Фінанси малих підприємств

2. Сприяння процесам первісної  демонополізації, приватизації та  роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції.

3. В умовах роздержавлення одержавленої  та високомонополізованої структури  економіки вивільнення державного  сектору від виробництва нерентабельної  для нього дрібносерійної та  штучної продукції, що задовольняє індивідуальний, а не масовий попит, і, на цій основі, забезпечення державних підприємств необхідною продукцією "тилової індустрії", яка виготовляється невеликими серіями (інструменти, обладнання тощо), й підвищення тим самим ефективності діяльності великих підприємств, великого підприємництва.

4. Якщо у змішаній економіці  функція малого підприємництва  у розв'язанні проблеми зайнятості  здебільшого проявляється під  час циклічних спадів та структурних  зрушень економіки, то вона  є чи не найбільш вагомою в умовах трансформації монопольних структур та переходу економіки постсоціалістичних країн на ринкові засади. Надаючи робочі місця вивільненим з державного сектору верствам населення, раціонально використовуючи робочу силу, мале підприємництво тим самим сприяє подоланню прихованого безробіття. Крім того, формування й ефективне функціонування сектору малого підприємництва являє собою протидію тенденціям розвитку явних форм безробіття, насамперед його структурної форми.

5. Мале підприємництво сприяє процесу демократизації суспільства, саме цей сектор повною мірою характеризується найбільш демократичними, раціональними формами його організації та управління, саме від рівня (темпів) розвитку малого підприємництва залежить ступінь демократизації суспільства.

6. В період становлення ринкових  відносин, подолання властивих економіці  України та постсоціалістичних  країн інертності, консерватизму  і слабкої сприйнятливості до  технічних досягнень особливого  значення набуває підвищена гнучкість  малого підприємництва. Вона проявляється в орієнтації цього сектору економіки на місцевий (локальний) ринок та індивідуальний споживчий попит.

7. Сприяючи подоланню дефіцитності  споживчого ринку, мале підприємництво  виконує функцію насичення національного  ринку й активізації споживчого попиту. Це проявляється, насамперед, у сприянні макроекономічній стабілізації під час спаду та недостатнього сукупного попиту [18, 33].

Усе це дає підстави зробити висновок, що функціонування малого підприємництва в ринковій економіці не є відокремленим. Взаємодіючи з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, воно становить невід'ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи. У ході еволюції ринкового господарства зростає роль малого підприємництва, що проявляється в перетворенні його у структуроутворюючий елемент ринкової економіки.

Роль та функції малого підприємництва із загальноекономічних позицій  полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових  факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важлива функція – сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме для суб'єктів малого підприємництва, які не потребують великих стартових  інвестицій, характерне швидке обертання  ресурсів, саме вони спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є  невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство  в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чималий обсяг національних ресурсів, які є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Якщо розглянути фінансові результати діяльності народного господарства України, то частка малих підприємств у балансовому прибутку за 1996 рік значно вища – 7,8 %, а в окремих галузях малі підприємства, за цим показником, мають значну питому вагу, Зокрема, в торгівлі та громадському харчуванні цей показник становить 44,1 %, у побутовому обслуговуванні населення – 40,3 %, у постачанні та збуті – 19,7 %, у будівництві – 16,4 % (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Фінансові результати діяльності народного  господарства у 2003 році (балансовий прибуток) [31]

Мале підприємництво має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги: гнучкість, динамізм, пристосування  до мінливості технології, здатність  оперативно створювати і впроваджувати  нову техніку й технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки. Малому підприємництву властиві також і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Отже, відродження і розвиток малого підприємництва в Україні вкрай  необхідні. Становлення значної  кількості суб'єктів малого підприємництва має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною  мірою зумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.

Розділ 2. Характерні риси фінансів малих  підприємств

За своєю сутністю фінансовий менеджмент малого підприємства значно відрізняється  від фінансового менеджменту  великих підприємств. Насамперед треба  враховувати специфічні властивості малих підприємств. Зокрема, мала кількість або взагалі брак спеціалістів з управління фінансами; хронічна нестача фінансових ресурсів для організації господарської діяльності; відсутність фінансового прогнозування та планування; мета малого підприємства інколи є складною і суперечливою.

Відсутність спеціалістів з фінансового  менеджменту зумовлена критеріями, відповідно до яких визначається належність підприємства до категорії "малих". Чинне законодавство передбачає такі критерії:

1) середньооблікова кількість працюючих за рік має не перевищувати 50 осіб;

2) обсяг виручки від реалізації  продукції за рік має не  перевищувати 500 тис. євро [15, 6].

Таке обмеження кількості працюючих  та обсягу реалізації продукції унеможливлює утримання достатньої кількості спеціалістів з фінансового менеджменту. Інколи на малих підприємствах один працівник відповідає за таке коло обов'язків, які не в змозі виконати. У зв'язку з цим деякі питання організації бізнесу бізнесмен вирішує, покладаючись на інтуїцію, тобто поверхнево, не розраховуючи досконально потреби в коштах. І як наслідок, постає перед фактом, коли в нього доходи не покривають витрати.

Малі підприємства зацікавлені  в одержані поточного прибутку, в  аналізі руху готівки, в управлінні оборотним капіталом і по суті не вдаються до фінансового прогнозування та планування.

