Пайові та корпоративні інвестиційні фонди

Зміст:

1. Вступ.
2. Інвестиційний фонд.
3. Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України.
4. Пайові цінні папери.
5. Пайовий інвестиційний фонд.
6. Господарські товариства.
7. Товариства з обмеженою відповідальністю.
8. Командитні товариства.
9. Висновки.
10. Літературні джерела.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вступ.

Про пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) – це інвестиційні фонди, які провадять  діяльності зі спільного інвестування – об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів з метою отримання  прибутку від вкладення їх у цінні  папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Перший  інвестиційний фонд у світі було створено в серпні 1822 р. у Бельгії. Інвестиційні фонди починають швидко розвиватись лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію  банкам та іншим фінансовим інститутам. Але найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і  США. На сьогодні, більше половини американських  домогосподарств є вкладниками  того чи іншого інвестиційного фонду.

В Україні  перші інвестиційні фонди з’явились  порівняно недавно – у 1994 році і стали важливим механізмом започаткування в Україні процесу масової  приватизації, але для класичного спільного інвестування вони не були готові. У класичному вигляді, з точки  зору їх природи та функцій, інвестиційні фонди почали створюватись в нашій  країні у 2003 році, після прийняття  у 2001 році Верховною Радою України  Закону „Про інститути спільного  інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

Динаміка  росту активів  ІСІ за останні 2 роки.

Протягом  останніх 5 років свого розвитку ринок вітчизняних інститутів спільного  інвестування продемонстрував позитивну  динаміку зростання та забезпечував інвесторам достатньо високий рівень інвестиційного доходу, який перевищував  доходність банківських депозитів. На сьогодні загальний обсяг активів  ІСІ перевищує 6 млрд. грн. Таким чином, з’явилась нова для українського інвестора можливість вкладення  своїх заощаджень з метою їх приросту, альтернативна звичним банківським  депозитам. 

2. Інвестиційний фонд.

Інвестиці́йний  фонд (англ. Investment Fund, англ. Collective Investment Scheme) — один з учасників фондового ринку. Інвестиційний фонд акумулює кошти інвесторів та передає їх в управління інвестиційному управляючому.

Інвестиційний фонд — це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло об'єктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.

Термінологія  щодо інвестиційних фондів відрізняється  у різних країнах, але в більшості  випадків їх називають колективним  інвестуванням, інвестиційними фондами, керованими фондами, взаємними фондами, або просто фондами (примітка: термін «взаємний фонд» має особливе значення у США). У всьому світі  великі ринки мають розвинену  інфраструктуру інвестиційних фондів, які складають велику частину  від усього обсягу комерційної діяльності на фондових біржах.

Інвестиційні  фонди керуються широким діапазоном інвестиційних цілей, які можуть бути або спрямовані на специфічні географічні регіони (наприклад  країни Європи що розвиваються), або  такі що стосуються специфічних областей життєдіяльності (наприклад, Інформаційні технології). Зазвичай, у тій чи іншій  країні існує чітко виражена тенденція  інвестувати значною мірою у  свій власний ринок, тобто у національні  компанії. Це зумовлено законодавчою базою, політикою країни, національною близькістю до об'єкта інвестування, а також зниженим ризиком щодо можливих валютних коливань. Ті чи інші інвестори під час обрання фонду для інвестування частіш за все керуються саме заявленими інвестиційними цілями, стратегією, історією минулих досягнень керівників фонду, а також іншими факторами, такими як, наприклад, винагорода керівництву фонду.

Зазвичай  інвестиційний фонд має у своєму складі:

керівник  фонду, або інвестиційний керівник, тобто особа що здійснює інвестиційні рішення;

адміністратор фонду, який керує комерційною діяльністю фонду, займається узгодженням тих  чи інших питань між учасниками фонду, оцінює відповідність ринкової вартості тих чи інших цінних паперів їхній  реальній вартості тощо;

опікун, що є відповідальною особою за всі  наявні у фонді активи і що слідкує  за відповідністю діяльності фонду  до законів та прийнятих правил;

утримувачі  акцій або паїв, що є власниками активів фонду та відповідних  доходів;

компанія, що займається маркетинговою діяльністю у пошуках покупців фонду. 

Історія розвитку ринку спільного  інвестування

Більшість дослідників вважають батьківщиною інвестиційних фондів Сполучені  Штати Америки, пов'язуючи дату їхнього  виникнення з створенням в 1924 році першого  американського пайового фонду — Massachusetts Investory Trust.

Згідно  другої концепції, історія інститутів спільного інвестування почалась значно раніше, ще в XIX сторіччі в Нідерландах, коли наказом короля Вільяма I в 1822 році був створений перший фонд взаємного  інвестування.

