Інвестиційна привабливість регіонів України

ign:justify"> Методичні дослідження інвестиційної привабливості мають ґрунтуватись на логіці інвестиційних рішень, яка передбачає вкладення коштів там, де сприятливіші умови інвестування. Оскільки ідеальних умов у реальній практиці не буває, такі рішення приймаються, як правило, шляхом вибору більш прийнятних варіантів серед сукупності можливих. З урахуванням цього розроблено логічну схему процедури пошуку, вибору та прийняття інвестиційних рішень на основі порівняння, що має вид алгоритм вибору - спочатку інвестор вибирає країну інвестування на основі міждержавної оцінки інвестиційної привабливості, потім галузь на основі міжгалузевої оцінки, далі регіон - й так до рівня окремого проекту. Таку модель пошуку рішень для групи інвесторів з невизначеними наперед цілями можна вважати найбільш оптимальною, оскільки вона дозволяє інвестору з різноплановими інтересами та можливостями оцінити інвестиційну привабливість на кожному рівні: країни, галузі, регіону, підприємства, проекту тощо.

Оцінювання інвестиційної привабливості регіону, що є сполучною ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття рішень про вкладення коштів, являє собою інтегральну характеристику окремих регіонів як об'єктів перспективного інвестування [28].

Отже, інвестиційна привабливість відіграє вагому роль в активізації інвестиційних процесів. В умовах обмеженості ресурсів і гострої конкуренції між регіонами за одержання більш якісних і дешевих ресурсів, у тому числі і фінансових, на перший план виходить питання про створення в інвесторів представлення про регіон, як привабливий об'єкт інвестування - формуванні інвестиційної привабливості. Роль визначення інвестиційної привабливості регіонів полягає в тому, що потенційних інвесторів необхідно переконати в доцільності вкладень за допомогою конкретних показників.

Інвестиційна привабливість підприємства є багаторівневою інтегральною характеристикою. Це економічна категорія, що характеризується комплексом фінансово-економічних, соціальних, інформаційних, техніко-організаційних та інших показників, на основі яких можна прийняти об'єктивне рішення про доцільність вкладання коштів у певне підприємство (інвестиційний об'єкт).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2  Методи оцінки інвестиційної привабливості регіону

Сучасні  методики оцінки інвестиційної привабливості регіону мають дві точки диференціації:

1) методи обробки даних,

2) система показників.

За методами обробки даних можна виділити два підходи до оцінки інвестиційної привабливості: описово-творчий та рейтинговий .

Описово-творчий підхід полягає в описі абсолютних показників, структури та динаміки показників розвитку регіону. Експерт з власних міркувань обирає найбільш значущі показники а формує на їхній основі висновки щодо бізнесового клімату в регіоні. Здебільшого такий аналіз базується на дослідженні соціально-економічного розвитку регіону. До такого аналізу вдавалися Н. М. Гапак [17], І. М. Школа [29], М. І. Маниліч, С. С. Слава та Г. Грін [25], С. Максименко (SWOT-аналіз) [22].

Багато авторів-теоретиків дають рекомендації щодо груп показників та конкретного списку показників, які визначають інвестиційну привабливість регіону, але не пропонують методики їх оцінки та консолідації. Ці методики можна віднести до першого підходу, оскільки метод аналізу показників залишається на виконавця аналізу. Зокрема, списки показників можна знайти у працях В. В. Гомольської [18], Г. О. Доленко [19], І. В. Хмарської [27], А. В. Асаула [14].

Рейтинговий підхід полягає в аналізі різних аспектів розвитку регіону, формуванні на їхній основі аналітичних показників, подальшій консолідації їх у синтетичні показники за групами та, зрештою, формуванні інтегрального показника. За цим показником, або системою синтетичних показників, визначається рейтинг регіону в списку аналізованих регіонів. На рейтинговому підході базуються методики, запропоновані І. О. Бланком, Д. М. Стеченко, С. П. Сонько, В. В. Кулішовим та В. І. Мустафіним [26], Інститутом Реформ [13], «SOCIS Gallup International», а також зарубіжні методики, що застосовуються до аналізу інвестиційної привабливості країн та територій (World Bank, Institutional Investor [4], Euromoney [3], Business Environment Risk Index (BERI), Індекс сприйняття корупції інституції Transparency Iternational [6], Moody's Investor Service [5]).

