Техніко-технологічна база підприємства ТОВ “Кредон”

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….……….3стр.

Розділ 1. Теоретичні аспекти  формування, використання та шляхів вдосконалення  техніко-технологічної бази виробництва

1.1.Загальна характеристика техніко-технологічної бази виробництва…………..4стр.

1.2.Управління технічним розвитком підприємства……………………………….6стр.

1.3.Матеріально-технічне забезпечення виробництв…………………………..…10стр.

 Розділ 2. Особливості  формування, використання та шляхів  вдосконалення техніко-технологічної  бази виробництва

2.1. Аналіз техніко-технологічної  бази виробництва підприємства 

ТОВ “Кредон”………………………………………………………………………..15стр.

2.2. Види та чинники  формування виробничої потужності  підприємства………17стр.

2.3. Оновлення техніко  – технологічної бази підприємства  ТОВ “Кредон”…….20стр.

Розділ 3. Проблеми та перспективи  оновлення технологічної бази підприємства

3.1. Лізинг як форма  оновлення технічної бази виробництва…………….……..24стр.

 3.2. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві……………………………………..……..30стр.

Висновок……………………………………………………………………………..38стр.

Список використаних джерел…………………………………...………………….40стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

      Основу виробничої діяльності будь-якого підприємства становить процес виробництва продукції з метою її реалізації. Виробництво продукції за обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

        Техніко-технологічна  база кількісно та якісно відрізняється  від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. До складу техніко-технологічної  бази входять лише ті види  знарядь і засобів праці, які  беруть безпосередню участь у  реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати  особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно  необхідного техніко-технологічного  розвитку виробництва; по-друге,  виявити взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення  та підвищення ефективності системного  функціонування технологічних процесів j відповідної виробничої техніки.

        Потенційна  виробнича спроможність підприємства (тобто здатність забезпечувати  випуск певного обсягу продукції  належної якості за одиницю  часу), мірилом якої є його виробнича  потужність, вирішальним чином залежить  від наявної у нього техніко-технологічної  бази.

        Соціально-економічні, організаційно-управлінські проблеми  організації техніко-технологічної  бази виробничого підприємства, питання інформаційного забезпечення  їх проходження відображено у  публікаціях І.М. Бойчика, Т.М.  Литвиненка, М.П. Нахаби, С. Покропивного, Ю.С. Цал-Цалка, А.В. Шегди, Г.М.  Тарасюк та ряду інших авторів.  Це зумовлює можливість глибокого  та всебічного аналізу функціонування  та розвитку техніко-технологічної  бази виробництва.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування, використання та шляхів вдосконалення техніко-технологічної  бази виробництва

 

        1.1.Загальна характеристика техніко-технологічної бази виробництва

 

        Можливості випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

        Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому. ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства.

        До складу технічної бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, - виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки.

        На більшості підприємств процес виробництва окремого продукту складається із так званих різних часткових процесів, тобто сукупності найбільш активних елементів виробництва, які визначають технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюються за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

        Частковий виробничий процес охоплює частку складного технологічно-виробничого процесу - стадію, фазу, ступінь тощо. Наприклад, у машинобудуванні виробничий процес часто розділяють на три фази: заготівельну (виробництво литва, кованих, штампованих, зварних та інших заготовок); фазу обробки (механічна, термічна й інші види обробки); збиральну (збирання деталей, агрегатів у готову продукцію).

        Досягнення високої ефективності промислового виробництва можливе тільки на основі систематичного технічного прогресу, який сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності виробництва. В умовах ринкових відносин перебудова промислового виробництва і оновлення його техніко-технологічної бази має важливе значення: вона сприяє оновленню виробництва продукції, підвищенню її якості та конкурентноздатності [18, с. 265].

        Особливості формування виробничої бази в різних галузях народного господарства полягають у тому, що напрямки їх ідентичні, а форми впровадження - індивідуальні, окремі для кожної галузі.

       Загальним принципом для всіх напрямків формування виробничої бази є єдиний розрахунок економічної ефективності незалежно від галузі виробництва. При розрахунку економічної ефективності визначають умовно-річну економію до кінця року від впровадження заходів. Умовно-річною називається економія, яка може бути отримана від впровадження заходів протягом 12 місяців після впровадження.

        На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно наявні відповідні тенденції поступального розвитку техніко-технологічної бази підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

        1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

        2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

        3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

        4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

        5) поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

        6) зростання ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [21].

        Ці тенденції якісної зміни техніко-технологічної бази виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати при формуванні технічного базису підприємств та обґрунтуванні стратегії його оновлення, зокрема, переваги в виграші часу (тривалість виробничого циклу, термін перебудови виробництва, строки виконання замовлень, постачання матеріалів тощо), якісні показники, інформаційне забезпечення, переважаючий тип автоматизації, система управління, пріоритетні галузі тощо.

 

1.2.Управління технічним розвитком підприємства

 

        Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

        Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого - її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

        Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба провадити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.

        Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл. 1.1.

        Основні показники технічного рівня підприємства.

Таблиця 1.1.

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності  праці	фондоозброєність праці енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	структура технологічних процесів за трудомісткістю частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції середній вік застосовуваних технологічних процесів коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	продуктивність (потужність) надійність, довговічність питома металомісткість середній строк експлуатації частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	ступінь охоплення робітників механізованою працею частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

 

        Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

• механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);
• коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;
• коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);
• рівень утилізації відходів виробництва;
• рівень забруднення природного середовища;
• частка екологічно чистої продукції [6, с. 231].

        Основні етапи і планування технічного розвитку підприємства. У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв'язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

• установлення цілей - визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;
• підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
• варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
• програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;
• супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми [6, с. 231].