Прихильники третьої точки зору вважають автором  концепції спільного інвестування датського коммерсанта Едріана  Ван Кетвіча, який стверджував, що диверсифікація активів збільшує привабливість  інвестування для людей з малим  початковим капіталом. У 1774 році Едріан Ван Кетвіч заснував інвестиціний фонд — Eendragt Maakt Magt, що перекладається як «консолідація  створює прибуток». Саме цей фонд став прототипом усіх інших європейських (а потім і американських) фондів спільного інвестування. Прихильники  цієї точки зору вважають першим американським  фондом філадельфійський Alexander Fund, створений  в 1907 році, який здійснював додаткову  емісію цінних паперів два рази на рік, полегшуючи таким чином вхід нових учасників.

Важливим  моментом в історії розвитку пайових  фондів став 1928 рік, коли був створений Vanguard Wellington Fund — перший фонд спільного  інвестування, який 100 % своїх коштів вкладав у акції та облігації (раніше фонди надавали перевагу прямому  інвестуванню у виробництво чи торгівлю. 

3. Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України.

1. Загальні положення.

1.1. Положення  про організацію пайового господарства  споживчої кооперації України  (далі - Положення) розроблено відповідно  до Законів України "Про  споживчу кооперацію", "Про  кооперацію", рішень з'їздів (конференції)  споживчої кооперації України,  зборів Ради Укоопспілки, Статутів  Укоопспілки, Кримспоживспілки, облспоживспілок,  райспоживспілок і споживчих  товариств. Положення регламентує  документальне оформлення:

- приймання  в члени, асоційовані члени  споживчого товариства;

- виготовлення, зберігання і використання бланків  членських квитків та іншої  документації пайового господарства;

- приймання  додаткових пайових внесків на  формування фінансових ресурсів;

- кооперативних  виплат та виплат на паї;

- списання  обов'язкових пайових внесків  членів споживчого товариства  та/або закріпленої за ними  частки в майні споживчого  товариства на покриття збитків  споживчого товариства;

- перевірки  стану обліку членів споживчого  товариства і ведення пайового  господарства;

- проведення  Всеукраїнської перереєстрації  членів (асоційованих членів) споживчих  товариств.

1.2. Положення  є нормативним актом Укоопспілки,  обов'язковим для виконання споживчими  товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об'єднаннями), іншими суб'єктами  господарювання системи Центральної  спілки споживчих товариств України  (Укоопспілки).

1.3. Визначення  термінів:

1.3.1. Споживче  товариство - юридична особа, яка  утворена добровільним об'єднанням  фізичних та/або юридичних осіб, на основі членства для організації  торговельного обслуговування, заготівель  сільськогосподарської продукції,  сировини, виробництва продукції  і надання різноманітних послуг  з метою задоволення економічних,  соціальних та інших потреб  його членів.

1.3.2. Член  споживчого товариства - фізична  чи юридична особа, яка внесла  вступний внесок та пай у  розмірах, визначених загальними  зборами членів споживчого товариства, додержується вимог статуту і  користується правом ухвального  голосу. 

4. Пайові  цінні папери.

Пайові  ЦП – ЦП, які засвідчують дольову  участь у статутному фонді товариства, надають їх власнику право на участь в управлінні товариством, право  на одержання частини прибутку у  вигляді дивідендів та участь у розподілі  майна при ліквідації товариства.

До них  відносяться:

·           акції акціонерних товариств;

·           приватизаційні папери;

·           інвестиційні сертифікати.         

Приватизаційні  папери – особливий вид державних  ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі  приватизації частки майна державних  підприємств, державного житлового  фонду, земельного фонду. Це:

·           приватизаційні майнові сертифікати;

·           житлові чеки;

·           земельні бони. 

Сюди  можна віднести і компенсаційні  сертифікати, які цінними паперами законодавчо не визначені.

Інвестиційні  сертифікати – пайові ЦП, як правило, без установленого строку обігу, які засвідчують право їх власника на частку капіталу інституту спільного  інвестування (інвестиційні фонди та компанії) і право на одержання  прибутку у вигляді дивідендів. Номінальна вартість сертифікату повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції інвесткомпанії.

Найбільшу питому вагу на РЦП займають акції.

Акція – пайовий цінний папір без  установленого строку обігу, що засвідчує  дольову участь у статутному фонді  акціонерного товариства, підтверджує  членство в товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право  його власникові на одержання частини  прибутку у вигляді дивідендів, а  також на участь у розподілі майна  при ліквідації акціонерного товариства.

Акції випускаються акціонерними товариствами (АТ).

Акція має грошову вартість.

Номінальна  вартість довільно встановлюється при  формуванні АТ та фіксується на бланку акції. Як правило:

                                             величина статутного фонду АТ

Номінальна  вартість = -------------------------------------------

                                              кількість випущених акцій 

                                           чиста вартість активів АТ

Балансова вартість = --------------------------------------------

                                          кількість розповсюджених акцій