Інвестиційна привабливість регіонів України

II. Фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків. Кожен окремий фактор узагальнюючих понять має одночасно як позитивний кількісний вираз - через «позитивний» показник - для визначення зведеного рівня інвестиційної безпеки, так і негативний-через зворотний за змістом «негативний» показник - для визначення зведеного рівня інвестиційних некомерційних ризиків[3,5,7].

2.1. Законодавчі ризики. Ризик інвестування як специфіка міжрегіонального підходу полягає в тому, що на території більшості регіонів діє єдиний загальнодержавний законодавчий фонд, який змінюється в окремих суб'єктах держави під впливом регіональних законодавчих норм, що регулюють інвестиційну діяльність в межах своїх повноважень.

2.2. Політичні ризики. Під політичним ризиком розуміється ймовірність фінансових втрат для фірми внаслідок впливу несприятливих політичних факторів у країні розміщення інвестицій.

2.3. Соціальні ризики. Крім загальноприйнятих аспектів аналізу соціального положення  населення, рівня і способу життя, аналізу піддаються також соціальна інфраструктура, соціальне неблагополуччя (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Складові частини соціального ризику

2.4. Економічні ризики. Економічні ризики відображають негативні тенденції в економічному розвитку регіону, поточної економічної ситуації і в цілому, в режимах фінансово-кредитної діяльності.

2.5. Екологічний ризик відображає ймовірність виникнення та розвитку несприятливих природно-техногенних процесів, що супроводжуються, як правило, существенниглі екологічними наслідками.

2.6. Кримінальний ризик. У міру розвитку ринкових відносин, становлення бізнесу і компаній потенційних інвесторів починає цікавити не стільки бандитські розборки, хоча й вони теж, скільки інформаційна, економічного безпека, аналітика, детективний напрямок.

III. Інвестиційна активність. Інвестиційна активність (рис.1.2) перед ставляє собою позитивну ринкову реакцію й означає формування передумов для покращення інвестиційної привабливості.

Рис. 1.2 Фактори інвестиційної активності

Таким чином, під фактором інвестиційної привабливості слід розуміти процес, явище, дію переважно об'єктивного характеру, що діє на інвестиційну привабливість, яка визначає - прямо чи побічно - його територіальні особливості. Це, наприклад, місце регіону в загальній системі територіальної організації країни, тип освоєння і рівень розвитку регіону, його економіко-географічне положення, природні ресурси, населення, структура, рівень розвитку та особливості господарства, інфраструктури, невиробничих галузей, споживання.

Відповідно, під політикою, що впливає на інвестиційну привабливість, слід розуміти процес, явище, дія переважно суб'єктивного характеру, що визначають його територіальні особливості. В основному це дії державних і муніципальних (місцевих) органів влади і управління, які намагаються вплинути на розвиток регіону, що відбуваються в ньому.

Методологічно  вірно також розділяти чинники по швидкості їх реакції на будь-яких значимі зміни в порівнянні з швидкістю реакції на ці зміни самого регіону. Ті фактори, які реагують і на зміни швидше регіону в цілому (параметри порядку), обумовлюють інвестиційну привабливість, задають подальшу доцільність інвестиційних процесів і, отже, саме для регіону несуть суб'єктивний характер, управляють ним. Ті ж фактори, швидкість реакції яких на зміни менше, ніж у регіону в цілому (підлеглі моди), самі виявляються зумовленими інвестиційною привабливістю, тобто управляються, мають об'єктивний характер.

Розділ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ регіонів УКРАЇНИ

2.1 Загальна характеристика інвестиційної привабливості України

Не зважаючи на наявний інвестиційний потенціал Україна не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентноспроможності та інвестиційної привабливості. Згідно оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься в « Глобальному звіті про конкурентноспроможність (The Global Competitiveness Report) 2009-2010», рейтинг глобальної конкурентноспроможності України в 2009 знизився з з 72 до 82 місця з 133 країн,поступаючись Литві (53 місце), Росії (63 місце), Казахстану (67 місце), Латвії (68 місце) та деяким іншим пострадянських країнам. Найнижчий результат (120 місце) Україна має за показниками “якості інституцій”. Зокрема, для нашої країни проблемними залишаються “ефективність використання державного бюджету (114 місце), тягар державного регулювання (108 місце), прозорість ухвалення урядових рішень (107 місце) та довіра суспільства до політиків (105 місце)”. Негативну оцінку Україна має також за показниками ефективності товарного ринку (109 місце), рівня розвитку фінансового ринку (106 місце), макроекономічної стабільності (106 місце) та удосконалення бізнесу (91 місце), що свідчить про необхідність координації зусиль на посиленні конкурентних переваг, пов’язаних зі створенням сприятливих умов для стабілізації економічного розвитку в країні, формуванні сприятливого підприємницького середовища та ефективних конкурентних ринків, а також умов інноваційного розвитку, що дасть змогу підвищити продуктивність виробництва. Найгіршими інституційними індикаторами є захист міноритарних акціонерів (132) та прав власників (127).[10]

Згідно з іншим дослідженням щодо умов ведення бізнесу в Україні, які впливають на на глобальну конкурентноспроможність країни, яке проводилося Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією « Doing Business» в 2010 році, рейтинг України також погіршився : порівняно з 2009 роком вона перемістилася з 139-го місця на 142-ге. За минулий рік були проведені реформи в області «Захист інвесторів» - Україна підсилили захист інвесторів, прийнявши новий закон про акціонерні товариства, що регулює схвалення угод між зацікавленими сторонами, підвищення вимог до розкриття інформації у річних звітах, і робить  легшим процедуру подання до суду на директорів у випадку збитку за угодою між зацікавленими сторонами. [1]  З країн СНД нижче України згідно рейтингу лише Узбекистан та Таджикістан.

Аудиторська компанія PricewaterhouseCoopers, Світовий банк та IFC (Міжнародна фінансова корпорація) підготували звіт «Сплата податків у 2010 році». У ньому порівнюються податкові системи 183 країни світу, зокрема й України. Цей документ відображає, як на діяльність організацій впливають ставки оподаткування та надмірна складність дотримання процедури сплати податків.

У 2010 році до першої десятки країн, у яких легко сплачувати податки, потрапили Мальдіви, Катар, Гонконг (Китай), Об’єднані Арабські Емірати, Сінгапур, Ірландія, Саудівська Аравія, Оман, Кувейт і Кірибаті. А до десятки країн, де податки платити найскладніше, увійшли: Панама, Ямайка, Мавританія, Гамбія, Болівія, Венесуела, Центрально-Африканська Республіка, Республіка Конго, Україна (181 місце) й Білорусь [7]. На думку іноземних фахівців, дотримання адміністративних вимог щодо сплати податків залишається справжнім тягарем для українських підприємств. І це істотно впливає на загальний рейтинг нашої країни. Експерти переконані, що ситуацію можна виправити, якщо внести декілька змін.

« Індекс економічної свободи» в Україні складає 46,4, що ставить її економіку на 162-ге місце з 183-х країн в 2010. Її оцінка в 2,4 процентних пункта нижче, ніж у минулому році, що відображає зменшення оцінки в шести з 10 економічних свобод. Україна займає 43 місце з 43 країн регіону Європи та її загальний бал нижче, ніж середні світові показники[8]:

            Бізнес свобода (38,7) Процес початку бізнесу становить 27 днів, у порівнянні із середнім світовим показником в 35 днів. Отримання ліцензії на підприємницьку діяльність має більш ніж середній світовий показник становить 18 процедур і 218 днів, а витрати залишаються високими. Банкрутство є трудомістким і дорогим процесом.

            Свобода торгівлі (82,6) Україна домагається прогресу в лібералізації торговельного режиму, але деякі обмеження на експорт, послуги на ринках бар'єри, імпортні податки і збори, ліцензування імпорту вимог, непрозорі державні закупівлі, комплекс стандартів і правил сертифікації, обтяжливі митні процедури та слабкого захисту інтелектуальної права власності ще додали  вартості торгівлі.

            Фіскальна свобода (77,9)  Верхня ставка прибуткового податку становить 15 відсотків, а стандартна ставка корпоративного податку становить 25 відсотків. В цілому податкові надходження як відсоток від ВВП склав 36,9 відсотка.

            Державні витрати (41,1)Загальний обсяг видатків уряду, у тому числі споживання і трансфертні платежі, є високим. В останній рік, державні витрати склали 44,3 відсотка ВВП. Не дивлячись на широку приватизацію, економіка як і раніше скута державним втручанням в приватний сектор.

            Валютна свобода (61,2)

            Інвестиційна свобода (20,0)Законодавство передбачає рівне ставлення до іноземних інвесторів, але деякі сектори обмежені або заборонені. Обтяжлива бюрократія та правила стримують інвестиції. Контракти не завжди підтримуються в рамках правової системи. До платежів та переказів можуть бути різні вимоги і кількісні обмежень. Деякі операцій з капіталом підлягають контролю та ліцензій. Іноземні інвестори не можуть володіти угіддями.

            Фінансова свобода (30,0) Фінансова система України залишається слабкою і недостатньо розвиненою. З часу прийняття поправок, які стосуються банківської діяльності у 2006 році та приєднання до Світової організації торгівлі в травні 2008 року, іноземні банки та страхові компанії одержали дозвіл на відкриття філій. З урахуванням недостатньої ефективності і глибини у фінансовій системі, розвиток внутрішнього ринку капіталу, як і раніше знаходиться в зародковому стані.

            Майнові права (30,0)Захист прав власності є слабким. Ініціативи, спрямовані на розробку іпотечному ринку привели до сильного зростання числа іпотечних кредитів і заклали законодавчу та адміністративну основу для функціонування ринку нерухомості. Україна є великим перевалочним пунктом, місця зберігання, а також ринком незаконних оптичніх носії, зроблених в Росії та інших країнах.

            Свобода від корупції (25,0)Корупція сприймається як широке поширення. Вона пронизує всі верстви суспільства, уряду і всіх сфер господарської діяльності і є однією з головних перешкод для іноземних інвестицій.

            Свобода праці (57,7)

Індекс інвестиційної привабливості України, за дослідженнями Європейської бізнес асоціації (ЕБА),  в IV кварталі 2009 р. склав 2,57 за 5-бальною шкалою, проти 2,56 в III кварталі 2009 р. Протягом трьох кварталів індекс демонструє стабільність, тоді як оцінки інвестиційного клімату України і його окремих компонентів залишаються на рівні нижче середнього. Ця оцінка свідчить про відсутність яких-небудь переміщень в області інвестиційної привабливості країни упродовж останніх 9 місяців.

Згідно з доповіддю британської консалтингової компанії Control Risks «Карта ризику - 2008» Україну Control Risks характеризує як країну з середнім рівнем політичних ризиків[3]. До цієї категорії Control Risks відносить країни, де іноземний бізнес може зіткнутися з деякими підривом позицій, безпека довготривалих інвестицій не може бути гарантована. До цих ризиків відноситься корупція, сильні і ворожі лобістські групи, відсутність адекватних законодавчих гарантій, обмеження для імпорту або для експорту, слабкість політичних інституцій, примхливе ведення політики.Серед загроз для інвесторів в Україні Control Risks відзначає можливість ризиків для їх репутації. «Перехід організованих злочинних груп до напівлегальної діяльності становить значний ризик для іноземних інвесторів, які можуть зазнати репутаційний збиток від випадкових ототожнення з подібним бізнесом», - йдеться в доповіді. При цьому дослідники відзначають, що в основному персонал іноземних компаній може відчувати себе в Україні безпечно, найсерйозніший ризик для нього представляють незначні злочини.

Отже, можна зробити висновок, що на даний момент інвестиційна привабливість України в очах закордонного інвестора знаходиться в непривабливому стані. Про це свічить наведена вище інформація міжнародних рейтингових агентст та установ.

2.2. Аналіз показників інвестиційної привабливості регіонів України

Погіршилася інвестиційна привабливість багатьох великих промислових і урбанізованих регіонів, де спостерігаються чіткі тенденції зростання факторів ризику при скороченні інвестиційного потенціалу. У першу чергу мова йде про Донецьку та Дніпропетровську області, структура промисловості ( Додаток 2,табл. 2) яких дуже ризикована для нинішніх умов, що неодмінно знизить їхню привабливість найближчим часом. До них також можна віднести Київ і в деякій мірі Одеську область. Це позитивний процес для країни, враховуючи, що розраховуються показники в рейтингу інвестиційної привабливості є відносними (тобто підраховуються як відсоток від сумарного по країні). Іншими словами, чим далі, тим меншими монополістами з інвестиційної привабливості стають великі регіони. Разом з тим зазначені регіони мають непогану інфраструктуру і можливості для торгівлі (Додаток 2,табл. 2), що допоможе згладити ризики для орієнтованих на внутрішній ринок інвесторів.

У другій групі виявилися ті області, які втратили свій шанс підвищити інвестиційну привабливість в роки високого економічного зростання. Ще кілька років тому у них була помітна позитивна динаміка, але до початку 2008-го параметри їх інвестиційної привабливості повернулися до значень 2004 року[11]. Миколаївська, Сумська та Кіровоградська області так і не зуміли вийти із замкнутого кола, незважаючи на те що в них зафіксовано значне позитивне зовнішньоторговельне сальдо, а також зростання середньої прибутковості регіональних компаній більш ніж у два рази (хоча Миколаївська область почала демонструвати падіння економіки і обсягу інвестицій ще до початку кризи, Додаток 2,табл. 3).