Інші методики на території України здебільшого наслідують методику Інституту Реформ із деякими доповненнями чи особливостями.

Для зручності характеристики сучасних підходів та методів оцінки інвестиційної привабливості регіонів подано в додатку 1.

Друга точка диференціації - система показників - забезпечує багато різноманітних підходів до її формування.

Проналізувавши таблицю, можемо зробити такі висновки.

По-перше, описові методики, які розвивалися на території СНД, можуть давати відчутні та змістовні результати. Це залежить від кваліфікації аналітика, який проводить оцінку. Проте ці методи не є уніфікованими і вимагають від автора збору великої кількості даних з різних аспектів діяльності, сортування їх за впливом на інвестиційну привабливість регіону тощо. Результати аналізу є громіздкими, і ними важко оперувати. Рейтингові методики, що розвивалися на території СНД, є більш наочними в отриманні результатів, а процес оцінки є певним чином стандартизованим і варіюється лише за кількома ознаками. Проте результати таких оцінювань формують інтегральний показник інвестиційної привабливості регіону, який лише показує місце регіону серед інших і нічого не говорить про пріоритетні напрями інвестицій на даній території, тобто вони не містять галузевого аспекту. Також методики, що розвивались в СНД, «працюють» із тими чи іншими групами макроекономічних показників. Однак кожна з методик

містить лише частину цих груп. Разом із тим робота з макроекономічною статистикою має велику перевагу над проведенням опитувань у тому, що вона потребує значно менших ресурсів та витрат.

Методики західних агенцій, зокрема Світового Банку, долають попередні недоліки. Вони базуються не на макроекономічній статистиці, а на опитуванні суб'єктів економічної діяльності даного регіону, які визначають ступінь та напрям впливу тих чи інших факторів на їх функціонування. Результати таких опитувань наочні й можуть бути згруповані за видами діяльності. Проте такі опитування вимагають значних ресурсів, які навряд чи мають інституції в Україні. Крім того, постає питання репрезентативності такого опитування у зв'язку з вибором підприємств і неврахуванням збанкрутілих та вибулих підприємців, а також з надто довгими анкетами.

Для аналізу інвестиційної привабливості в поєднанні з експертно-рейтинговими методами, досить часто використовують параметричний аналіз. Він проводиться шляхом зіставлення конкретного об’єкта інвестування з еталоном чи іншими однорідними об’єктами через певні параметри діяльності. Цей підхід використовують у тому випадку, коли інформація про рівень інвестиційної привабливості потрібна для розробки інвестиційної стратегії.

Зручність параметричного аналізу полягає в тому, що він дозволяє більш детально, ніж це можливо за допомогою експертно-рейтингових методів, диференціювати між собою близькі за фінансово-економічними та виробничими показниками об’єкти. Цей підхід можна звести до реалізації наступних етапів:

1.                 Визначення групи об’єктів, які будуть порівнюватися між собою або  з еталоном.

2.                 Вибір однієї чи декількох ознак, за якими будуть порівнюватись об’єкти.

3.                 Вибір та обґрунтування методу співставлення.

4.                 Встановлення обов’язкових умов потенційного інвестора та формування відповідних обмежень.

5.                 Встановлення обов’язкових умов особи, яка прагне залучити інвестиції, та формування відповідних обмежень.

6.                 Порівняння об’єктів за обраними ознаками з урахуванням сформованих обмежень.

7.                 Встановлення рівня інвестиційної привабливості об’єкта як результат порівняння.

Цей підхід є дуже зручним та дієвим, коли необхідно встановити відмінності між однорідними об’єктами в середині невеликої групи. Крім того, його можна використовувати під час дослідження динаміки розвитку об’єкта інвестування.

Основний недолік параметричного аналізу полягає в тому, що чим більша кількість об’єктів, тим складніше їх порівняти. Крім того, як вже зазначалось, на його основі можна проаналізувати лише більш-менш однорідні об’єкти.

Отже, методика оцінки інвестиційної привабливості регіону повинна відповідати таким вимогам:

• характеризувати інвестиційну привабливість із точки зору сприятливості бізнес-клімату;

• враховувати інтереси як приватних, так і державного інвесторів;

• базуватися на аналізі макроекономічних показників (із метою економності дослідження);

• містити всі групи показників (для всеохопності);

• давати наочний результат щодо пріоритет­них напрямів вкладання (галузевий аспект);

• інформувати про можливі проблеми, що можуть виникати у конкретного бізнесу в даному регіоні, та особливості його (бізнесу) функціонування.