Роль малого бізнесу в економічному житті України зростає. Конкретно  роль малого бізнесу полягає в  тому, що його розвиток сприяє: створенню  нових робочих місць, упровадженню нових видів товарів і послуг, прискоренню структурної перебудови економіки.

Основні чинники, які впливають  на розвиток малого бізнесу в Україні: політичні обставини, загальний  стан економіки, заходи щодо розвитку малого бізнесу, податкова політика, фінансово-кредитна політика.

Малий бізнес дає широку свободу  ринкового вибору, забезпечує швидку окупність витрат виробництва, оперативно реагує на зміну споживчого попиту, дає можливість подолати галузевий  монополізм виробництва, забезпечує конкуренцію  на ринку, допомагає наповнити ринок товарами і послугами, на які є попит.

Водночас, у розвитку малого бізнесу  є недоліки. Зокрема, низький, порівняно  з великим виробництвом, рівень технології та управління виробництвом, недостатній  потенціал науково-дослідних робіт, обмежений доступ до передових технологій та технологічної інформації, використання неефективного устаткування, обмежений доступ до фінансових джерел.

Основні чинники, які впливають  на організацію управління фінансами  малого підприємства: кількість працюючих; їхній склад; організаційна структура підприємства; галузь діяльності; асортимент продукції, форма власності; співвідношення попиту та пропозицій щодо вироблюваної продукції.

Найважливішими особливостями  організації фінансів малих підприємств  є: фінансові ресурси малих підприємств формуються за рахунок коштів працюючих, а також прибутку, одержаного внаслідок діяльності малого підприємства; основним залученим джерелом формування фінансових ресурсів малого підприємства є кредиторська заборгованість у розрахунках з постачальниками; у малих підприємств вища, порівняно з великим виробництвом, питома вага готівкових коштів і водночас менші запаси оборотних активів; малі підприємства не потребують великих накопичень грошових коштів за рахунок швидшої оборотності оборотних активів; на малих підприємствах можна значно швидше скоротити витрати виробництва шляхом застосування зберігаючих технологій та використання дешевої робочої сили [15, 7].

Фінанси малого підприємництва –  це певна сукупність грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворювання в рамках цього суб'єкта малого підприємництва, а також сукупність форм і методів формування та використання їх.

Фінанси суб'єктів малого підприємництва мають важливе значення для формування фінансів держави. Виникають різноманітні прямі та зворотні зв'язки між макрорівнем та численними мікро-рівнями фінансів господарських одиниць. Суб'єкти малого підприємництва сплачують державі та місцевим органам влади податки, у свою чергу, держава надає їм прямі та непрямі субсидії, здійснює непрямі заходи, що сприяють розвитку підприємництва [18, 72].

У структурі фінансових взаємозв'язків  ринкового господарства фінанси  підприємницьких структур, зокрема  малого підприємництва, відіграють важливу  роль, тому що вони обслуговують головну  ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага і формується визначальна маса фінансових ресурсів країни. Їм властиві, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансів у цілому, а з іншого – особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у підприємницьких структурах.

Незважаючи на відмінності у  видах діяльності, фінанси суб'єктів  малого підприємництва мають однакові принципи організації:

• жорстка централізація фінансових ресурсів, що забезпечує швидку маневреність ними, їхню концентрацію на головних напрямах підприємницької діяльності;
• фінансове планування, що визначає на перспективу всі надходження грошових коштів суб'єктів господарювання та основні напрями використання їх;
• формування фінансових резервів, що забезпечують сталу (стійку) роботу в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури;
• безумовне використання фінансових зобов'язань перед партнерами [18, 73].

Початкове формування ресурсів малого підприємництва відбувається під час  заснування підприємств, коли утворюється  статутний фонд. Його джерелами, залежно  від організаційно-правових форм господарювання, є: пайові внески, акціонерний капітал, надходження від асоціацій. Статутний фонд характеризує обсяг грошових коштів (основних і оборотних), інвестованих у процес виробництва, де функціонують основні й оборотні фонди.

У 1994 році вартість основних виробничих фондів малих підприємств становила 14 826,9 млрд. крб., або 5,8 % від загальної  вартості виробничих основних засобів, тоді як у 1993 році цей показник досягав  лише 2,2 %. Вартість оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей у 1994 році становила 34 547,5 млрд. крб., тобто 4,2 % від загальної вартості оборотних коштів. У 1995 році вартість усіх основних фондів малих підприємств досягла 106 016,6 млрд. крб., у тому числі виробничих основних фондів – 70 640,5 млрд. крб. Оборотні кошти в запасах товарно-матеріальних цінностей на кінець 1995 року становили 144 375,5 млрд. крб. [18, 73].

Організація фінансових відносин суб'єктів  малого підприємництва базується на формуванні й русі фінансових ресурсів цих суб'єктів, ефективному використанні їх. На жаль, вітчизняна економічна наука до цього часу ще не має загальноприйнятої позиції щодо визначення понять "фінанси підприємницьких структур"; "фінансові ресурси". О.Д. Василик зазначає, що "...фінанси підприємницьких структур – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на цілі здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг в різних галузях економіки" [19]. За визначенням М.Я. Коробова, "...фінансові ресурси підприємств – це грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту, національного доходу й використовуються у статутних цілях підприємств" [18, 74].