Монополії і їх місце в ринковій економіці

В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту конкуренції недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців i споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивiлiзованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки i є однією зі складових антимонопольної діяльності держави.

Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та органiзацiйних механiзмiв антимонопольної дiяльностi, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено 3аконами України: "Про обмеження монополізму i недопущення i недобросовісної конкуренції в пiдприємницькiй дiяльностi" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.) та ін.

Головна ціль державного втручання полягає в захисті і  зберіганні вільної конкуренції, якої  загрожують  монопольні  тенденції.  Конкретно  можна сформулювати такі  цілі:  обмеження  монополій,  підтримка  і  сприяння малому бізнесу, захист прав споживача.

Існують дві основні форми боротьби з монополіями:

1. попередження створення монополій;

2. обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не  є  частиною  законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє  їм  виконувати  дорадчу  функцію.

Подібні  організації  не  мають  права  діяти  авторитарними  методами, наприклад,   закривати   підприємства.   Але   вони   можуть    змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції  тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені  законодавством  за  порушення    антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення    антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами. Крім  здійснення  процесу   демонополізації   антимонопольна   служба покликана боротися зі зловживаннями.

На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави,  є Антимонопольний комітет України.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства. Ці особливості полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. [8].

Відповідно до статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України згідно зі статтею 3 зазначеного Закону є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції [7,c.1].

У випадках, якщо підприємці зловживають монопольним положенням на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні керування видають розпорядження про примусовий поділ монопольних утворень.              Примусовий поділ не застосовується у випадках:                                                                      - неможливості організаційного або територіального відділення підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць;                                                        - наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів або структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства складає менше 30%).              Штрафи на підприємців налагаются Антимонопольним комітетом за:                            - відхилення від виконання або невчасне виконання розпоряджень Антимонопольного комітету України про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні початко-вого стана або зміні угод, що суперечать дійсному Закону;                                                                                                                - непредставлення, невчасне уявлення інформації монопольному комітету України і його територіальна монополія керуванням або уявлення явно недостовірних даних.                                                                                                               

Прибуток, незаконно отримана суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення даного Закону, стягується судом або арбітражним судом у державної бюджет.                                                                                                               

Збитки, заподіяні зловживанням монопольним положенням і несумлінною конкуренцією, підлягають відшкодуванню по позовах зацікавлених осіб у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.                                                                                   

У 2009 році Антимонопольний комітет України істотно активізував роботу з виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Значною мірою це пов’язано з об’єктивними причинами, коли внаслідок впливу світової економічної кризи, окремі підприємці прагнули покращити своє фінансове становище за рахунок споживачів, інших підприємців шляхом монопольних зловживань, антиконкурентних змов, недобросовісної конкуренції.

З особливо серйозними викликами в 2009 році Антимонопольний комітет зустрівся на ринках паливно-енергетичного комплексу, насамперед, світлих нафтопродуктів, на ринках зберігання, первинної обробки та транспортування зерна, у сфері проведення конкурсних процедур закупівлі за державні кошти, на ринках телекомунікацій та кабельного телебачення, на ринках медикаментів та медичних засобів, у сфері забезпечення чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, зокрема, під час рекламування продукції, а також під час прийняття державними органами рішень, що могли вплинути на конкуренцію [7].

У межах своїх повноважень Комітет контролює діяльність підприємств усіх форм власності, органів влади і місцевого самоврядування, а також — діяльність в Україні іноземних підприємців. Комітет має право ухвалювати обов’язкові для виконання підприємствами та органами влади рішення про припинення порушень конкурентного законодавства, може забороняти або дозволяти узгоджені дії на ринку, накладати на порушників правил чесної конкуренції штрафи чи застосовувати інші санкції [19].

У 2010 році органи АМКУ отримали і опрацювали 5 тис. 378 заяв та подань з приводу порушень конкуренційного законодавства. За результатами розгляду цих звернень розпочато 371 справу про правопорушення.

