Основи економіки транспорту

 

2.2 РЕМОНТ, МОДЕРНІЗАЦІЯ І ЗАМІНА ДІЮЧИХ ЗАСОБІВ ПРАЦІ.

 

Окремі  види  засобів  праці складаються з великої  кількості    конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені  з різних за міцністю матеріалів, виконують  різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. . Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів засобів праці ще задовго до того моменту, коли кожний з цих об'єктів в цілому стає непридатним для подальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення   засобів   праці   здійснюється   шляхом періодичного проведення відповідних ремонтів. Отже суть ремонту зводиться до усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення таким чином постійної дієздатності засобів праці впродовж усього періоду їх експлуатації.

На   підприємствах   різних   галузей   народного  господарства застосовують типові системи технічного обслуговування і ремонту устаткування та інших засобів праці, що передбачають періодичне проведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальних ремонтів.  Призначення   поточного  ремонту  — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання   стані   шляхом   проведення   регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання. Мета капітального ремонту полягає у відшкодуванні   нормального   фізичного   спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних їх параметрів. На відміну від поточного ремонту він є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводиться звичайно через тривалі проміжки часу (один раз на декілька років). Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Витрати на поточний ремонт є постійними і порівняно рівномірними впродовж експлуатаційного періоду  засобів праці, тому відносяться  на собівартість продукції (наданих  послуг) після їх здійснення. Проведення капітального ремонту вимагає порівняно великих одночасних витрат, що унеможливлює їх включення до собівартості продукції таким же чином, як і витрат на поточний ремонт; ці витрати заздалегідь формують і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома суміжними капітальними ремонтами. Відновний же ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характером та обсягом виконуваних робіт відносять до сфери капітального будівництва.

В сучасних умовах господарювання і формування ринкової   економіки   важливого   значення   набуває економічна оцінка  доцільності витрат  на капітальний        ремонт        виробничого устаткування.   Це   пояснюється   тим,   що   на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного строку експлуатації капітально ремонтують декілька разів. Та якщо проведення першого капітального ремонту у більшості випадків економічно вигідніше придбання нової машини (здійснюється звичайно до настання техніко-економічного старіння, а фактичні витрати на нього не перевищують 35-40% балансової вартості), то наступні капітальні ремонти коштують часто дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний  ремонт  порівнюють  два  альтернативних варіанти:   перший   —   капітальний   ремонт   фізично спрацьованої машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; другий — заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. По кожному варіанту визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанту це будуть витрати на очікуваний ремонт Ri і перевищення експлуатаційних видатків по капітально відремонтованій машині над поточними витратами по новій машині Se, а для другого, — вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини Кн і втрати від недоамортизаціі діючої машини Sa. Крім того, повинні бути враховані відмінності у продуктивності і тривалості ремонтного циклу капітально відремонтованої та нової машини.

У загальному вигляді  умова ефективності витрат на капітальний ремонт машини можна виразити нерівністю:

   (5-1)

де α ~ коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;

     β — коефіцієнт, що відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно тих же машин.

Для   практичного   застосування   нерівність доцільніше перетворити у вираз, що характеризує ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт машини:

  (5.2.)

де ер— коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини.

Розрахункові   коефіцієнти   Єр   можуть   набувати плюсового, мінусового або нульового значення. При всіх плюсових значеннях коефіцієнта Єр капітальний ремонт слід вважати економічно виправданим,  при мінусових  — підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

При порівняно невеликих  витратах і за відносно короткий строк  модернізація може забезпечити оновлення  устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування  виробничих потужностей і збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення  комплексної  модернізації  багатьох  видів виробничого устаткування збільшує їх продуктивність на 30-50%, а пов'язані з нею витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення.  Економічно  доцільніше  здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову) модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий же, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для  цього  можна  користуватися  формулою, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість видатків на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно,

  (5.3.)

