшл таймс” – FT-SE (Financial Times – Stock Exchange), який враховує курси акцій 100 компаній Великобританії, а також міжнародний індекс FT-A World Index, який включає котировку 2212 акцій компаній 24 країн світу.

      На  Токійській фондовій біржі використовую індtкс Nikkei-225.

      В Гонконгу на базі акцій 33 компаній визначається індекс “Хенг Сенг”.

      У 997 році з’явилися перші індекси фондової біржі України: WOOD-15, Pro-V-90, КАС-20 (Альфа капітал) та інш. 

      9. Індекси інфляції.

- рівень інфляції; 

- темп інфляції.

      10. Індекс вартості життя – це показник для розрахунку життєвого рівня населення, який відображає зміну цін і тарифів фіксованого набору товарів і послуг, що споживає середній житель країни.

      11. Індекс реальних доходів - показник, що виражає співвідношення між індексом номінальних доходів і індексом цін виражених в процентах.

      12. Індекс людського розвитку (ІЛР) – інтегральний показник, який акумулює в собі тривалість життя, грамотність та охоплення навчанням, ВВП на душу населення за паритетами валют, співвідношенням цін на “споживчий кошик”, що складається з декількох сотень товарів та послуг. ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0< ІЛР <1.

      Для України цей індекс почали визначати з 1993 року. В 1993 та 1994рр. Україна за цим показником займала 45-те місце, в 1995р. – 54, у 1996р. – 80, 1998р. – 102, 1999р. – 91, 2000 – 78.

      13. Індекс економічної  свободи (ІЕС) – агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку. До факторів, визначають ІЕС відносять:

      * торговельна політика держави;

      * політика оподаткування;

      * втручання уряду в економіку;

      * грошова політика держави;

      * потоки капіталів та іноземних інвесторів;

      * банківська справа;

      * контроль за цінами та рівнем заробітної плати;

      * права власності;

      * державне регулювання економіки;

      * чорний ринок.