Таблиця 1.1 Основні відмінності облігацій та казначейських векселів

     У тісному зв’язку з державними позиками перебуває друга форма державного кредиту, функціонування якої опосередковується системою ощадних установ. На відміну від першої форми державного кредиту, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без відома їх реального власника (населення) дають змогу виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту.

     Перетворення  частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань), а також оформленням безоблігаційних позик (придбання Ощадбанком державних цінних паперів) [7].

     Використання  державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

     Казначейські  позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності.[8].

     Іванів  Б. С. зазначає, що відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади й управління надають фінансову допомогу на інших умовах і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах за терміном і нормою процента. Вони можливі у випадку фінансових труднощів підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні. Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.

     В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеними органами влади і управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.

     Міжнародний державний кредит являє собою  сукупність відносин, у яких держава  виступає на світовому фінансовому  ринку в ролі позичальника або  кредитора. Ці відносини отримують  форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні, вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається в державний борг країни.

     Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або  спеціальних урядових фондів. Одержувачами можуть бути центральні уряди, республіканські  й місцеві органи влади. Кредиторами  можуть бути фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних  держав, приватні особи, міжнародні фінансові  інституції, іноземні держави та їх угруповання (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави ЄС). Усі проекти, на які можуть бути надані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи: проекти макроекономічної стабілізації економіки країни-позичальника; проекти структурних перетворень у певних секторах економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги. Кредити міжнародних фінансових організацій надаються на вигідних умовах під низькі проценти (5—7 % річних) на строк до 20 років. Позики країн Євросоюзу в основному є допомогою розвитку країнам, що здійснюють ринкові перетворення, і отримання доходу не має першочергового значення.

     Державні  зовнішні позики надаються у грошовій або товарній формі (наприклад, кредити  держав постачальників енергоносіїв). Як правило, вони бувають середньостроковими або довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора  або у вільно конвертованій валюті.

     Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками чи валютою. Погашення  позик і виплата процентів  за ними може відбуватися після закінчення пільгового періоду, який надає відстрочення погашення позики на 3—5 років після  використання кредитних коштів [9].

 

2. АНАЛІЗ  СТАНУ ТА ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз зовнішнього державного кредиту України 2009-2011 рр.

     З розвитком кризового стану в  світовій та національній економіці  державі та вітчизняним суб’єктам  господарювання не вистачало фінансових ресурсів для стабілізації їхньої діяльності, що спричинило широке залучення коштів як на внутрішньому, так і на зовнішньому  ринку.

     На  відміну від 2009 року, сальдо за кредитами  та облігаціями в 2010 році було додатнім: 6.8 млрд. дол. США (у 2009 році чисті виплати за кредитами та облігаціями становили 9.1 млрд. дол. США) [10].

     За  умов розгортання кризових явищ вартість державних зовнішніх запозичень для України суттєво зростала. Кабінет міністрів України доручив  Міністерству фінансів України здійснити  додатковий випуск облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) 2010 р. на 100 млн. дол., у 2011 року в обсязі 1,5 млрд. дол. США.

     У вересні 2010 року Україна здійснила  емісію облігацій зовнішньої державної  позики України на загальну суму 2,0 млрд. дол. США з погашенням у 2015 році (500 млн. дол. США) та у 2020 році (1,5 млрд. дол. США).

     Вищезазначені запозичення здійснювались за ставкою 6,875 % річних та 7,75% річних відповідно [11].

     Міністерство  фінансів України здійснило виплату  купонних доходів за деномінованими у доларах США облігаціями  зовнішньої державної позики України 2010 року. Загальна сума платежу склала 75 312,5 тис. дол. США.

     31 березня 2011 року рейтингове агентство  R&I підтверджує кредитний рейтинг  України нарівні «B+» зі стабільним  прогнозом, що є добрим показником  для України [12].

     Динаміка  зовнішнього боргу України у 2010 році визначалася:

     • значними обсягами чистих зовнішніх  залучень Уряду (7.1 млрд. дол. США) та довгострокових залучень реального сектору економіки (3.5 млрд. дол. США);

     • суттєвим накопиченням короткострокового  боргу інших секторів за торговими  кредитами і простроченою заборгованістю (4.5 млрд. дол. США);

     • скороченням довгострокових зобов’язань  українських банків перед нерезидентами (2.5 млрд. дол. США)

     Рисунок 2.1. Динаміка показників зовнішнього боргу України [13]

     Борг  сектору державного управління на кінець ІІІ кварталу 2010 року досяг 23,6 млрд. дол. США (21.1% від валового обсягу зовнішнього боргу).

     Накопичення відбулося внаслідок:

• надходження 1 млрд. дол. США від МВФ за програмою Stand-By та кредитних ресурсів від іноземних комерційних банків (2 млрд. дол. США);
• залучення урядом 2 млрд. дол. США через розміщення ОЗДП 2010 року;
• збільшення заборгованості перед нерезидентами за облігаціями внутрішніх державних позик (на 1 млрд. дол. США).

     Борг  сектору органів грошово-кредитного регулювання становив 7,1 млрд. дол. США (6.3 % від валового обсягу зовнішнього боргу), збільшившись із початку року на 0.8 млрд. дол. США за рахунок отриманого від МВФ у ІІІ кварталі 2010 року кредиту за програмою Stand-By.

     Національний  банк відзначає поліпшення ситуації з короткостроковим зовнішнім боргом України. Про це йдеться в повідомленні НБУ.

     Зокрема, за даними Нацбанку, якщо на 1 жовтня 2008 року обсяг планових погашень за зовнішніми зобов’язаннями на найближчий рік  становив 51,2 млрд. доларів (50% валового зовнішнього боргу), то на 1 квітня 2010 року ця сума зменшилася до 38,6 млрд. доларів (37,5% валового зовнішнього боргу).

     Обсяг короткострокового зовнішнього  боргу за залишковим терміном погашення  протягом року збільшився на 8.5 млрд. дол. США та на кінець 2010 року становив 47.3 млрд. дол. США.

     Рисунок 2.2. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення [13]

     Довгостроковий  зовнішній борг збільшився з початку  року на 2.9 млрд. дол. США (на 3.5%) і становив 87.2 млрд. дол. США.

     Основними фінансовими інструментами у  складі довгострокової заборгованості залишаються:

• кредити, обсяги заборгованості за якими зросли на 1.6 млрд. дол. США до 67 млрд. дол. США (76.8% від загального обсягу довгострокового боргу);
• боргові цінні папери, зобов’язання за якими збільшились на 2,6 млрд. дол. США і становили 15,7 млрд. дол. США (18.1%), з яких 14,4 млрд. дол. США (16.6%) – заборгованість за єврооблігаціями.

     Частка  зобов’язань за валютою та депозитами у загальних обсягах довгострокового  боргу скоротилася з 4,3 до 2,5% відповідно до скорочення їх абсолютних обсягів з 3,6 млрд. дол. США – до 2,2 млрд. дол. США.

     Борг  банківського сектору України становив 27,9 млрд. дол. США (25% від валового обсягу зовнішнього боргу), зменшившись із початку року на 2,9 млрд. дол. США, або на 9,5% [14].

     Основними чинниками скорочення зовнішнього  боргу банків протягом 9 місяців 2010 року стало зменшення обсягів  зобов’язань за:

• валютою та депозитами – на 1.3 млрд. дол. США (25,3 %);
• довгостроковими кредитами – на 0.9 млрд. дол. США (4,9 %);
• довгостроковими борговими цінними паперами – на 0,4 млрд. дол. США;
• короткостроковими кредитами – на 0,4 млрд. дол. США (15%)

     Рисунок 2.3. Динаміка заборгованості банківського сектору економіки України [13]

     Основною  валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар  США (70.4%), зобов’язання в євро становлять 10,7%.

     Найбільш  резонансною подією в державі, що обговорювалася ЗМІ, політикумом, громадськістю, був договір з МВФ про надання позики Україні.

     5 листопада 2008 р. МВФ ухвалив рішення про виділення Україні кредиту Stand-By на суму 16,4 млрд. доларів для подолання проблем в економіці.

     Перший  транш Україна отримала розмірі  в розмірі 4,5 млрд. дол. США. 12 травня 2009 року до України надійшли 2,8 млрд. доларів другого траншу кредиту  МВФ. Частина другого траншу в  розмірі 1,5 млрд. доларів направлена безпосередньо до держбюджету для  фінансування зовнішніх боргових зобов’язань  уряду. Кошти третього траншу кредиту  надійшли до України 31 липня. 28 липня  рада директорів МВФ схвалила надання  Україні третього траншу кредиту  у розмірі 3,3 млрд. доларів.