Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ 

 

Кафедра обліку і аудиту

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни 

«ЕКОНОМІЧНА СТАТИСТИКА»

 

 

Виконала: 

 

студентка ІІ курсу,  групи 3591-1                                       Пилип’юк О.М.

денного відділення            

 

 

Перевірила  :                                                                           Варламова І.С.

                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Сутність інвестиційної діяльності підприємства.Класифікація інвестицій…………………………………………………………………………..4
2. Характеристика інновацій та інноваційної діяльності……………………12
3. Інвестиційна складова інноваційної діяльності підприємств…………….19

Висновки……………………………………………………………………………25

Список використаної літератури………………………………………………...26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Сучасна  економіка  України  вимагає  істотних  інвестицій  в  промисловість,  які  повинні здійснюватися на якісно новому інноваційному рівні. Але не всі українські підприємства мають можливість  здійснювати інноваційну діяльність, оскільки вона вимагає істотного фінансування. Державне фінансування  фундаментальних досліджень, які є першоджерелом інновацій, обмежене.  

Здійснити  повномасштабний  перехід  українських  підприємств  на  інноваційний  рівень  розвитку  в  сучасних умовах неможливо через відсутність повноцінної пропозиції інноваційних продуктів, інноваційної  інфраструктури, достатнього  об'єму  фінансових ресурсів. Виходом з ситуації  є здійснення  промисловими підприємствами  інвестиційно-інноваційної  діяльності, спрямованої на  здійснення  капітальних вкладень  з метою зміни основних виробничих фондів і технології для випуску продукції з покращеними властивостями .

Під інноваційно-інвестиційною  діяльністю — розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних  осіб і держави щодо реалізації інновацій  та інвестицій.

В Концепції  Верховної Ради України відмічається, що національні інтереси України  вимагають негайних та ефективних заходів спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективного його використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку. Враховуючи економічні, соціальні, екологічні, оборонні та інші національні інтереси, слід за короткий строк здійснити комплекс заходів, які б сприяли підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн, інтенсифікації процесу опанування науковими знаннями, новими технологіями та їх практичному втіленні .

 

 

1.СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ.

 

В сучасній Україні  поняття інвестиції та інвестування ввійшли в науковий обіг в результаті реформування економіки на ринковий лад. Вітчизняні і зарубіжні економісти розглядають інвестиції як довгострокове вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як всередині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальної сфери, підприємництва, одержання прибутку.

Термін «інвестиція» походить від лат. «invest», що означає  «вкладати». В широкому розумінні  цього слова інвестиції являють  собою вкладення капіталу з метою  його збільшення в майбутньому . Таким чином, інвестиції – це те, що відкладається на завтра. Інвестиціями можуть бути як грошові кошти, так і акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права. З точки зору фінансів, інвестиції – це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну діяльність з метою одержання доходу, а з точки зору економіки, інвестиції – це витрати на створення, розширення і технічне переозброєння капіталу.

В сучасній економічній  літературі термін «інвестиції», як правило, трактується, як будь-яке вкладання коштів, яке може і не приводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку.

До них часто  відносять так звані споживчі інвестиції, тобто придбання предметів  довгострокового користування, які  за своїм економічним змістом не можуть бути віднесені до інвестицій. При цьому слід мати на увазі, що інвестування капіталу може здійснюватися не лише у грошовій формі, а й у формах рухомого і нерухомого майна, різних фінансових інструментів (цінних паперів), нематеріальних активів.

В Законі України  «Про інвестиційну діяльність» інвестиції трактуються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької  та інших видів діяльності, в результаті якої створюється при-буток або досягається соціальний ефект. Такими цінностями Закон визначає:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме та нерухоме майно;
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;

Таким чином, приріст  капіталу за рахунок інвестицій ми можемо назвати процесом інвестування. Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси – вкладення капіталів і одержання прибутку – відбуваються упродовж певного часу, а тому вкладення капіталу, а потім і отримання прибутку може бути послідовним, паралельним або інтервальним .

У першому випадку  прибуток буде одержано негайно після  завершення інвестування в повному  обсязі, у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу  інвестування, у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» часто  трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій) . У нашій країні за радянських часів його ідентифікували з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому разі розглядалися як вкладення у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Капіталовкладення визначають витрати на створення  нових, а також на розширення, реконструкцію  і технічне переозброєння діючих основних фондів реального сектора економіки. Капітальні вкладення як економічна категорія характеризувалися сукупністю товарно-грошових відносин, пов'язаних із рухом вартості, авансованої у відтворення матеріально-технічних компонентів продуктивних сил, тобто вони значно вужчі, ніж інвестиції.

Інвестування  – це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та ін.), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори – ресурси, а далі у капітал .

На наш погляд, неправомірно вважати продовженням інвестування приріст капітальної  вартості у формі доходу чи іншого ефекту. Дане методологічне положення  не суперечить необхідності докладного розрахунку повернення інвестованих коштів, їхньої ефективності, окупності і т. д. Але все це забезпечується уже виробничими процесами в поєднанні з іншими факторами.

