Оплата праці: сутність, функції, види та організація

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

на тему: «Оплата праці: сутність, функції, види та організація»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ  І. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ 6

1. Основне поняття оплати праці 6

1.2. Види оплати  праці 9

РОЗДІЛ  ІІ. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ 11

2.1. Функції  оплати праці 11

2.2. Форми  і системи оплати праці 15

РОЗДІЛ  ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 24

3.1. Основні  принципи організації і регулювання  оплати праці 24

3.2. Склад  і структура фундації оплати  праці 29

ВИСНОВОК 33

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36

ДОДАТКИ 38

 

 

ВСТУП

 

Праця є основою існування  людини, визначає її місце в суспільстві, служить однією з найважливіших  форм самовираження й самоактуалізації, тому вона повинна бути організована таким чином, щоб адекватно відображати ці особливості людини, забезпечувати відповідну винагороду.

Сьогодні значно більше приділяється увага питанням організації оплати праці. Українська економіка перебуває у стадії формування ринкових відносин, спрямованих на забезпечення нових стандартів добробуту та життєдіяльності людини, на побудову соціально-ринкової економіки – системи, яка дає простір свободі в усіх її проявах, у тому числі свободі розпоряджатися приватним майном, включаючи засоби виробництва. Саме порушення зазначених принципів і зумовлюють відчуженість людини в системі суспільних відносин, особливо коли мова йде про рівень оплати праці. Заробітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання.

На даному етапі розвитку проблема заробітної плати має велике значення для України. Ця проблема тісно  пов’язується з проблемами вартості робочої сили та розширеним його відтворенням, адже в умовах сучасного ринкового  механізму через формування сукупного  попиту заробітна плата забезпечує основи відтворення робочої сили та стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва. Рівень заробітної плати показує  соціальне становище кожної людини.

Для того щоб жити і задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, людина повинна мати необхідні матеріальні  кошти. Ці кошти можуть набуватись різними  шляхами: людина може займатися індивідуальною трудовою або підприємницькою діяльністю, одержувати прибуток від цінних паперів  у вигляді дивідендів. Переважна  більшість людей одержують винагороду, наймаючись на роботу як робітники  і службовці. Цю винагороду прийнято називати заробітною платою.

 

Політика винагороди за працю  організовується так, щоб свідома  ініціатива працівників була спрямована на підвищення продуктивності праці, удосконалення  своєї кваліфікації, надавала працівнику можливість своєю працею збільшувати  свій трудовий доход.

За загальним правилом, заробітна плата є винагородою  в грошовому виразі, яку працівник  одержує від підприємства чи фізичної особи, для яких виконує обумовлену трудовим договором роботу. Розмір цієї винагороди залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

Нарахування заробітної плати  займає одне з центральних місць  в системі обліку на підприємстві. Оплата праці є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працівників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Сфера дії внутрішнього ринку  праці підприємства полягає в  установленні взаємозв’язку між фактичними результатами праці працівника і рівнем оплати праці працівника. Різні варіанти такого взаємозв’язку і являють собою системи заробітної плати. Вони встановлюються на підприємстві самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи  під розподіляються на дві групи, які називаються формами заробітної плати. Різниця між формами і системами оплати праці полягає в способах обчислення заробітку і в рівнях залежності від кількісних і якісних результатів праці не тільки самого працівника, а й організації (фірми) в цілому.

 

Форми і системи заробітної плати – це спосіб встановлення залежності між величиною заробітної плати працівника і кількістю та якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою. Іншими словами, форма оплати праці встановлюється для оцінки праці при її оплаті: за конкретними видами продукції, за витраченим часом або за індивідуальними або колективними результатами діяльності. Від прийнятої моделі заробітної плати та способів її обчислення залежить виконання заробітною платою її основних функцій.

