Фінансові резерви та їх розвиток в вітчизняній економіці

Згідно Бюджетного кодексу України:

1. Резервний   фонд   бюджету   формується  для здійснення непередбачених видатків,  що  не мають постійного характеру  і не могли  бути  передбачені  при  складанні проекту бюджету.  Порядок  використання  коштів  з  резервного  фонду  бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.

3. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно перед Верховною Радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету [2,стаття 24].

В Україні існує єдина система державного резервування, а саме:

1. Державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України .

2. Структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Передача майна, необхідного для забезпечення зберігання матеріальних цінностей державного резерву і закріпленого за цими підприємствами, установами і організаціями, у тому числі в оренду, здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, іншого майна - на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відповідно до законодавства.

4. Підприємства, установи і організації системи державного резерву є режимними об'єктами, охорона і пожежна безпека яких проводиться відомчою воєнізованою охороною.

5. Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного                резерву[3, с.1-4].

Одним з видів бюджетних резервів є Резервний фонд Кабінету Міністрів України. Він формується з метою фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, які не могли бути передбаченими під час затвердження Державного бюджету на відповідний рік. Цей фонд створюється в розмірі до двох відсотків обсягу видатків державного бюджету і входить до складу видатків Державного бюджету України.

Головними напрямками витрачання коштів цього фонду є:

- фінансування витрат, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями;

- фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;

- непередбачені витрати, пов'язані з введенням законів;

- фінансування інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, який не може перевищувати 20 відсотків загального обсягу резервного фонду.

Кошти резервного фонду можуть використовуватися лише в необхідних межах за цільовим призначенням на фінансування заходів, передбачуваних постановами Кабінету Міністрів України. Залишок невикористаних коштів резервного фонду в кінці року, в якому їх виділено, підлягає поверненню до Державного бюджету України.

Одночасно встановлена вимога, що кошти резервного фонду Кабінету Міністрів України не можуть використовуватися:

1) на погашення боргів, у тому числі пов'язаних з гарантіями чи іншими видами забезпечення, наданими Кабінетом Міністрів України;

2) для збільшення сум по статтях видатків, передбачених у державному бюджеті.

Кабінет Міністрів України щомісяця подає докладні письмові звіти Верховній Раді України про витрати з резервного фонду з обгрунтуванням їх необхідності, економічності та ефективності, а також про досягнення фактичних результатів за підсумками використання коштів фонду. На постійну Комісію Верховної Ради України з питань бюджету покладено контрольні функції за використанням Кабінетом Міністрів України коштів резервного фонду.

Контроль за цільовим і своєчасним використанням міністерствами, відомствами, іншими органами державної виконавчої влади коштів резервного фонду здійснює Міністерство фінансів України [3,стаття 10].

2.2 Оцінка стану фінансового резервування недержавними суб’єктами економіки

В Україні функціонують такі недержавні суб’єкти економіки, як:

-  кредитні спілки;

-  страхові компанії;

-  комерційні банки.

Кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [5,стаття1].

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про кредитні спілки». Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року кредитну спілку віднесено до кредитних установ - фінансових установ, які відповідно до закону мають право за рахунок залучених коштів надавати кредити на власний ризик [8,стаття 1].

Одним із принципів кредитної спілки є зміцнення фінансової стабільності - вона формує резерви та фонди в розмірах встановлених чинним законодавством, для відшкодування можливих збитків, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного фінансового року забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів формується резервний капітал [5,стаття 2].

Резервний капітал кредитної  спілки  формується  за  рахунок вступних  внесків  членів  кредитної  спілки  та  частини  доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів,  зважених на ризик  кредитної  спілки.  При ліквідації  спілки  залишок  коштів  резервного  капіталу зараховується до Державного бюджету України [5,стаття 2].

Наступним недержавним суб’єктом економіки є страхова компанія.

Фінансову структуру страхової компанії утворюють [10, с.315]:

- засоби власників страхових полісів або технічні резерви;

- засоби акціонерів, вільні резерви або активне сальдо.

Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених зобов'язань перед власниками страхових полісів.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціонерів називають вільними резервами.

Вільні резерви - частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовуватись на розсуд страховика, але частина з них має зберігатися для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забезпечення резерву платоспроможності [7,стаття 30].

Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акціонерам, для нагромадження додаткових сум, що використовуються для врегулювання неочікуваного збільшення кількості претензій.

Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування [18].

Закон України "Про страхування" визначає два різновиди технічних резервів [7,стаття 31].

1) резерв для покриття незароблених премій;

2) резерв для покриття збитків, який включає зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунку[7,стаття 30].

Комерційний банк як окремо взята економічна система є надто нестійким суб’єктом ринкової діяльності. Це зумовлюється передусім необхідністю з боку комерційного банку забезпечити ліквідність і платоспроможність, тобто своєчасно  і в повному обсязі виконати свої зобов’язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами) й акціонерами, а також регулярно і стабільно виконувати обов’язкові норми і нормативи, встановлені Національним банком України. Будь-який вплив негативних чинників, не покритих впливом позитивних чинників, зрештою несприятливо позначається на фінансовому стані комерційного банку. У цьому разі стабілізуючим елементом виступає система резервування, орієнтована на покриття відповідних ризиків банківської діяльності.

За час становлення і розвитку банківської системи незалежної України, починаючи з 1988 року, в формуванні резервів кожним комерційним банком досягнуто певних успіхів. Особливо наочно це виявилося з переходом на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Банківська криза в Україні 1994-1995 роках, події серпня 1998 року вивели процес формування системи резервування на якісно новий рівень, що стало наслідком реальної зацікавленості комерційних банків у створенні власної резервної бази і посилення регулюючої та контрольної функції Національного банку. У цей час у плані рахунків бухгалтерського обліку з’являються рахунки, які передбачали облік резервів під знецінення цінних паперів, під заборгованість інших банків, за кредитами, які надані клієнтам, , під дебіторську заборгованість, загальні резерви і ін. [12, с.131].

Особливе місце в системі резервів посідає обов’язкове резервування коштів комерційним банком на кореспондентському рахунку в НБУ. Дане резервування уявляється демократичнішим: виконання вимог із резервування фіксується кожні 15 днів, що дає можливість комерційному банку використати ресурси, призначені для резервування протягом робочого дня або навіть періоду в 10-12 днів, а необхідний обсяг коштів резервування в останні 3-5 днів. За умови переходу на варіант резервування на окремому рахунку нині чинний порядок може бути збережений тільки для банків, які протягом тривалого періоду не допускали порушень у цьому питанні.

Резервування на окремому рахунку, звичайно, потребує  зниження ставки резервування, оскільки можливості використати ресурси протягом робочого дня не буде. Приблизно ставка може бути знижена у 2-3 рази. Точний розрахунок - за фахівцями, з урахування поточної грошово - кредитної політики НБУ. Резервування на кореспондентських рахунках комерційних банків здійснюється тільки в національній валюті [12,с.134].

Комерційні банки повинні бути зацікавлені в формуванні  резервів на покриття ризиків за активними операціями. Акумулювання значної частини ресурсів у вигляді резервів на окремому рахунку має приносити певні доходи банкам.

Другим елементом у системі економічної зацікавленості комерційних банків у формуванні власних резервів може бути надання відповідних податкових пільг. Оскільки виникнення проблемних активів для більшості комрційних банків процес постійний, формування і проведення додаткових формувань у вказані резерви також повинні здійснюватися постійно. При цьому може виникнути парадоксальна ситуація: чим гірше банк працює, тим більше податкових пільг йому необхідно надати для підтримки резервного рівня. Тому обсяг податкових пільг має бути обмежений [12, с.137].

Таким чином створення фінансових резервів у державі потребує законодавчого забезпечення та створення органів управління фінансовими резервами для здійснення контролю за ефективністю їх використання, цільовим призначення. В Україні функції управління фінансовими резервами покладено на  органи законодавчої влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування), державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні в містах державні адміністрації). А також на Президента України, Верховну Раду України, Міністерство фінансів України, Рахункову палату України, Кабінет Міністрів України з покладеними на них завданнями відповідно до чинного законодавства. Щодо резервів недержавних суб’єктів економіки, комерційних банків, страхових компаній, кредитних спілок, то їхнє призначення - забезпечення повернення залучених коштів юридичних й фізичних осіб і здійснення своєчасних розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Ефективне управління резервами для покриття можливих збитків передбачає мінімізацію ресурсів, які направляються на їх формування [19, с.93].

РОЗДІЛ 3 Проблеми фінансового резервування в Україні та напрямки їх вирішення

Фінансові резерви в державі - складова її національного багатства. Ефективне використання фінансових резервів є запорукою ефективного функціонування економіки України. Фінансові резерви можна назвати фондами фінансових ресурсів спеціального призначення, тобто коштами, що використовуються для підвищення добробуту громадян, і фінансовими ресурсами, що використовуються для розвитку виробництва та його вдосконалення, тобто для покращення економіки держави загалом.