В. Г. Ревазов  у ході досліджень виявив і обгрунтував  такі функції інвестицій у виробничій сфері :

• формування факторів-ресурсів для виробничої стадії відтворення;
• реструктуризація основних інститутів сучасного відтворення;
• утворення нової комплексної структури капіталу у виробничій

стадії;

• структурна перебудова економічних систем;
• ресурсне забезпечення переведення економічних систем на інновацій-ний шлях розвитку;
• функції, пов'язані з вирішенням проблем зайнятості, розвитком соціаль-ної сфери й інших ефектів інвестування;
• регулювання пріоритетних напрямів розвитку економіки.

На основі специфіки  відтворення різних видів інвестиційних  ресурсів у сучасних умовах виникає  потреба уточнення класифікації інвестицій за окремими ознаками. Але, на нашу думку, цю класифікацію слід провести більш детально (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за окремими ознаками

На особливу увагу заслуговує класифікація джерел інвестування. Як видно з рис. 1.2, вони поділяються на зовнішні та внутрішні, а ті в свою чергу складаються з трьох основних блоків.

Рис.1.2. Класифікація джерел фінансування інвестицій

Аналіз цілей, функцій та особливостей відтворення  інвестицій дозволяє визначити їх як сукупність засобів різної форми, вкладених  для формування комплексної ресурсної  бази відтворення товарів і послуг з метою одержання в кінцевому підсумку економічного, соціального, науково-технічного й іншого ефектів.

Інвестиції  у виробничій сфері стають капіталом  лише на стадії виробництва у відтворювальному процесі, коли починається їхнє самозростання.

Для регіональної економіки, як і для будь-якого іншого рівня, зміст інвестицій не змінюється. .

Оновлене розуміння  категорії інвестицій є важливим теоретико-методологічним підґрунтям для аналізу стану й організації  інвестиційних процесів, основних джерел інвестицій, умов перетворення їх на фактори ресурсів суспільного відтворення, стану й передумов формування повноцінного ринку інвестиційних товарів.

Щодо сутності інвестиційної діяльності, то у вітчизняному законодавстві є кілька підходів до її визначення (табл. 1).

Таблиця 1

Сутність  інвестиційної діяльності

Визначення	Джерело
Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.	ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО  ІНВЕСТИЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ (ст.2) м. Київ, 18 вересня 1991 року N 1560-XII
Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також  тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.	МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ПОЛОЖЕННЯ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" (п.4) N 87 від 31.03.99 м.Київ
Інвестиційна діяльність – це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.	ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т  А Н О В А Про затвердження Інструкції про порядок складання  та оприлюднення фінансової звітності  банків України (Інструкція, розд.2) 07.12.2004 N 598
Інвестиційна діяльність – це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.	ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т  А Н О В А Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України (Інструкція, п.1.14) 27.12.2007 N 480
Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.	МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ Н А К А З Про  затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку в державному секторі 101 "Подання  фінансової звітності" (Положення (стандарт), п.3) 28.12.2009 N 1541

 

У процесі аналізу  необхідно врахувати такі особливості  інвестиційної діяльності:

– обмеженість  фінансових ресурсів;

– можливість вибору альтернативних проектів;

– значний вплив  фактора ризику.

Як зазначалося  за об'єктом вкладень інвестиції поділяються  на фінансові та реальні. У процесі  і розвитку та становлення фондового  ринку менеджери вітчизняних  підприємств все більше уваги  приділяють саме фінансовій формі інвестування, у результаті чого формується портфель цінних паперів, тобто сукупність усіх придбаних підприємством цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснено за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, з метою отримання зиску у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів. Перелік цінних паперів, що перебувають в обігу на конкретному ринку, регламентується чинним законодавством кожної країни, в Україні – це Закон України «Про цінні папери та фондову біржу». Значна кількість цінних паперів в обігу, різноманітність їх характеристик, зокрема таких як дохідність і ризик, правила емісії, обігу й оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів, – значно ускладнюють процес його формування та управління ним.

Для зовнішніх  щодо підприємства суб'єктів завдання аналізу полягає в оцінці інвестиційної  привабливості цього підприємства. У такому разі об'єктом аналізу  є насамперед реальні інвестиції, що дає можливість зробити прогнози щодо майбутньої діяльності підприємства. У процесі аналізу підприємства як об'єкта інвестування потенційних акціонерів (інвесторів) поряд з прибутковістю та рентабельністю цікавлять і такі показники, як обсяги та ефективність капітальних вкладень, здійснюваних на підприємстві. Аналіз динаміки реальних інвестицій з урахуванням темпів інфляції дає змогу зробити висновки щодо інвестиційної активності підприємства. Аналіз структури інвестицій уможливлює оцінювання перспективності напрямів їх вкладення. Об'єктами такого аналізу можуть бути :

– виробнича (галузева) структура капітальних вкладень підприємства, яка характеризує перспективи  його майбутньої галузевої диверсифікації;

– технологічна структура капітальних вкладень – співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина капітальних вкладень) і на придбання обладнання, машин, інструментів (активна частина);                                  – відтворювальна структура капітальних вкладень: співвідношення між вкладеннями в нове будівництво, у розширення діючих потужностей, у технічне переозброєння та реконструкцію.