Антимонопольна політика

План.

Вступ.

Розділ I. Теоретичні засади антимонопольної політики.

1. Умови й особливості виникнення монополій, її сутністі.
2. Монополії, їх форми й види.
3. Монопольна влада та її наслідки.
4. Суть та значення антимонопольної політики.

Розділ  II. Світовий досвід антимонопольного регулювання.

1. Необхідність існування антимонопольного законодавства. Природна монополія, її регулювання.

2.2.          Антимонопольне регулювання США.

2.3.          Антимонопольне регулювання в європейських країнах.

2.4.          Антимонопольне регулювання в Японії.

2.5.          Антимонопольна політика країн Західної Європи та Китаю.

Розділ III. Характеристика антимонопольної політики в Україні.

1. Шляхи формування антимонопольної політики в Україні, антимонопольне законодавство.
2. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.
3. Антимонопольний комітет України.
4. Сучасний стан монополій в Україні, відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
5. Застосування іноземного досвіду в боротьбі з монополіям.

Висновки.

Список  використаної літератури.

Додатки.

 
 

Вступ.

     Сучасне життя не можливо уявити без ринкових відносин, а  відповідно  і  без ринків.

     Існує багато ринків: ринок товарів  і  послуг,  ринок  праці,  ринок капіталу тощо. Але умовно всі ці ринки можна поділити на два види:

1. ринки  досконалої  конкуренції;
2. ринки недосконалої конкуренції.

   Моя курсова робота присвячується антимонопольній  політиці держави, її необхідність, сутність та значення.

   Проблема  монополій  є  досить  актуальною.  Таким   явищем   як   монополія цікавились  ще  в  стародавній  Греції  і  потім  протягом  всього  розвитку людства. Але найбільш гостро це питання  стало  наприкінці  19  ст.  але  не дивлячись на таку довгу історію проблеми монополії й досі досліджуються.  Це пов’язано з тим що  вони  вкрай  неоднозначно  впливають  на  суспільний розвиток ― їх існування має як негативні так і позитивні наслідки.

     Але не дивлячись на це сьогодні не має  жодної  розвинутої країни, яка  б  не мала антимонопольного законодавства, бо конкуренція є одним з  найголовніших чинників існування добре функціонуючого ринку.

     Завдання  моєї  курсової   ―   простежити   причини   виникнення   та  розвитку монополій, розглянути різні варіанти антимонопольної політики держави. Визначити  негативні  і  позитивні наслідки  існування  монополії   для   суспільства,   та   шляхи   обмеження монопольної влади. З’ясувати специфіку монополій нашої країни, визначити основні напрямки роботи антимонопольного законодавства, антимонопольного комітету України та способи запровадження досвіду антимонопольної політики країн світу безпосередньо на теренах нашої держави.

 

     

Розділ I. Теоретичні засади антимонопольної політики.

1. 1. Умови й особливості  виникнення монополій,  її сутність.

         Наприкінці XIX сторіччя ринок чи не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами. Виникнула реальна загроза для функціонування конкуренції. На шляху конкуренції виникнули істотні перешкоди у виді монополістичних утворень в економіці.

         Історія монополії досягає глибокої старожитності. Монополістичні тенденції в різних формах і в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитки ринкових процесів і постійно супроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р.

        Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промислове виробництво, то це окремі значні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції визначеного виду, завдяки чому займають домінуюче положення на ринку, одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін, одержують більш високі (монопольні) прибули.

        Отже, сутністю монопольного утворення є заняття монопольного положення. Останнє визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару.

       Монополією в економічній теорії  називають такий тип будови  ринку, в якому існує один  і тільки один продавець певного  товару. Будучи єдиним постачальником, підприємство монополіст стикається із сукупним попитом всіх потенційних покупців товару в межах даного ринку, і в цьому значенні воно тотожне галузі [6, С.74].

     Монопольне  положення є бажаним для кожного підприємця або підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що вони нав'язують свої контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси.

     До  завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два  основні шляхи. Перший з них полягає  в концентрації виробництва, тобто  зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на великих підприємствах, другий ― через централізацію виробництва і капіталу, тобто через добровільне об’єднання компаній, або поглинання фірмами-переможцями банкрутів.

     Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов’язані з рядом умов, за яких монополія існує:

     –– відсутність досконалих замінників. Підприємство-монополіст може випускати однорідну продукцію, але в будь-якому випадку ця продукція не повинна мати досконалих замінників;

    –– відсутність вільного входу на ринок (в галузь). Монополія може існувати лише тому, що вхід на ринок є для інших підприємств невигідним чи неможливим. Якщо іншим фірмам вдалось увійти в галузь, монополія, відповідно, зникне. Тому наявність вхідних бар’єрів є обов’язковою умовою виникнення та існування монополій.

          Поширеним шляхом досягнення монопольного становища є також змова між кількома великими фірмами.

2. Монополії , їх форми й види.

    Крайньою  полюсною структурою ринку є монополія, тобто ринок з єдиним продавцем і що виключає можливості входження в нього інших. Наприклад на початку 80-х р.р. компанія "Де Бірс" контролювала фактично всі джерела поставок алмазів у некомуністичному світі. У якості інших прикладів можна привести монополію "Полароїд" на моментальну фотографію, власників значної частини каналів місцевого кабельного телебачення. У більшості великих міст послуги місцевого телефонного зв’язку і постачання електроенергією також забезпечується монополіями, проте ціни, що встановлюються ними регулюються державними організаціями. 

     Монополії бувають різні. Економічні, політичні  і технологічні. Глобальні і локальні. Державні і приватні. Абсолютні і  відносні. Природні і штучні. Внутрішні  та зовнішні. Національні і міжнародні. Монополії влади, управління та власності. Монополія являє собою виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. Сучасна економічна теорія розглядає також кілька видів монополістичних етапів: чиста монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія.

     Монополія у чистому вигляді ― явище рідке, але на багатьох ринках конкурують лише декілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складною і нерідко зв'язана з різноманітними аспектами конкурентної стратегії. Однак фірми можуть впливати на ціну і одержувати прибуток за рахунок встановлення граничних витрат. У таких фірм є монопольна влада. Ми розглянемо фактори, що визначають монопольну владу, критерію її виміру і її вплив на ціноутворення в державі.

     Усі види монополій можна звести до трьох основних: природна, адміністративна й економічна.

     Природна  монополія виникає внаслідок  об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар у  кращому ступені задовольняється  однієї або декількома фірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів.

     Адміністративна монополія виникає внаслідок  дій державних органів. З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного  роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним головкомам, міністерствам, асоціаціям.

     Економічна  монополя є найбільше поширеної. Її поява обумовлена економічними причинами, вона розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли завоювати монопольне положення на ринку. Причини виникнення економічних монополій приведені в попередньому підрозділі.

     Розрізняють проблизно п'ять основних форм монополістичних об'єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільного відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основі монополізації сфери обертання виникнули найпростіші форми монополістичних об'єднань — картелі і синдикати.

     Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. На цій основі з'являється така більш висока форма монополістичних об'єднань як трест.

     Досвід  показує, що монополії, монополізуючи визначену галузь і захопивши монопольні позиції, рано або пізно втрачають динаміку розвитку й ефективності. Пояснюється це тим, що переваги значного виробництва не є абсолютними, вони приносять збільшення прибутковості тільки до визначених пір.

3. Монопольна влада та її наслідки.

     Монополія являє собою виключне право, що надається державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія — це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Отже, монополія — шкода чи благо?

       Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. У промисловості трапляється, що якась фірма завдяки ефективній технології, своїм патентам, своїм фірмовим маркам, лозунгам здійснює значний контроль над цінами. Свої “монопольні прибутки” така фірма вміщує у дослідження та рекламу, і вона завжди виявляється здатною йти нога в ногу зі своїми суперниками та навіть випереджати їх.

     Крім  того, монополія, використовуючи фактор масового виробництва, сприяє економії на витратах факторів виробництва, забезпечує споживачів дешевими та якісними товарами. Доведено, що подвоєння обсягів виробництва зменшує витрати на одиницю продукції на 20%.

     Отже, монополії, реалізуючи переваги крупного виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва й обігу.

     Та, на жаль, позитивні риси є не єдиними  рисами монополій. Перелік їхніх  “гріхів” є значно довшим. І перший серед них — практика встановлення монопольних цін. Монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

     Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія  створює тенденції до стримування  запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності.