Міжнародні розрахунки за допомогою акредитиву

По-друге, під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру.

Використання акредитивів у зовнішньоекономічних розрахунках, відповідно Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України», регламентується «Уніфікованими правилами й звичаями для документарних акредитивів» (UPC – Unіform Custom and Practіce for Documentary Credіts) у їхній останній редакції 2007 року, публікація Міжнародної торговельної палати (МТП) №600), тому посилання на них повинна бути у всіх договорах, які передбачають використання акредитива, а також у тексті самого акредитива. Але деякі країни (серед них Китай) не визнали UPC і деякі інші публікації МТП, внаслідок чого банки цих держав не приймають посилання на UPC. Виходом із цієї ситуації може бути включення тексту з UPC в акредитив.

При використанні акредитива також необхідно звертати увагу на відмінності національного  українського й міжнародного законодавства. «Уніфікованими правилами» передбачена  можливість використання трансферабельного (перекладного) акредитива, що вигідно для експортера, якщо він не є власником товару, а виступає як посередник. У цьому випадку він може здійснити операцію, не маючи досить засобів для закупівлі товару.

Уніфіковані правила містять застереження, які передбачають можливість збереження експортером комерційної таємниці: перший бенефіціар має право замінити своїми комерційними рахунками (і траттами) рахунки й тратти другого бенефіціара на суми, які не перевищують застережену в оригіналі акредитива, і по (первісним) цінах за одиницю товару, передбаченими акредитивом, і після такої заміни рахунків/тратт перший бенефіціар може одержати різницю по акредитиві між його рахунками й рахунками іншого бенефіціара [14, ст. 48, п. 1].

Тому розрахунки з використанням трансферабельного акредитива досить привабливі для підприємців, але в українському законодавстві існує цікава колізія: відповідно до Інструкції №135 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р., кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресована [1, ст. 95], таким чином використання трансферабельного акредитива фактично заборонено. Необхідно помітити, що ця норма стосується тільки розрахунків у народному господарстві, розрахунки по зовнішньоекономічним операціям регламентуються уніфікованими правилами.

Саме заборона використання трансферабельного акредитива в господарському обороті України  є одним з факторів, що знижує інтерес до цієї форми розрахунків  з боку вітчизняних підприємств. Його використання повністю заборонене в розрахунках між резидентами  України.

По-третє, необхідно  помітити, що використання акредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків. Підприємці повинні відшкодувати банкам поштово-телеграфні витрати, оплату послуг системи SWIFT, а  крім того – заплатити комісійні.

Високі витрати  по цих формах розрахунків в умовах використання акредитива не дає можливості ширше використовувати акредитивну  форму розрахунків, незважаючи на всю  її безпеку й надійність. Однак  серед можливих методів, які сприяли  б захисту вітчизняних підприємств і стимуляції розрахунків з використанням акредитива, було б доцільно виділити такі:

1. Дозволити переклад експортних акредитивів, відкритих на користь резидентів в іноземній валюті, іншим бенефіціарам, які також виступають резидентами України, для чого внести відповідні виправлення у валютне законодавство України (яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання).

2. Доцільної була б своєрідна спеціалізація одного з найбільших українських банків на проведенні міжнародних розрахунків з використанням саме акредитива. Для цього він повинен регулярно проходити міжнародну аудиторську перевірку, одержуючи певний рейтинг, мати розгалужену систему кореспондентських відносин з передовими банками різних країн миру й за рахунок залишків на власні Ностро-Рахунках гарантувати виконання акредитивів, емітованих або підтверджених їм. З одного боку, така спеціалізація зажадає дуже більших зусиль і попередніх витрат, але варто помітити те, що авізування акредитива приносить біля 0,1%, а відкриття або підтвердження – 0,2 – 0,3% комісійних від його суми. Хоча такий відсоток і здається високим для підприємця, але це все-таки плата за надійність і безпеку. У теж час банк повинен компенсувати витрати, пов'язані з використанням цієї форми розрахунків, і діставати певний прибуток.

Таким чином, безготівкова форма розрахунків як акредитив, хоча і має серйозні недоліки, але залишається однією з використовуваних форм розрахунків в Україні.

 

3.2 Удосконалення роботи з акредитивною  формою розрахунків на ЗАТ «НКМЗ»

 

ЗАТ «НКМЗ» –  одне з найбільших машинобудівних підприємств  зі світовою популярністю. ЗАТ «НКМЗ» постійно виходить на зовнішній ринок  і самостійно веде зовнішньоекономічну  діяльність. При експорті чи імпорті  продукції виникає проблема розрахунків і щоб захистити свої інтереси у розрахункових операціях ЗАТ «НКМЗ» вибирає таку форму розрахунків як акредитив.

При розрахунках  за акредитивом у ЗАТ «НКМЗ» виникають  проблеми.

Основні проблеми зв’язані з тим, що одна з сторін угоди не завжди може виконати свої зобов’язання по акредитиву, це може бути наступне:

 

§  зазначений у акредитиві графік відвантаження  не виконується;

§  умови, що стосуються вартості транспортування, неприйнятні;

§  ціна за товар недостатня, через зміну  обмінного курсу валют;

§  кількість замовленого товару не відповідає тому, що передбачалося раніше;

§  описуємого товару, що відвантажується, недостатньо;

§  документи, перераховані в акредитиві, важко  або неможливо одержати та ін.

Навіть у  тому випадку, коли ЗАТ «НКМЗ» як продавець  приймає умови акредитива, часто виникають проблеми при банківській перевірці або проводці документів, наданих продавцем відповідно до вимог, зазначеними в акредитиві.

Також використання акредитивної форми для ЗАТ «НКМЗ» дуже дорого виходить при оплаті тарифів які виставляє банк (Додаток 4). За кожну операцію за акредитивом, а також за підвищені кредитні ризики банки беруть комісію вищу, ніж при інших формах розрахунків. Банки використовують спеціально встановлені тарифні ставки комісійних зборів та поштово-телеграфних витрат. Але розглядаючи цю проблему можна побачити, що майже всі банки України мають приблизно однакові тарифи і тому треба працювати з тим банком, який має репутацію і досвід в міжнародних розрахунках.

Рекомендації  щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як імпортера:

1. Треба пам’ятати,  що банки мають справа з  документами, а не з товарами. Для банку обов'язковими є лише  сформульовані умови акредитива. Банки не відповідають за дійсність  документів або за якість і  кількість відвантажених товарів. Якщо документи відповідають умовам, зазначеним у акредитиві, банки можуть прийняти ці документи й почати процедуру оплати, зазначену в ньому. Банки не відповідають за відстрочки в пересиланні повідомлень із за вини іншої сторони, внаслідок стихійних лих або дій третьої сторони, що беруть участь у проведенні угоди.

2. Формулювання  акредитива повинно бути простим,  але досить докладним. Чим більше  деталей обмовляється в акредитиві, тим скоріше продавець може  відмовитися від такого формулювання через складність виконання всіх зазначених умов. У той же час, ви зацікавлені в тім, щоб детально визначити, за що будете платити.

3. У документах, які надходять від продавця, дуже  важливо визначити умови, що  стосуються митного очищення, а  також відбити умови угоди між покупцем і продавцем. У число необхідних документів зазвичай входять коносамент, комерційний і/або консульський інвойс (накладна), переказний вексель, сертифікат походження й документ про страховку. Крім цього, можуть знадобитися сертифікат про огляд, копію телеграм з інформацією про відвантаження, посланих покупцеві, і підтвердження від перевізника про доставку вантажу. Ціни повинні бути зазначені у валюті акредитива, і документи повинні бути представлені мовою акредитива.

4. Будьте готові  до зміни або повторного узгодження умов акредитива із продавцем. У випадку найбільше часто використовуваного безвідкличного L/C, зміни можуть бути внесені тільки по обопільній згоді сторін.

5. Для одержання  L/C користуйтеся послугами банку,  що має досвід у міжнародній торгівлі.

6. Хоча процес  складання L/C здійснюється так,  щоб урахувати інтереси всіх  сторін угоди, складання акредитива  не може замінити безпосередню  домовленість про сумлінне ведення  бізнесу. Тому акредитив повинен  містити тільки пункти, що стосуються участі банку в оформленні документів. Контракти про покупку товару й інші торговельні угоди між ЗАТ «НКМЗ» як імпортером і партнерами не мають відносини до банку, що надає акредитив. Для банку обов'язковими є лише умови акредитива.

7. При виборі  виду акредитива з'ясуєте про стандартні методи оплати в країні продавця.

8. Термін дії  акредитива повинен бути достатнім  для того, щоб продавець зробив  товари або одержав їх зі  складу готової продукції.

9. Ви можете  уникнути ризику, пов'язаного з  валютним обміном, купуючи валюту в себе в країні або в країні продавця.

10. При відкритті  акредитива точно дотримуйте  всіх пунктів торговельної угоди.

Рекомендації  щодо удосконалення роботи з акредитивом  для ЗАТ «НКМЗ» як експортера:

1. До підписання  контракту переконаєтеся в кредитоспроможності покупця і наведіть довідки про його ділову практику. Ваш банк може надати допомогу в цьому пошуку.

2. Переконаєтеся  в гарній репутації банку покупця,  якщо акредитив є непідтвердженим.

3. У випадку  підтвердженого акредитива довідайтеся, чи хоче ваш місцевий банк підтвердити акредитиви, наданий покупцем і його банком.

4. Уважно вивчите  акредитив, щоб переконатися у  виконанні застережених у ньому  умов, що стосуються графіка поставок, виду товарів, упакування й  документації. Всі аспекти акредитива повинні відповідати погодженим умовам угоди, у тому числі адреса покупця, виплачувана сума й маршрут транспортування товару.

5. Майте на  увазі що ви повинні виконати  всі умови, застережені в L/C, у противному випадку акредитив  не гарантований.

6. Якщо умови акредитива повинні бути змінені, ви повинні негайно зв'язатися з покупцем, щоб він дав вказівки про внесення виправлень банку, що надає акредитив.

7. Одержите  підтвердження від страхової  компанії, що вона може забезпечити  страхове покриття суми зазначеного акредитива, і що страхові виплати по цьому L/C зроблені правильно.

8. Упевніться  в тім, що товар точно відповідає  опису, наведеному в L/C, і опис  товару в інвойсі відповідає  опису в акредитиві.

9. Переконайтесь  у тім, що акредитив є безповоротним.

10. Ви повинні  бути знайомі з обмеженнями  на валютний обмін у країні  покупця, які можуть вплинути  на процедуру оплати.

Я вважаю, що використання цих рекомендацій допоможе ЗАТ «НКМЗ» уникнути рисків і проблем  при розрахунках з партнерами.

Така форма розрахунків, як акредитив – це одна з надійніших й безпечніших форм розрахунків як для імпортера, так і для експортера. Експортер має можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його вивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, можливості ввозу товару); непевністю в добропорядності експортера

Використання  акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з  іншого боку – що списання засобів  з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певних контрактом.

Але у той  же час акредитивна форма розрахунків  має багато проблем: 1) при використанні акредитива виникає ряд труднощів  організаційного плану; 2) під час  використання цієї форми розрахунків  суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру; 3) використання акредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Підбиваючи підсумок даної роботи, необхідно ще раз відзначити, що акредитив – це доручення банку одному або декільком банкам робити за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі фізичній або юридичній особі в межах позначеної суми на умовах, зазначених в акредитиві.

Сфера застосування акредитивної форми розрахунків  недостатньо широка, але стабільна як в умовах адміністративно-командної економіки, так і ринкової.

При акредитивній формі розрахунків повністю дотримуються всі основні правила здійснення розрахунків: продукція оплачується після її відвантаження; оплата виробляється за згодою платника, вираженого в цьому випадку самим фактом відкриття акредитива; платникові надається право відмовитися від оплати, якщо виявлені порушення умов договору; акредитив відкривається за рахунок засобів покупця або кредиту банку, якщо покупець має право на його одержання. Позитивними сторонами акредитивної форми розрахунків є гарантія платежу, контроль за виконанням умов поставки й умовами акредитива банками. Разом з тим цій формі розрахунків властиві ряд істотних недоліків, які й визначили обмежену сферу її застосування: кошти покупця в сумі акредитива відволікаються з його господарського обороту на термін дії акредитива; уповільнюється товарообіг, тому що постачальник до повідомлення про відкриття акредитива не може відвантажити вже готову продукцію й несе додаткові витрати по зберіганню, а також складний документообіг та високі комісії банків.