Організація оплати праці - це одна з найболючіших проблем трудових відносин. Від її оптимального розв’язання багато в чому залежить не лише рівень оплати праці працівників, але й результати господарської діяльності підприємства загалом. Тому різні аспекти організації оплати праці працівників виробничих сфер, форм власності та підпорядкування. Виникає потреба в розробленні таких механізмів, які б забезпечували тісніший зв’язок оплати праці з її складністю, кваліфікацією та кінцевими результатами. Залишаються недостатньо розв’язаними проблеми методичного обґрунтування міжпрофесійної та міжкваліфікаційної диференціації оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки. Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

Тому на сьогодні саме через складність ситуації, яка склалася з організацією форм та систем оплати праці працівників  на підприємстві дана тема є досить актуальною та потребує детального розгляду і розробки рекомендацій щодо покращення системи оплати праці.

Головна мета курсової роботи полягає в тому, щоб широко і  різносторонньо розкрити основні поняття: види, функції, формі і організацію оплати праці. Основними моментами є: розкриття сутності оплати праці розглянути які функції виконує заробітна плата; розкрити форми та системи оплати праці; дізнатися які нові форми та системи доходів з’явилися в ринкових умовах.

 

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ

1. Основне поняття оплати праці

Оплата праці як економічна категорія іноді трактується  досить широко і включає не тільки оплату праці осіб, які перебувають  у трудових відносинах, але й доходи представників вільних професій, приватних підприємців та осіб, які  працюють на основі цивільно-правових договорів.

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні  засади оплати праці працівників, які  перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з  підприємствами, установами, організаціями  всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами  та сферою державного і договірного  регулювання оплати праці. Він спрямований  на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата як економічна категорія і елемент системи  господарювання належить до числа найскладніших. У ній відображаються відносини  виробництва і розподілу, взаємодія  різних носіїв економічних інтересів, ступінь розвитку продуктивних сил  і зрілості виробничих відносин та багато інших аспектів життя суспільства.

Трактувати сутність заробітної плати слід з урахуванням вартісної  оцінки послуг робочої сили, розглядаючи її як вигідну при з’ясуванні природи заробітної плати. Слід також урахувати, що: по-перше, заробітна плата формується на перетині виробництва та відносин обміну робочої сили; по-друге, заробітна плата має забезпечувати об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін за виконану роботу;

по-третє, заробітна плата  є водночас і макро-, і мікроекономічною категорією; по-четверте, заробітна плата – це важлива складова виробництва, її рівень пов’язаний як з потребами працівника, так і з самим процесом виробництва, його результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва, а її формування не виходить за межі конкретного підприємства. Спираючись на ці вихідні положення, маємо можливість розкрити сутність заробітної плати, яку слід розглядати принаймні з п’яти позицій.

Загальні характеристики:

• Заробітна плата – це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості;
• Заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу;
• Заробітна плата – це елемент ринку праці, що є ціною, за якої найманий працівник продає послуги робочої сили;
• Для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили;
• Для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включаються до собівартості продукції, робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості робітників у досягненні високих кінцевих результатів.

Розрізняють номінальну, реальну заробітну плату і  реальні доходи працівників.

Номінальна  заробітна плата (грошова) – це сума коштів, яку одержав працівник за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ним праці та її результатів. У зв’язку з тим, що предмети споживання надходять працюючими через обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову форму. Точнішою характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник на номінальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, що можна придбати на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата – це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Звідси видно, що реальна заробітна плата тісно пов’язана з номінальною та цінами на товари та послуги.

Організація оплати праці  на підприємстві передбачає:

• визначення форм та систем оплати праці працівників підприємства;
• розробку системи посадових окладів службовців та спеціалістів;
• розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів фірми;
• обґрунтування показників та системи преміювання співробітників.

Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної  заробітної плати і рівня цін  на предмети споживання і послуг. Цю залежність можна виразити так за формулою (1.1):

    (1.1.)

де І_РЗП, І_НЗП – індекси реальної та номінальної заробітної плати; І_Ц – індекс цін.

Якщо ціни на товари зростають  швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Розмір заробітної плати  залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

 

1.2. Види оплати  праці

Заробітна плата складається  із таких частин: основна заробітна  плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати (див. Дадаток А, Рис. 1.2).

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Існують такі види додаткової заробітної плати: