Місцеві фінансові органи в управлінні фінансами

Сплата податку являє  собою сукупність дій платника податків по фактичному внесенню сум податку, що підлягають сплаті у відповідний  чи бюджет цільовий фонд. Необхідно  враховувати, що платник у даному випадку розуміється в широкому змісті слова і фактично охоплює широке коло суб'єктів, що можуть перелічувати суми податку замість платника (але в рахунок податкового обов'язку останнього) або з його доручення (податкові агенти, збирачі податків, податкові представники).

По своїй природі  податки являють собою грошові  надходження, саме в такій формі  вони можуть розглядатися як елемент  дохідної частини бюджетів, що представляють  собою грошові фонди. Цей принциповий  підхід не виключає, однак, використання й інші форми сплати податків.

Таким чином, існує три  форми сплати податків:

Грошова форма сплати податку застосовується як шляхом безготівкових, так і розрахунків готівкою. У  більшості випадків сплата податків здійснюється шляхом перерахування  коштів з банківських рахунків платника на бюджетні рахунки на підставі платіжного доручення. Сплата здійснюється в національній валюті України. Одним зі способів безготівкових розрахунків по податковому обов'язку є так називаний бандерольний збір, що використовується в Україні шляхом продажу марок акцизного збору. У цьому випадку платник як би авансує державу, викуповуючи марки акцизного збору для наступної наклейки їх на підакцизні товари. Перевага подібної форми виражається в тім, що тут практично виключено несплату податку, оскільки продаж підакцизних товарів без акцизних марок заборонений. Сплата податків наявними коштами здійснюється переважно фізичними особами (прибутковий податок, податок на промисел, державний збір, податок із власників транспортних засобів).

Сплата податку в  натуральній формі. Ця форма відрізняється  визначеною особливістю і застосовується переважно по податкових платежах, зв'язаним з використанням природних  ресурсів ( у Російській Федерації  допускається сплата податків нафтопродуктами  підприємствами, що здійснюють видобуток і переробку нафти і нафтопродуктів) чи роблять сільськогосподарську продукцію (наприклад, єдиний (фіксований) податок із сільськогосподарських товаровиробників). У деяких випадках допускається сплата податків цінними паперами. Правда, необхідно враховувати, что все-таки подібні форми застосовуються (чи повинні застосовуватися) як виключення з загального правила грошової сплати податків і зборів.

Комплексна форма сплати податків припускає сполучення двох попередніх і використовується при звертанні стягнення на майно боржника в рахунок погашення податкової недоїмки і зборам. Комплексність її виявляється в тім, що, з одного боку, сума податку сплачується з джерел, що мають натуральні форми (конкретні види майна), з іншого боку, недоїмка все-таки погашається коштами, отриманими від реалізації майна платника податків. При цьому, щоправда, звертання стягнення може здійснюватися і безпосередньо на кошти (кошти дебітора, що знаходяться на його рахунках у банку, за винятком бюджетних рахунків).

У деяких випадках способи  сплати податків розділяють по вольовій ознаці і при цьому виділяють  добровільну і примусову сплату. Представляється, що в цьому випадку  необхідно розрізняти сплату і стягнення  податку. Якщо сплата податку заснована  на виконанні платником податків свого конституційного обов'язку і здійснюється їм добровільно (чи незалежно від його волі - у випадку дії податкових агентів), то примусова сплата здійснюється через механізм стягнення необхідних сум (практично завжди проти волі платника). Тому навряд чи можна виділяти добровільну і примусову сплату, тобто в даному випадку варто порушувати питання про розмежування сплати і стягнення податку.

Спосіб сплати податку  характеризує особливість реалізації платником податків обов'язку по перерахуванню засобів, нарахованих як податкові, у чи бюджет спеціальні фонди. Фактично мова йде про механізм і порядок сплати, перерахуванні податку. Існують три основних способи сплати податку.

1. Кадастровий - спосіб  сплати податків, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовується при численні і стягненні прямих реальних податків. При цьому способі використовується кадастр як перелік найбільш типових об'єктів обкладання, що класифікуються по визначених ознаках і визначають середню прибутковість об'єкта обкладання. На підставі цього виділяються і різні види кадастрів: промислові, поземельні, подомові. У деяких країнах, де застосовується подушний податок, складаються спеціальні кадастри у формі списку обличчя, що підлягають подушному обкладанню.

Найбільш складна проблема при використанні кадастрового способу - це визначення співвідношення оцінної  і реальної вартості чи об'єкта їхнє максимальне зближення. Визначеною специфікою характеризується використання кадастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їхню основу покладений рівень прибутковості земельних ділянок. При цьому склалося два підходи:

а) парцелярный кадастр - характеризує земельні ділянки, що поділяються на частині з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, ріллі), а відповідно - і обкладання;

б) реальний кадастр - характеризує земельна ділянка как об'єкт обкладання в цілому, без розподілу земель на різні види в залежності від особливостей використання.

2. Деклараційний - спосіб  реалізації платником податків  обов'язку по сплаті податку  на підставі представлення в  податкові органи офіційної заяви  (декларації) про отримані доходи  за визначений період і про свої податкові обов'язки. На підставі цієї заяви податковий орган розраховує податок і зобов'язує платника податків перелічити його після повідомлення. Застосування деклараційного способу не виключає і визначеного поетапного внесення податкових сум у формі авансових (проміжних) платежів. У цьому випадку підсумкове представлення декларації є визначеною заключною, контрольною дією платника, его своєрідним звітом. Іноді формуються механізми, здатні зацікавити платника максимально наблизити передбачені авансові платежі до реальних, оскільки різниця між ними буде визначена податковими органами как використовуваний платником кредит, на який нараховуються визначені відсотки.

3. Попередній (авансовий) - спосіб, застосовуваний в основному  при безготівковому утриманні і складається в тім, що податки утримуються в джерела доходу (не слід плутати з авансовими платежами). Вони утримуються платником у момент видачі засобів одержувачу і при цьому автоматично перелічуються в бюджет до видачі доходу. Фактично особливість цього способу полягає в тім, що в податкових правовідносинах, що традиційно включають двох суб'єктів - платника і податковий орган, передбачається третій. Цей суб'єкт займає проміжне положення і практично перелічує податкову суму платника в бюджет. У такий спосіб утримуються податки при виплаті заробітної плати, гонорару. Авансовим цей спосіб називається тому, що податкові перерахування здійснюються до одержання платником доходу, тобто платник як би авансує державу.

Наступний елемент - терміни  сплати податків і зборів.

Обов'язок платника податків характеризується не просто фактом сплати податку, а сплатою сум податків і зборів у повному обсязі і  своєчасно, у терміни, закріплені податковим законодавством. Саме тому виконання  податкових обов'язків повинне відбуватися вчасно.

Терміном сплати податку  визнається період часу, що починається  з моменту виникнення податкового  обов'язку платника податків і закінчується моментом закінчення терміну сплати податку. Термін сплати податку визначається календарною чи датою закінченням періоду часу, що обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, чи днями вказівкою на подію, що повинне чи наступити відбутися, або на подію, що повинне відбутися.

У залежності від термінів сплати податки поділяються на двох груп.

1. Термінові податки  - податки, що сплачуються протягом  визначеного терміну, обумовленого  моментом виникнення податкового  обов'язку (сплата податку з власників  транспортних засобів при придбанні  транспортного чи засобу даті  обов'язкового технічного огляду).

2. Періодичні податки  - податки, що сплачуються протягом  визначеного терміну, що встановлюється  переважно у взаємозв'язку з  конкретними календарними періодами:

а) декадні податки - один разів, що сплачуються, у десять днів;

б) місячні податки - один разів, що сплачуються, на місяць;

в) квартальні податки - один разів, що сплачуються, у квартал;

г) піврічні податки - один разів, що сплачуються, у шістьох  місяців;

д) річні податки - один разів, що сплачуються, у рік;

е) подійні податки - сплачуються  у відповідності з указівкою на подію, що повинне чи наступити відбутися.

Податковим періодом є період (календарний чи рік іншої), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником  податків. Податковим періодом є термін, протягом якого формується податкова база. Податковий період необхідно відрізняти від звітного періоду. Із самого початку податковий період не зв'язується з періодом формування об'єкта оподатковування. На підставі категорії податкового періоду й особливостей його застосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді.

Податковий період установлюється для кожного податку окремо відповідним  законодавчим актом, що закріплює даний податок. Податковий період може дорівнювати календарному чи року складати інший термін, відповідно до характеру й особливостей конкретного податку.

Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в  деяких випадках їх необхідно розмежовувати. Підставою такого розмежування є чи збіг розбіжність обов'язку по сплаті податку й обов'язку звітності по сплаті цього податку.

Податкові періоди можна  класифікувати по деяких підставах.

1) по термінах:

а) річний податковий період;

б) квартальний податковий період;

в) місячний податковий період;

г) інші (податкові періоди, зв'язані зі сплатою податку одноразово; сплатою податку за підсумками складених  періодів - декілька років і т.д.)

2) по особливостях  формування податкового обов'язку:

а) перший - період, у якому податковий обов'язок формується з дня виникнення до закінчення податкового періоду;

б) триваючий (звичайний) - податковий обов'язок формується з  початку і до закінчення податкового  періоду;

в) останній - період, у  ході якого податковий обов'язок визначається з початку податкового періоду і до останнього дня терміну податкового обов'язку платника.

Визначення кордонів першого й останнього податкових періодів здійснюється відповідно до діючого податковим законодавством. У деяких випадках (коли законодавством остаточно не визначене це положення) ці терміни визначаються платником податків разом з податковими органами по місцеві обліку платника.

 

Практична частина

Задача 1.

Визначити величину фінансових ресурсів підприємства у вигляді  чистого прибутку за звітний період та суму централізованих фінансових ресурсів, які повинні спрямовуватись підприємством у бюджет у вигляді податку на прибуток.

Вихідні дані:

№	Показник	Розмірність	Значення
1	Доход від реалізації продукції	тис. грн	12,5
2	Інші операційні доходи	тис. грн	5,6
3	Отримано безповоротну фінансову  допомогу	тис. грн	-
4	Виробничі витрати	тис. грн	4,5
5	Сплачено штрафів за порушення  умов угоди	тис. грн	0,6
6	Сплачено дивіденди акціонерам	тис. грн	2,1
7	Витрати, пов’язані з реалізацією продукції	тис. грн	3,4
8	Доходи від участі в спільних підприємствах	тис. грн	7,8
9	Витрати на придбання туристичних  путівок	тис. грн	1,1

Розв’язання:

1.Визначимо загальний дохід:

Д = 12,5 + 5,6  + 7,8 = 25,9 тис.грн.;

2.Визначимо загальні витрати:

В = 4,5 + 3,4 = 7,9 тис.грн.;

3.Визначимо сумарний оподаткований прибуток:

П = 25,9 – 7,9 = 18,0тис.грн.;

4.Визначимо податок на прибуток:

ПП = 18,0 * 0,21 = 3,78 тис.грн.;

5.Визначимо величину чистого прибутку:

ЧП = 18,0 – 3,78 = 14,22 тис.грн;

Величина фінансових ресурсів підприємства у вигляді чистого прибутку за звітний період 14,22 тис.грн та сума централізованих фінансових ресурсів, які повинні спрямовуватись підприємством у бюджет у вигляді податку на прибуток 3,78 тис.грн.

 

 

Задача 2.

Визначити суму податків і зборів, що сплатить підприємство до бюджету до державних цільових фондів за рік.

Вихідні дані:

№	Показник	Значення
1	Витрачено на придбання сировини (з ПДВ)	11,2
2	Витрачено на придбання матеріалів (без ПДВ)	7,3
3	Нараховано ЗП	5,1
4	Балансова вартість автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна 1600 куб.см	18,0
5	Площа земельної ділянки, що перебуває  в користуванні, га (чисельність населення             2 тис.чол)	0,7
6	Виручка від реалізації продукції (з ПДВ)	98,7