Місцеві фінансові органи в управлінні фінансами

2. Об'єкт оподаткування  -  доходи (прибуток),  додана вартість  продукції (робіт,  послуг),  вартість  продукції (робіт, послуг), у тому  числі  митна, або  її   натуральні   показники,   спеціальне  використання  природних ресурсів,  майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

3. Ставка оподаткування  - це розмір податку на одиницю  оподаткування

Принципів при класифікації ставок податку може бути декілька. Зупинимося на найбільш важливих.

1. У залежності від податкового тиску (тягаря) на платника:

Базова (основна) ставка - ставка, що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що чи полегшує чи збільшує податковий тягар Потрібно врахувати, що по деяких податкових платежах про базову податкову ставку можна говорити досить умовно в силу множинності ставок у цілому по даному податку( акцизний збір). При обчисленні того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Знижена ставка - ставка оподатковування, що визначена з  урахуванням особливостей платника податків і (чи) видів його діяльності, форми і розміру одержуваних їм доходів і по розмірі є нижче розміру базової (основний) ставки. Іноді подібні ставки можуть застосовуватися як податкові пільги. Так, податок з додаткової вартості передбачає застосування ставки податку, рівної нулю (ст. 6 Закону України «Про податок з додаткової вартості»).

Підвищена ставка - ставка оподатковування, що визначена з  урахуванням особливостей платника податків і (чи) виду його діяльності, форми і розміру одержуваних їм доходів, що перевищує розмір базової (основний) ставки.

2. У залежності від  методу встановлення ставки податку:

а. Абсолютні (тверді) ставки - ставки податку, при яких розмір податку  у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування. Подібні ставки застосовуються в Україні досить рідко, тому що інфляційні процеси в економіці роблять цей механізм запізнілим за метою збору податків і платежів. У тих випадках, коли використовуються абсолютні ставки, их перегляд відбувається досить часто.

б. Відносні ставки - ставки податку, при яких розмір податку  встановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання.

3. В залежності від  формування стимулів для платника:

• Стимулюючі - податкові ставки, що створюють у платника стимул для підвищення результатів діяльності, що приводить до збільшення доходів, майна і т.д.
• Обмежуючі - ставки оподатковування, при яких формуються визначені фактори, що стимулюють платника до діяльності в незмінних масштабах, що перешкоджають подальшому чи розвитку новим вкладенням.
• Що забороняють - податкові ставки, що встановлюють чіткі обмеження і роблять неефективними якої-небудь дії, при яких змінюється об'єкт оподатковування і здійснюється перехід до нової ставки.

Характеристика ставок податку пов'язана тісно з методами їх формування, що лежить в основі поділу ставок:

1.Пропорційні - характеризується  стабільністю незалежно від збільшення  або зменшення об'єкта оподаткування.  При цьому: чим більша база  оподаткування, тим нижчою може  бути ставка. Використання високих ставок призводить до збільшення випадків несплати податків  або зборів.

2.Прогресивні - це ставки, що збільшуються в залежності  від збільшення отриманого доходу.

3.Регресивні - це ставки,  що знижуються при збільшенні  отриманого доходу або майна.

4.Змішані - застосування водночас  прогресивних та пропорційних  ставок оподаткування.

Джерело податку - це доход суб'єкта (прибуток, орендна плата, рента тощо), з якого фактично буде проводитися  виплата податку або збору. По деяких податках та зборах об'єкт та джерело можуть співпадати.

До додаткових елементів правового  механізму відносять:

Податкові пільги. Незважаючи на те, що податкові пільги відносяться до додаткових елементами податку, ця проблема - одна з найбільш дискусійних. Основним призначенням пільг є зменшення податкового тиску на платника. Пільга може реалізовуватися шляхом зменшення об'єкта, бази, суми податку, відстрочки виконання податкового обов'язку. Через механізм пільг податки здійснюють регулюючу і стимулюючу функції, створюючи зацікавленість платників.

