Аналіз стану організації праці і проектування індивідуальних трудових процесів столяра

Важливе значення у поліпшені  організації праці відіграє встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини і змінюються протягом доби (рис. 1.3)

 

 

На робочу місці повинні створюватися такі умови праці, які б сприяли зменшенню тривалості часу входження в роботу, збільшенню періоду сталої працездатності та скороченню періоду втоми

Дотримання встановлених умов праці на робочому місці забезпечує  підвищення продуктивності праці робітників, а також збереження їхнього здоров’я і покращення працездатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

2.1. Проектування трудового  процесу столяра

 

Варто зазначити, що трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою засобів праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту. Трудовий процес є заключним етапом кожного виробничого, управлінського, творчого процесу. Проектування раціональних трудових процесів є важливим напрямком удосконалення організації і підвищення продуктивності праці.

Існує 2 метода проектування трудового процесу. Метод хронометражного вивчення дає можливість використовувати графічний метод проектування трудового процесу, але він недостатньо точний, тому що може допускати погрішності суб'єктивного характеру (вибір виконавця й ступінь кваліфікації спостерігача) і не дозволяє встановлювати найбільш раціональний процес виконання роботи на проектуванні. Цим вимогам більш повно відповідає метод дослідження й проектування трудових операцій по мікроелементах, розроблений і запропонований в 1932 р. проф. В.М. Іоффе.

Суть мікроелементного дослідження й проектування зводиться до того, що найскладніші й різноманітні по характеру трудові операції, в остаточному підсумку, являють собою різні комбінації й сполучення певної кількості простих елементів операції (простягнути руку, взяти, перемістити, повернути й т.д.). Ці найпростіші первинні елементи трудової операції названі мікроелементами.

В залежності від застосування форм організації праці всі трудові процеси поділяються на індивідуальні та колективні.

До індивідуальних відносять  трудові процеси, в яких зайнятий один виконавець і результати праці  носять індивідуальний характер. Така форма організації праці як індивідуальна  доцільна в тих випадках, коли тісний зв’язок між робітниками відсутній і кожен з них намагається виконувати виробниче завдання самостійно чи коли характер і методи праці дозволяють більш повно використати кожного робітника у відповідності з його фахом, кваліфікацією і хистом. Але варто зазначити, що і в цих випадках існує технологічна, функціональна і кваліфікаційна кооперація. Кожний робітник основного виробництва пов’язаний з робітниками по обслуговуванню ( функціональна кооперація), з робочими, що виконують попередню операцію (технологічна кооперація).

Рівень проектування трудового процесу здебільшого  визначається типом виробництва, мірою  спеціалізації робочих місць.

Для масового виробництва характерні вузька спеціалізація устаткування і технологічного оснащення, найкраща оснащеність робочого місця, стабільний та докладно розроблений технологічний процес, велике повторювання операції. Тому створюються сприятливі умови для детального розчленування і найбільш раціональної побудови змісту та послідовності виконання операції. В цих умовах доцільно проектування трудового процесу на рівні трудового руху.

Необхідно проаналізувати не тільки зміст операції і послідовність  виконання заходів і рухів  робочого, але й можливість їх сполучення з машинним часом роботи устаткування.

Організаційно-технічні умови в серійному виробництві  характеризуються переважно універсальним  устаткуванням, пристосованим до виконання  окремих видів робіт, невеликою  кількістю виробів у партії, значно меншою повторюваністю операцій, великою  різноманітністю рухів і трудових дій. Це викликає необхідність періодичної переналадки устаткування, перепинає набраний робочий ритм, послідовність виконання елементів трудового процесу і переключення його на виконання іншої роботи, яка вимагає певного часу на її освоєння і придбання необхідних навиків. На робочому місці в серійному виробництві досліджуються і проектуються найбільш поширені і типові операції.

В даній курсовій роботі розглядається індивідуальний трудовий процес столяра. Необхідно відзначити основні вимоги до столяра і його функції.

1. Вимоги до індивідуальних особливостей столяра:

• столяр повинен бути здоровим, фізично міцним і витривалим, здатним тривалий час працювати в незручній позі, на ногах;
• повинен мати гарний зір з правильним і повним відчуттям кольорів та відтінків та гострий слух;
• не бути схильним до алергічних реакцій на деревний пил, випаровування клеїв, лаків та синтетичних смол;
• повинен мати розвинений окомір;
• потрібна тактильна чутливість;
• високий рівень концентрації та розподілення уваги;
• наочно-образна пам'ять;
• розвинене оперативне та логічне мислення, просторова уява;
• необхідна урівноваженость та терпіння.

