Аналізація фінансів підприємств

    Законом України "Про господарські товариства" передбачено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.

    Товариства  з обмеженою відповідальністю створюються  у формі кооперативів, колективних  та орендних підприємств. Характерним  для них є те, що власність товариства - це спільна власність усіх його учасників.

    Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємств  з небагатьма учасниками, причому  не вдаючися до акціонування. Організація  фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Принципи організації фінансів підприємств      

    Відомо, що фінанси - це основа бізнесу, а фінанси  підприємств - основна ланка фінансової системи України. Фінанси підприємств  ґрунтуються на принципах їх організації, які залежать від:

      - форми власності (державне, колективне, приватне);

      - галузевої належності (промисловість,  сільське господарство, зв'язок, транспорт  тощо);

      - напрямків діяльності (виробництво,  торгівля, обслуговування тощо);

      - організаційно-правової форми підприємницької діяльності (товариство, кооператив, унітарне підприємство тощо).      

    В економічній літературі досі немає  єдиної думки щодо принципів організації  фінансів підприємств. Більшість теоретиків командно-адміністративної системи управління економікою сформулювали наступні принципи організації фінансів підприємств:

      - плановості, під яким розумілось  директивне та обов'язкове виконання  планів, що затверджувались "зверху" за всіма важливими показниками;

      - чіткого розподілу коштів основної діяльності від капітальних вкладень, що означало, що амортизаційні відрахування та інші джерела фінансування капітальних вкладень акумулювались на окремому рахунку в Промбудбанку, їх використання детально контролювалось;

      - збереження власних оборотних засобів і недопущення їх іммобілізації в інші активи, крім оборотних;

      - демократичного централізму, що означало поряд з високим рівнем централізації можливість проявляти підприємством певну ініціативу (зустрічні плани, самостійна розробка деяких показників проектів планів тощо);

      - самоокупності та самофінансування, які виникли з госпрозрахунком і були запозичені з арсеналу ринкової економіки, реалізація яких забезпечувала покриття всіх потреб розвитку підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів та покриття поточних витрат за рахунок виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.      

    Але в умовах ринку ці принципи у своїй  первинній формі гальмують ініціативу підприємств і практично не відповідають новим вимогам, що висуваються до організації фінансів підприємств.        

    Сьогодні  підприємства самостійно обирають будь-яку форму підприємництва, вид діяльності в умовах діючого законодавства, приймають рішення по виробництву та збуту продукції, організують свої взаємовідносини з контрагентами та працівниками. А після сплати податків та обов'язкових платежів повністю самостійно розпоряджаються своїми фінансовими ресурсами, обирають ефективні об'єкти інвестування тощо. В цілому підприємство самостійно визначає свою облікову політику, приймає рішення щодо оптимізації грошових потоків.        

    При розробці фінансової стратегії підприємства вчені та практики рекомендують враховувати наступні стратегічні цілі:

• максимізація прибутку підприємства;
• оптимізація структури капіталу;
• досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємства;
• забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
• створення ефективного фінансового механізму;
• використання ринкових способів залучення додаткових фінансових ресурсів. 
        Безумовно, реалізація фінансової політики та стратегічних задач підприємства за допомогою фінансового механізму базується на певних принципах, адекватних сучасним умовам господарювання, і які ' залежать від принципів підприємницької діяльності. А саме:

     - плановість;

      - системність;

      - цільова направленість

      - диверсифікація;

      - стратегічна орієнтованість тощо.      

