Розвиток принципів банкострахування у світі

4

Черкаський інститут банківської справи

Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ)

Факультет фінансово-кредитний

Кафедра банківської справи

Індивідуальна робота

з дисципліни: “Фінансовий супермаркет”

Варіант №19

«Розвиток принципів «банкострахування» в світі»

Виконав:

студент групи МБС - 111

Ціпуринда В. О.

Перевірила:

Костогриз В.Г.

Черкаси – 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...………..3

     1. Мотиви створення та базові аспекти функціонування фінансових

         супермаркетів……………………………………………………………….............4

     2. Передумови, форми та рівні банківсько-страхової інтеграції………...………….9

     3. Проблеми та перспективи співпраці банків та страхових компаній…...............12

Висновок………………………………………………………………………………....17

Список використаних джерел………………………………………………...............18

Вступ

Забезпечення ефективного функціонування ринку фінансових послуг в сучасних умовах неможливе без побудови раціональних взаємозв’язків між банками та страховими компаніями, як найбільш активними фінансовими посередниками з точки зору масштабності діяльності.

Питання інтеграції банків та страхових компаній не є новим, проте в контексті останніх світових тенденцій набуває все більшої значимості та актуальності. У свою чергу, обґрунтування передумов та ефективної стратегії взаємодії даних посередників, адекватне законодавче державне регулювання такої взаємодії з метою захисту інтересів клієнтів, інвесторів, кредиторів, подальше вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду зближення банківського та страхового ринків неможливе без комплексного дослідження факторів розвитку зазначених процесів.

Дослідженню аспектам взаємодії банків та страхових компаній в контексті банківського страхування, організаційних форм їх інтеграції приділено значну увагу з боку таких вчених, як К. В. Багмет [1], О. Л. Дибань [2], Л. Г. Кльоба [3], С. Козьменко [4], В. М. Кремень [5, 6], В. В. Кучеренко [7, 8], Н. В. Приказюк [9], М. О. Прут [10], Н. В. Соловей [12] та ін. Проте існуючі напрацювання не вичерпують коло проблемних науково-теоретичних та практичних проблем, що склались на даний момент.

Об’єктом дослідження є надання сутнісної характеристики поняттям «фінансовий супермаркет» та «банкострахування», а також розгляд їх ключових характеристик.

Предметом даного дослідження є вивчення особливостей реалізації фінансового супермаркету типу bancassurance в світовій практиці, а також проблем та перспектив такого роду інтеграції банків та страхових компаній.

Метою дослідження є розгляд та поглиблення теоретичних положень про сутність фінансового супермаркету та банкострахування, а також  аналіз основних мотивів, проблем та перспектив здійснення такої діяльності в умовах глобалізації світових фінансових ринків.

Завданнями дослідження є:

- проаналізувати мотиви створення та базові аспекти функціонування фінансових супермаркетів;

- визначити основні передумови, форми та рівні банківсько-страхової інтеграції;

- окреслити сучасні проблеми та перспективи співпраці банків та страхових компаній.

1. Мотиви створення та базові аспекти функціонування фінансових супермаркетів

На початку ХХІ сторіччя спостерігається високий рівень конкуренції на міжнародному фінансовому ринку між його учасниками. Розвиток міжнародних ринків призвів до того, що світова фінансова система стала функціонувати на глобальному рівні.

Фінансові посередники є сполучною ланкою між фінансовою системою та реальним сектором економіки. Водночас високий рівень конкуренції та боротьба за клієнтів шляхом універсалізації діяльності призводить до того, що змінюється структура фінансових посередників від банків та фінансових інститутів до інтегрованих потужних фінансових посередників – фінансових супермаркетів.

На сьогодні фінансовий супермаркет можна розглядати, по перше, як модель клієнтоорієнтованого бізнесу, який являє собою єдиний інтегрований канал доступу клієнтів до фінансових продуктів та послуг, по-друге, як територіальне або маркетингове об’єднання фінансових інститутів, що пропонують широкий асортимент послуг – банківських, страхових, лізингових, інвестиційних та інших. Відповідно супермаркет повинен містити в собі, щонайменше, два з наступних типів фінансових інститутів:

- банк;

- страхова компанія;

- інвестиційна компанія;

- лізингова компанія.

Як правило, в групі компаній буде присутнім банк і один або декілька інших фінансових інститутів.

Створенню фінансових супермаркетів сприяли певні мотиви:

- зниження, а іноді й ліквідація, деяких регулюючих бар’єрів ознаменувало те, що банки могли порівняно легко входити в новий бізнес, це дозволило їм диверсифікувати свої джерела доходів шляхом проведення операцій як на грошовому ринку, так і на ринку капіталу [6].

- розосередження банків і подальший розвиток ринків капіталу в світовому просторі дозволило корпораціям мобілізувати кошти прямо за допомогою емісії облігацій і акцій. У результаті традиційне джерело банківського доходу – кредитування підприємств ресурсами, що генеруються на низькодохідних депозитах, – суттєво знизилось через конкуренцію з боку ринку капіталу і його професійних учасників. Така ситуація змусила банки активізували операції з цінними паперами, діяльність в страховому бізнесі, а також бізнесі по управлінню активами, заснувавши як власні підрозділи з керування активами, так і купуючи спеціалізовані фірми у цій сфері.

Суттєва концентрація капіталу дозволила безперешкодно проводити експансію на будь-які ринки. Надлишок вільних фінансових ресурсів може без суттєвих обмежень переміщуватись у межах фінансової групи, забезпечуючи тим самим найбільш ефективний перерозподіл коштів, не “заморожуючи” жодної грошової одиниці. В умовах зростаючих фінансових ринків, що розвиваються, фінансові супермаркети мають всі можливості зайняти лідируючі позиції, практично повністю витіснивши конкурентів.

Бурхливий розвиток фінансових супермаркетів за кордоном призвів до того, що в 1993 році Базельський комітет, Технічний комітет міжнародної організації комісії по цінних паперах та Міжнародна асоціація органів страхового нагляду почали спільно досліджувати проблемні питання нагляду фінансових груп. В межах проведеної роботи зазначені організації визначили термін “фінансовий супермаркет” як групу організацій під спільним контролем, в яких виключна або переважна діяльність полягає у наданні послуг щонайменше в двох секторах фінансового ринку (грошовому ринку, ринку капіталу) та пов’язана з наданням страхових послуг [11, c. 17].

Слід зазначити, що вітчизняним законодавством не визначено поняття фінансовий супермаркет, що відповідно означає і відсутність консолідованого нагляду за його діяльністю.

Незважаючи на досить короткий термін свого функціонування, на сучасному етапі у світовій практиці вже виділяють три базові моделі фінансових супермаркетів:

1) Німецька модель, яка передбачає повну інтеграцію, її основою є універсальний банк. В ній відсутні юридичні та операційні розподіли.

2) Британська модель, в її основі материнський банк, а небанківські підрозділи – юридично самостійні компанії [10, c. 242].

3) Американська модель – головна холдингова компанія (всі види діяльності як самостійні підрозділи). На відміну від попередньої моделі і банк, і небанківські структурні підрозділи знаходяться у власності однієї особи.

Розвиток різних моделей фінансового супермаркету, що були розглянуті вище, сприяє підвищенню конкурентоспроможності фінансових посередників за рахунок цілого ряду чинників [4, c. 25]:

- більш широкий продуктовий ряд, адаптований до вимог клієнтів;

- оптимізація бізнес-процесів та адміністрування між банком та його партнерами, страховими компаніями, лізинговими компаніями, інвестиційними компаніями, та іншими фінансовими інститутами;

- можливість створення інтегрованого продукту з врахуванням вимог клієнта;

- зниження рівня витрат за рахунок зниження собівартості трансакцій між партнерами, що призводить до здешевлення тарифної політики і формує більш високий рівень конкурентоспроможності фінансового супермаркету;

- створення інтегрованих інформаційних систем, що знижує ризик функціонування фінансових посередників;

- підвищенню конкурентоспроможності сприяє також прояв синергетичного ефекту в результаті об’єднання різних фінансових компаній.