Загалом АМКУ припинив 3271 порушення конкуренційного законодавства. Зокрема, 1063 зловживань монопольним становищем, 391 антиконкурентну змову суб’єктів господарювання, 580 антиконкурентних дій органів влади, 266 випадків недобросовісної конкуренції, серед яких  84 % – порушення у вигляді поширення підприємцями інформації, що вводить в оману.

Найбільша кількість порушень була зафіксована на ринках агропромислового комплексу (16,7 %), житлово-комунального господарства (16,1 %), паливно-енергетичного комплексу (11,8 %), охорони здоров’я (7,5 %), будівництва та будівельних матеріалів (4,6 %), транспорту (5,7 %).

Загальна сума штрафних санкцій, застосованих органами АМКУ до порушників у минулому році становить 27,1 млн грн, що у два рази перевищує показник 2008 року та 2,3 разу  показник 2007 року.

При цьому, дисципліна сплати штрафів у 2010 році суттєво покращилася, розмір сплачених штрафів перевищив показники попереднього року у 2,8 разу, а показники 2008 року –3,3 разу. Зокрема, порушники конкуренційного законодавства сплатили до державного бюджету понад 34,9 млн грн штрафів та пені.

У 2010 році створена Постійно діюча адміністративна колегія з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, за результатами засідань якої прийнято 324 рішення, з них - 168 про прийняття скарг до розгляду.

У минулому році діями АМКУ вдалося, зокрема, забезпечити зниження вартості борошна для хлібопечення, цін на хліб та хлібобулочні вироби, не допустити безпідставного зростання оптово-відпускних і роздрібних цін на соняшникову олію, молочні продукти та м’ясо птиці [10].

Антимонопольний комітет — це не лише орган, який карає правопорушників у сфері конкуренції. Передусім він партнер підприємців, які дотримуються чесних звичаїв у своїй діяльності і помічник простих людей, які потребують допомоги, залишившись сам на сам зі свавіллям монополістів.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Отже, після всього вищесказаного в Розділі 2, можна зробити висновок, що монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки для економіки України. Переважна частина з них була перерахована в роботі. Серед цих наслідків, є позитивні і негативні. І Негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об’єднань і, застосування різних санкцій до порушників — від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув’язнення).

Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.                                                                                                  

Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені Ії перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України.

Нагальним є закріплення на рівні закону порядку (механізмів) реалізації повноважень органів Антимонопольного комітету України, необхідних для забезпечення збору доказів у справах із питань захисту економічної конкуренції.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень в даній роботі, ми дійшли висновку, що про корисність та негативний вплив монополій можна судити, дивлячись «із якого боку барикади» знаходитись.  Будучи підприємцем та маючи власний бізнес, кожен суб’єкт підприємницької діяльності мріяв би перетворити своє підприємство у монополію. Адже це б дозволило його власникові отримувати надприбутки. При цьому монополіст міг би самостійно встановлювати ціну на свій товар, використовуючи цінову дискримінацію. Йому не потрібно було б орієнтуватися на дії конкурентів, тому що, ті підприємства, що може й були б на ринку з подібною продукцією не могли б реально конкурувати з монополією. Інакше кажучи, власник мав би майже повний контроль над своїм бізнесом.

Якщо ж дивитися зі сторони споживачів, то така ситуація на ринку не є для них позитивною. Якщо виробник певного товару один, тобто монополіст, то споживачам не зостається іншого вибору, ніж погоджуватись на ті умови, що їм пропонує даний виробник. Коли споживач не має вільного вибору: який товар обирати за якісними та ціновими критеріями, монополісти часто вдаються до зловживань монопольним становищем на ринку. Прагнучи до збагачення та ще більшої максимізації прибутку, монополісти менше уваги стають приділяти якості виробленої ними продукції, не мають потреби у введенні в продукт інновацій, виставляють надмірно високі ціни на товар та інше. Все це, звичайно ж не є позитивним для суспільства.

А так як держава має дбати про населення країни та добробут кожної людини, вона має контролювати підприємців та не допускати зловживань монопольним становищем. З цією метою в Україні було створено Антимонопольний комітет,  що на основі закону регулює монопольні явища в економіці країни.