Кредитна система україни в сучасних умовах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кіровоградський інститут комерції

Економічний факультет

Кафедра фінансів

 

 

Допущено до захисту

«___»__________2012р.

Захищено з оцінкою

«__________________»

Звіт

про проходження виробничої практики

на тему: «КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ»

(база практики: Кіровоградське відділення відкритого  акціонерного товариства 

акціонерний банк «Ощадбанк»)

 

 

Виконавець:

Здала на попередню перевірку

"_____" _______________2012р.

Здала на повторну перевірку

"_____" _______________2012р.

.________________

(підпис студента)

Науковий керівник:

.________________

Кіровоград 2012р.

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ……...6

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ АТ «ОЩАДБАНК»…………..10

2.1. Техніко-економічна характеристика Кіровоградської філії АТ «Ощадбанк»………………………………………………………………………...10

2.2. Аналіз структури кредитного  портфеля Кіровоградської філії АТ «Ощадбанку»………………................................................................................14

2.3 Аналіз якості кредитів, наданих фізичним та юридичним  особам банку…18

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ АТ «ОЩАДБАНК»…………………………………………………………………..…23

РОЗДІЛ 4. СИСТЕМА ОХОРОНО  ПРАЦІ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ФІЛІЇ АТ «ОЩАДБАНК»…………………………………………………………………..…27

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………34

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Кредитна система – сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається  з банківської та парабанківської  систем, що закріплені національним законодавством. Вони відіграють важливу роль у розвитку ринкової економіки, забезпечують великий  об’єм грошових розрахунків і  платежів підприємств, організацій  і населення; мобілізують і перетворюють у активно діючий капітал тимчасово  вільні кошти; виконують різноманітні кредитні, розрахункові, гарантійні, інвестиційні та інші операції.

Кредитна система пройшла  декілька етапів свого становлення  і розвитку, перший з яких починається  у 1991 році, останній закінчується у 2001 році. Не зважаючи на те, що кредитна система  України вже сформувалася, вона має  ряд проблем, пов’язаних із кредитуванням  фізичних осіб, тобто зі споживчим  кредитуванням.

Кредитна система –  сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу  мобілізації тимчасово вільних  грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і  платності для задоволення економічних  і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається  з декількох ланок, кожна з  яких виконує специфічні функції  з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками  кредитної системи об’єктивно зумовлений відмінностями в методах і  засобах діяльності та різним значенням  в процесі відтворення капіталу.

Становлення ринкових умов господарювання в Україні зумовило перехід до дворівневої банківської  системи, а банки є практично  найважливішою складовою кредитної  системи. Кредитування населення України  є надзвичайно важливим питанням через те, що соціально-економічний  рівень його життя дуже низький.

Певна особа, щоб підвищити  свій соціально-економічний рівень життя прагне більших доходів, яких не може забезпечити держава, тому часто  люди розпочинають власну діяльність, а на це потрібні чималі кошти. І  тут на допомогу може прийти лише розвинена  практика кредитування.

Крім того, такого роду допомоги потребують часто й ринкові структури, товарне виробництво, торгівля, тобто  усі сфери народного господарства.

Метою роботи є теоретичне й практичне обґрунтування шляхів кредитного забезпечення населення та шляхів його удосконалення.

Відповідно до даної мети роботи постають такі завдання:

- розглянути кредитну систему України;

- розглянути характеристику та розвиток АТ «Ощадбанк»;

- проаналізувати структуру кредитного портфеля АТ «Ощадбанку»;

- проаналізувати якість кредитів, наданих фізичним та юридичним особам банку;

- визначити шляхи удосконалення кредитної системи АТ «Ощадбанк»;

- ознайомитись з заходами охорони праці в АТ «Ощадбанк».

Предметом дослідження є роль банківських і небанківських фінансово – кредитних інститутів у національному кредитуванні.

Об’єкт дослідження – це кредитна система України в сучасних умовах.

Методологічну та інформаційну основу в проведенні дослідження склали вітчизняні публікації з питань кредитних відносин, законопроекти України щодо функціонування кредитної системи України, статистичні матеріали.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

 

Ринкова система може нормально  функціонувати лише тоді, коли в  її судинах постійно циркулюють грошові  потоки (готівкові й безготівкові). Безперервність цієї циркуляції забезпечує кредитна система.

Кредитна система - (у широкому змісті) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чи іншої соціально-економічної формації; (у вузькому змісті) сукупність банків і інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів і надання їх у позичку.

Сучасна кредитна система  характеризується двома основними  поняттями:

1) як сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених формах і видах кредитування;

2) як сполучення різних кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній, кредитних союзів та ін.), що діють на кредитному ринку і здійснюють акумуляції і мобілізацію грошових ресурсів [12, с. 62].

Перше поняття пов'язане  із рухом позичкового капіталу у  вартісній і товарній формах у  виді банківського, комерційного, державного та іншого різновидів кредиту.

Друге - означає, що кредитна система, використовуючи свої кредитні інститути, накопичує вільні кошти  і направляє їх як позичковий капітал  підприємствам, уряду та іншим позичальникам.

Кредитна система функціонує за допомогою кредитного ринку. Він  представляє собою:

по - перше, систему зв'язків по акумуляції коштів і мобілізації позичкового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

по - друге, відносини, пов'язані з перерозподілом позичкового капіталу між кредитними інститутами в рамках діючих фінансових ринків;

по - третє, взаємини між національними кредитними інститутами і міжнародними валютно-кредитними організаціями.

На різних етапах суспільного  розвитку склад кредитних установ  зазнав змін відповідно до еволюції кредитних  відносин. Етапи цього розвитку (еволюції) можна визначити так:

1. Найпростіші форми кредитних відносин, що реалізуються між кредитором і позичальником без участі посередників.
2. Виникнення посередників, що виконують банківські функції, акумулюючи тимчасово вільні кошти і надаючи їх у позику, а також здійснюючи розрахунки між різними суб'єктами ринкових відносин.
3. Поява та розвиток спеціалізованих фінансових посередників, що здійснюють обслуговування тих сегментів ринку, які не зайняті банками. Спеціалізація окремих посередників на тих чи інших операціях або на обслуговуванні певних суб'єктів ринку вигідно доповнює кредитну систему, збільшуючи асортимент фінансових послуг, що надаються учасникам процесу розширеного відтворення.
4. Створення єдиного регулюючого органу кредитної системи – центрального банку, що виконує функції управління процесами організації кредитно-розрахункового й фінансового обслуговування господарства. Цей етап виводить кредитні відносини на якісно новий – регульований рівень, що уможливлює активне використання різних інструментів і важелів державного впливу на функціонування кредитного механізму з метою усунення диспропорцій в економіці.

Ці етапи розвитку кредитних  відносин і кредитної системи  визначили особливості формування її структури в сучасному вигляді. І хоча в різних країнах кредитні системи різняться за конкретним складом інститутів, їх функціональною спеціалізацією відповідно до національних особливостей, у цілому можна визначити загальну структурну схему побудови кредитної системи та ієрархією її елементів, що є характерними для ринкової економіки.

Усі інститути кредитні системи  поділяються на три основні групи:

1. центральний банк;
2. комерційні банки;
3. спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки).

Перші дві групи становлять окрему ланку організації кредитних  відносин – банківську систему країни, третя група формує відносно відособлену  систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні  окремих операцій (рис. 1.1.).

 

Рис. 1.1. Інституційна структура кредитної системи

 

 

Функціональне розмежування різних ланок кредитної системи  об'єктивно зумовлене різними  методами діяльності на фінансовому  ринку, різними способами участі у процесі перерозподілу капіталів  та забезпечення руху коштів між різними  суб'єктами ринкових відносин [10, c.51].

Основною ланкою кредитної  системи є банки, яким належить ключова  роль у кредитно-фінансовому обслуговуванні економіки. Банк — це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові  кошти, надає їх у кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції. Сукупність різних банків, що функціонують у країні, утворює банківську систему, яка є складовою частиною кредитної  системи.

Банки — невід'ємна частина  сучасного ринкового господарства. Опосередковуючи зв'язки між різними  галузями економіки, вони перебувають  у центрі ділового життя суспільства, здійснюють найрізноманітніші види операцій, пов'язаних із рухом капіталів, організацією грошового обігу, фінансуванням  господарства, валютно-кредитними відносинами, посередницькими послугами, управлінням  майном та ін. Банки як підприємства особливого роду забезпечують господарський  оборот необхідними платіжними засобами, створюючи умови для організації  ділового циклу.

Особливості розвитку кредитної  системи в цілому і банківської  системи зокрема довели необхідність регульованого підходу до організації  кредитних відносин, що зумовило в  кінцевому підсумку поділ усіх банківських  установ залежно від ролі і  функцій на два рівні:

1. центральний банк, що реалізує грошово-кредитну й валютну політику уряду, здійснює емісію, управляє офіційними валютними резервами та всіх інших кредитних інститутів;
2. комерційні банки, що безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки. [1, с. 56].

 

 

РОЗДІЛ 2

 АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ  СИСТЕМИ АТ «ОЩАДБАНК»

 

2.1. Техніко-економічна характеристика Кіровоградської філії АТ «Ощадбанк»

 

 

Ощадна справа – це діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Кожна людина так чи інакше зацікавлена  в розумному заощадженні коштів та збільшенні свого добробуту. З  огляду на історію виникнення ощадних  кас можна зробити висновок, що і два століття тому люди піклувалися  про покращення свого життя так  само, як і зараз, і не остання  роль у цьому належала саме ощадній  справі [11, с. 252].

Виникнення перших ощадних  структур на території України, в  Галичині, датоване другою половиною XVIII століття. У Західній Україні заощадження  приватних осіб першими розпочали  приймати державні окружні каси губернаторства. 1783 року у Львівському губернаторстві було засновано 18 таких кас. На підставі спеціального царського привілею в 1843 році у Львові започаткувала діяльність Галицька ощадна каса. Її гаслом було « працюй та зберігай! », а символом – мурашка. Гарантував вкладникам повернення коштів і процентів  з них крайовий сейм. У цілому ощадні каси на теренах Західної України розвивались як державні установи і контролювались місцевими органами влади. На території Східної України ощадних кас було небагато і розміщувались вони переважно у великих містах. Першу ощадну касу було відкрито в Одесі у 1842 році.

У 1863 р. розпочала працювати Київська міська ощадна каса як окрема установа. У 1864 р. вкладники мали вже міські ощадні каси Одеси і Харкова, у 1865 – Сум, 1868 – Полтави и Миколаєва.  Примітною особливістю східноукраїнських ощадкас того часу було те, що вони не давали позик у приватні руки. Залучені у населення кошти ощадкаси направляли виключно на підтримку державного кредиту.

З 1895 року за новим статутом ощадні каси офіційно почали називатись державними. Цим наголошувалося на відповідальності держави за вкладені в них кошти. При Держбанку  Росії було створене Управління ощадних  кас, якому підпорядковувалися установи ощадкас, незалежно від місця  їх функціонування. Клієнт мав право  робити внески на книжку в будь-якій частині імперії. Цікаво, що книжки дозволялось видавати також і  неповнолітнім.