Фінансові відносини суб'єктів господарювання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2012 в 16:14, курсовая работа

Описание

Актуальність теми полягає в тому що, принципи функціонування фінансів підприємств єдині для всіх видів і форм підприємницьких структур. Проте в організації фінансів, структурі джерел фінансових ресурсів, розподілі й використанні одержаного прибутку, взаєморозрахунків із бюджетом є певні відмінності. Ці відмінності пов'язані з формою власності, видом діяльності, технологічними особливостями процесу виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг.
Залежно від форм власності підприємства поділяються на державні та приватні. Приватні або підприємства недержавної форми власності, в свою чергу, поділяються на орендні, акціонерні, кооперативні, колективні, спільні, індивідуальні та інші. Особливості функціонування фінансів тут пов'язані насамперед із джерелами формування й використання фінансових ресурсів.

Содержание

ВСТУП
1. ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
1.1. Класифікація суб’єктів господарювання за певними ознаками
1.2. Поняття фінансів і фінансових відносин
1.3. Основні відомості про формування фінансових ресурсів підприємств
1.4. Класифікація фінансових ресурсів підприємств
1.5. Витрати і доходи як фінансові категорії
2. МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
2.1. Комерційний розрахунок
2.1. Неприбуткова діяльність
2.1. Кошторисне фінансування
3. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ
3.1. Амортизаційні відрахування як специфічний вид цільових фінансових ресурсів
3.2. Оборотні кошти підприємства
3.3. Надані фінансові ресурси
3.4. Роль прибутку як фінансового ресурсу
4. ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури

Работа состоит из  1 файл

Курсовая ФДСП.doc

— 685.50 Кб (Скачать документ)

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

- різноманітність форм  власності;

- свобода підприємництва  та самостійність у прийнятті  рішень;

- вільне ринкове ціноутворення  та конкуренція;

- самофінансування підприємництва;

- правове забезпечення  правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

- обмеження і регламентація  державного втручання в діяльність  підприємств.

 

1.3.Основні відомості про формування фінансових ресурсів підприємств

 

Фінансові ресурси — це кошти, виділені з тієї частини сукупного суспільного продукту, яка без порушення об'єктивної (природної) пропорційності суспільного виробництва може бути спрямована на розширення соціально-економічної системи в цілому.

Фінансові ресурси є водночас об'єктивною макроекономічною категорією, зміст якої визначається умовами матеріально-фінансової збалансованості економіки. Рівність надходження і витрат фінансових ресурсів свідчить про те, що платоспроможний попит підприємств та організацій, який формується внаслідок фінансування витрат на розвиток народного господарства і функціонування невиробничої сфери, має матеріальне покриття, оскільки відповідає створеним фінансовим ресурсам.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Рух грошових потоків  кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної  виробничо-господарської та інвестиційної  діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств  у забезпеченні збалансованості  в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси, беручи участь у  вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані  з іншими економічними категоріями  та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Специфічний зміст фінансових ресурсів досить повно визначається наявністю певних ознак. По-перше, це фонди коштів акумуляційного характеру, що утворюються в результаті виробництва, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу. По-друге, це кінцеві прибутки, тобто кошти, призначені для обміну на товари. По-третє, це прибутки після реалізації товарів. Отже, джерелами формування фінансових ресурсів є: амортизація, прибуток, відрахування до фонду соціального страхування і пенсійного фонду, податок на додану вартість, акцизи, податки з населення, надходження від зовнішньоекономічних операцій та продажу населенню цінних паперів. Кредитні ресурси неправомірно зараховувати до фінансових ресурсів, оскільки їх формування не пов'язане зі створенням нових матеріальних благ, а відбувається внаслідок перерозподілу фінансових ресурсів. Однак приріст вкладів населення в банках варто розглядати як джерело фінансових ресурсів, оскільки в матеріально-речовому аспекті їм відповідають ресурси, що вивільнюються внаслідок нагромадження.

Як і на будь-якому іншому ринку, попит і пропозиція на фінансові ресурси врівноважуються за допомогою механізму цін, що визначає ціни й на фінансовому ринку. Віддача за інвестиціями повинна врівноважувати сукупний попит і сукупну пропозицію. Пропозиція заощаджувачів тим вища, чим вища віддача за вкладеним капіталом, а попит споживачів капіталу тим вищий, чим менша пропозиція капіталу (рис. 37).

Основними чинниками, що визначають попит і пропозицію фінансових ресурсів, є ринкова віддача, витрати на залучення капіталу, період, на який залучаються кошти, ризик.

Ринкова віддача має дві складові: віддачу, яку хочуть одержати від  інвестування капіталу; індексацію, що компенсує очікуваний темп інфляції.

З метою визначення потреби підприємства в додатковому фінансуванні потрібно спрогнозувати обсяг продажів. Якщо він збільшується, то мають збільшуватися  й активи, а отже, власні кошти  підприємства і його зобов’язання. Частково потреби в додатковому фінансуванні можна задовольнити за рахунок збільшення прибутку, а частково — за рахунок залучення зовнішніх джерел. Додаткова потреба у фондах

де АД - додатковий приріст  активів; 3 - приріст зобов’язань; Пч —приріст чистого прибутку.