2. Функції столяра:

• виточування виготовлення виробів з дерева або на дерев'яній основі;
• виготовлення меблів (столів, стільців, шаф, сервантів, табуреток, тумбочок, полиць і т.д.), вікон, плінтусів, карнизів, сходів, дерев'яних частин літаків і фігурної різьби по дереву;
• розпилювання та стругання вручну не облицьованих брускових деталей простого профілю;
• наклейка на вироби оббивних матеріалів;
• складання простих ящиків з готових деталей.

3. Вимоги до професійної  підготовки столяра:

3.1. Повинен знати:

• основи математики, фізики, хімії, креслення;
• ґрунтові знання шкільного курсу трудового навчання та малювання;
• властивості деревини різних порід, способи її обробки, способи виготовлення, підгонки і монтажу столярних виробів;
• основні породи та дефекти деревини;
• види клеїв, лаків;
• правила застосування електрифікованого інструменту, технічні умови виробництва і приймання столярних робіт;
• способи виготовлення з’єднань і збирання елементів столярних виробів;
• способи забивання окремих місць деревини;
• конструкцію, принцип дії і правила технічної експлуатації механізмів та пристроїв, що використовуються.

 

3.2. Повинен уміти:

• користуватися ручними і механізованими столярними інструментами, деревообробними верстатами;
• готувати поверхні під фанерування; зачищати деталі і збирати вироби;
• встановлювати віконні і дверні блоки, вбудовані меблі з припасуванням на місці;
• виготовляти прямолінійні заготовки столярних виробів із застосуванням механізованого інструменту чи вручну;
• зачищати деталі після механічної обробки; вирізати сучки та засмоли.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Проектування карти  організації робочого місця столяра

 

На кожному підприємстві важливе значення має організація робочого місця. Організація робочого місця - це система заходів щодо оснащення та розміщення на ньому в певному порядку коштів і предметів праці: обладнання, інструментів, пристосувань, матеріалів і т.п. Робоче місце - це частина виробничої площі з розташованими на ній засобами і предметами праці, на якій робітник виконує роботу.

Оскільки в даному курсовому проекті розглядається  професія столяра, то варто відмітити, що робоче місце столяра - це певна  частина виробничої площі, призначена для одного або групи (бригади) працюючих і забезпечена пристроями та інструментами для виконання технологічних операцій. Робоче місце столяра повинне бути правильно організоване, що забезпечує нормальні умови роботи й високу продуктивність праці. Організація робочого місця столяра при виготовленні столярних сполук включає в себе доцільний вибір устаткування, раціональне розміщення інструменту, пристосувань і достатнє освітлення.

Залежно від характеру  виконуваної операції робоче місце столяра організовують по-різному, проте основним обладнанням є столярний верстат.

Верстат - це міцний, масивний стіл із пристосуваннями для втримання  дощок, планок і іншого матеріалу  в горизонтальному або вертикальнім положенні (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2.1 Верстат і його деталі

 

а - загальний вид верстата: 1 - підверстаччя; 2 - супорт із гвинтам; 3 - кришка верстата; 4 - отвір; 5 - гребінка; 6 лоток; 7 - отвір для дерев'яних пальців; 7 - упор шарнірний; 9 - затискна коробка; 10 - гвинт; б - верстатний клинок; в – гребінка.

Верстат складається  з кришки, верстатної дошки, підстави. Верстатна дошка устаткована  передніми і поперечними лещатами. На верстатній дошці, поблизу її переднього ребра, є ряд отворів, призначених  для установки дерев'яних або  металевих упорів. У деяких верстатах в підверстаччі обладнується шафа для зберігання інструментів і матеріалу. Довжина верстата 2200 мм., а висота 800мм.

Взагалі, роблять верстати по зросту робітника. Висоту верстата визначають так. Встають лицем до верстата, опускають руки і піднімають долоні. Якщо долоні опускаються на кришку верстака і щільно до нього прилягають, то висота нормальна. Під низький верстак підкладають дошки потрібної товщини. Верстати заводського виготовлення мають однакову висоту, розраховану на робітника середнього зросту.

