Маркетингова інформаційна система

     Інформація  – основа управлінської діяльності. Не випадково одне із визначень поняття «управління» формулюється як «обмін інформацією між суб'єктом і об'єктом управління». Образно кажучи, інформація – це «хліб» управління [3]. Академік А.І. Берг зауважував, що для функціонування будь-якої системи необхідно:

     · зібрати інформацію про стан системи та оточуючого її середовища;

     · передати цю інформацію по каналах зв'язку в місце її переробки;

     · здійснити переробку цієї інформації з метою розробки команд управління;

     · здійснити відповідні дії та контроль.

     За  метою та завданням управління інформація визначається як комплекс необхідних відомостей (даних, знань) для успішного проведення аналізу, розробки, формулювання, прийняття та організації виконання управлінських рішень, контролю, прогнозування, а також інших функцій соціального управління.

     До  основних характеристик інформації можна віднести: цільове призначення, обсяг, цінність, повноту, надійність, вірогідність, надмірність, швидкість  передавання та переробки інформації.

     Цільове призначення інформації є однією з важливіших її характеристик, оскільки одна і та ж інформація часто використовується з різною метою. Для передачі та обробки інформації важливого значення набуває її обсяг, який в простішому випадку залежить від кількості знаків (символів), що передаються. Цінність інформації багато в чому визначається як своєчасністю її передачі, ступенем впливу на рішення, що приймається на її основі, так і важливістю самого рішення.

     Інформація  вважається повною, якщо вона відповідає обсягу, що потребується. Невідповідність  між інформацією, яка викликана і яка отримана, свідчить або про неповноту, або про надлишок інформації.

     За  допомогою надійності характеризується наявність помилок в інформації, що передається. Надійність багато в  чому залежить від технічних засобів, що використовуються.

     Інформація може відповідати чи неповністю відповідати тому об'єктові, явищу чи процесу, який вона відображає. Для визначення ступеня відповідності використовують характеристику, яку називають вірогідністю.

     Під надмірністю інформації розуміється  збільшення обсягів даних, що передаються, але які не спричиняють одержання додаткових нових відомостей.

     Остання характеристика інформації це швидкість  передавання та переробки інформації. Вона залежить від швидкості технічних  засобів та систем, що використовуються.

     Залежно від способу передачі та сприйняття можна виділити такі види інформації:

     · машинно-орієнтована – сприймається і обробляється ЕОМ;

     · візуальна – сприймається органами зору;

     · аудіальна – сприймається органами слуху;

     · тактильна – сприймається тактильними рецепторами;

     · нюхова – сприймається нюховими рецепторами;

     · смакова – сприймається смаковими рецепторами.

     За  формою подання інформацію поділяють  на:

     · текстову – що передається у вигляді символів;

     · числову – у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

     · графічну – у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

     · звукову – усна або у вигляді аудіо запису.

     При розробці інформаційних технологій (процесів збирання, передавання, накопичування  та обробки даних) та при проектуванні інформаційних систем маркетингу (ІСМ), важливим є з’ясування основних характеристик відповідної інформації і тому потрібно враховувати класифікацію маркетингової інформації за різними ознаками. В свою чергу, це стає реальним при здійсненні її систематизації. При виділенні класів маркетингової інформації враховуються сім головних ознак визначення її видів.

     · за стабільністю:

     а) постійна (інформація зберігає своє значення протягом тривалого часу без змін, наприклад, рекомендовані значення цін, дані математичних таблиць; і кількість такої інформації є обмеженою у використанні);

     б) умовно-постійна (інформація протягом певного часу не змінюється і багаторазово використовується одним чи кількома спеціалістами при розв’язуванні  відповідних задач. Прикладом є  довідкова інформація щодо товарів, ринків, покупців, конкурентів);

     в) змінна (це фактична облікова інформація, що постійно змінюється в якісних  і кількісних показниках);

     · за місцем утворення:

     а) внутрішня (інформація, що виникає безпосередньо  на об’єкті і характеризує його діяльність. Такі дані формуються на стадії конструкторсько-технологічної підготовки виробництва, у поточному виробництві і збуті товарів, оперативному, бухгалтерському та статистичному обліку);

     б) зовнішня (інформація виникає за межами об’єкта і має безпосереднє відношення до досліджуваної предметної області. Це дані про стан ринку, споживачів та конкурентів, державне регулювання ринкових відносин і попит на продукцію);

     · за стадіями перетворення:

     а) вхідна (дані про фактичні витрати  на виготовлення товарів та їх продаж, дані анкетних опитувань і маркетингових досліджень);

     б) вихідна (це результат обробки даних  у внутрішньому середовищі об’єкта. Інформація містить проміжні чи кінцеві  результати розв’язання задач);

