Банкрутство як багатокроковий керований процес

       А₃ = 90,3тис. грн.                         <                     П₃ = 118,0 тис. грн.

       А₄ = 2441,9 тис. грн.                    >                     П₄ = 1329,4 тис. грн.

       Із  чотирьох умов виконуються тільки одна. Не можна сказати що баланс підприємства є абсолютно ліквідним. Поточних платежів набагато більше ніж надходжень, тому не виконується перша нерівність, також підприємство не має достатньо грошових коштів для розрахунку зі своїми зобов’язаннями, тому не виконується остання умова.

       Проаналізуємо ліквідність балансу на кінець звітного 2010 року за даними балансу ПП “Ксенія” ( Додаток В):

       А₁ = 770,5 тис. грн.                      <                    П₁ = 4110,1 тис. грн.

       А₂ = 4604,4 тис. грн.                    >                    П₂ = 2344,1 тис. грн.

       А₃ = 116,6 тис. грн.                      <                    П₃ = 419,8 тис. грн.

       А₄ = 2784,1 тис. грн.                    >                    П₄ = 1401,6 тис. грн.

       Ліквідність балансу на кінець періоду не змінюється, виконується тільки одна умова. На початок  і на кінець періоду має місце перевищення зобов’язань над надходженнями, але є надія що підприємство підвищить рівень ліквідності у майбутньому.

       Для характеристики  фінансової стійкості  підприємства використовують такі показники:

       Вартість  матеріальних оборотних коштів:

       З = стр.100Ф.1+стр.110Ф.1+стр.120Ф.1+стр.130Ф.1+стр.140Ф.1    ( 2.9 )

       Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів використовується показники, які характеризують види джерел:

       1. Власні оборотні кошти:

          К_с.об. = 1П - 1А = стр.380Ф.1 - стр.080Ф.1                                     ( 2.10)

       2. Власні оборотні кошти і довгострокові  позикові джерела формування  запасів: 

          К_с.дз. = К_с.о6. + ЗП = (стр.380Ф.1 - стр.080Ф.1) + стр.480Ф.1         ( 2.11 )

       3. Загальна величина основних джерел  формування запасів.

          К_о = стр.380Ф.1 + стр.480Ф.1 + стр.500Ф.1 - стр.080Ф.1          ( 2.12 )

       Трьом показникам наявності джерел формування запасів   відповідають три показника  забезпеченості запасів джерелами формування :

       - надлишок (+) або нестача (-) власних  оборотних коштів:

          ± Ф^с = К_с.об. - З                                                             ( 2.13 )

       - надлишок (+) або нестача (-) власних  оборотних коштів та довгострокових  залучених джерел формування запасів:

          ±Ф^т = К_с.дз. - З                                                                   ( 2.14 )                                                               

       - надлишок (+) або нестача (-) загальної  величини основних джерел формування  запасів:

          ± Ф^о = К_о - З                                                                         ( 2.15 )

       За  допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

       

         Після проведення   розрахунків  вище приведених показників підприємство може характеризуватися одним із чотирьох типів фінансової стійкості:

       1. Абсолютна фінансова стійкість  ( S = {1,1,1}).

       2. Нормальна фінансова стійкість ( S = {0,1,1}).  

       3. Хитливе фінансове становище ( S = {0,0,1}).

       4. Кризовий фінансовий стан (S = {0,0,0}).   [5,c,351]

       Згідно  формул ( 2.9 ) – ( 2.13 ) розраховуємо показники  за даними балансу ПП “Ксенія” (Додаток В). На початок звітного періоду:

            З = 1336,2 тис. грн.

            К_с.об. = - 1112,5; 

            К_с.дз. = - 994,5;

            К_о = 745,3;

           ± Ф^с = - 2448,7;

           ± Ф^т = - 2330,7;

            ± Ф^о = - 590,9.

       Згідно  розрахованих показників можна визначити  показник типу фінансової стійкості. Так  як всі показники < 0, то S = {0,0,0}.

       Можна зробити висновок, що на початку  періоду підприємство має кризовий фінансовій стан. Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в термін, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

       Розрахуємо  аналогічні показники на кінець звітного року:

            З = 1699,1 тис. грн.

