Інвестиційна привабливість регіонів України

Часто в оцінках привабливості регіонів один позитивний напрям супроводжується іншим, негативним. Наприклад, одночасне скорочення частки ризику може відбуватися разом зі зниженням частки інвестиційного потенціалу

Є й регіони, стійко демонструють скорочення частки ризику, але зберігають свій інвестиційний потенціал. До таких можна віднести що сусідять зі столичним регіоном Черкаську, Чернігівську та Житомирську області. Досить схожий, хоча і менш стабільний тренд помітний у невеликих західноукраїнських областях - Закарпатській та Тернопільській. Велика привабливість розташованих недалеко від Києва областей підтвердилася динамікою інвестицій в основний капітал протягом перших трьох кварталів 2008 року: у перших трьох регіонах темпи приросту інвестицій були в два-три рази вищі за середні по країні, тоді як в останніх двох областях вони були негативними (Додаток 2 табл.3). А ось протилежний тренд, коли за збереження потенціалу може вирости ризик, спостерігається тільки на заході країни - у Волинській та Івано-Франківській областях. Ймовірно, в період кризи ризикова складова в них ще зросте.

На такому фоні вигідно відрізняються регіони, які зуміли підняти за останні роки свій відносний інвестиційний потенціал, не збільшивши ризик. Причому такі області є у всіх частинах країни: на заході (Львівська), сході (Луганська), у центрі (Вінницька), ближче до півдня (Запорізька), і на північ (Київська). Майже всі вони (крім Вінницької) належать до числа промислово розвинених регіонів «другого ешелону». Ці області показували добрі темпи зростання регіонального валового продукту в першому півріччі 2008 року (табл. 3). Проте сьогодні, принаймні, у двох з них - Луганській та Запорізькій - все-таки спостерігається різке погіршення загальної економічної ситуації через їх експортної орієнтованості і структури промислового виробництва.

Нарешті, найкращий тренд, коли регіони демонструють фіксацію поліпшень, проявився в областях, на які не прийнято звертати особливу увагу: у Херсонській, Полтавській, Чернівецькій та Хмельницькій. Особливо важливо, що поліпшувати характеристики цих регіонів вдавалося поступально, рік за роком. Напередодні кризи вони мали значний доробок -  набагато зросла прибутковість регіональних компаній (крім Чернівецької області) і стрімко збільшилися інвестиції (в Херсонській та Хмельницькій областях темпи були в десять разів вище середнього по країні, додаток 2, табл. 3). До того ж всі ці адміністративно-територіальні одиниці мають гарні значеннями показників інфраструктури та торгівлі, що підвищує їх привабливість в умовах більшої орієнтації економіки на внутрішній ринок.

Можна стверджувати, що до початку кризи багато регіонів підійшли з непоганими показниками. Причому найчастіше вони не були першими із залучення інвестицій в абсолютному вимірі. А що ж традиційні лідери? Їх зацикленість на великому, монооріентірованном виробництві може зіграти з ними поганий жарт.

Зараз відбувається стрімкий спад в експортоорієнтованих галузях (металургія, хімічна промисловість, багато підгалузей машинобудування), в зав'язаних на них галузях (виробництво коксу, видобуток руди, вугілля, нерудних матеріалів), а також у тих, які прив'язані до будівництва, де спад почався більш півроку тому (виробництво металоконструкцій, будматеріалів і видобуток сировини для них).

Кілька регіонів виявилися найбільш чутливі як до падіння експорту, так і до спаду в суміжних галузях . Очевидно, що чотирьом східним областям, одночасно експортно орієнтованим (на відміну, приміром, від Харківщини) і насиченим важкою промисловістю (на відміну від Києва), буде дуже важко пережити кризу.

Легше кризу зможуть перенести області, що мають більш диверсифікованою структурою промисловості і не особливо захоплюються експортом, наприклад, Львівська, Полтавська або Хмельницька. Або ті великі регіони, які вже давно пережили шок від структурних змін і зуміли пристосуватися до нових реалій (Одеська область, Київ і область).

Оскільки економічні закони ніхто не відміняв, то в цілому виживання регіонів в умовах кризи буде залежати від співвідношення їх макроекономічних показників. Перш за все, повинні враховуватися регіональний економічний ріст, сальдо зовнішньої торгівлі, рівень безробіття, обсяги і динаміка прибутку підприємств (більше половини інвестицій, як і раніше йде за рахунок власних коштів) та динаміка самих інвестицій в регіоні. З іншого боку, особливу важливість набуває питання продажів. Тут важливі як показники внутрішнього регіонального попиту, наприклад, продажі на душу населення або на одиницю торгової площі, так і показники інфраструктури, які вказують на можливість скорочення витрат (Додаток 2,табл. 2).

