Аналіз стану організації праці і проектування індивідуальних трудових процесів столяра

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

 

 

Кафедра управління персоналом

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу «Організація праці» на тему

«Аналіз стану організації  праці і проектування індивідуальних

трудових процесів столяра»

 

 

 

 

Виконала -  студентка  ІІ курсу 

6 групи,

факультету економіки  і права,

спціальності 6.030505(109)

Артюх Інна Сергіївна

 

Перевірив – керівник

спеціальності 6.030505(109)

К.е.н., доцент

Доровськой Олексій  Федорович

 

 

 

 

Харків, 2011

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………..3

І.  Аналітична частина……………………………………………………………..5

    1.1. Організація трудового процесу…………………………………................5

    1. 2. Організація  робочих місць і їх обслуговування………………................8

     1.3. Аналіз  умов праці на робочому місці……………………………………10

 ІІ.  Проектна частина……………………………………………………..............12

       2.1. Проектування  трудового процесу столяра……………………………..12

       2.2. Проектування  карти організації робочого місця  столяра……………..16

       2.3. Проектування системи обслуговування робочого місця столяра…….21

ІІІ.  Економічна ефективність…………………………………………………….23

3.1.Обґрунтування заходів  по НОП………………………………………...23

3.2. Ефективність заходів  НОП……………………………………………..25

Висновки…………………………………………………………………………...28

Список використаної літератури…………………………………………………29

Додаток……………………………………………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Праця є найважливішою  сферою життєдіяльності людини та провідним  чинником матеріального і духовного  виробництва, основою економіки  загалом. Всі аспекти економічної діяльності так чи інакше пов'язані з працею, інтересами людей, їх взаємовідносинами, тому без глибоких знань у сфері праці та соціально-трудових відносин неможливо в сучасних умовах успішно вирішувати проблеми в будь-якій галузі діяльності, на всіх рівнях структури суспільства.

Насамперед, праця —  це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства  і кожної окремої людини таку важливу  роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від  людського життя. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей; першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Основою для підприємства будь-якої сфери та форми власності  також  являється праця. Її результатом  є створення суспільних благ та надання  певних послуг, які роблять наше життя повноцінним.

Аналізуючи процес матеріального  виробництва, К. Маркс писав, що «праця є насамперед процес, що відбувається між людиною і природою, процес, у якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою».

Зміст праці визначає природу і рівень професіоналізму  працівника, а її характер — межі його соціального розвитку і ступінь перетворення праці на найпершу життєву потребу. Взаємодія змісту і характеру праці виявляється в існуванні таких соціально, економічно і технічно неоднорідних її форм, як фізична й розумова, виконавська й управлінська, кваліфікована й некваліфікована праця. Ці форми диктують різні вимоги до загальної і спеціальної освіти, фахової культури, створюють неоднакові можливості для реалізації професійних і особистих здібностей, тобто справляють різний соціальний вплив на трудящих.

Крім того варто зазначити, що праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що також є могутнім чинником суспільного прогресу.

Задача курсового проекту  полягає в тому, щоб закріпити і поглибити теоретичні знання і практичні навики, отримані в процесі вивчення курсу «Організація праці».

У курсовому проекті  розглядаються такі задачі:

• досліджуються умови праці на робочих місцях та технологія виконання окремих операцій;
• аналізується стан організації праці на підприємстві;
• проведення аналізу організаційно-технічних параметрів об’єкта;
• проектування раціонального трудового процесу;
• розробка проекту організації робочого місця;
• розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності трудового процесу;
• розрахунок економічного ефекту від запровадження раціонального трудового процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Організація трудового процесу

 

Жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудовий процес — це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

 Трудові процеси  розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та н..

 За характером предмета  і продукту праці розрізняють  матеріально енергетичні та інформаційні  трудові процеси. Матеріально-енергетичні  трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.

 За функціями трудові  процеси класифікуються відповідно  до функціонального поділу праці  між різними категоріями працівників  підприємства залежно від характеру  виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі на: а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).

 За мірою механізації  праці трудові процеси поділяються  наручні, машинно-ручні, машинні  і автоматизовані.

 Структурно будь-який  трудовий процес складається  з технологічних операцій. Технологічна  операція — це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.

 В структурі операції  для цілей аналізу і нормування  праці прийнято виділяти трудові  прийоми, дії і рухи.

 Трудовий рух —  це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, «взяти інструмент», «натиснути кнопку» тощо).

 Трудова дія —  це логічно завершена сукупність  трудових рухів, що виконуються  без перерви одним або кількома  робочими органами людини при незмінних предметах і засоби праці (наприклад, дія «вимкнути персональний комп’ютер» виконується очима і руками людини з одним комп’ютером за допомогою кількох трудових рухів натиснення та кнопки).

 Трудовий прийом  — це певна сукупність трудових  дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються одна за одною і мають конкретне цільове призначення. Прийом — це, як правило, завершена елементарна робота (наприклад, «зробити копію документа» за допомогою розмножувальної техніки).

 Метод праці —  це спосіб здійснення процесу  праці, певна послідовність і  склад трудових прийомів і  операцій.

 Ефективність будь-якого  трудового процесу, більша або  менша економія матеріальних  і трудових витрат, значною мірою  якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

 Дуже важливо завжди  пам’ятати, що економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною.

До задач організації  трудових процесів можна віднести вдале поєднання машинної та ручної праці, зниження витрат у процесі виробництва, створення сприятливих умов для творчого розкриття особистості, підвищення зацікавленості в роботі, доцільний розподіл обов’язків між членами бригади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Організація робочих  місць і їх обслуговування

 

Важливим елементом  організації праці на підприємстві є організація робочих місць  з метою створення на кожному  з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

Робоче місце —  це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або  кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності.

Залежно від специфіки  виробництва робочі місця можна  класифікувати за різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);
• за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);
• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);
• за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);
• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);
• за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

Організація робочих  місць — це підпорядкована цілям  виробництва система заходів  по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню, атестації й раціоналізації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносять: основне технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара тощо); технологічна оснастка (робочі та вимірювальні інструменти, запасні частини тощо); робоча документація; засоби комунікації для подачі на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін.

Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання тощо).

Обслуговування робочих місць  здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо.

Усі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, які притаманні кожному з типів виробництва (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. Основною метою цих заходів має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.

1.3. Аналіз умов праці на робочому місці

 

Разом з раціональною організацією і обслуговуванням  робочого місця важливе значення має створення сприятливих умов праці. Адже перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.

Всю сукупність різноманітних  факторів, що характеризують умови праці, об'єднують в три групи: санітарно-гігієнічні, які характеризують стан зовнішнього середовища (температура, загазованість, освітлення, виробничий шум і вібрація, оснащеність робочих місць); психологічні — зумовлені змістом праці, психологічним мікрокліматом у трудовому колективі і відображають певну нервово-психологічну напругу працівника; естетичні - характеризують зовнішнє оформлення робочих місць ( колір, текстура, загальний вигляд) і створюють певний емоційно-психологічний стан працівника.