    Отже, використовуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, можна сформулювати наступні принципи організації фінансів підприємств:

• плановості - забезпечує відповідність обсягів продажу та витрат, інвестицій вимогам ринку, стану кон'юнктури та платоспроможного попиту, тобто можливість здійснення своєчасних розрахунків; даний принцип у найбільшому обсязі реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішнього фінансового планування (бюджетування) та контролю
• фінансового співвідношення термінів (строків) - забезпечує мінімальний розрив у часі між отриманням та використанням коштів, що досить важливо в умовах нестійкого податкового режиму та в умовах інфляції; при цьому під використанням коштів розуміють і можливості їх збереження при розміщенні в активи, що легко реалізуються (цінні папери, депозити тощо);
• взаємозалежності фінансових показників - забезпечує врахування змін в діючому законодавстві, регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес, обов'язкову фінансову звітність тощо;
• гнучкість (маневреність) - забезпечує можливість маневру у випадку недосяжності планових обсягів продаж, перевищення планових витрат за поточною та інвестиційною діяльністю;
• мінімізація фінансових витрат - забезпечує те, що будь-які інвестиції та інші витрати повинні бути найбільш "дешевими";
• раціональності - забезпечує вкладення капіталу в найбільш ефективні інвестиції та мінімізує фінансові ризики;
• фінансової стійкості - забезпечує фінансову незалежність від інших джерел фінансування, тобто сприяє дотриманню критичної точки питомої ваги власного капіталу в загальній його величині та платоспроможності підприємства (його здатності до термінового погашення короткострокових зобов'язань).

 

      Звичайно, вищезазначені  принципи організації фінансів підприємств  відповідають сучасним теоріям фінансового менеджменту (управління фінансами підприємств), які на перший план висувають ідею "задоволення проти максимізації", що втілена в наступних відомих основних теоріях:

• теорії портфелю;
• теорії структури капіталу;
• теорії дивідендів.

 

      Але в період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами перехідного періоду, а саме:

• зацікавленості в результатах діяльності підприємства, що означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі та компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим суб'єктом; в останній час в умовах різкого підвищення рівня безробіття цей принцип дещо втратив свою значимість щодо найманих працівників;
• матеріальної відповідальності, означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонують підприємства, яке в сучасних умовах в Україні незбалансоване за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим;
• здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, що передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю; але в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення;
• створення достатніх фінансових резервів, що забезпечує захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків; з розвитком держави, підприємництва та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та покращання економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.

 
 
 
 
 
 

3. Особливості організації  фінансів підприємств  різних форм власності

    Перехід до ринкової економіки, який здійснюється у процесі роздержавлення, передбачає наявність великої кількості суб'єктів господарювання різних форм власності: державної, комунальної, кооперативної, орендної, акціонерної, приватної, змішаної.

    Функціонування  кожного суб'єкта господарювання тієї чи іншої форми власності пов'язана  з і особливостями в організації  фінансів. Вони проявляються у формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибутку, формуванні і використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо.

    Більшою мірою особливості організації  фінансів у підприємств різних форм власності виявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо на підприємствах державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності — переважно за рахунок часткових (пайових) внесків засновників — юридичних і фізичних осіб.

    Водночас  в умовах ринку для підприємств  навіть державної форми власності  значною мірою скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. Разом  з тим у багатьох підприємств  з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки з цінних паперів, прибуток від участі в діяльності інших підприємств та від проведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо.

    Основною  формою господарювання в ринковій економіці  є акціонерне товариство.

    Акціонерне товариство — це організаційно-правова форма об'єднання, утворена на основі добровільної згоди юридичних і фізичних осіб, які об'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

    Акціонерне  товариство є юридичною особою, що має власну назву, статут, печатку і баланс. Відповідно до статуту воно може здійснювати будь-які види діяльності, які не суперечать чинному законодавству. У статуті крім видів діяльності мають бути зазначені види акцій, що випускаються, їх номінальна вартість, кількість акцій, які купуються засновниками, а також відповідальність за несвоєчасний випуск акцій.

    Кожне акціонерне товариство має повну  господарську самостійність щодо вирішення  установчих питань, а саме у виробництві  та розподілі продукції, оплаті праці своїх працівників, встановленні цін, розподілі та використанні чистого прибутку та інших результатів підприємницької діяльності. Акціонерне товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, проте не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. Разом з тим акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства в межах особистого внеску в капітал.