Нарешті, особливе значення придбають міжрегіональні торгові зв'язки. Не секрет, що зростання імпорту в останні роки був багато в чому викликаний ввезенням тих товарів, які Україні призвести цілком під силу. Зараз підрахунок кожної копійки викличе заміщення імпорту, а у багатьох експортерів не буде іншого вибору, ніж знайти внутрішні ринки збуту в українських регіонах. Від того, наскільки швидко вони створять міжрегіональні торгові зв'язки, буде залежати, наскільки успішно вони подолають кризу.

Рейтинг споживчої активності свідчить про те, що при середньому для регіону рівні доходів найкраще жити в Харкові. Тому інвестори можуть розраховувати як на впевненість потенційних працівників у завтрашньому дні, так і на розвинений ринок збуту.

При відносно невисоких роздрібних цінах тут відзначений один з найвищих рівнів споживчої активності. Експерти пов'язують це з двома основними чинниками. З одного боку, місто має вдале логістичне розташування, будучи перевалочною базою для імпортних товарів. Не випадково тут з'явився знаменитий Барабашівському ринок, а ціни в невеликих магазинчиках - постійний предмет заздрощів гостей із сусідніх регіонів.

З іншого боку, як відзначає Борис Малицький, директор Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, Харківщина займає лідируюче становище за питомою кількістю малих підприємств. На 10 тис. населення припадає 67 малих підприємств, а всього в малому бізнесі працюють 400 тис. чоловік (32% від зайнятого населення). Традиційно ця категорія працює у сфері обслуговування, що робить Харків комфортним середовищем для життя. У той же час у порівнянні з великими компаніями малий бізнес виявляє максимум гнучкості в ціноутворенні, що сприятливо позначається на гаманцях місцевих жителів.

Київ і область трохи відстають від Харківщини насамперед через високі роздрібні ціни. У першу п'ятірку також потрапила Івано-Франківщина. Вона активно підпітується заробітками гастарбайтерів, а тому перспективна як ринок збуту.

Дослідження соціальної сфери в регіонах показало, що найбільш комфортні умови для персоналу створено у столиці, Севастополі, Київській, Закарпатській та Донецькій областях. Притому що кадрова проблема є гострою для всієї вітчизняної економіки, бізнес тут інвестує в першу чергу в людські ресурси. Тут найвищі зарплати, низьке безробіття і роботодавці з Київської та Закарпатської областей найменш схильні до спокусі виплачувати їх «у конвертах». У Києві, на відміну від інших міст України, населення приростає, а не убуває. Цікаво, що свого часу в чотирьох «соціально орієнтованих» регіонах діяли спеціальні режими інвестиційної діяльності.

2.3 Інвестиційна привабливість Миколаївської області

Миколаївська область є привабливим для інвестування регіоном на півдні України завдяки значному промисловому і науково-технічному потенціалу, вигідному географічному положенню, розвинутій транспортній інфраструктурі, високому рівню освіти населення, висококваліфікованим трудовим ресурсам, наявності природних багатств, доступності до ринків країн СНД, Європи, Азії та Африки.

Миколаївська область - регіон з потужною багатогалузевою промисловістю. Розвинені такі галузі, як машинобудування, суднобудування і судноремонт, кольорова металургія, електроенергетика, харчова і легка промисловості. Підприємства області виробляють 70% обсягів загальнодержавного виробництва турбін, більше 80% глинозему, близько 10% електроенергії, понад 45% фруктових соків[12].

В області зосереджені висококваліфіковані трудові ресурси, значний науковий потенціал. Фахівців високої кваліфікації готують 17 вищих навчальних закладів. Науково-технічною діяльністю займаються 51 організація і підприємство, понад 3,0 тисяч чоловік.

Миколаїв - великий транспортний вузол на північному узбережжі Чорного моря. Три незамерзаючих морських і один річковий порти складають єдиний Бузько-Дніпровський морський транспортний вузол. По території області проходять залізничний, автомобільний і трубопровідний міжнародні транспортні коридори. У Миколаєві знаходяться. 5 митних пунктів. Аеропорт «Миколаїв» входить до числа найбільших і найбільш технічно оснащених аеропортів півдня України[2].

Родючі землі (понад 2 млн.га сільськогосподарських угідь, з них близько 1,7 млн. га - рілля) з досить високими запасами чорнозему дозволяють вирощувати високоякісне зерно пшениці і ячменю, кукурудзу, овочі і фрукти, виноград і баштанні культури. У середньому за рік область виробляє понад 2 млн. тонн зерна, до 500 тонн соняшнику, до 300 тис. тонн овочів. В області створений потужний агропромисловий комплекс, у складі якого 4,3 тис. підприємств, у тому числі 3,6 тисяч фермерських господарств. Продукцію харчової промисловості виробляють близько 700 підприємств, частка яких у загальнодержавному виробництві становить 4%[12].

Область є експортно-орієнтованим регіоном, обсяг експорту якого, в 2 рази перевищує обсяги імпортних закупівель. Підприємства регіону підтримують ділові зв'язки з партнерами 110 країн світу. Загальний обсяг експортних операцій в 2009 році досяг 1,7 млрд. дол. США. Структуру експорту складають глинозем (сировина для алюмінієвої промисловості), продукція машинобудування та суднобудування, сільськогосподарська продукція (зернові культури, насіння і плоди олійних культур), шкірсировину, продукція харчової промисловості (соки, безалкогольні напої тощо), швейні вироби.

Інвестори з 44 країн вклали 172,9 млн.дол.США прямих іноземних інвестицій в економіку області, створено майже 200 підприємств з іноземними інвестиціями. Успішно працюють підприємства з іноземними інвестиціями ВАТ "Вадан Ярдс Океан", ТОВ «Сандора», ЗАТ "Лакталіс Миколаїв», ТОВ «Морський спеціалізований порт« Ніка-Тера », ЗАТ« Югцемент ", ЗАТ" Возко ". Завдяки іноземному капіталу починали свою діяльність широко відомі підприємства ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Нібулон». В області здійснюють інвестиційну діяльність такі великі іноземні компанії зі світовим ім'ям як Dyckerhoff, PepsiCo, PepsiAmericas, SunInterbrew, РусАл, Wadan Yards. [12]

Найбільші їх обсяги надійшли з Нідерландів (5,7 млн.дол. США) та  Кіпру  (4,3 млн.дол.США).

Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці області, з урахуванням курсової різниці за  перше півріччя 2009р. склав 14,3 млн.дол.США або 8,8% до обсягів на початок року.

У той же час, відбулося зменшення капіталу нерезидентів на 2,1 млн.дол.США, переважно за рахунок вилучення грошових внесків.

Найбільші обсяги інвестицій надійшли в підприємства переробної промисловості – 14,1 млн.дол.США або 88,8% від загальної їх суми, а також в підприємства, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 1,4 млн.дол.США або 8,8%. Решту інвестицій одержали підприємства торгівлі, транспорту, будівництва та сільського господарства[12].

За станом на 01.07.09 загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіці області становив 176,1 млн.дол.США, що у розрахунку на одну особу  населення складає 146,8 дол. США  (на  відповідну дату  2008р. – 153,2 дол. США).

Прямі іноземні інвестиції вкладені партнерами з 44 країн світу. Найбільші їх обсяги припадають на Нідерланди – 84,4 млн.дол. (48% від загального обсягу), Кіпр – 26 млн.дол. (14,8%) та Російську Федерацію – 11,3 млн.дол. (6,4%).

Іноземний капітал переважно концентрується в обласному центрі  та Жовтневому районі (43% та 46,2% відповідно). Решта іноземних інвестицій зосереджено у містах Вознесенську, Очакові, Первомайську та Южноукраїнську, а також у Арбузинському, Березанському, Веселинівському, Вознесенському, Кривоозерському, Миколаївському, Новоодеському, Очаківському та Первомайському районах – від 0,1% до 3,1%.

Частка іноземного капіталу, вкладеного в область, незначна – 0,5% від загального обсягу в Україну (37 965,7 млн.дол.США).

В області розвинута фінансово-кредитна інфраструктура, яка представлена 44 банками і банківськими установами. Такі провідні світові лідери банківської сфери, як фінансова група «Райффайзенбанк», «Альфа-банк», «Кредит-банк», банк «Петрокоммерц», «ОТР-банк» відкрили в м. Миколаєві свої філії

Область має в своєму розпорядженні природними мінеральними ресурсами для розвитку будівельної індустрії: 50 млн. куб. м запасів гранітів широкої колірної гами, понад 600 млн. куб м запасів будівельного каменю, 100 млн. куб. м каоліну, 60 млн. тонн сировини для виробництва цементу, вапняки, кварцовий пісок.

Основними природними рекреаційними ресурсами області є морські піщані пляжі протяжністю більше 70 км, мальовничі ландшафти берегів р. Південний Буг і численних водоймищ; джерела мінеральних вод з експлуатаційними запасами до 1 тис. куб. м / добу; більше 2 млн.куб. м запасів мулових лікувальних грязей, 91,2 тис.га лісових масивів. В області розташовані унікальні туристично-рекреаційні об'єкти: Національний заповідник "Ольвія", Національний природний парк «Бузький Гард» ("Гранітно-степове Побужжя"), ландшафтний регіональний парк "Кінбурнська коса", заповідник "Єланецький степ", острів Березань. Все це створює реальні можливості для індустріалізації рекреації і туризму.

Розділ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

3.1 Загальні тенденції розвитку інвестування в Україні

З початку незалежності Україна пройшла непростий, тернистий шлях. Основними негативними факторами для конкурентного розвитку національної економіки стали нерозвиненість державних інституцій та громадянського суспільства, фрагментарний, безсистемний і довгограючий характер здійснюваних реформ, макроекономічна нестабільність, висока корупція в державній і судовій системі, у зв'язці з розмитою відповідальністю та правовим нігілізмом політиків і держчиновників, а також значний дефіцит інвестиційних ресурсів.