Державний бюджет України

У той же час, результати інвентаризації мережі закладів охорони здоров'я, проведеної Кабінетом Міністрів України у цьому році, свідчить про вкрай фрагментоване, і як наслідок, неефективне використання наявних ресурсів системи охорони здоров'я.

Надмірна тривалість госпіталізації та надзвичайно високий відсоток необґрунтованої госпіталізації - 67%. І це при тому, що вартість медичної допомоги, що надається у стаціонарах, у декілька разів перевищує вартість якісного лікування пацієнта вдома або амбулаторно;

      низький рівень надання вторинної медико-санітарної допомоги, коли населення змушено частково або повністю оплачувати необхідні ліки при загальнодержавному декларуванні безоплатної медичної допомоги;

      розпорошеність та неефективне використання ресурсів другого рівня медичної допомоги, існування декількох паралельних систем, підпорядкованих різним міністерствам. В Україні понад 630 лікарень, які мають до 25 ліжок, які об'єктивно не спроможні надавати повноцінну допомогу населенню;

      недостатнє використання наукових потужностей медичних навчальних закладів, які мають постійно залучатися до надання високо спеціалізованої медичної допомоги населенню.

3.4 Видатки на економічнк діяльність держави             

У 2009 році видатки державного бюджету на економічну діяльність становили 33,2 млрд. гривень. Порівняно із 2008 роком вони знизились на 14,1%. Разом з цим, відбулося зростання видатків на дорожнє господарство (на 29%, або на 2,5 млрд. грн.); на електроенергетичну галузь (у 2,1 рази, або на 455,2 млн. грн.); на обробну галузь (майже вдвічі, або на 97,3 млн. гривень). При цьому скоротились видатки на вугільну галузь (на 13,3%, або на 1 млрд. грн.), на нафтогазову галузь (на 44,1%, або на 3,3 млрд. грн.) та на повітряний транспорт (на 80%, або на 1,3 млрд. гривень).                                                        В умовах становлення ринкових відносин держава пос­тійно скорочує асигнування на розвиток економіки з бюд­жету. Це об'єктивний процес, оскільки на зміну адміністра­тивним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок кош­тів підприємницьких структур.                                                                                                                              Проте державне регулювання темпів та пропорцій роз­витку економіки, особливо при переважанні державної влас­ності, є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах рин­ку не мають достатніх фінансових можливостей для розвит­ку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, аг­ропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в рин­кових умовах тільки при державній підтримці можуть роз­виватися наукоємні та технологічно складні виробництва.                                          Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошен­ня державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрова­ний і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво. Крім того, структура галузей еконо­міки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати висо­кий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асиг­нування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в більшій своїй частині виправдани­ми.                            Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є кон­версія оборонного комплексу і створення нових видів про­дукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготов­ки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних кош­тів на ці цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.                            Відповідно до Закону України «Про пріоритетність соці­ального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» з бюджету використову­ються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і утри­мання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ве­теринарної мережі та інших бюджетних установ агропро­мислового комплексу.                                                                                                                                                                        За рахунок бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового господарства, формування фонду підтрим­ки фермерських господарств, проведення земельної рефор­ми тощо. У сільськогосподарському виробництві з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітно­го насіння, відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у сільській місцевості тощо.

3.5 Витрати на фінансування оборони і правоохоронних органів

Проект Державного бюджету на 2009 рік передбачає суттєве зменшення видатків на правоохоронні та силові органи, роль яких є ключовою у захисті прав громадян та забезпеченні національної безпеки. Йдеться не лише про видатки на розвиток, а й про заробітні плати та грошове забезпечення працівників цих органів.   

              У структурі відповідних видатків найбільше скорочення передбачено для Міністерства оборони (-22%), потреби якого були значно недофінансовані і в 2008 році.

Серйозно зменшено фонд заробітної платні та грошове забезпечення працівників Управління держаної охорони (-22%), Генеральної прокуратури (-17%) та Служби безпеки України (-15%).

Фінансових втрат зазнає Державна прикордонна служба (-14% порівняно з 2008 роком), Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (-14%), Служба зовнішньої розвідки (-20%).

Наступного року без втрат залишиться лише Міністерство внутрішніх справ, для якого заплановано 7% зростання видатків.

Витрати на оборону об'єктивно зумовлені необхідністю захисту інтересів держави в міжнародному співтоваристві. Розмір витрат визначається передусім воєнною доктриною, яку затверджує Парламент, виходячи з співвідношення різ­них воєнних угрупувань у світі, напрямів зовнішньої по­літики України тощо.