            К_с.об. = -1382,5; 

            К_с.дз. = -962,7;

            К_о = 1137,3;

           ± Ф^с = -3081,6;

           ± Ф^т = -2661,8;

            ± Ф^о = -561,8.

       На  кінець звітного періоду ситуація не змінилась. Підприємство не покращило свій фінансовій стан, він залишився кризовим, S= {0,0,0}. Організація не змогла погасити свої прострочені кредити і позики, дебіторську і кредиторську заборгованість.

       Проаналізувавши ліквідність балансу підприємства, та його фінансовий стан можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в кризовому стані з майже неліквідним балансом. Для покращення його стану необхідно збільшити власні оборотні кошти, можна залучити довгострокові позики. Таким чином збільшиться можливість розрахунку за своїми зобов’язаннями, і покращиться фінансовий стан підприємства.

       Також для оцінки фінансового стану  підприємства можна розрахувати  відносні показники фінансової стійкості. [10,c. 178]

       Значення  цих показників за розрахунками трьох років можна звести у таблицю. 
 

       Табл. 2.2

       Основні показники фінансової стійкості  ПП “Ксенія” за

       2008-2010 роки 

 

       За  розрахованими показниками можна  зробити висновок, що підприємство має не дуже добру фінансову стійкість.

       Коефіцієнт  автономії з роками зменшується, загальна заборгованість перевищує  суму власних джерел фінансування. Коефіцієнт фінансової залежності навпаки збільшується, тобто фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел зростає.

       Коефіцієнт  маневреності власного капіталу з роками зменшується, тобто власні кошти  підприємства не мобільні. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу <норми 0.5, але він збільшується, це свідчить про те, що частка залученого майна в активах підприємства збільшується. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань згідно нормативу <0,2 свідчить про те, що питома вага довгострокових зобов’язань в залучених джерелах незначна. Коефіцієнт поточних зобов’язань зменшується, отже питома вага поточних зобов’язань в залучених джерелах незначна і зменшується з кожним роком.

       Провівши  оцінку фінансового стану ПП “Ксенія” можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в кризовому стані. Фірма має неліквідний баланс, на початок і на кінець періоду має місце перевищення зобов’язань над надходженнями, але є надія що підприємство підвищить рівень ліквідності у майбутньому. 
 

       2.3 Оцінка ймовірності банкрутства ПП «Ксенія» 

       З метою швидкої ідентифікації  фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на підприємствах доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування. Система  раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

       Процес  створення системи раннього попередження складається з таких етапів:

       · визначення сфер спостереження;

       · визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;

       · визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;

       · формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства); 

       · формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.

       Одним із головних завдань СРПР є виявлення  загрози банкрутства, тобто прогнозування  банкрутства. Основне значення прогнозування  банкрутства полягає в своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих  на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло осіб (інституцій), для котрих надзвичайно важливими є результати прогнозування банкрутства, доволі широке. Сюди можна віднести як менеджмент, наглядову раду, власників підприємства, так і його клієнтів, кредиторів, постачальників засобів виробництва, конкурентів, фінансові органи. Існує думка, що прогнозування банкрутства (кризи) є не чим іншим, як оцінюванням кредитоспроможності підприємства. У такому разі основний зміст прогнозування — передбачення й оцінювання можливих негативних сценаріїв діяльності підприємства, які можуть призвести до його неплатоспроможності і втрати ліквідності, а отже, до неповернення кредитів — збитків для кредиторів. В економічній літературі можна знайти чимало моделей прогнозування банкрутства. Одним притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банкрутства. [13,c 130]

       Фундаментальний підхід заснований на тому, що контролер  збирає й аналізує всю інформацію про підприємство із внутрішніх та зовнішніх стосовно нього джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна і перспективна ситуація в галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон’юнктури і т.д. Отже, фундаментальний підхід до оцінювання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства підприємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб’єкта господарювання.

       На  противагу цьому технічний підхід до прогнозування банкрутства ґрунтується  на аналізі даних звітності минулих періодів — показників балансу та звіту про прибутки і збитки.

       Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності  є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі — Альтмана та Бівера, названі на честь їх авторів.

       Модель  Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рівня  загрози банкрутства): [15, c. 325]