В сучасних умовах переважна більшість фінансових аналітиків для оцінки інвестиційної привабливості використовують експертно-рейтинговий підхід, який часто поєднують з економіко-математичними методами та елементами параметричного аналізу. Проте, ці методи не враховують якісну інформацію та неформалізовані зв’язки, які значною мірою впливають на перебіг економічних процесів. Поєднання експертно-рейтингового підходу з елементами нечіткої логіки дозволить вийти за межі однорідного середовища, описати та формалізувати якісні ознаки об’єкта інвестування.

 

1.3 Фактори, що впливають на інвестиційну привабливість регіону

 

За наведеною в пункті 1.2 інформацією можна зробити висновок, що існують фактори які впливають на інвестиційну привабливість не залежно від методу оцінки цієї привабливості.

Проаналізувавши основні регіональні дослідження, здійснені аналітиками різних держав у різні періоди часу, визначили систематизований перелік основних показників, за якими робилися висновки щодо рівня інвестиційної привабливості того чи іншого регіону.

Виходячи з цього, на основі систематизації, визначено три основні групи чинників:

I.                    Фактори, що впливають на рівень інвестиційного потенціалу регіонів.

II.                 Фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків.

III.              Інвестиційна активність

Інвестиційний потенціал враховує основні макроекономічні характеристики, насиченість території факторами виробництва, споживчий попит населення і т. п. Його визначає ряд факторів, які, у свою чергу, залежать від співвідношення кількох інвестиційно значущих часткових показників.

1.1. Природно-географічний потенціал представляє сукупність ресурсно-сировинного потенціалу та географічного розташування регіону. Ресурсно-сировинний потенціал регіону - частина сукупності природних ресурсів, які на даному рівні економічного і технічного розвитку суспільства і вивченості території можуть бути використані в господарської та іншої діяльності людства в даний час і в перспективі [8,10,14].

1.2. Трудовий потенціал. Однією з основних складових трудового потенціалу є демографічний потенціал регіону.

Для потенційного інвестора важливою є не тільки кількісна, але і якісна складова робочої сили. До якісними характеристиками може бути віднесений рівень професійної підготовки населення регіону і освіти, вік, стать, стан здоров'я. Важливими напрямками в області вивчення трудового потенціалу є такі показники, як загальна чисельність працюючих, середньомісячна оплата праці, кількість безробітного населення, що займається пошуками роботи (за даними служби зайнятості), віковий склад працюючого і безробітного населення, з виділенням осіб передпенсійного віку, і професійний склад безробітних.

1.3. Виробничий потенціал - характеризує стан виробничої сфери регіону. У рамках оцінки виробничого потенціалу регіону визначається валовий регіональний продукт (ВРП), що представляє різниця між сумою випуску та сумою проміжного споживання.

1.4. Інноваційний потенціал представляє рівень розвитку науки і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в регіоні. У переважній більшості випадків розвиток науково-технічного потенціалу перетворюється на один з найбільш важливих елементів відтворювального процесу. Причому розвиток регіонів, що застосовують наукові досягнення, здійснюється за екстенсивного шляху.

1.5. Інституціональний потенціал представляє ступінь розвитку провідних інститутів ринкової економіки. Від ступеня розвитку інституційної сфери регіону залежить ефективність і надійність обміну на товарному, ресурсному, фінансовому ринках.

1.6. Інфраструктурний потенціал представляють економіко-географічне положення регіону і його інфраструктурна забезпеченість. Це один з важливих факторів, що впливають на рішення інвестора.

1.7. Фінансовий потенціал регіону. У рамках цього показника визначається загальна вага прибуткових і збиткових підприємств у регіоні. Також підлягає обліку рівень прибутковості підприємств, від якого залежить обсяг податкової бази регіону, що визначає дохідну складову регіонального бюджету і, в налідок, можливість розвитку соціального сектору, інфраструктуру регіону, соціальну стабільність і багато іншого.

1.8. Споживчий потенціал - це сукупна купівельна спроможність населення регіону. Платоспроможний попит населення регіону представляє сумму грошових коштів, яке воно може направити на придбання товарів

та послуг на даний момент часу. Структура платоспроможного попиту

позитивно корельована з джерелами формування доходів населення:

заробітною платою, дивідендами, рентними платежами, субсидіями.