IV Пропозиції щодо покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України

Проблеми бюджету залишається найвразливішим  місцем української економіки. Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку  роль вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення та  яке їх соціальне призначення.

Слід наголосити на тому, що видатки бюджету повинні визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура – відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Держава покликана забезпечити економічно ефективне задоволення потреб своїх громадян в суспільних благах у таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, й обов’язково на рівні соціальної достатності, а не мінімальної потреби.

Аналіз факторів, що впливали на наповнення бюджету, дозволяє зробити такі висновки:

1. Реальне виконання бюджету за 5 місяців є нижчим, ніж прозвітовано урядом. Без урахування коригування плану відсоток виконання держбюджету за доходами склав би 93,9%. Крім того, досягнутий рівень наповнення доходної частини бюджету забезпечений завдяки перерахуванню Національним банком України у січні та квітні п.р. річної суми перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами (4008,1 млн. грн.), а також сплатою ним понад річний план до бюджету 396 млн. гривень.

Станом на 1 червня Нацбанк виконав план на рік на 109,9% та перерахував до державного бюджету 4404,1 млн. грн.

2. Для вирішення бюджетних проблем практикується збирання податків наперед.                                                                                                                                             Якщо на початок року переплати до зведеного бюджету складали майже 9 млрд. грн., то на 01.06.09 вже майже 11,0 млрд. грн. (приріст на 2,0 млрд. грн. або на 22,0%). Частина суми надміру сплачених платежів зумовлена наявністю об'єктивних факторів, таких, як сплата податків до настання дати кінцевого терміну розрахунків із бюджетом за звітний період, авансові платежі, зокрема з акцизного збору тощо. Однак таке стрімке зростання обсягу переплат, особливо в останні дні місяця, свідчить про використання Урядом зазначеного важеля для забезпечення виконання бюджету.

3. Іншим важелем виконання бюджету стало використання урядом ресурсу, що мав би бути спрямований на відшкодування ПДВ.

Невідшкодовані грошовими коштами суми за 5 місяців зросли на 2,0 млрд. грн. (на 15,3%) та станом на 01.06.09 склали 14,7 млрд. грн., проти 12,8 млрд. грн. на початок року.

У структурі невідшкодованих сум 22,3% складають вже підтверджені перевірками протерміновані суми.                                                                                                                 4. З кінця 2008 року в Україні почало активно застосовуватися емісійне фінансування державного бюджету.

В умовах значного зростання у минулому та поточному році внутрішнього боргу практично основним кредитором на сьогодні за внутрішнім боргом став Національний банк України. Якщо на початку 2008 року 61,3% ОВДП володіли комерційні банки, 22,7% - нерезиденти та 16% - інші суб'єкти, а у власності НБУ зовсім не було ОВДП, то на сьогодні структура власників ОВДП кардинально змінилася (НБУ - 60,3%, банки - 29,0%, нерезиденти - 0,4%, інші суб'єкти - 10,3%) - з ринку вийшли нерезиденти, значно скоротилася частка банків, а основним покупцем державних облігацій став НБУ.

5. Вирішення бюджетних проблем також забезпечується за рахунок проїдання накопичених у попередніх періодах ресурсів.

Спостерігається негативна динаміка щодо зниження обсягів коштів на Єдиному казначейському рахунку з початку цього року. Якщо у минулому році середньоденне вихідне сальдо ЄКР коливалося в межах 7,2 млрд. грн. - 17,7 млрд. грн., то на 16 червня цього року залишок коштів складає 1,6 млрд. гривень.

У поточному році змінилася тенденція щодо напрямів використання коштів ЄКР для покриття тимчасових касових розривів. Якщо у попередні роки залишки коштів державного бюджету на ЄКР використовувалися для кредитування місцевих бюджетів та Пенсійного фонду, то сьогодні кошти ЄКР дедалі частіше залучаються для фінансування видатків загального фонду державного бюджету.

Таким чином, маємо фактичне невиконання бюджету більш ніж на 6%. Ця тенденція посилюється, а рапорти Уряду про рівень виконання бюджету є можливими завдяки: коригуванню убік зменшення планових показників, використанню доходів майбутніх періодів, зростанню боргів бюджету перед підприємствами, проїданню накопиченого ресурсу, різкому зростанню внутрішнього боргу та емісійному фінансуванню бюджету.                                           Разом з тим, подальше продовження зазначених тенденцій, що розбалансовують систему державних фінансів, матиме наслідком неконтрольовану інфляцію, посилення тиску на валютний курс, гальмування розвитку економіки.

