Контрольная работа по "Финансам"

     - зовнішнє керування - дії арбітражного керуючого по відновленню платоспроможності боржника. Строк зовнішнього керування до 12 місяців і може бути продовжений ще на 6 місяців. На період зовнішнього керування встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, що мали місце на день порушення су будинок справи про банкрутство (поточні зобов'язання виконуються в загальному порядку), припиняються повноваження органів керування боржника, знімаються раніше вжиті заходи по забезпеченню вимог кредиторів, керівник боржника відстороняється від здійснення розпорядчих функцій. Зовнішній керуючий:

• установлює розмір вимог кредиторів і здійснює керування підприємствомиборжником самостійно розпоряджаючись майном боржника, але великі угоди ( понад 20% балансової вартості активів боржника) здійснює тільки за згодою зборів (комітету кредиторів;
• не пізніше місяця розробляє план зовнішнього керування й представляє його зборам (комітету) кредиторів на затвердження (план зовнішнього керування може передбачати продаж підприємстватборжника з метою задоволення вимог кредиторів на торгах або частині майна);

     перед закінченням строку зовнішнього  керування збори (комітет кредиторів затверджує звіт арбітражного керуючого  перед виставою його суду й вирішує  питання про звернення до суду із клопотанням про продовження строку керування або введенні конкурсного проведення, якщо платоспроможність боржника відновлене, то збори ухвалює рішення щодо початку розрахунку із кредиторами; 

     - конкурсне проведення - завершальна процедура банкрутства, у ході якої припиняється виробнича діяльність підприємства, звільняються його працівники, реалізується майно й проводяться розрахунки із кредиторами, строк конкурсного проведень рік і може бути продовжений судом на строк до 6 місяців. З моменту введення конкурсного проведення:

• припиняється мораторій на задоволення вимог кредиторів, припиняється нарахування штрафів, неустойок, пені й інших фінансових санкцій по зобов'язаннях боржника;
• знімаються раніше накладені арешти, органі керування боржника відстороняються від розпорядження майном, якщо це не відбулося раніше;

     конкурсний  керуючий оцінює майно боржника, формує конкурсну масу (майно, вилучене з  обороту передається відповідним  до органів, житловий фонд - муніципальному утвору), реалізує майно боржника, здійснює розрахунки із кредиторами, після чого представляє суду звіт про конкурсне проведення, після чого суд виносить визначення про завершення конкурсного проведення, що є підставою для виключення підприємстватборжника з державного реєстру (визначення в 10 - денний строк представляється в орган, що здійснює госрегистрацию); 

     - світова угода укладається між кредиторами й боржником на будь-якій стадії справи про банкрутство ( за рішенням більшості голосів від загального числа кредиторів плюс усі кредитори, зобов'язання яких забезпечені заставою) у писемній формі й повинне містити положення про розміри, порядок і строках виконання зобов'язань боржника або про припинення зобов'язань боржника по підставах, передбачених ГК. Світова угода може бути прийняте тільки після задоволення вимог кредиторів 1 і 2 черги й підлягає затвердженню судом. Затвердження світової угоди судом є підставою для припинення проведення справі про банкрутство.

     На  зборах кредиторів право голосу мають  конкурсні кредитори - кредитори  по грошових зобов'язаннях, крім кредиторів по яких боржник несе зобов'язання по відшкодуванню шкоди здоров'ю й життя. На перших зборах кредиторів право голосу мають податкові й інші вповноважені органі (на наступних не мають), представник боржника, представник працівників, тимчасовий керуючий право голосу на перших зборах кредиторів не мають. 

       Черговість задоволення  вимог кредиторів  при банкрутстві:

     1. Вимоги по відшкодуванню шкоди  здоров'ю й життя громадян;

     2. Заробітна плата, вихідні допомога, авторські гонорари;

     3. Вимоги кредиторів по зобов'язаннях, забезпеченою заставою;

     4. Обов'язкові платежі в бюджет  і позабюджетні фонди;

     5. Вимоги інших кредиторів.

     Закон надає боржникові можливість добровільно  оголосити себе банкрутом на підставі рішення засновників або власника за умови одержання письмової згоди всіх кредиторів боржника, при цьому керівник боржника формує реєстр кредиторів ( при ліквідації - голова ліквідаційної комісії), при наявності.хоча б одного письмового заперечення боржник повинен звернутися в суд із заявою про визнання його банкрутом, як і кожної із кредиторів.

     Якщо  боржник мав можливість задовольнити вимоги кредиторів, але звернувся  в суд із заявою про визнання його банкрутом (фіктивне банкрутство), він  повинен відшкодувати збиток, заподіяний кредиторам подачею такої заяви.

     Якщо  боржник став банкрутом з вини його засновників або осіб, які  можуть давати обов'язкові для виконання  вказівки (навмисне банкрутство), то ці особи несуть субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях боржника за недостатності  його майна. 

     Закон установлює спрощені процедури банкрутства:

• банкрутство ліквідованого боржника - спрощена процедура банкрутства, при якім відразу відкривається конкурсне проведення причому, конкурсним керуючим може бути призначений голова ліквідаційної комісії, а кредиторам надається 1 місяць для пред'явлення своїх вимог до ліквідованого боржника;
• банкрутство відсутнього боржника - суд в 2-х тижневий строк ухвалює рішення щодо визнання його банкрутом і про відкриття конкурсного проведення; при виявленні майна такого підприємства в ході конкурсного проведення сума від його реалізації направляється на покриття судових видатків, виплату винагороди конкурсному керуючому й на задоволення вимог кредиторів.

      ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА: 
 

1. Бірюков О. Інститут неспроможності (банкрутства) як необхідний елемент законодавства країн з ринковими відносинами // Україна в сучасному світі: Конф. випускників програм наукового стажування у США. — К.: Стилос, 2003. — С. 360—368.
2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.
3. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси України.-2000.-№1.
4. Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.
5. Дробозина . Общая теория финансов. – М., 1998.
6. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.
7. Пригуза П. Підстави кримінальної відповідальності за банкрутство та кваліфікація злочинів // Вісник прокуратури. — 2007. — № 8. —  С. 99—108.
8. Родионова Н. Финансы. – М.: Финансы, 1995.
9. Чернявський С. С. Становлення та розвиток інституту банківської неспроможності: історико-правовий аспект // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2005. — № 5. — С. 282—296.
10. http://uk.wikipedia.org/wiki/Фінансова_політика
11. http://www.refine.org.ua/pageid-4556-1.html
12. http://studik.lviv.ua/anal-z-d-lovo-aktivnost-y-rentabelnost-p-dpri-mstva/nespromozhn-st-bankrutstvo-organ-zats-f-nansovo-pravoviy-aspekt.html