Техніко-технологічна база підприємства ТОВ “Кредон”

        Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії економічного механізму лізингових операцій. За сучасних умов господарювання головною вимогою до розробки й реалізації проектів лізингу необхідних засобів праці є швидка окупність інвестиційних ресурсів. Як підтверджує зарубіжна практика господарювання, окупність таких фінансових коштів не повинна перевищувати три роки.

        Загальновідомо, що віднесення лізингових платежів на собівартість продукції, з одного боку, скорочує оподатковувану базу, а з іншого - збільшує валові витрати виробництва і може призвести до зростання ціни продукованих виробів. Ось чому, оцінюючи ефективність лізингових операцій, передусім (з допомогою економічного аналізу) необхідно встановити межі збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що виготовляється.

        Оскільки кожне підприємство (організація) за умов ринкових взаємовідносин має можливість придбати виробничо-господарське майно за рахунок банківської позики або взяти його в лізинг, необхідно порівняти загальні витрати за можливими варіантами й визначити ефективність лізингових операцій. Тому в процесі економічного аналізу насамперед треба порівняти обсяг витрат на продукування товарів (послуг) за умови використання лізингу (з урахуванням плати за банківський кредит) з витратами на придбання майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.

 

        3.2. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві

        На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують

певні тенденції поступального  розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

        1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

       2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

       3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

        4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

        5) поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

        6) підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [6, с. 228].

        Ці тенденції якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення. Детальнішу характеристику переваг, зв'язаних із переходом до інноваційного типу виробництва, подано у табл. 3.2.

        Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва

Таблиця 3.2

Показник і характеристика	Тип виробництва
	Традиційний (екстенсивний)	Інноваційний (інтенсивний)
Тривалість виробничого  циклу	Місяці (з тенденцією до збільшення)	Дні (з тенденцією до зменшення)
Час перебудови (переналадки) виробництва	Дні	Хвилини
Строки виконання замовлень	З точністю до тижня	З точністю до 1 дня і за потреби до однієї години
Рівень якості продукції	80-90%	100%
Продовження табл.3.2.
Поставки матеріалів і  напівфабрикатів	В обсязі місячної потреби	В обсязі потреби на годину
Величина оновлення асортименту	10-20%	30-40%
Розподіл праці	Домінує вертикальна спеціалізація	Поглиблюються диверсифікаційні процеси
Інформація	Розглядається як допоміжний засіб	Усе більше стає чинником виробництва
Обробка інформації	Ручна, механізована, базується  на поділі праці	Із застосуванням мікрокомп'ютерів та інформаційних мереж
Виробниче устаткування	Зростання стандартних розмірів та одиничних потужностей	Зростання економічності  за зменшення розмірів та енергоємності
Реакція виробничих систем на зміну попиту ринку	Повільна	Швидка
Домінуючий тип виробництва	Масове, потокове та великосерійне	Індивідуальне та дрібносерійне
Переважаючий тип автоматизації	Комплексна коопераційна автоматизація виробництва	Гнучка автоматизація  виробництва
Система управління	Зростання кількості рівнів управління і функціональних органів, переважання ієрархічної побудови	Зростання інтеграції рівнів управління і функціональних органів, поглиблення горизонтальних зв'язків
Пріоритетні галузі, нові сектори  економіки, що зароджуються і формуються	Автомобільна галузь, літакобудування, тракторобудування, виробництво споживчих  товарів тривалого користування, виробництво синтетичних і нафтохімічних  продуктів	Електронна промисловість  обчислювальна техніка, програмні  продукти, телекомунікаційні засоби, робототехніка, нові керамічні матеріали, оптичні волоконні системи, інформаційні послуги

 

        У кожній галузі виробництва є власний підхід до підвищення і вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, але є певні групи її складників, які можуть бути узагальненими для всіх галузей народного господарства. До них можна зараховувати:

        1) науково-дослідну роботу за розробки нових виробів;

        2) підвищення рівня механізації і автоматизації основних виробничих процесів;

        3) впровадження прогресивних технологічних процесів;

        4) механізацію важких і трудомістких робіт;

        5) механізацію управлінської та інженерної праці;

        6) модернізацію обладнання;

        7) розвиток спеціалізації і кооперування;

       8) удосконалення виробничої системи управління, організації праці і виробництва;

       9) поліпшення якості, надійності й довговічності продукції;

      10) впровадження високопродуктивних інструментів, пристосувань та інших засобів, що сприяють удосконаленню виробництва;

      11) впровадження енергозберігаючих технологій;

      12) поліпшення умов праці та техніки безпеки;

      13) ефективне використання виробничих фондів підприємства і підвищення рентабельності виробництва;

      14) удосконалення планування, обліку й аналізу виробництва [18].

        Технічне переозброєння та реконструкція - прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств. До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

        Реконструкція діючого підприємства - це здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою при необхідності нових і розширенням діючих допоміжних та обслуговуючих підрозділів.

        Найбільш повно сутність реконструкції розкривається при розгляді її як особливої форми розширеного відтворення основних фондів підприємства, здійснюваного на основі досягнень науково-технічного прогресу.