Все вищезазначене стосується перш за все фінансових супермаркетів, що розвиваються на основі американської та британської моделей. Однак, працюючи подібним чином, одна або кілька компаній, що входять у конгломерат, можуть виходити на досить ризиковані ринки й тим самим піддати ризику всю групу. Проблеми, з якими стикається одна з компаній у випадку, якщо інші частини групи мають фінансові труднощі, загострюються, коли останні мають перед цією компанією фінансові зобов’язання.

До того ж багато конгломератів можуть містити в собі підприємства, які не є об’єктами регулювання з боку державних органів нагляду. Подібні “нерегульовані” підприємства ніяк не відслідковуються органами нагляду, а отже, з упевненістю не можна визначити ступінь їхнього впливу на групу. Це збільшує ризик для всієї групи в цілому.

Фінансові конгломерати мають більше шансів отримати фінансові проблеми, якщо в них недостатньо капіталу, щоб утримувати ризики діяльності на достатньо низькому рівні. Тут виникає ще одна проблема, що у західній практиці одержала назву “подвійного обліку” капіталу усередині групи компаній, що входять у конгломерат. “Подвійний облік” капіталу може спостерігатися в результаті спрямування власних коштів або іншого капіталу з материнської компанії в її підрозділи, тобто облік тих самих елементів капіталу при визначенні його достатності, що приводить до роздуття розміру капіталу групи в цілому, а отже, до невідповідності його величини сумі вимог до фінансової стабільності супермаркету. У Європі органами нагляду були розроблені методи щодо запобігання цього явища. Результатом застосування цих методів є формування нових вимог до розміру й структури капіталу компаній, що входять у групу [9, c. 109]. Як кожній компанії, так і всій групі в цілому, пропонується мати додатковий капітал для усунення всіх ризиків, які виникають внаслідок розмивання капіталу усередині групи. Це дозволить збільшити фінансову стабільність всієї групи як єдиного суб’єкта, що функціонує з позиції загальної мети.

Незважаючи на ризики, присутні в системі фінансового конгломерату, є цілий ряд переваг, які отримують, з одного боку, банки, з іншого – інвестиційні, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди.

Переваги для банків такі:

- розширення асортименту послуг;

- залучення більшого кола клієнтів;

- більша оперативність та швидкість прийняття рішень інвестиційного та страхового характеру;

- створення більш гнучких програм обслуговування клієнтів;

- зростання стійкості фінансової установи в цілому;

- підвищення ефективності використання роздрібної мережі та інших ресурсів банку, що призводить до зниження кредитного ризику;

- можливість збільшити рівень рентабельності своєї діяльності.

Основні переваги для небанківських фінансових установ:

- використання розвинутої філіальної мережі банку;

- виникнення «ефекту довіри»;

- формування єдиної інформаційної системи та використання єдиних технологій.

Варто зазначити, що досвід Польщі та інших країн Європи з перехідною економікою відображує “вибуховий характер” процесів формування нових видів бізнесу та відкриття нових можливостей вже існуючих. При цьому компанії, які першими виходять на ринок, що формується, демонструють значні показники зростання, але за відсутності необхідного стратегічного потенціалу так само швидко втрачають свої позиції на ринку. Таким чином, існуюча кон’юнктура ринку України визначає необхідність інтеграції потенціалу компанії у єдиний фінансовий комплекс.

Отже, в процесі розгляду даного питання нами було досліджено сутність, базові моделі та основні передумови виникнення, а також переваги і недоліки функціонування фінансових супермаркетів.

2. Передумови, форми та рівні банківсько-страхової інтеграції

Історично створення фінансових супермаркетів починалось з об’єднання банків та страхових компаній. Сам термін bancassurance з’явився наприкінці 70-х – початку 80-х років ХХ століття у Франції і означав форму продажу страхових продуктів через банківську мережу [7]. Сутність цього поняття не змінилась і до сьогодні і означає об’єднання банків та страхових компаній з метою координації продажів своїх продуктів та їх інтеграції, налагодження спільних каналів їх розповсюдження, використання єдиної клієнтської бази з метою розширення своєї діяльності та зростання прибутку.

Адекватне розуміння основних сучасних тенденцій на ринку фінансових послуг неможливе без дослідження передумов, що стали поштовхом для подальшого розвитку банківсько-страхових інтеграційних процесів. Узагальнення рушійних сил зазначених процесів дозволило виділити: