Рынок ценообразования

основними джерелами капіталу є кошти пенсійних фондів і страхових компаній, то в країнах ЦСЄ

центр ваги зміщений у бік банківського і державного секторів, що, безсумнівно, обмежує мож-

ливість одержання “довгих” грошей для малих і середніх підприємств [8]. Можливості венчурного

інвестування, як правило, обмежені розміром статутних капіталів корпоративних структур.

Істотною перешкодою розвитку венчурного бізнесу в цьому регіоні є також відсутність ｫкультури

підприємництваｻ.

Однак, на думку експертів, протягом найближчих 20 років ринок венчурного капиталу в

країнах ЦСЄ буде розвиватися прискореними темпами. Це відкриває сприятливі перспективи і для

зовнішньоторговельних корпоративних структур, що завдяки співробітництву з фондами

венчурного капіталу можуть одержати сукупний ефект, який приносить прибуток всім учасникам.

Розвитку венчурного бізнесу також активно сприяє процес реструктуризації підприємств [6].

У цьому ж напрямку останнім часом у провідних країнах ЦСЄ відбувається якісна зміна

структури прямих іноземних інвестицій: ТНК стали переносити в ці країни вищі ланки виробничо-

господарського циклу (реалізація, маркетинг, НДДКР), що вимагають залучення Висококва-

ліфікованих інженерно-технічних і дослідницьких кадрів. Одночасно швидкими темпами збіль-

шується кількість наукомістких проектів, що розроблені ТНК на територіях країн ЦСЄ, а також

досліджень, що охоплюють сферу розробок і послуг. Зокрема, у Чехії до нових проектів такого

роду вдалося залучити великих інвестицій від відомих світових компаній, а саме: ｫAccentureｻ, DHL,

ｫLogica CMGｻ, ｫHoneywellｻ, ｫOlympusｻ, ｫMercedesｻ, ｫPanasonicｻ, ｫExon Mobilｻ і ін.

У країнах ЦСЄ усвідомлюють, що інвестиційно-інноваційна діяльність повинна

поширюватися не тільки на розвинуті в промисловому відношенні райони, хоча їм дотепер

віддавався безумовний пріоритет, але і на віддаленіші від центра території, тобто стати складовою

частиною національної регіональної політики [5]. На практиці такий підхід уже реалізується у

прикордонних районах Чехії, Словаччини, Угорщини. Ціль їхнього створення полягає в

забезпеченні умов для розгортання в цих районах малого і середнього підприємництва й загалом

для підвищення їхнього економічного потенціалу. У складі промислових зон передбачається також

формування технологічних парків для розгортання інноваційної діяльності. З огляду на

ефективність таких особливих анклавів, Угорщина, наприклад, збільшила їхнє число до 125.

527

Нині в царині інвестиційної політики перед країнами ЦСЄ постає складний комплекс проб-

лем, зв'язаних з подальшим ходом структурно-технологічних перетворень. Принаймні зрозуміло,

що на зміну стихійному характеру цього процесу поступово повинна прийти чітко вивірена

стратегія національного промислового й інвестиційно-інноваційного розвитку, ув'язана з

проголошеним ЄС курсом на перетворення Європи до 2010 р. у найбільш конкурентоздатний регіон

на основі переходу до економіки, що базується на знаннях. Розробка такої стратегії тим більше

важлива, що після того, як завершиться тривалий процес приватизації, приплив іноземного капіталу

в країни ЦСЄ неминуче почне сповільнюватися. І якщо не буде сформований науково-технічний

комплекс як власне джерело технологічних нововведень, а також не буде створене середовище для

асиміляції технологій, що забезпечують модернізацію виробництва і випуск конкурентноздатної

продукції, то країни приречуть себе на перманентне відставання і технологічну залежність, що

поглиблюється, від економічно розвитих країн. Саме необхідно насамперед враховувати,

виробляючи національну інвестиційну політику.

Останнім часом провідні країни (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія)

розпочинають помітно відтворювати ще не до кінця втрачений науково-технічний потенціал, рівень

розвитку якого на порозі 90-х років був досить високим, а також по формуванню дієвого механізму

державної підтримки інвестиційної сфери [7]. Процеси адаптації до ринкових умов, що

відбуваються в науково-технічній сфері країн ЦСЄ, уже впливають на її результативність: закладені

правові основи регулювання наукової й інноваційної діяльності, захисту прав інтелектуальної

власності, формування і реалізації державної політики в цій галузі.

Як показує проаналізований автором у попередніх працях досвід розвитих країн, для

здійснення структурних перетворень і технологічної модернізації економіки країнам життєво

необхідний перехід від принципів ринкового догматизму до використання моделі регульованої

ринкової економіки з високою часткою прямого і непрямого державного впливу, що припускає

розроблення відповідної інвестиційно-інноваційної політики, суть якої складається у виробленні і

реалізації системи пріоритетів, створенні механізмів і конкретних мір, що забезпечують

формування національної інноваційної системи [9].

Узагальнюючи висновки багатьох вчених [4, 7], які вивчали особливості інвестування

підприємств країн з перехідною економікою в аспекті пристосування до нових умов

господарювання, можна виокремити такі напрями, як захисна та стратегічна реорганізація. Під час

виконання захисної реорганізації підприємства покладаються на можливості отримання субсидій,

відкладання податкових платежів, виплат постачальникам, робітникам. Стратегічну реорганізацію

здійснюють на базі інвестування з метою модернізації виробництва, підвищення якості продукції,

за рахунок чого можливі виведення до ринку нових товарів, вихід на нові ринки.

До того ж не можна забувати про ефективне нагромадження основного капіталу як

“матеріальної основи” здійснення високопродуктивної інвестиційної діяльності на рівні

корпоративних структур. Приміром, однією з основних причин сталого економічного росту чеської

економіки є зростання норми нагромадження основного капіталу. Згідно з виконаних автором

досліджень, важливим фактором також є ефективне використання капіталу завдяки усуненню

держави від прийняття інвестиційних рішень і використання ринкових критеріїв під час здійснення

інвестицій [10]. У Чехії показовим також є поступове зменшення втручання держави в перерозподіл

ВВП – з 39,3% до 35,9% протягом 1993–2002 рр. В Україні не спостерігається такої тенденції. Крім

того, в Чехії змінюється структура доходів бюджету, зокрема зменшується податковий тягар

корпоративного сектора. Можна припустити, що ефективна ставка оподаткування доходів капіталу

в Чехії відчутно нижча, ніж в Україні. За інших рівних умов, цей фактор має заохочувати інвестиції.

Для виконання фіскальних функцій Україна може компенсувати скорочення надходжень

корпоративних податків зростанням доходів від акцизів, частка яких в українському державному

бюджеті значно нижча, ніж у чеському.

528

Висновки

Підсумовуючи викладене, необхідно зробити узагальнювальний висновок, що в Україні з

метою активізації переходу економіки на модель інвестиційно-інноваційний розвитку необхідно

вжити низку системних виважених заходів.

Доцільно створити ефективну систему бюджетного стимулювання підтримки високих темпів

зростання виробництва в галузях з високим вмістом доданої вартості (крім позитивних макро-

економічних наслідків це дозволить збільшити податкові надходження у бюджет).

Важливим методологічним завданням організації макроекономічного регулювання

фінансового забезпечення інвестиційної діяльності корпоративного сектора має стати обов’язкове

врахування процесів науково-технічного та технологічного оновлення промисловості. Практика

країн ЦСЄ показує, що в основі структурних змін і технологічної модернізації лежить інвестиційна

діяльність великих транснаціональних компаній, здійснювана ними насамперед в інтересах

завоювання нових ринків збуту і використання сприятливих для них факторів виробництва з метою

одержання максимального прибутку. До того ж за зовнішньою привабливістю проектів здійснення

модернізації економіки і технологічного розвитку на базі іноземних інвестицій криються серйозні

проблеми, що негативно позначаються на соціально-економічному розвитку країн ЦСЄ.

"Запуск" інвестиційного процесу, що створює основу для стійкого зростання вітчизняного

виробництва, може й повинен розпочатися з галузей, орієнтованих на кінцевий споживчий попит,

насамперед з харчової і легкої промисловості. Особливе значення цих галузей для стимулювання

інвестиційної активності пов'язане з тим , що інвестиції в їхній розвиток створюють кумулятивний

ефект, стимулюючи попит на продукцію суміжних галузей і формуючи в них власний

інвестиційний потенціал. Вони характеризуються порівняно низькою капіталоємністю і най-

меншими термінами окупності капітальних вкладень. Для продукції цих галузей характерний

масовий і стійкий попит на внутрішньому ринку, і багато видів української продукції цілком

конкурентоспроможні не лише на внутрішньому ринку, а й на зовнішньому ринку.

Перспективи подальших досліджень

Подальші розвідки мають бути спрямовані на вироблення практичних сценаріїв переходу

економіки на інвестиційно-інноваційну модель розвитку з урахуванням глобальних викликів та

обмежень, притаманних трансформаційній економіці.