Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства

Аналіз цих  аспектів діяльності підприємства уможливлює оцінювання перспектив його розвитку та стабільності.

Для внутрішніх суб'єктів аналізу найважливішим  завданням є обґрунтування та вибір найефективнішого напряму інвестування коштів. На початковому етапі аналізується доцільність вкладення коштів у реальні та фінансові інвестиції. Залежно від результатів аналізу вибирають один із напрямів проведення інвестиційних операцій або визначають оптимальне їх поєднання. Методика аналізу дохідності та ризику інвестиційних операцій залежить від специфіки об'єктів дослідження, тобто від того, чи це виробничі проекти, чи фінансові інструменти. Як правило, кожне завдання можна розв'язати кількома методами. Тому у процесі аналізу постає завдання вибору оптимального проекту з-поміж кількох можливих варіантів капітальних вкладень або вибору таких цінних паперів, які б найточніше відповідали потребам підприємства.

Після того, як вибір зроблено і реалізація інвестиційного проекту (капітальні вкладення) почалася, або були придбані певні цінні папери, завдання аналізу полягає у виявленні можливих відхилень від запланованого сценарію та в обґрунтуванні коригуючих управлінських рішень. На цьому етапі аналіз характеризується як оперативний.

Після завершення інвестиційної операції необхідно  проаналізувати її фактичну ефективність та виявити причини відхилень  від запланованої або очікуваної ефективності. Результати такого аналізу  допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оцінювати свої можливості та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Отже, у процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства застосовуються всі види аналізу: попередній, оперативний, ретроспективний

2.ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

Правові,  економічні  і  організаційні  засади  державного  регулювання інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України «Про інноваційну  діяльність», згідно  з  яким  інновації — це  новостворені (застосовані)  і (або)  вдосконалені  конкурентоспрможні  технології, продукція  або  послуги,  а  також  організаційно-технічні  рішення  виробничого,  адміністративного,  комерційного  або  іншого  характеру,що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваціями прийнято вважати вкладення інвестиційного капіталу в  нововведення,  що  призводять  до  кількісних  або  якісних  поліпшень підприємницької діяльності.

Звичайно  інноваціям  передує  науково-виробнича  діяльність,  що пов’язана з появою нововведення. Ідеєю нововведення може бути народжена як інвенція, ініціація або

дифузія інновації.

Інвенція —  ідея,  пропозиція  або  проект,  що  після  пророблення виллються в інновацію.

Ініціація —  це  рекомендації  щодо  удосконаленню  науково-технічної,  організаційної,  продуктивної  або  комерційної  діяльності, метою  яких  є  початок  інноваційного  процесу  або  його  продовження (розвиток).

Дифузія — пропозиція по використанню вже одного разу обґрунтованої і впровадженої ідеї інновації.

Інноваційний  процес у різноманітних сферах діяльності, у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу, може проходити різні за тривалістю і витратами фази (стадії).Наприклад,  у виробничому середовищі цей процес звичайно  проходить такі стадії:

— сертифікація (патентування) ідеї;

— наукове  і  техніко-економічне  обґрунтування  нового  продукту (технології);

— експериментальне освоєння зразків;

— доведення  до промислового виробництва;

— одержання  нового продукту в необхідному обсязі для його ко-мерціалізації.

Законом України  «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність  визначена  як  форма  інвестицій  і  здійснюється  з  метою впровадження НТП у виробництво і соціальну сферу.

Ця діяльність включає:

— випуск  і  поширення  принципово  нових  видів  техніки  і  технологій;

— прогресивні  міжгалузеві структурні зрушення;

— реалізацію довгострокових науково-технічних програм із тривалими термінами окупності витрат;

— фінансування функціональних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

— розроблення  і  впровадження  нової  технології,  що  зберігає  ресурси, призначеної для поліпшення соціального та екологічного стану.

Досвід свідчить, що не всі інновації втілюються в  практику, а тим більше далеко не всі досягають завершення інвестиційним процесом. Причини: помилки в обґрунтуванні, недостатньо «чисті» результати експерименту, недостача коштів для розвитку, а також тривалі терміни інноваційного процесу, що призводять до старіння нововведення.

Інновації  переслідують  одну  або  декілька  з  головних  суспільних цілей. Вкладення в нововведення можуть здійснюватися з метою або одержання прибутку, або зниження затрат на виробництво, або досягнення соціального ефекту.Інновації  в  удосконалюванні  технології  можуть  не  приводити до створення нового продукту, проте впливають на поліпшення його товарних якостей, сприяють підвищенню технічного рівня виробництва, створенню нової техніки, що згодом може бути реалізований як товар.

Виробниче  підприємство  повинно  безупинно  удосконалювати  всі сфери своєї діяльності, вводити різноманітні нововведення у зв’язку з наявністю об’єктивних зовнішніх глобальних процесів, до яких відносять:

— збільшення народонаселення  та його зростаючі потреби;

— розвиток науки  і техніки;

— загальне розширене відтворення;

— конкуренція.

Зростання масштабів  світового виробництва неминуче призводить до збільшення питомих витрат на виготовлення продукції; при цьому:

— підвищуються ціни на сировину і паливо за рахунок  збільшення витрат на їхній видобуток у важкодоступних районах залягання;

— збільшуються витрати на охорону навколишнього  середовища;

— підвищуються вимоги до якості продукції, що випускається;

— посилюється  конкуренція між товаровиробниками;

— зростає заробітна  плата працівників у міру зростання їхніх потреб.

У таких умовах жодне підприємство не зможе скільки-небудь довго існувати, не вносячи помітних удосконалень у свою роботу.

Насамперед  удосконалюються засоби, методи та організація виробництва, тобто здійснюються:

— освоєння нової  і модернізація продукції, що випускається;

— впровадження  у  виробництво  нових  машин,  устаткування,  ін-струментів, нових  матеріалів;

— використання нових технологій і засобів виробництва  продукції;

— удосконалення  і застосування нових прогресивних методів, засобів і правил організації і керування виробництвом.

Завдання удосконалення  техніки й організації виробництва  безпосередньо пов’язують з потребами ринку, тобто визначають продукцію,яку варто проектувати, споживачів, конкурентів та ін. Ці  питання  вирішують  інженери,  маркетологи  та  економісти,  що розробляють  технічну  політику.  На  основі  цієї  політики  визначають напрям  технічного  розвитку  виробництва  і  сектор  ринку,  на  якому збирається закріпитися підприємство.

Досвід показує, що впровадження досягнень НТП на конкретному виробництві  реалізується  тільки  на  одну  третину  результативного ефекту нововведення, 60—70 % використовується іншими підприємствами.

Крім того, є інноваційні  ідеї, що були відкинуті у нас як безперспективні, а потім з успіхом використовувалися в інших країнах. Значення терміну «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об’єкта. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій:

— товарна інновація  — введення нового продукту;

— технологічна інновація  — введення нового методу виробництва;

— ринкова інновація —  створення нового ринку товарів  або послуг;

— маркетингова інновація — освоєння нового джерела  постачання  сировини або напівфабрикатів;

— управлінська інновація — реорганізація структури  управління;

— соціальна  інновація —  впровадження  заходів  для  поліпшення життя населення;

— екологічна інновація  — впровадження заходів для охорони нав-колишнього середовища.

Інновації підлягають класифікації за певними ознаками .

Їх можна  також розглядати і як вкладення  інвестиційного капіталу в  нововведення,  що  приводять  до  кількісних  або  якісних  змін  у  під-приємницькій діяльності. Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.

Згідно із законодавством України, інноваційна діяльність — це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг.

Суб’єктами  інноваційної діяльності можуть бути:

— фізичні та юридичні особи України;

— фізичні та юридичні особи іноземних держав;

— особи без  громадянства;

— об’єднання юридичних та фізичних осіб, які  проводять в Україні інноваційну  діяльність  і (або)  залучають  майнові  та  інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності, на якому понад 70 % обсягу продукції (у грошовому вимірі) за звітний період є інноваційні продукти або інноваційна продукція, визнається інноваційним підприємством.

Інноваційний  продукт —  є  результатом  виконання iнновацiйного проекту i науково-дослiдною i (або) дослiдно-конструкторською  розробкою нової технології (в тому числi iнформацiйно) чи продукцiї: з виготовленням  експериментального  зразка  чи  дослiдної  партiї i вiдповiдає таким вимогам:

— він є реалiзацiєю (впровадженням) об’єктiв iнтелектуальної власностi (винаходу, корисної моделi, промислового зразка, топографiї інтегральної мiкросхеми, селекцiйного досягнення тощо), на якi виробник  продукту  має  державнi  охоронні  документи (патенти,  свiдоцтва) чи  одержанi  вiд  власникiв  цих  об’єктiв  інтелектуальної  власностi лiцензiї, або він є реалiзацiєю (впровадженням) вiдкриттiв. При цьому використаний об’єкт iнтелектуальної власностi має бути визначальним для даного продукту;

— розробка  продукту  пiдвищує  вiтчизняний  науково-технiчний i технологiчний рiвень;

— в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порiвняно з iншим аналогiчним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоспроможним i має суттєво вищi технiко-економiчнi показники.

       Інноваційним  визнається  проект, яким  передбачаються  розробка, виробництво i реалiзацiя iнновацiйного продукту i (або) iнновацiйної продукцiї, тобто інноваційний проект — комплект документiв, що визначає процедуру i комплекс усіх необхiдних заходiв (у тому числi інвестиційних)  щодо  створення i реалiзацiї iнновацiйного  продукту  й (або) інноваційної продукцiї.

Інноваційною  визнається продукцiя, яка вiдповiдає  таким вимогам:

— вона є результатом  виконання iнновацiйного проекту;

— така продукцiя (товари чи послуги) є конкурентоспроможною.

Iнновацiйне   пiдприємство  може  функцiонувати   у  виглядi iнно-вацiйного центру, бiзнес-iнкубатора, технополiсу, технопарку  тощо.

Технологічний парк — юридична особа або об’єднання на пiдставi договору  про  спiльну  дiяльнiсть  юридичних  осiб (учасникiв),  головною  метою  яких  є  дiяльнiсть  щодо  виконання iнвестицiйних  та iнновацiйних проектiв, виробничого впровадження наукомiстких розробок, високих технологiй та конкурентоспроможної на свiтових ринках продукцiї.

Технопарк (науково-технологічний  парк)  можна розглядати  як комплекс дослiдних iнститутiв, лабораторiй та пiдприємств, що створюються на заздалегiдь пiдготовлених територiях з метою координацiї дiяльностi  та  спiвробiтництва  таких  головних  ланок,  як  наука,  вища школа, державний сектор виробництва, приватні пiдприємства, мiсцевi та peгioнальнi  органи  управлiння.

 Технополiс  —  це  науково-промисловий  комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомiстких технологiй на базi тiсних  взаємовiдносин  виробничих  пiдприємств  і  вищих  навчальних закладів  та  науково-технiчних  центрів.  У  ньому  поєднуються  наука, техніка i пiдприємництво,  здiйснюється  тісне  спiвробiтництво  мiж академiчною наукою, пiдприємцями, мiсцевими i центральними органами влади.

Функцiєю  технополiсу  є  максимальне  використання  унiкального науково-виробничого  та  трудового  потенцiалу  великого  міста,  його зручного економiко-географiчного положення через формування життєво важливої для iнновацiйної  дiяльностi iнфраструктури. Отже,  сукупність  технопарків,  інкубаторів,  комплекс  рiзноманiтних  структур, якi забезпечують життя міста, утворюють технополiс.