        Найважливішими ознаками реконструкції діючих підприємств є:

• заміна морально застарілого та фізично зношеного обладнання;
• механізація та автоматизація виробничих процесів;
• усунення диспропорцій та підвищення рівня пропорційності у пропускних здатностях (потужностях) основних виробничих підрозділів;
• будівництво об'єктів (тієї ж потужності) в замін ліквідованих з причини техніко-економічної неефективності або непридатності для подальшої експлуатації.

        Здійснення реконструкції повинно забезпечити нарощування потенційної виробничої спроможності підприємства не стільки в результаті простого збільшення технічної складової ТТБ (найбільш активної частини ОВФ), скільки за рахунок підвищення якісних параметрів знарядь і засобів праці. Мова йде про нарощування виробничих потужностей підприємства не за рахунок збільшення кількості робочих місць, а про забезпечення цього при незмінній і навіть меншій кількості робочих місць. Завдання полягає в тому, що в результаті реконструкції слід нарощувати якісно нові потужності.

        Основним засобом виконання цього завдання повинна стати заміна технічної й технологічної складових ТТБ виробних підрозділів підприємства на нові, які відповідають сучасним досягненням НТП.

        Говорячи про характеристику реконструкції, слід пам'ятати, що не завжди її метою є нарощування потужностей підприємства. В залежності від цілей реконструкції вона поділяється на такі найважливіші види:

• перший - реконструкція, спрямована на підвищення технічного рівня виробництва, однак без зміни асортименту й обсягу випуску продукції;
• другий - реконструкція, що передбачає як підвищення технічного рівня виробництва, так і збільшення обсягу випуску продукції (нарощування виробничих потужностей підприємства);
• третій - реконструкція, що призводить до зміни виробничого профілю (спеціалізації) підприємства або до підвищення якості й розширення асортименту продукції;
• четвертий - реконструкція, метою якої є поліпшення соціальних умов трудової діяльності.

        В залежності від обсягу виконуваних робіт реконструкція класифікується таким чином:

• мала - коефіцієнт оновлення основних фондів менший 0,2;
• середня - коефіцієнт оновлення основних фондів від 0,2 до 0,4;
• повна - коефіцієнт оновлення основних фондів понад 0,4. При цьому коефіцієнт оновлення активної частини основних фондів може дорівнювати навіть одиниці, а пасивної частини - не повинен перевищувати 0,4-0,5.

        Мала (або часткова) реконструкція характеризується невеликими капіталовкладеннями, спрямованими в основному на заміну морально й фізично застарілих засобів праці (як правило, в основному виробництві) та на несуттєве перепланування діючих будівель і споруд.

        Середня реконструкція пов'язана зі значними (однак, меншими ніж при повній реконструкції) капіталовкладеннями, спрямованими на збільшення основних виробничих фондів основного і допоміжного виробництва підприємства, комплексну механізацію й автоматизацію виробничих процесів, значне перепланування існуючих будівель і споруд.

        Повна (або комплексна) реконструкція потребує спрямування великих капіталовкладень на корінне оновлення засобів праці та удосконалення технологічних процесів. При незначному збільшенні (в разі потреби в цьому) існуючих виробничих площ регулюються (заново встановлюються або відновлюються) необхідні пропорції між основним виробництвом та допоміжними й обслуговуючими підрозділами.

        При здійсненні практичної роботи по оновленню й удосконаленню ТТБ підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції, що зумовлено такими основними причинами.

        По-перше, спрямування капіталовкладень на малу й середню реконструкцію дозволяє підприємству докорінно чином перебудувати ТТБ в напрямку її удосконалення за більш короткий час і завдяки цьому швидше одержати економічний ефект. Так, затрати на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат - до одного року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в середньому більше трьох років.

        По-друге, вивчення проектів реконструкції промислових підприємств, а також досвіду проведення реконструктивних робіт показує, що основні показники діяльності поліпшуються після всіх видів реконструкції, однак у найбільшій мірі - після малої і середньої реконструкції. Отже, повну (комплексну) реконструкцію слід проводити лише в тих випадках, коли вона конче необхідна й обійтись без неї ніяк не можна.

        Відмінна особливість технічного переозброєння полягає в тому, що приданій формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. В процесі технічного переозброєння впроваджуються нова техніка й технологія, механізація й автоматизація виробничих процесів, проводиться модернізація обладнання й технічне удосконалення інших складових основних виробничих фондів. Заходи з технічного переозброєння розробляються щорічно, а їх реалізація здійснюється згідно плану технічного розвитку підприємства. Оновлення парку машин і обладнання при технічному переозброєнні проводиться без збільшення виробничих площ і при скороченні чисельності працівників.

        У процесі технічного переозброєння можливе часткове перевлаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Наприклад, при впровадженні автоматичної потокової лінії часто потрібно провести перепланування цеху. Тому незначні роботи по оновленню пасивної частини ОВФ при технічному переозброєнні можливі. Залежно від масштабів оновлення активної частини ОВФ можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва, кожному з яких відповідають певні величини коефіцієнта вибуття й коефіцієнта оновлення.