Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2012 в 12:26, реферат
В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. При перевищенні виробництва товарів і наданні послуг над попитом споживачів гостро постає питання певної індивідуалізації їх [1]. Товари і послуги, що виробляються (надаються) різними підприємцями, завжди відрізняються характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються вищою якістю тощо. Тут спо
Вступ………………………………………………………………………. 3
Правова охорона товарних знаків…………………………………..4
Припинення правової охорони знаків для товарів і послуг…….5
Придбання права власності на знак для товарів і послуг………11
Висновки………………………………………………………………….18
Використані електронні джерела………………………………………20
Головним чинником вибору способу реєстрації знака в іноземній державі буде наявність національної реєстрації.
Якщо знак не зареєстрований в країні, до якої належить його майбутній власник, то він може бути зареєстрований тільки шляхом безпосереднього звертання у патентні відомства кожної країни, де передбачається його реєстрація. При цьому порядок реєстрації знака буде визначатись виключно законодавством тієї країни, куди подається заявка. Заявка до патентного відомства країни має бути викладена мовою країни реєстрації і подаватись вона повинна через патентних повірених тієї країни. Заявник крім обов’язкових державних зборів повинен буде сплачувати винагороду патентним повіреним. Термін реєстрації товарних знаків у кожній державі звичайно ж різний. Якщо особа бажає зареєструвати знак на товари та послуги одночасно у декількох країнах, то їй потрібно одночасно співпрацювати з патентними повіреними кожної держави, де буде здійснюватись реєстрація знака.
З метою уникнення подібних
ускладнень в 1891 році було ухвалено "Мадридську
угоду про міжнародну реєстрацію
товарних знаків", до якої Радянський
Союз приєднався в 1976 р., Україна –
у грудні 2000 р. Мадридська система
дозволяє одержати міжнародну реєстрацію
одночасно в декількох країнах-
Однак, якщо якась із країн надасть попередню відмову у реєстрації товарного знака за міжнародною заявкою, поданою згідно з Мадридською угодою, з причин того, що у них вже зареєстрований подібний знак на товари та послуги в тих самих класах МКТП, що зазначені в національному свідоцтві зацікавленої особи, то для того, щоб оспорити таку відмову все ж потрібно буде звертатись до патентних повірених країни, що надала відмову. В іншому випадку, у країні, що відмовила в реєстрації, товарний знак зареєстрований не буде.
Датою міжнародної реєстрації вважається дата подачі заявки на міжнародну реєстрацію [10].
За звичай вся процедура міжнародної реєстрації за Мадридською системою займає 1 – 1,5 роки з моменту отримання сертифікату. У разі винесення патентними відомствами заявлених країн запитів або попередніх відмов, які вимагають відповіді або заперечення, термін подовжується. Мита по заявці за Мадридською угодою сплачуються у Швейцарських франках.
Наявність двох систем реєстрації знаків міжнародної і національної іноді призводить до певних колізій або навіть хитрощів. Іноземна особа, що бажає розпочати діяльність на території України, стикається з тим, що товарні знаки подібні до її знака вже зареєстровані в Україні. Відтак іноземній особі патентне відомство України відмовляє у реєстрації знака. Натомість українські суб’єкти господарювання виявляються більш спритними. Вони реєструють товарні знаки іноземних компаній, які планують вийти на український ринок, у тих самих класах, в яких видано національне свідоцтво на знак іноземній компанії, а потім продають його тій же іноземній компанії. При чому, такі дії кмітливих українців не виходять за межі правового поля.
Іноді українські суб’єкти господарювання, намагаючись здійснити вплив на господарську діяльність, наприклад, свого конкурента також застосовують різні можливості реєстрації товарних знаків за різними процедурами. Українська компанія, що виходить на зовнішній ринок і має національне свідоцтво на знак для товарів і послуг, подає заявку щодо реєстрації свого «домашнього» знака в іншій країні за міжнародною процедурою, встановленою Мадридською угодою. Однак, їй відмовляють з тієї підстави, що такий знак вже зареєстровано в цій країні (чи подана заявка на реєстрацію) за національною процедурою, визначеною законодавством країни, іншою особою, наприклад, конкурентом заявника. Відтак українська компанія вийшовши на ринок інших держав змушена буде купувати так би мовити «власний» товарний знак у свого ж конкурента.
Подібні спекулятивні дії
при реєстрації товарних знаків мають
місце і при реєстрації доменних
імен, що використовуються для адресації
комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Для реєстрації доменного імені,
потрібно, щоб літерний вираз доменного
імені відповідав повністю або частково
словесному позначенню товарного знака,
що належить особі, для якої реєструється
доменне ім’я на підставі свідоцтва
на знак для товарів і послуг або
зареєстрованого в «Укрпатенті»
договору про передачу прав на знак.
У випадку міжнародної
Порушенням прав власника свідоцтва вважається використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, зареєстрованих як товарний знак і наведених у свідоцтві, знаків, позначення схоже яких із зареєстрованим товарним знаком і т. ін. Якщо особа зацікавлена у реєстрації доменного імені, що має буквений вираз, від якого вона не може відступити, а власником свідоцтва на товарний знак з таким чи подібним словесним позначенням у відповідному класі МКТП є інша особі, зацікавленій особі залишається тільки придбати цей товарний знак у власника, звичайно ж за ціною заявленою спритним власником знака.
Використання товарних знаків
набуває все більшого поширення
у різних сферах життєдіяльності
у творчій, комерційній діяльності
у сфері інформаційних
Висновки
Товари і послуги, що виробляються (надаються) різними підприємцями, завжди відрізняються характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються вищою якістю тощо. Тут споживачеві допомагають знаки для товарів і послуг, або товарні знаки.
Товарний знак — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого.
Варто зазначити, що хоч продавці і покупці (споживачі) як учасники ринкових відносин є протилежними сторонами, вони однаковою мірою заінтересовані в недопущенні фальсифікації товарних знаків. Продавець прагне не допустити захоплення його ринку обманним шляхом, споживачеві не хочеться бути обманутим, щоб при виборі товару він був захищений від підробки.
Товарні знаки безпосередньо впливають на технологічний розвиток країни через інновації, необхідні для постійного збереження якості товарів і послуг. Такому розвитку можуть сприяти ліцензії на товарні знаки тощо.
В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом про товарні знаки. Отже, законодавство України про товарні знаки перебуває у стадії становлення. Але є його стрижень, навколо якого розвиватиметься інше законодавство про товарні знаки.
Прийняття Закону про товарні знаки, як і прийняття інших законів про промислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держави. Прийняттям цих законів закладено міцний правовий фундамент у галузі інтелектуальної власності.
Закон України про товарні
знаки своїм основним завданням
має індивідуалізацію товарів і
послуг певними позначеннями. В умовах
ринкової економіки така індивідуалізація
вкрай потрібна, оскільки вона дає
змогу товари одного виробника чи
послуги однієї організації відрізняти
від однорідних товарів і послуг
інших виробників чи осіб, які надають
послуги. Саме цим Закон про товарні
знаки відрізняється від
Отже, товарний знак не просто позначення для розрізнення товару одного виробника від однорідного товару іншого. Це один із досить ефективних правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, приведення його технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості вироблюваної продукції чи надання послуг. Засобом товарного знака досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, бо на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві.
Перелік використаних електронних джерел: