Характеристика основних форм та видів санації підприємств

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………..4

1 ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ………………………..…..…5

     1.1 Фінансова криза на підприємстві ………...…………………………….………...5

     1.2 Економічна сутність санації підприємства ……………………………….……..9

2 УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ………………………………11

3 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ…………………..………..13

4 ФОРМИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ…………………………………………………...20

    4.1 Характеристика основних форм та видів санації підприємств…………..........22

5 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ  САНАЦІЇ……………………………………………….28

ВИСНОВКИ...……………………………………………………………………….…...35

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………...36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     На сьогодні надзвичайно актуальним для України є питання залучення іноземних інвестицій. Вони є важливим джерелом фінансування структурних змін в економіці, що, в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності функціонування економічної системи.

     Процедура санації підприємства  є новою для економічної теорії  нашої країни. Перші дослідження  цієї проблеми здійснювались  у юридичній площині, шляхом  аналізу законодавчого забезпечення  процесу відновлення діяльності  в Україні та порівняння із  аналогічними законодавствами інших  країн.

     В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат.

     Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств утримується на ринку не більш як 20-30.

     Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

     Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

     Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.

 

1 ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

 

     1.1 Фінансова криза на підприємстві

     Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

     Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: 

1) джерелами (факторами) виникнення;

2) видом кризи;

3) стадією її розвитку.

     Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів.

     Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання[1].

     Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

     Зовнішні (екзогенні) фактори фінансової кризи на підприємстві:

• значний рівень інфляції;
• спад економіки країни в цілому;
• недосконалість та нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі;
• сезонні коливання;
• посилення монополізму на ринку;
• політична нестабільність;
• зменшення купівельної спроможності населення;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• розвиток науки і техніки, який визначає всі складові процесу виробництва товару у його конкурентоспроможності;
• міжнародна конкуренція;
• конфлікти між засновниками (власниками) підприємства тощо.

     Вплив зовнішніх факторів кризи має, як правило, стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них.

     Внутрішні (ендогенні) фактори фінансової кризи на підприємстві:

• недоліки в організаційній структурі;
• відсутність заздалегідь визначеної стратегії;
• низький рівень кваліфікації персоналу;
• нераціональне використання ресурсів;
• втрата ринків збуту продукції;
• прорахунки у сфері постачання;
• дефіцит фінансування;
• брак інновацій та раціоналізаторства тощо.

     Загалом усі названі причини кризи досить тісно взаємопов'язані становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Безперечно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виокремити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але по суті вони зводяться до щойно перелічених.

     Типові наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства такі:

1. втрата клієнтів і покупців готової продукції;
2. зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції;
3. неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
4. підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;
5. збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів;
6. виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;
7. підвищення тиску на ціни;
8. істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Розрізняють три види кризи:

1. стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);
2. криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
3. криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності)[2].

     Основні фактори, які зумовлюють кожний із наведених видів кризи, подані в табл. 1.1. Між розглядуваними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності.

     Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого — до зниження рівня ліквідності та платоспроможності.

     Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

 

    

 

 

     Таблиця 1.1 Фактори,  що зумовлюють різні види кризи 

 

Стратегічна криза	Криза прибутковості	Криза ліквідності
•неправильний вибір виробничого майданчика (місця розташування підприємства)  • неефективна політика збуту та асортиментна політика  •недосконале планування та прогнозування  •помилкова політика диверсифікації  • неефективний апарат управління  •дефіцити в організаційній структурі  • відсутність виробничої програми  •зайві виробничі потужності  •відсутність або недієздатність системи контролінгу  •форс-мажорні обставини	•несприятливе співвідношення цін та собівартості  • невиправдане завищення цін  • зростання собівартості за стабільних цін  • зменшення обороту від реалізації продукції  • збитковість окремих структурних підрозділів  • придбання збиткових підприємств  • значні запаси готової продукції на складі  • високі витрати на персонал  • високі процентні ставки;  • форс-мажорні обставини  • неефективна маркетингова політика	•невраховані вимоги золотого правила фінансування (конгруентність строків)  • незадовільна структура капіталу  • відсутність або незначний рівень страхових (резервних) фондів  • незадовільна робота з дебіторами  • надання незабезпечених товарних кредитів  •великий обсяг капіталовкладень із тривалим строком окупності  •великі обсяги низьколіквідних оборотних активів  •зниження кредито-спроможності підприємства  • високий рівень кредиторської заборгованості  • форс-мажорні обставини

     Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);                                         

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

     Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

 

     1.2 Економічна сутність санації підприємства

     У системі заходів, які спрямовані на виведення підприємства з фінансової кризи, основну роль відіграють санаційні заходи.

     Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. дає поняття «санація» та «досудова санація». Згідно зі згаданим законом, досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

     Термін "санація" походить від латинського "sanare", що означає оздоровлення, видужання. У сучасній літературі існують різні трактування даного поняття.

     Санація – це оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних та соціальних заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності[3].

     Санація – це система заходів, які здійснюються підчас провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації [4]

     Санація – система заходів щодо запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації [5].

     Санація – це оздоровлення неплатоспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги, яка направлена на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

     Режим фінансової санації – це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень (Національний банк України),