До першочергових видатків держави необхідно віднести фінансування заходів із підтримки найуразливіших верств населення, а саме забезпечення своєчасних виплат пенсіонерам, надання допомоги безробітним, адресної допомоги незахищеним верствам населення та сім'ям із дітьми, в тому числі у зв'язку з підвищенням тарифів на комунальні послуги. Тобто задоволення потреб громадян має здійснюватись шляхом реалізації зваженої обґрунтованої бюджетної політики, головним інструментом якої виступає соціально-орієнтований бюджет.

В умовах глобальної фінансової кризи існуючий механізм розподілу видатків України не спроможний задовольнити постійно зростаючі суспільні потреби та збалансувати економіку країни, що, в свою чергу, потребує зміни методів бюджетного впливу на суспільне виробництво та напрямів вкладень бюджетних коштів. Тому першочерговим завданням нашого дослідження виступає визначення пріоритетних галузей економіки, які потребують державного цільового фінансування. Варто зазначити, що державні інвестиції у такі галузі зможуть забезпечити стратегічні напрями її розвитку та створити необхідну виробничу інфраструктуру. Тобто, видатки бюджетів на розвиток економіки повинні спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави

Аналізуючи сучасний стан розподілу видатків державного бюджету України слід зазначити, що бюджет держави в останні роки має чітку соціальну спрямованість. Так, якщо в 2004 році видатки в соціальну сферу загалом складали лише 29,7% об’єму коштів, то вже в 2005 році їх питома вага збільшилась до 41%, а в 2008 р. зафіксовано максимальний обсяг видатків – 57%, який спрямовувався на соціальне забезпечення та соціальний захист населення.

Варто зазначити, що в умовах економічної кризи при складанні бюджету  на 2009 рік держава не відхилилась від наміченого курсу – соціально-орієнтованого бюджету та запланувала видатки на розвиток людського капіталу – освіту, охорону здоров’я, соціальний захист в розмірі 42,1% від загального обсягу видатків.

Незважаючи на те, що для Державного бюджету України є характерним відносно висока питома вага видатків в соціальну сферу, що загалом є позитивним для суспільства, існують певні проблеми, які суттєво зменшують соціально-економічних ефект цих видатків:

      громіздка, непрозора та неефективна система соціальних допомог;

      обмеженість застосування адресних виплат громадянам, які потребують соціального захисту;

      незначні капітальні видатки в установах бюджетної сфери, зокрема в освіті та охороні здоров’я.

Існуючий розподіл видатків свідчить про гіпертрофовану соціальну спрямованість бюджетів, що спричиняє інфляційний тиск на економіку і не стимулює підприємницьку діяльність. Свідченням цього є те, що:

      більша частина видатків спрямовується на споживання (89%), а не на розвиток;

      в складі капітальних видатків – більше половини капітальних трансфертів надається підприємствам паливно-енергетичного комплексу і транспорту, які частіше всього є непрацюючими або збитковими;

      зниження відносних обсягів капіталовкладень до ВВП (виділені кошти розпорошуються по багатьох об’єктах і не завжди використовуються повною мірою).

Дані негативні тенденції спричинені недоліками, притаманними процесу капітального бюджетування, це:

      відсутність стратегічних орієнтирів розвитку економіки в цілому та окремих її секторів;

      нерозвиненість довгострокового бюджетного планування;

      невисока якість економічної оцінки інвестиційних проектів;

      відсутність дієвої системи контролю за виконанням інвестиційних проектів.

В результаті маємо, що в процесі планування видатків бюджету на наступний рік основні зусилля держави спрямовуються переважно на вирішення поточних проблем без достатньої оцінки впливу таких рішень на майбутній економічний розвиток України. Так, бюджетні програми розглядаються лише з точки зору бюджетних асигнувань на один рік і враховують поточні пріоритети без оцінки обсягів асигнувань на такі програми в наступних роках та їх впливу на збалансованість бюджету та макроекономічну ситуацію в майбутніх періодах. Причиною цього є низький рівень технологій визначення пріоритетів бюджетних програм та підходів до аналізу ефективності видатків бюджету в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.