Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства

Бiзнес-iнкубатор — це  комплекс,  який  займається  наданням  інно-ваційних послуг щодо реалiзацiї iнновацiйних проектiв. Iнкубацiйний перiод для фipми триває вiд 2—3 до 5 років, пiсля чого iнноватор може вести дiяльнiсть самостiйно.

Головне  призначення  бiзнес-iнкубатора — першочергова  пiдтримка малого iнновацiйного підприємства.

Активними  учасниками iнновацiйної  дiяльностi  є венчурні (ризикові) компанії. Це підприємства, дiяльнiсть яких спрямована на наукові дослiдження, впровадження нововведень та фiнансування iнновацiйних проектiв. Дiяльнiсть венчурних компанiй пов’язана з досить високим ступенем ризику.

Перевагою  таких  підприємств  є,  з  одного  боку,  вузька  спецiалiзацiя,  концентрацiя  матерiально-технiчних  та  фiнансових pecypciв  на обраному напрямi дослідження, а з другого — можливiсть швидкої переорiєнтацiї на iншi напрями дiяльностi.

Об’єкти інновацій:

— iнновацiйнi програми i проекти;

— нові знання та iнтелектуальнi продукти;

— виробниче  обладнання та процеси;

— iнфраструктура  виробництва i пiдприємництва;

— органiзацiйно-технiчнi  рiшення виробничого,  адмінiстративного,  комерцiйного або iншого характеру,  що  істотно полiпшують структуру i якiсть виробництва i (або) соцiальної сфери;

— сировинні  ресурси, засоби їх видобування i переробки;

— товарна продукцiя;

— механiзми  формування споживчого ринку i збуту товарної продукції.

 

 

 

3.ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

 

Однією з  найактуальніших проблем розвитку економіки України є підвищення конкурентоспроможності підприємств за рахунок активізації інноваційної діяльності. Забезпечення розповсюдження нових технологій, науково-технічних досягнень та організаційно-технічних рішень можливе лише на основі використання відповідних джерел фінансування цього процесу.                Тобто для здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності сучасними підприємствами вирішальною проблемою є знаходження вільних коштів, а саме інвестицій для впровадження у виробництво новинок - новацій. Тому дослідження та розкриття теоретичних аспектів, що впливають на інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства є важливим і актуальним.

Розвиток теорії та практики інноваційної  та інвестиційної діяльності розглядала велика кількість вчених. Зокрема проблеми фінансового забезпечення інноваційної діяльності розглядаються в роботах Черваньова Д.М., Нейкової Л.І., Кузнецової А.Я., Федоренко В.Г, Федулової Л.Г., Захаріна С. та інших вчених. Сьогодні значна кількість українських вчених досліджує питання інноваційної або інвестиційної діяльностей окремо - Г. Денисюк, Т. Загорная, В. Юринець, Р. Фатхутдінов, А. Череп, О. Чернов та інші. Проблеми управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства досліджені в роботі В.Р. Жукова. Та поряд із значною кількістю публікацій, проблема фінансового забезпечення інноваційної діяльності є актуальною і потребує подальшого дослідження.

Інноваційний  розвиток підприємства розглядається як якісно новий рівень збалансованого розвитку господарської діяльності підприємства за рахунок впровадження інноваційних програм, які забезпечують безперервно зростаюче

відтворення основного капіталу і складають основу інноваційної діяльності підприємства.

Ключова роль у  реалізації впровадження інноваційних програм відводиться забезпеченню інвестиційними ресурсами, що є одним із найважливіших джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємства.

Інновації не можуть існувати без інвестицій. Економічний успіх кожного інноваційного проекту - це відношення рівня фінансової віддачі до початкової інвестицій, а майже кожний інноваційній проект можна розглядати як інвестиційний, головна мета якого - це отримання прибутку.

 Для обґрунтування  завдань інвестиційного забезпечення  інноваційного розвитку підприємства важливим є дослідити залежність між поняттями "інвестиційна діяльність" та "інноваційна діяльність", що розглядалися раніше, яка дасть можливість встановити причинно-наслідкові зв'язки та конкретизувати форми інвестиційно-інноваційної діяльності.

Зазначимо, що існує  тісна залежність між інноваційною діяльністю та інвестиційною.

Порівняльна характеристика понять "інвестиційна діяльність" та "інноваційна діяльність", поглиблює розуміння сутності цих трактувань, дає нам можливість виявити їх спільні та відмінні риси і встановити характерні особливості, що є особливо важливим для реалізації результатів теоретичних досліджень на практиці.

Спорідненість та взаємозв'язок даних категорій  полягає у тому, що ці поняття носять  довготерміновий характер та обидві спрямованні на отримання результату - одержання прибутку (доходу), або іншого економічного ефекту.            

Довготерміновий характер вбачається у тому, що результат від вкладання та впровадження інвестицій та інновацій відповідно до часу отримання вигоди займає певний час, а також потребує залучення коштів та фінансових ресурсів.

Значний вплив  на рівень взаємозв'язків інвестиційно-інноваційної діяльності мають відмінні риси, що характеризують сутність цих понять (табл.2).

 

Таблиця 2

Відмінні риси інвестиційної та інноваційної діяльності

Інвестиційна  діяльність	Інноваційна діяльність
Вкладення коштів тільки у високоефективні сфери діяльності.	Впровадження  проектів у сфери діяльності різні  за рівнем розвитку.
У кризові періоди  діяльність обмежується.	Сприяє подоланню  кризового етапу в діяльності підприємства.
Вкладення коштів не завжди пов'язане з нарощенням основного капіталу.	Забезпечує  оновлення та приріст основного  капіталу.
Інвестиції  без інновацій обмежені в часі та обсягах.	Впровадження  інновацій збільшує потреби в  інвестиціях.
Термін вкладення  коштів в проект  характеризується різною тривалістю	Термін вкладення коштів, як правило, характеризується  значною тривалістю

 

Що ж в  цілому розуміється під інноваційно-інвестиційною діяльністю? На думку  Т.О.Загорної, інвестиційно-інноваційна діяльність - це процес реалізації результатів інтелектуальної праці в різних видах майнових та інтелектуальних цінностей, які мають грошову оцінку та які вкладені в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, в результаті якої формується прибуток або інший соціально-економічний ефект .

У роботі В. Р. Жукова поняття "інвестиційно-інноваційна діяльність  підприємства" визначається як єдність інноваційного процесу з процесами організаційно-економічного та соціокультурного забезпечення, що дозволяє при створенні систем управління для різних видів інновацій ураховувати сформовані граничні поєднання окремих стратегій підприємства. При цьому розглядається узагальнена схема інноваційно-інвестиційного процесу на підприємстві з урахуванням закономірностей життєвих циклів нововведень, а також процесів організаційно-економічного забезпечення інноваційно-інвестиційного процесу з урахуванням закономірностей функціонування фінансових ринків у всьому різноманітті джерел фінансування й фінансових інструментів залежно від необхідних інвестицій.

Здійснення  інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві безпосередньо визначається рівнем інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку даного підприємства. Тому основною концептуальною передумовою інвестиційного забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства має стати формування інвестиційних ресурсів.

Управління  інноваційною діяльністю слід здійснювати, з одного боку, з огляду на  потенційні можливості інновації у формуванні конкурентних переваг, а з іншого - на інвестиційні можливості підприємств. Для цього необхідне економічне обґрунтування доцільності впровадження кожної, навіть на перший погляд безперечно перспективної новації. Це дає змогу керівництву приймати позитивне рішення щодо залучення тієї з можливих альтернативних новинок, яка створить для фірми істотні конкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу, рівень якої істотно перевищуватиме вкладені у

її реалізацію кошти.

Проблема фінансового  забезпечення інновацій - як основна  складова, що забезпечує розвиток інноваційного процесу на підприємствах, залишається однією з найбільш гострих для вітчизняної промисловості. Спад інвестиційної діяльності обумовлений, в основному, недостатньою адаптованістю механізму управління процесом розширеного відтворення промислового виробництва до ринкових умов та зростанням значення власних засобів підприємств у фінансуванні капітальних вкладень.

Україна має  потужний науковий потенціал, однак  кризові явища призвели до втрати  попиту на наукову продукцію на внутрішньому ринку, що пояснюється падінням загального рівня інвестицій на тлі інфляції, зростанням взаємозаборгованості і переорієнтацією економічної діяльності з реального сектора в сектор швидкоплинних фінансових операцій. Поряд із низькими обсягами фінансування науки й інноваційної діяльності важливою проблемою є деформоване співвідношення витрат на науку та інновації. Загалом варто зазначити досить низьку активність як держави, так і приватного сектора у здійсненні інноваційних інвестицій .

В інвестиційній  сфері економіки України триває затяжна криза, що не дає змоги підприємствам вирішити поточні виробничі проблеми та виконувати програми реалізації інноваційних проектів. Без істотного поліпшення інвестиційного клімату в Україні, активізація інноваційної діяльності промислових підприємств неможлива. Водночас, є чинники, які відлякують іноземних інвесторів від вкладення капіталу в українські підприємства. До таких чинників, насамперед, варто віднести:

- невідпрацьованість юридичної бази, яка має захищати інтереси і власність як  зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів;

- нестабільність економічної та політичної ситуації в країні;

- відсутність довгострокової виваженої політики держави щодо залучення іноземних інвестицій і створення сприятливих умов для їхнього ефективного використання;

- високий рівень корумпованості вітчизняної економіки і високий рівень ризикованості підприємницької діяльності .

Необхідним  є запровадження відповідних адекватних державних програм, спрямованих на поліпшення інвестиційно-інноваційного клімату і підвищення ефективності інноваційної діяльності. Важливо ширше і масштабніше спрямовувати інвестиційні потоки у розвиток інформаційної економіки. Головною метою такої політики є стратегічна орієнтація розвитку виробництва на створення і широке застосування принципово нових технічних та організаційних рішень, комплексних технологічних систем, ефективне впровадження науково-технологічних розробок, забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та

ефективного використання науково-технічного потенціалу. Тобто, державна політика забезпечення інноваційного процесу має бути спрямованою на формування необхідного обсягу інвестиційних ресурсів, їх цільове використання, створення умов для порівняно невисокої капіталомісткості інноваційного прориву (розвитку конкурентоспроможних наукомістких виробництв, які не потребують великих фінансових витрат).

        Проведене дослідження теоретичних аспектів інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємства дає підстави для здійснення наступних узагальнень:

1. Інвестиційне  забезпечення інноваційного розвитку підприємства стоїть в основі інвестиційно-інноваційної діяльності даного підприємства.

2. Основною концептуальною  передумовою інвестиційного забезпечення 

інноваційного розвитку підприємства є формування необхідного обсягу інвестиційних ресурсів.

3. Органічне  поєднання інноваційної та інвестиційної діяльності, вкладання більших обсягів коштів у сучасні інноваційні технології та виробництво інноваційних продуктів, треба розглядати як найважливішу передумову ефективного функціонування не лише українських підприємств, а й економіки в цілому.

4. Тому проблема  належного інвестування новацій повинна ґрунтуватися як на основі самофінансування, залучення приватного та іноземного капіталу так і за активної участі держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

З  метою  забезпечення  відповідності  критеріям  розвитку  світової  господарської  системи,  враховуючи  об'єктивно  обмежену  інноваційно-інвестиційну  активність  господарюючих суб'єктів, необхідно: 

1.  Визначити   однією  з  основних  функцій   держави -  створення  умов  для  формування інноваційно-інвестиційного  комплексу. 

2. Застосувати  систему організаційно-інформаційних  заходів та фінансової підтримки,  а саме розробку нормативно-правової  бази інноваційно-інвестиційної  діяльності, в рамках якої  затвердити стратегічну  програму  розвитку  з  визначенням  оптимального  рівня  частки  державної  власності  та

реальних джерел формування фінансування науки та освіти. 

3.  Створити  сприятливий  інвестиційний  клімат  та  прості  правила "гри";  поліпшити  умови нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів. 

4.  Задіяти   механізми  стимулювання  розвитку  фондового  ринку  шляхом  удосконалення банківської  системи,  підвищення  рівня доходів населення,  збільшення  кількості прибуткових підприємств. 

5. Активізувати  співробітництво з міжнародними  фінансовими інституціями для  забезпечення сталого соціального  та економічного зростання через  залучення інвестиційних ресурсів  у пріоритетні сфери реального сектора економіки.