Фінансовий ринок

ЗМІСТ

1. Характеристика  облікового ринку та його особливості ……………………… 3

2. Характеристика  акцій і законодавче підґрунтя  емісії акції ………………….. 6

3. Механізм формування  портфеля цінних паперів ………………………...…… 9

4. Види індексів  та їх місце на фінансовому  ринку ………………………....…. 12

Задача ……………………………………………………………………….…….. 18

Список  використаної літератури……………………………………………..….. 22 

 

1. Характеристика облікового  ринку та його  особливості

     Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

     Обліковий ринок виник у XIX ст. в процесі  розвитку торгівлі і банківської  справи. Його основа – облікові і переоблікові операції банків, тобто купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо. 
З кінця XIX ст. отримав розвиток ринок короткострокових казначейських векселів, які викуповуються для фінансування державного боргу. Їх продають і купують із дисконтом. Поняття облікового ринку в деяких країнах поширюється також на операції з державними облігаціями, до погашення яких залишилося не більше як 5 років.

     Облікові  ставки значною мірою визначаються ставкою Центрального банку, оскільки останній регулює операції грошового ринку і розмір грошової маси, що знаходиться в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління державним боргом.

     До  інституційної структури облікового ринку входять такі елементи:

     - центральний банк (в Україні – Національний банк України);

     -  комерційні банки;

     - спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).

     Велике  значення на обліковому ринку мають  онкольний та вексельний кредити.

     Онкольний кредит (оп-саll credit) – короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу.

     Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається позичальником звичайно з попередженням за 2-7 днів. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статтею активу банку після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі порівняно з іншими видами позик.

     Обліковий ринок і його інститути допомагають  підприємствам здійснювати фінансування на основі короткострокового залучення  капіталу – вексельних кредитів. За допомогою комерційних векселів закуповується сировина і товари; погашаються вони за рахунок виручки від проданого готового товару. Вексельний кредит надається здебільшого постачальникам.

     Вексельний  кредит – це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів. 
Врахування, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексельна іменним індосаментом, негайно його 50 оплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у термін платежу, називається зарахуванням, або дисконтом. 
Основними інструментами на обліковому ринку є банківські, казначейські і комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань.

     Банківський вексель – це вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов'язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку. Допомагає банкам акумулювати гроші, а векселетримачам одержувати прибуток.

     Казначейський вексель – один із видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. 
Це короткострокові зобов'язання держави (терміном до 12 місяців). Казначейські векселі випускаються на пред'явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казначейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також Центральний банк.

      Комерційний вексель – це вексель, який видається позичальником під заставу товару.

      Депозитний  сертифікат – письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових ресурсів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту (внеску).

      Депозитні сертифікати бувають термінові  і до запитання. На ринку обертаються  термінові депозитні сертифікати; вони можуть бути продані вкладниками банку або дилерами з втратою відсотків або передані однією особою іншій за допомогою передатного напису. Як правило, депозитні сертифікати випускаються на великі суми.

      Банківський акцепт – згода банку на оплату платіжних документів, форма гарантії їх оплати; оформлюється банком-акцептантом у вигляді відповідного напису.

      Банківські  акцепти – це акцептовані комерційними банками тратти з терміном оплати, як правило, до 180 днів. Наприклад, у США ринок банківських акцептів характеризується високою активністю, а найцінніші папери придатні для переобліку в федеральних резервних банках.

      Чек – складений за встановленою формою документ, який містить письмовий наказ власника рахунка в комерційному банку заплатити певну суму грошей чекотримачу.

      В Україні чеки використовуються для  безготівкових розрахунків, а також  для отримання готівки з рахунка (грошовий чек). Чеки бувають ордерні  – виписані на певну особу з обов'язковим попередженням про наказ заплатити; чеки на пред'явника – без найменування отримувача; іменні – на певну особу. Чекодавець, як правило, пред'являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінює гроші в платіжному обігу, виступає у ролі кредитних грошей. Він повинен мати покриття. Обіг чеків у різних країнах регулюється законами про чеки і Женевською конвенцією. При обігу банківського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідно платити, тобто ставиться тільки напис індосаменту. Чек може бути просто переданий іншій особі.

      Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна маса короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких – висока ліквідність і мобільність. 

2. Характеристика акцій  і законодавче  підґрунтя емісії  акції

      Важлива роль на фондовому ринку належить акціям. Згідно з правовими нормами в Україні акції випускаються тільки акціонерними товариствами. Приватизація і роздержавлення державного майна передбачає акціонування підприємств, створення на базі державних підприємств акціонерних товариств відкритого (ВАТ) або закритого типу (ЗАТ). Акціонерними товариствами здійснюється випуск пайових зобов'язань, як правило, у вигляді акції. Найпоширенішими випадками, коли акціонерні товариства випускають акції, є такі:

      1) створення товариства;

      2) зміна номінальної вартості акцій  при зміні статутного фонду;

      3) збільшення статутного фонду  шляхом додаткового випуску акцій  при незмінній номінальній вартості  останніх;

      4) поділ або консолідація акцій  при незмінному статутному фонді;

      5) окремі випадки реорганізації  акціонерного товариства.

      Відповідно  до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»: акція – цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

      Акції можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими. Переважна  більшість акціонерів мають у  власності, як правило, прості іменні акції.

      Акція – безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки АТ. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість не може бути меншою, ніж одна копійка.

      АТ  розміщує іменні акції двох типів:

      1) прості – надають їх власникам право:

      - на отримання частини прибутку  АТ у вигляді дивідендів;

      - на участь в управлінні АТ;

      - на отримання частини майна  АТ у разі його ліквідації. Прості акції надають їх власникам  однакові права і не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери АТ;

      2) привілейовані – називаються так тому, що їх власник має певні привілеї порівняно з власниками звичайних акцій того самого емітента. Привілейовані акції надають їх власникам права:

      - на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів;

      - на отримання частини майна  АТ у разі його ліквідації;

      - на участь в управлінні АТ  у випадках, передбачених статутом  і законом, який регулює питання  створення, діяльності та припинення  акціонерних товариств.

      Частка привілейованих акцій у статутному капіталі АТ не може перевищувати 25 відсотків.

      Прості  акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки:

      а) існують законодавчі обмеження  щодо випуску привілейованих акцій  з метою уникнення порушень у  балансі інтересів акціонерів і менеджерів товариства;

      б) прості акції дохідніші, ніж привілейовані, оскільки вони ризиковіші.

      У світовій практиці основними видами привілейованих акцій є:

      - кумулятивні – дають право не тільки на поточний дивіденд, а й на раніше не виплачений дивіденд з якихось причин;

      - некумулятивні – неоголошені дивіденди не накопичуються і втрачаються;

      - з часткою участі  у прибутках (випускаються рідко) – дають право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди за простими акціями більші;

      - конвертовані – дають право їхнім власникам обмінюватись на певну кількість звичайних акцій тієї ж компанії. На біржі ціна на прості (неконвертовані) привілейовані акції більш стабільна, ніж на звичайні;

      - з регульованими  дивідендами – дивіденди не є фіксованими, а регулюються періодично залежно від рівня доходу АТ і дохідності інших цінних паперів;

      - префакції (відзивні) – АТ залишає за собою право викупити акції з надбавкою до номінальної вартості. Для цього створюється викупний фонд, але якщо розмір фонду виявляється недостатнім для викупу акцій, їх погашення не відбувається; поверненість зручна для компанії, але не для інвесторів;

      - ретрективні – власник має право погасити у визначений момент за визначеною ціною. Умови вилучення їх встановлюються при підготовці їх випуску;

      - прямі привілейовані – із звичайними привілеями щодо активів і дивідендів;

      - із змінюваним  або плаваючим  курсом – дивідендні платежі змінюються залежно від рівня відсотків;

      - підпорядковані – деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цього ж товариства вищого класу.