Що швидше збільшується обсяг продажів, то більша потреба в додатковому  фінансуванні. Зазвичай до певної межі темпу зростання (3-5 %) підприємство може обійтися власними джерелами, але при перевищенні цієї межі потрібно залучати фінансові ресурси.

Найважливішим моментом прогнозування  потреби підприємства у фінансових ресурсах є прогнозування його прибутку. Фінансове прогнозування формується на основі руху грошових потоків, що визначаються за формулою

де П — прибуток від реалізації до відрахування відсотків і податків; Пп — податки підприємства; ПРд  в — позареалізаційні доходи і витрати; Авід — амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів; Косн — інвестиції в основні фонди; Коб — інвестиції в обігові фонди.

Моделювання майбутніх доходів  звичайно будується на основі аналі-зу базових показників і виявлення чинників, які найбільшою мірою впли-вають на доходи в майбутньому.

Якщо підприємство очікує, що доходи найближчими роками дорівнюватимуть  середнім за останні кілька років, то очікуваний дохід за пе-ріод t визначають за формулою

де Ktl — коефіцієнт значущості розміру  доходу минулого року для про-гнозування доходу на наступний рік; Xt_i — доходи за попередні роки.

Так, коли передбачається, що доходи на наступний рік дорівнювати-муть середньому їх розміру за попередні три роки, то

Якщо вважають, що за попередній рік  доходи були вищими, треба визначити  вагові коефіцієнти за рівнями доходів за відповідні роки. На-приклад:

Цей метод прогнозування доходів  називається екстраполяцією. Най-простішим  прикладом екстраполяції є знаходження тренду, тобто визна-чення напряму або тенденції змін економічних показників на перспекти-ву виходячи з аналізу статистичних даних попередніх років.

У модель прогнозування майбутніх  доходів можна ввести чинник “дрейфу”, який, наприклад, враховуватиме інфляцію й економічне зро-стання:

де а — чинник “дрейфу”.

Для прогнозування майбутньої діяльності підприємство складає про-ект про розміри прибутків.

Власні фінансові  ресурси підприємства обмежені статутним фондом, прибутком після відрахування податків і емісією акцій. Однак потреби підприємства у фінансових ресурсах можуть бути більшими. Тоді доводиться вдаватися до боргових фінансових джерел. У ринковій економіці розмаїтість боргових фінансових ресурсів збільшується. Поряд із кредитом до боргових джерел належать облігації, лістинг і факторинг. Будь-яка особа, що постачає підприємство борговими фінансовими ресурсами, є кредитором.

 

Проект прибутків  підприємства

(тис.грн.)

Стаття

2007р.

2008р.

Прибутки

 

Річний обсяг продажів

533000

632000

Дивіденди, отримані від володіння  цінними паперами

150000

164000

Прибуток від інвестицій

120000

140000

Прибуток від емісій

7000

34000

РАЗОМ

830000

970000

Витрати

 

Заробітна плата

100300

120400

Матеріальні витрати

340000

380000

Амортизація

10000

10000

Реклама

5000

6000

Страхування

10700

11200

Виплата банківських відсотків  за кредит

10000

12000

Виплата відсотків за облігаціями

12000

12400

РАЗОМ

488000

552000

Чисті прибутки

 

Чистий прибуток перед виплатою податків

342000

418000

Податки (20%)

68400

83600

Чистий прибуток перед виплатою податків

273600

334400


 

Якби майбутнє було точно  відоме, то був би відомий і потік  доходів підприємства, тобто не було б ризику інвестицій.

Насправді ж будь-яке  фінансування підприємства має ризиковий  характер. Кредитор так само, як і  власник, ризикує втратити фінанси.

Найпоширенішими способами  зменшення ризику є такі:

• вимога матеріального  забезпечення під позику;

• обмеження граничного розміру боргу;

• контроль за співвідношенням  узятих у борг і власних фінансових ресурсів;

• право при укладенні  контракту вимагати моніторингу  підприємницької діяльності підприємства-позичальника, одержання регулярної фінансової інформації або навіть права інвестора призначати свого директора в раду фірми.

Кредитори мають пріоритет  перед власниками у виплаті відсотка, у погашенні основної суми капіталу, якщо фірма (підприємство) банкрутує. Позики можуть бути з фіксованою або плаваючою ставкою. Якщо ставка фіксована, а коштів у фірми недостатньо, вона змушена продати якусь частину свого майна для покриття боргу. За відсутності фіксації жодних обмежень прав власника, крім випадку банкрутства, не існує.

1.4.Класифікація фінансових ресурсів підприємств

Фінансові ресурси  класифікуються за такими ознаками:

    • за кругообігом;
    • за використанням;
    • за правом власності (схема 14).

За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тобто ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентруються у статутному фонді, і прирощені — отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку.

За характером використання виділяють матеріалізовані фінансові ресурси — вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки основні засоби постійно зношуються, то для їх оновлення встановлені амортизаційні відрахування, що є формою цільових фінансових ресурсів.

Схема 14

Класифікація  та склад фінансових ресурсів підприємств 

За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити.

Информация о работе Фінансові відносини суб'єктів господарювання