     · за насиченістю:

     а) достатня (це інформація, конкретна за змістом, що враховує усі фактори ситуації. Саме на її основі приймаються маркетингові рішення);

     б) недостатня (інформація не містить  усіх необхідних даних, може призвести  до неможливості розв’язання задачі або до отримання результату низького рівня вірогідності.);

     в) надмірна (дані, що дублюються або не використовуються в процесах управління.);

     · за впливом на маркетингові рішення:

     а) релевантна (дані, які можуть бути змінені  внаслідок прийняття маркетингового рішення, наприклад щодо обсягів  виробництва, розробки нових товарів, встановлення цін на товари власного виробництва);

     б) не релевантна (інформація не може бути змінена на підставі рішень управлінського персоналу об’єкта і не залежить від них. Це дані про попит на товари, рівень прибутків покупців, дії конкурентів, а також інформація щодо загальної економічної ситуації);

     в) частково релевантна (інформація, що може бути змінена частково і лише щодо певних об’єктів. Це вплив на попит  за допомогою засобів реклами, через  пресу, виставки та інші засоби комунікації);

     · за записом на машинних носіях:

     а) фіксована (використовується на всіх сучасних виробничих, торговельних та інших  підприємствах і переважно записана у базі даних.

     б) нефіксована (це переважно зовнішня інформація, що зберігається в друкованому вигляді і не заноситься безпосередньо до бази даних);

     · за актуальністю:

     а) актуальна (інформація дає реальне  відображення стану об’єкта чи явища  і забезпечує ефективний процес прийняття  рішень);

     б) неактуальна (інформація не є суттєвою за сьогоденного прийняття рішень, хоча може використовуватися при розв’язанні задач у майбутньому.

     Інформаційні  ресурси – це вся накопичена інформація про оточуючу нас дійсність, зафіксована  на матеріальних носіях і в будь-якій іншій формі, яка забезпечує її передачу у часі і просторі між різними споживачами для вирішення наукових, виробничих, управлінських та інших завдань [1].

     Інформаційні  ресурси – це і предмет, і продукт  праці інформаційних технологій (ІТ), особливістю яких є те, що засобами праці інформаційних технологій виступають засоби обчислювальної техніки і зв'язку. Виділяють таку класифікацію інформаційних ресурсів:

     · за носієм інформаційних ресурсів: інформаційне забезпечення; персонал (пам'ять людей); інформаційна структура організації; інтелектуальна власність;

     · за часом дії: стратегічні; тактичні; оперативні;

     · за напрямом дії: внутрішні та зовнішні;

     · за швидкістю оновлення: основні та оборотні;

     · за рівнем використання: персональні; регіональні; національні; міжнародні;

     · за рівнем доступності: загальні (відкритого доступу); конфіденційні; секретні;

     · за сферою застосування: універсальні; спеціалізовані; вживані тільки в тих або інших структурах;

     · за стабільністю: постійні та змінні.

 

      1.3 Інформація в  управлінні маркетинговою  діяльністю

управління  інформаційний маркетинг споживчий

     Для ефективного функціонування підприємства в умовах маркетингу, необхідно одержувати адекватну інформацію до і після  прийняття рішень. Існує безліч причин, через які маркетингова інформація повинна збиратися при розробці, реалізації і перегляді маркетингового плану фірми або яких-небудь його елементів. Недостатньо спиратися на інтуїцію думки керівників і досвід минулого.

     Хороша  інформація дозволяє маркетологам:

     · одержувати конкретні переваги;

     · знижувати фінансовий ризик і небезпеки для зразка;

     · визначити відносини споживачів;

     · стежити за зовнішнім середовищем;

     · координувати стратегію;

     · оцінювати діяльність;

     · підвищити довіру до реклами;

     · одержати підтримку в рішеннях;

     · підкріпити інтуїцію;

     · поліпшити ефективність.

     Процес  управління маркетинговою діяльністю є динамічним і пов’язаний з використанням значних обсягів різнобічної інформації. Вона відображає зовнішнє і внутрішнє середовище досліджуваного об’єкта і постійно змінюється. Тому основною метою управління маркетингом є своєчасне виявлення цих змін, можливість оперативно реагувати на них, а також приймати на основі отриманих результатів правильні рішення.

     Маркетингова  інформація – це сукупність даних, повідомлень і відомостей, що характеризують маркетингове середовище, об’єкти, явища, процеси і зв’язки між ними, в результаті обробки яких приймаються  управлінські рішення. Якість цих рішень значною мірою залежить від якості інформації, яка використовується [15].

     Виділимо  основні вимоги до інформації, що використовується в управлінні маркетингом, такі як: повнота, достовірність, актуальність, оперативність, оптимальність тощо.