Банкрутство як багатокроковий керований процес

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічного аналізу і фінансів 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:  “Управління фінансовою санацією”

на тему: “Банкрутство – як багатокроковий керований процес”

        

                                                                                     Виконав студент V курсу

                                                                           економічного факультету 

                                                        групи Ф-04-М

                                                            Лавриненко А.В.

                                                                 Керівник: Зінченко 

                                                             Олена Антонівна 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кривий Ріг

2008

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………….3 

Розділ 1. Теоретичні основи процесу банкрутства

1.1  Банкрутство підприємства: його сутність та види ……………..……5

         1.2  Управління процедурою банкрутства…...………………………….10

         1.3  Нормативно-правове регулювання банкрутства……………………15 

Розділ 2. Динаміка та управління процесом банкрутства  ПП “Ксенія”

         2.1 Загальна характеристика діяльності  ПП “Ксенія”…………………..19

        2.2 Аналіз основних показників фінансового стану ПП «Ксенія»..23

     2.3 Оцінка ймовірності банкрутства ПП «Ксенія»….28 

Розділ 3. Шляхи удосконалення діяльності підприємства щодо запобігання банкрутству

    3.1 Недоліки законодавства про банкрутство  та шляхи їх усунення….. 36

    3.2 Заходи, щодо запобігання банкрутству  підприємства...……………..41

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….......44 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….....45 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

       Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому. Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов’язаний з поліпшенням фінансового стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

       За  цих умов необхідна сучасна, адекватна  ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів-фінансистів, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу із фінансової скрути.

       У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

       Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

       Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських  відносин:

• підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для тої о, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;
• найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;
• підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

       Банкрутство – складний процес, який може бути охарактеризований  з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 1 

       ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПРОЦЕСУ БАНКРУТСТВА 
 

       1.1 Банкрутство підприємства: його сутність та види 

       Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

       У свою чергу, під неплатоспроможністю  розуміється неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

       З економічної точки зору банкрутство  є неспроможністю суб'єкта продовжувати свою підприємницьку діяльність внаслідок  її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення.

       Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього  як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.[3, c. 78]

       Внаслідок порушення справи про банкрутство  виникає комплекс процесуальних  правовідносин щодо: порушення провадження  у справі, забезпечення грошових вимог  кредиторів, попереднього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника банкрутрм і відкриття ліквідаційної процедури, мирової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо.

       Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон  визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причому, як це випливає зі змісту окремих положень ст. 1 Закону, суб'єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії - суб'єкти підприємництва, які називаються у Законі боржниками або банкрутами.

       Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у  справі про банкрутство, банкрутом - після того, як арбітражний суд  прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

       З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

       Поняття банкрутства характеризується різними  його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств: [5, c.347]

       1. Реальне банкрутство. Воно характеризує  повну нездатність підприємства  відновити в майбутньому періоді  свою фінансову стійкість і  платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно являється банкрутом юридично.

       2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплато-спроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.

       3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує  навмисне створення керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.

       4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує  свідомо помилкове оголошення  підприємством про свою неспроможність  з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.

       Передумови  банкрутства різноманітні - це результат  взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Їх можна класифікувати  в такий спосіб. [12, c.214]

       Внутрішні фактори:

       1. Дефіцит власного оборотного  капіталу як наслідок неефективної  виробничо-комерційної діяльності  чи неефективної інвестиційної  політики.

       2. Низький рівень техніки, технології  й організації виробництва. 

       3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок - високий рівень собівартості, збитки.

       4. Створення наднормативних залишків  незавершеного будівництва, незавершеного  виробництва, виробничих запасів,  готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит.

       5. Погана клієнтура підприємства, яка платить з запізненням  чи не платить зовсім через  банкрутство, що змушує підприємство  самому залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

       До  зовнішніх факторів відносяться наступні: [12, c.216]

       1. Економічні: кризовий стан економіки  країни, загальний спад виробництва,  інфляція, нестабільність фінансової  системи, ріст цін на ресурси,  зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однієї з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподатковування може стати не під силу підприємству.

       2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньо-економічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.