де М — витрати на модернізацію. При цьому величини α, β Se (5.3.), треба визначати за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом  процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і  технічно застарілих  засобів  праці.   Визначення  необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх видів (груп); 2) розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання    оптимальних    строків    функціонування устаткування та інших видів основних фондів, і при простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни (вибуття) практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворенні — залежить не лише від нормального строку експлуатації (норми амортизації), але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

На   підприємствах   більшості   галузей   народного  господарства України темпи оновлення  основних фондів і особливо активної їх частини шляхом заміни не забезпечує оптимальних строків експлуатації.

 

2.3 РОЗШИРЕНЕ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ.

 

Нагромадження  і оновлення основних  фондів,  нарощування виробничих потужностей підприємств різних   галузей народного  господарства  країни здійснюється   в   процесі   технічного   переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств в цілому).

Технічне       переозброєння       діючого  підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ  комплексу заходів,  що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня   окремих   дільниць   виробництва   за   рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнування виробництва. За необхідністю можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація котрих визнана недоцільною. Під розширенням діючого підприємства прийнято розуміти спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих  об'єктів або підприємств,  що проводиться на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.

Такі форми розширеного  відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств виступають як взаємозв'язані  та доповнюючі один одного елементи єдиного відтворювального процесу. Найбільш ефективне його здійснення неможливе без запровадження до певної міри централізованого вирішення окремих зв'язаних з ним питань та вибору пріоритетних форм розширеного відтворення основних фондів.  Практика господарювання впродовж багатьох років свідчить, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України з огляду на економічну та соціальну ефективність наслідків пріоритетними формами нарощування до  необхідних  розмірів  виробничих  потужностей  і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво економічно доцільне за умови вичерпання можливостей   нарощування   потужностей   на   діючих підприємствах, а також при організації виготовлення принципово нових видів продукції та надання відсутніх раніше послуг, неможливості підтримувати на належному рівні екологічну безпеку виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине Сердюк В. Н. Бухгалтерский учет: Учебно – практическое пособие. – 4- еизд., изм. и доп. – Донецк: Дон НУ,2002. – 448с.
2. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця- 3-вид., перераб. і доп.- Житомір: ЖІТІ,2001.-672с.
3. Экономика предприятия: Учебник для вузов/ В.В. Горфынкель Е.М.Купряков, В.П. Просолов и др., под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф Е.М.
4. Котик Н. С. Амортизационные отчисления: налоговый и бухгалтерский учет.– Х.: Фактор,2000
5. Афанасьев Мст., Кузнецов П. Забытая амортизация
6. Губачева О. Выбираем метод начисления амортизации// Бухгалтерский уче и аудит.-2000.-№11.-с.42.
7. В. Карєв  Розрахунок амортизації // Бухгалтерський облік та аудит.-2001
8. Каменская Т. Амортизация основных средств// Все о бухгалтерском учете.
9. Крысенко Т. Амортизация// Бухгалтерская практика.-2001.-№2.-с.61
10. Шевченкова Л. Амортизация основных средств согласно П(С)БУ №7// Баланс.-2000.-23.-с.41
11. Твердомед А. 6-й метод 7-го стандарта и 8-я статья// Вестник бухгалтера и аудитора Украины.-2000.-№13.-с.12.
12. Ластовецкий В.Е. Различия и взаимосвязь бухгалтерского и налогового учета основных фондов//Вестник бухгалтера и аудитора Украины.-2001.-№4.-4.
13. Климовская М. Налоговая амортизация в бухгалтерском учете// Вестник бухгалтера и аудитора Украины.-2001.-№22.-с.15.
14. Баб’як Н.Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємств//Фінанси України.-2001.-№11.-с.34.
15. Лук’янченко О.О. Амортизаційна політика в Україні// Фінанси України.-2000.-№10.-с.46.
16. Лях Л., Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи його подолання// Економіст.-2000.-№3.-с.103.
17. Безуглий А. Об изъятии амортизационных отчислений предприятий// Экономика Украины.-1999.-№5.-с.36.
18. Орлов П., Орлов С. Ускореная амортизация и ускореный износ основных фондов// Экономика Украины.-1999.-№5.- с.36.
19. Хмелевской Е. Амортизационная политика и обновление промышленно-производственных фондов// Эеономика Украины.-1999.-№2.-с.28.