Заходи щодо скорочення обсягів тіньової складової економіки України

Крім того , якщо офіційна статистика не враховує ціни нелегального ринка,

темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі

помилки і в політиці зайнятості. Працівники тіньової економіки можуть бути

враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести  до

перекручення платіжного балансу  і завищення показників податкового  тиску,

прибутку населення і державних  витрат. Якщо темпи росту тіньових прибутків

опереджають темпи росту офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні  потребиекономіки в грошах.

„Тінь” спроможна значно перекрутити структуру економіки. Вона викликає ріст інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектора стимулює ріст спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду розвитку реального виробництва.

Тінізація економіки викликає деформацію структури споживання. Стимул до розвитку отримують ті сектори, які обслуговують осіб, які володіють

понадприбутками. У суспільстві встановлюється високий попит на предмети

розкоші. Імпульс до розвитку отримують  і специфічні види діяльності, які

задовольняють деструктивні потреби  – наркобізнес, проституція, нелегальний

ігорний бізнес.

Таким чином, негативний вплив тіньової економіки  полягає в загальній

криміналізації держави і суспільства, а також в скороченні податкових

надходжень і неможливості держави  забезпечити реалізацію соціально-

економічних програм і розвиток економіки в цілому.

При цьому  тіньова економіка має і позитивну  роль, яка полягає в тому, що вона створює робочі місця, які не мають можливості існувати в умовах офіційної економіки, а також є засобом виживання та поліпшення умов життя більшості громадян.

Соціально-політичними  причинами живучості тіньової економіки певною мірою є: по-перше, нестабільність політичної ситуації в Україні, по-друге, недооцінка суспільної небезпеки існування тіньової економіки, по-третє, неадекватність форм і методів діяльності правоохоронних органів якісним змінам в тіньовій економіці, зокрема в економічній злочинності.

 

Розділ 2. ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ

 

2.1 Політика детінізації  уряду України протягом 2011- 2012 рр.

 

Детінізація економіки — це цілісна система  дій, спрямована передусім на подолання  та викорінення причин та передумов  тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації економіки  має стати істотне зниження рівня  тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів у легальну економіку та примноження національного багатства. Виведення на "світло" тіньових капіталів сприятиме відчутному збільшенню національного інвестиційного потенціалу і ступеня його реалізації, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на стратегічний розвиток і зростання, сприятиме зміцненню економічної безпеки держави. Сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України. Проте дотепер не створено чіткого механізму: міжвідомчої координації, ефективного і системного використання усіх наявних ресурсів і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів, потенціалу громадянського суспільства у вирішенні поставлених проблем. Поряд з витісненням кримінальних та інших незаконних сфер тіньового економічного обігу існує необхідність впровадження ефективних механізмів повернення до офіційного сектору економіки капіталів некримінального походження.

Поряд із загальним  покращенням підприємницького клімату  завдяки дерегулюванню та зниженню фіскального навантаження слід вжити  комплекс спеціальних заходів, які  стимулюватимуть процеси детінізації. Необхідно запровадити на перехідний період політику амністії тіньового  капіталу некримінального походження через відкриття йому шляхів для легального інвестування.

Формування  національної системи протидії отриманню  доходів злочинного походження мало доволі тривалий і складний шлях:

· осмислення тіньової економіки як соціально-економічного процесу антидержавної діяльності і накопичення суб'єктами господарювання капіталу злочинного походження (1990—1997 роки) — поява наукових матеріалів дослідження поняттєвого апарату, проблем становлення та поширення, економічні наслідки;

· законотворчий (1998—2002 роки) — прийняття законів, указів Президента, постанов KM України;

· розбудовчий (2003—2004 роки) — налагодження державного моніторингу та організованої протидії тіньовій економіці;

· виконавчий (з 2005 року) — локалізація тіньової діяльності, викриття злочинних угруповань, припинення функціонування тіньових схем.

Обмеження тінізації економіки й легалізації тіньових доходів здійснюється заходами законодавчого, процедурного та організаційно-виконавчого характеру спеціально створеними органами контролю шляхом спрощення процедури сплати податків і ліквідації причин, що змушують підприємців переводити свій бізнес у "тінь".

Формування  державної політики, визначення напрямів та заходів щодо детінізації економіки  зумовлені положеннями Закону України "Про основи національної безпеки  України", в якому, зокрема, накреслено:

 

— подолання тінізації економіки шляхом реформування податкової системи;

 

— оздоровлення фінансово-кредитної  сфери;

 

— припинення відпливу капіталу за кордон;

 

— зменшення позабанківського обігу грошової маси.

Реальне обмеження  масштабів поширення тіньової економіки  може відбутися лише за умов гармонізації суспільних відносин на основі усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, пригнічують інтереси суб'єктів  господарювання. Зменшення витратності й зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Безперечною умовою такого перетворення має бути ослаблення фіскального тиску на функціонування легальної економіки. Основне зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання. Зазначене в жодному разі не заперечує потреби постійного вдосконалення правових механізмів детінізації економіки, проте підкреслює можливість їх ефективного застосування саме за сприятливих макроекономічних умов.

Заходи щодо легалізації тіньового  капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов  корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України. До таких інструментів можна віднести:

- проведення незалежної експертизи  чинних законів та проектів  нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки;

- приведення у відповідність  з новими соціальними та економічними  умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства;

- Забезпечення максимальної гласності  та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних  конкурсах, управління державними  пакетами акцій, дотримання постприватизаційних  зобов'язань та процесів постприватизаційного  перерозподілу власності; запровадження  відповідальності керівників за  штучне зниження вартості держпідприємства  у передприватизаційний період;

- посилення контролю за ефективністю  використання державної власності,  зокрема - запровадження відповідальності  керівників державних підприємств  за рівень економічних показників, виконання підприємствами платіжних  зобов'язань, забезпечення реального  взаємозв'язку між продуктивністю  виробництва цих господарських  одиниць та рівнем доходів  їх керівного персоналу;

- забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.

Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних  інвестицій за допомогою:

- розподілу цільових кредитних  ресурсів, бюджетних капіталовкладень, інших бюджетних асигнувань на  тендерному принципі з максимально  прозорою та гласною процедурою  визначення переможців, допуском  до участі у конкурсі лише  суб'єктів підприємницької діяльності  з перевіреною репутацією, які  мають досвід роботи на українському  ринку;

- запровадження контролю за  дотриманням зобов'язань, якими  супроводжувалось надання цільових  кредитів, бюджетних вкладень, залучення  інвестора;

- запровадження механізму коректної  оцінки майна, що пропонується  до приватизації, та регулювання  цін на таке майно з метою  запобігання штучного заниження  його вартості.

 

 

Подолати  тіньову економіку неможливо  лише тільки адміністративними заходами (контрольними функціями), тому політика детінізації має базуватися на принципі заохочування до ведення легального бізнесу та усунення тих адміністративно-регуляторних бар’єрів, які стримують діяльність суб’єктів господарювання. З цією метою, протягом 2011 року та 2012 року вживалися заходи за наступними напрямками.

1. Покращення інвестиційного клімату, зниження фіскального та регуляторного тиску

З метою комплексного реформування податкової системи прийнято Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів (обов’язкових платежів), що підлягають сплаті до бюджетів усіх рівнів.

Податковий  кодекс України набрав чинності 1 січня 2011 року, завдяки чому було забезпечено  зниження податкового навантаження (зокрема завдяки поступовому  зниженню ставки на прибуток підприємств  та запровадження ”податкових канікул” для окремих видів економічної  діяльності) та запровадження автоматичного  відшкодування податку на додану вартість сумлінним платникам податку  та відповідальності держави за несвоєчасне  його відшкодування.

Прийнято  Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України  та деяких інших законодавчих актів  України щодо спрощеної системи  оподаткування, обліку та звітності” від 04.11.2011 № 4014-VІ, яким:

підвищено граничний обсяг доходу, при якому можливе застосування спрощеної системи оподаткування (для фізичних осіб – з 500 тис. грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб – з 1 млн. до 5 млн. грн.);

введено відсоткову ставку єдиного  податку: 3 % від доходу для фізичних осіб з обсягом доходу до 3 млн. грн. за умови сплати ПДВ, 5 % від доходу – без сплати ПДВ;

скасовано обмеження щодо включення  до витрат платника податку на прибуток витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – платників  єдиного податку;

надано фізичним особам – платникам  єдиного податку право реєструватись  платниками ПДВ;

скасовано 50-відсоткову надбавку, що застосовується до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого  працівника;

розроблено механізм спрощення  адміністративних процедур.

З метою удосконалення  процедури відшкодування податку  на додану вартість постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 № 73 визначено критерії, у разі відповідності яким платник податку на додану вартість вважається таким, що має позитивну податкову історію.

З метою покращення інвестиційного клімату було схвалено Програму розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні (постанова Кабінету Міністрів від 02.02.2011 № 389), якою передбачено надання державної підтримки реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, а також визначено форми надання такої підтримки та встановлено критерії відбору відповідних проектів.

Крім того, Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України  щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку” (від 17.11.2011 № 4057-VІ), який спрямований на створення привабливого інвестиційного клімату через звільнення від оподаткування доходів, які виникають у разі валютних коливань при внесенні інвестицій, виражених в іноземній валюті; скасування необхідності сплати авансового внеску з податку на прибуток для підприємств, прибуток яких звільнено від оподаткування; надання можливості погашення концесіонерами податкового боргу та перераховування в їх розпорядження сум надміру сплачених та невідшкодованих податків (зборів) підприємств державної чи комунальної форм власності, переданих у концесію; уточнення права на віднесення концесійних платежів до витрат; виключення з об'єкта оподаткування ПДВ орендної (концесійної) плати за договорами оренди (концесії) державного чи комунального майна; стимулювання виробництва та застосування обладнання для генерації електроенергії з відновлювальних джерел енергії.

Прийнято  Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність”(від 22.12.2011 № 4218-VI), яким передбачається запровадження державної реєстрації інвестиційних проектів/проектних (інвестиційних) пропозицій, що потребують державної підтримки та проведення оцінки їх економічної ефективності.

Також Урядом було схвалено Програму розвитку інвестиційної  та інноваційної діяльності в Україні (постанова Кабінету Міністрів України  від 02.02.2011 № 389).

Програмою передбачено  надання державної підтримки  реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, які здійснюватимуться  у зазначених галузях, а також  визначено форми надання такої  підтримки та встановлено критерії відбору відповідних проектів.

З метою удосконалення митної політики у 2011 році було внесено зміни до деяких законодавчих актів, зокрема щодо: приведення Митного кодексу України у відповідність до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенції про тимчасове ввезення а також імплементація у національне законодавство Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації та реформування митної служби України (від 06.09.2011 № 3692-VI);

У сфері ліцензування скорочено майже на третину перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню: до 57 проти 78 у 2010 році (Закон України від 19.10.2010 № 2608-VІ) та розроблено і прийнято Кабінетом Міністрів України ряд постанов на його виконання.