Гвинти виготовляються металевими. Для плавного руху всіх частин верстата їх періодично змащують. Гвинти лещат в робочому стані  злегка затягують. Для підвищення терміну  служби верстат покривають оліфою. Інструменти розташовують у певному порядку і укладають після роботи строго на своє місце. Так само в робоче місце входить такі допоміжні інструменти, як пили подовжнього і поперечного пиляння, пасовочна пилки змішаного пиляння, молоток, киянки, викрутки, плоскогубці, рубанок та інші інструменти, які повинні бути сухими і добре заточеними. Деякі допоміжні інструменти зображені на рис. 2.2.2.

Рис.2.2.1. Допоміжні інструменти:

а - молоток; б - киянка; в - викрутка

 

Крім цього столярові  необхідно мати струбцини і вайми  для запресовування клейових конструкцій. Для розмітки матеріалів застосовують такі інструменти: виска, лінійка, метр, рейсмус, кутник, шило, циркуль, олівець і шаблони.

Також у майстерні необхідно мати невеликий столик або лаву відповідної висоти, на якій розташовують бруски і бруски для точки і правки інструменту. Точило треба поставити так, щоб на ньому було зручно заточувати інструмент. Для редагування інструменту на бруску найкраще застосовувати рідке машинне масло (від води брусок швидко приходить в непридатність).

Так само важливою деталлю є на робочому місці освітлення, тому верстат повинен бути розташований біля вікна або до нього має бути проведене електричне освітлення.

Робоче місце, яке облаштоване верстатом, має три зони:

1) робочу зону, в якій  знаходяться робочий верстак (верстат), оброблювана деталь і вживаний для цього інструмент;

2) зону складування  матеріалів, в якій розташований  матеріали, чорнові заготівлі  та оброблені деталі, прилади  та інвентар;

3) транспортну зону, за  якою на робоче місце подаються  необхідні предмети і засоби праці.

Один з варіантів  організації робочого місця наведено на рис. 2.2.3

Рис. 2.2.3. 1-інструментальний шафа, 2-столярний верстак, 3-підступне місце для складання виробів.

 

Особливістю організації  робочих місць столярів є їх постійне пересування в залежності від умов та потреб виробництва. До робочого місця столяра пред'являється ряд вимог:

1. Обладнання, матеріали,  інструменти і т.д. повинні  розташовуватися так, щоб столяр  під час роботи, не робив непродуктивний  рухів, а його поза була правильною. Необхідно пам'ятати, що оптимальна висота розташування предметів праці становить 60% зросту робітника. При роботі в неправильній робочій позі (в похилому положенні), при неправильному розташуванні предметів і засобів праці потрібно зусиль у 4-5 разів більше, ніж стоячи вільно. Щоб уникнути стомлення положення тіла доцільно змінювати.

2. Верстати повинні бути закріплені на робочих місцях.

3. Робоче місце повинне  бути освітлено рівномірно природним  або штучним світлом постійної  інтенсивності. На робочому місці не повинно бути різких кордонів між світлом і тінню. При створенні штучного освітлення слід віддати перевагу загальному освітлення робочих місць перед індивідуальним.

Ефект освітленості робочих  місць підсилює забарвлення виробничих приміщень у світлі тони.

4. Обладнання, верстати, приміщення повинні бути пофарбовані  у кольори, найбільш сприятливі  для людини: зелений, жовтий, оранжевий.  Фарби для обробки робочих  місць повинні застосовуватися  у вигляді розбілів. Неприпустимо використовувати для цих цілей насичені кольори, які стомлюють людини. Нижні частини стін, обладнання, верстатів можна фарбувати фарбою сірого або коричневого кольору, а пожежні пристрої тощо-фарбою червоного кольору.

5. Робочі місця необхідно  утримувати в чистоті, очищати їх від деревного пилу, стружки, трісок. Верстати повинні бути обладнані вентиляцією. Матеріали, заготовки, деталі та вироби повинні бути акуратно складені на візках або в штабелі. На робочих місцях повинні перебувати лише необхідні в роботі матеріали, інструменти, пристосування. Всі предмети, які беруться лівою рукою, слід розміщувати ліворуч від працюючого, а правою - праворуч; часто вживані предмети та матеріали, які потрібно брати обома руками, потрібно розміщувати якомога ближче до працюючого; розміщувати предмети на такому рівні, щоб не потрібно було нахилятися. Усі непотрібні предмети і засоби праці забираються в передверстаччя або у інструментальні шафи. Після роботи робочі місця очищаються від сміття, а засоби і предмети праці забираються і складаються у відведені місця.