Пільга - це звільнення (повне чи часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати податку. Тут необхідно  підкреслити три обставини. По-перше - пільга - це звільнення саме від сплати, а не від податкового обов'язку, тому що при відстрочці обов'язку сплата податку залишається, а звільнення (на певний строк) стосується тільки перерахунку податку, і по закінченні визначеного терміну обов'язок підлягає реалізації (податковий кредит). Крім цього, податковий обов'язок включає трохи складених: податковий облік; сплату податку; податкову звітність. І якщо платник може бути звільнений від сплати податку, то обов'язок по обліку і звітності в нього залишиться. По-друге, звільнення можливе в двох обсягах: повному - коли платник цілком звільняється від сплати, і частковому - коли скорочується податковий тиск за рахунок зменшення об'єкта (предмета і т.д.) чи відстрочки сплати податку. Третя обставина - особливості платника. Вони можуть стосуватися як безпосередньо ознак , що його характеризують  (інвалід 1 чи 2 групи, ветеран Великої Вітчизняної війни, підприємство з іноземними інвестиціями), так і конкретний вид діяльності, яким він займається (підприємство, що виготовляє сільгосппродукцію; підприємства, що здійснюють фрахт судів, і т.д.)

Таким чином, податковою пільгою визнається звільнення платника податків від нарахування  і сплати чи податку сплата їм податку  в меншому розмірі при наявності  основ, визначених законодавством України.

Важливо враховувати, що пільги є альтернативою субсидіям, персональним дотаціям і окремим важелям податкового кредитування. Саме тому тут необхідний системний підхід, що зв'язує ці важелі в один комплекс. Аналіз і їхнє регулювання необхідно проводити в тісному взаємозв'язку, як би доповнюючи один одного.

Практика законотворчості виходить із закріплення переліку пільг у  відповідному законодавчому нормативному акті. Це гарантує платнику одержання  переваг на відносно тривалий період часу. Однак необхідно регулювати і вартісний обсяг пільг, тому при твердженні бюджету законодавчо встановлюються максимальні розміри дотацій, субсидій, субвенцій і величина бюджетного дефіциту, при цьому необхідно визначити приблизну суму, яку можна віднести до пільг.

Платник податків вправі використовувати  податкову пільгу з моменту виникнення відповідних основ для її застосування й у період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Пільгове оподатковування гостре ставить проблему заявного характеру  податкових пільг, що зводиться до наступного: чи зобов'язаний платник податків заявляти про намір використовувати (чи відмовитися від використання) податкову пільгу, у якій формі повинне бути ця заява й у які терміни надано в податкові органи. Податкові органи наполягають на винятково заявному  характері надання податкових пільг. Навпроти, невикористання пільги при складанні податкової декларації за конкретний податковий період розглядається ними як відмовлення від її використання в даному періоді. Однак, видимо, більш обґрунтовано під відмовленням розуміти активні дії платника податків - шляхом подачі відповідного заяви. При цьому неврахування пільги при складанні податкової звітності не повинний означати відмовлення від використання податкової пільги у відповідному податковому періоді. Вважатися, що відмовитися від використання  пільги чи призупинити її використання платник податків може тільки в тому випадку, якщо він подав у податковий орган відповідну заява. При цьому  дуже важливим є наступне уточнення: правомірно відмовилося від застосування пільги платник податків не вправі вимагати повернення з бюджету сплаченої суми чи податку її частини.

Найчастіше податкова пільга визначається шляхом:

податкового відрахування, що зменшує  базу оподатковування при нарахуванні  податку;

зменшення податкового обов'язку після нарахування податку;

установлення зниженої ставки оподатковування.

Основні види податкових пільг:

1. Відрахування (вилучення) - вид пільги  в області оподатковування, при  якій здійснюється виділення  окремих складових частин із загального об'єкта оподатковування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні і сплаті податку.

Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподатковування, що безпосередньо  зменшується. Подібні зменшення  об'єкта з метою оподатковування  можна класифікувати:

а) по видах платників.

-  повні - даються  всім платникам;

-  часткові - даються  визначеним категоріям платників;

б) по термінах.

-  постійні - діючі  постійно протягом тривалого  періоду часу;

-  тимчасові - діючі  протягом визначеного, заздалегідь  обмеженого періоду (підприємства  з іноземними інвестиціями);

-  надзвичайні - даються в зв'язку з появою визначених раптових обставин;

в) по елементах об'єкта.

 

-  майнові - відрахування  визначеної частини оподатковуваного  майна;

- прибуткові відрахування - застосовуються до частини доходу платника;

-  у залежності від виду діяльності.

2. Знижка - вид пільги  в області оподатковування, що  зменшує суму податку на визначені  величини. Сукупність цих величин,  що складають основу знижки, визначається  сумою витрат платника, що законодавець  виводить з-під оподатковування  шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у визначеній діяльності платника, стимулюються його витрати у визначеному напрямку.

Тут можна застосувати  класифікацію відрахувань (вилучень) в  області оподатковування (по видах платників; по рокам; по елементах податкової бази):

а) лімітовані знижки, розмір яких обмежений чи прямо опосередковано;

б) не лімітовані - знижки, при яких податкова база може бути зменшена на всю суму витрат платника податків .

Особисті знижки надають  право платнику виключити з оподаткованого  доходу витрати, спрямовані на особисту облаштованість. У Канаді до подібним витрат відносяться нагромадження  для придбання власного будинку. У США платник податків може замінити особисті відрахування стандартною знижкою в розмірі 10% від суми оподатковуваного доходу, але не більш 1000 доларів на подружню пару. При цьому сімейні знижки залежать від складу родини. В основі лежить регулююча функція податків, і особливе значення такі знижки мають для малозабезпечених шарів населення. Так, Кодекс прямих податків Алжиру (ст. 96) визначає розмір зниження податкового платежу в 1200 динарів на першу дитину і за кожного наступного дитину по 800 динарів за умови, що загальна сума цих зменшенні не буде перевищувати 3600 динарів.

3. Податковий кредит - вид пільги оподатковування, при  якій звільнення стосується загальної  суми податкового платежу, нарахованої  для сплати. Таке формулювання  даної пільги в деякій мері  умовні, тому що «податковий кредит»  знаходиться на своєрідній границі між поняттям «кредитування» і «фінансування». Так, якщо звичайний податковий кредит реалізує основні принципи кредитування (терміновість, платність, зворотність, цільовий характер), те інвестиційний податковий кредит реалізується на принципах фінансування.

Наступним додатковим елементом  являється одиниця оподатковування.

Використання і розрахунок бази оподатковування припускає  визначений масштаб. Це робиться при  окремим, визначеним законодавством характеристиці об'єкта оподатковування, параметрі його виміру. Вимір об'єкта оподатковування здійснюється за допомогою одиниці оподатковування, що виступає як умовна одиниця, що додає кількісний образ базі оподатковування.

Однак застосувати податкову  базу по багатьом видам майнових податків досить складно, тому що їх важко виразити в яких-небудь одиницях. У цьому випадку використовується одиниця оподатковування - конкретна специфічна характеристика об'єкта  оподатковування, до якої застосовується ставка податку.

Одиниця оподатковування  в значній мірі представляє практичний, розрахунковий інтерес. З її допомогою встановлюються нормативи і ставки обкладання (наприклад, при дії механізму податку з власників транспортних засобів, плати за землю, податку на операції з цінними паперами). Можна виділити відносно традиційні одиниці обкладання (прибутковий податок - грошова одиниця, поземельний податок - одиниця виміру площі ділянок, акциз на спиртне - міцність напоїв), однак нерідко той самий об'єкт передбачає різні параметри обкладання. В основі вибору конкретної одиниці оподатковування лежать різні фактори, але серед них насамперед можна виділити сформовані в податковій практиці звичаї, традиції і як похідне від цього фактора - зручність застосування даної одиниці в сформованій системі податкового обліку.

Для встановлення оподатковуваної  бази необхідно знати саме масштаб  податку, тобто визначену законом  фізичну чи характеристику параметр виміру об'єкта оподатковування. У той  же час одиницею податку потрібно вважати умовну одиницю прийнятого масштабу, що використовується для кількісного вираження оподатковуваної бази. Наприклад, при виборі як масштаб для числення митного збору потужності автомобіля одиницею оподатковування може бути кінська сила, при виборі для числення акцизів як масштаб обсягу двигуна одиницею буде один літр (в інших країнах - галон, барель і т.д).