Пайові та корпоративні інвестиційні фонди

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Сентября 2011 в 20:32, реферат

Описание

Інститути спільного інвестування (ІСІ) – це інвестиційні фонди, які провадять діяльності зі спільного інвестування – об’єднання (залучення) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Содержание

1. Вступ.
2. Інвестиційний фонд.
3. Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України.
4. Пайові цінні папери.
5. Пайовий інвестиційний фонд.
6. Господарські товариства.
7. Товариства з обмеженою відповідальністю.
8. Командитні товариства.
9. Висновки.
10. Літературні джерела.

Работа состоит из  1 файл

Про пайові та корпоративні інвестиційні фонди.docx

— 41.49 Кб (Скачать документ)

Граничний розмір відповідальності учасників  передбачається в установчих документах. 

Повні товариства – товариства, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном; 
 

  1. Товариство  з обмеженою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ),(ТзОВ) вважається підприємство, яке має  статутні фонди, які поділені на частки (паї), розміри яких визначаються установчими  документами.Товариства з обмеженою  відповідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме.

Організація ТОВ.

Як і  акціонерне товариство, товариство з  обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає теж належним йому майном. І ця відповідальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування  всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобов'язань не передбачено обмеженої відповідальності. Поняття ж "обмежена відповідальність" тут означає, що при зверненні  стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства).

У цьому  розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також  обмеженою, бо вони відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій. У товаристві з обмеженою  відповідальністю створюється статутний  фонд, розмір якого повинен становити  не менше суми, еквівалентної одній  мінімальній заробітній платі (зміни  до ЗУ "Про господарські товариства" від 15.12.2009р.), виходячи зі ставки мінімальної  заробітної плати, діючої на момент створення  товариства.

До моменту  реєстрації товариства з обмеженою  відповідальністю кожен з учасників  зобов’язаний внести до тимчасового  розрахункового рахунку в банку  не менше 50 % зазначеного в установчих документах вкладу, що підтверджується  документами, виданими банківською  установою. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше 1 року після реєстрації товариства.

Одною з відмінностей товариства з обмеженою  відповідальністю від акціонерного товариства є те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

Будь-який з учасників має право вийти  з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов’язки або  якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства. 

Управління  ТОВ.

Управління  ТзОВ здійснюється за допомогою системи  органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством  поділяються між його органами:

  • вищим — зборами учасників;
  • виконавчим — дирекцією (директором);
  • контролюючим — ревізійною комісією.
 

Вищим органом товариства з обмеженою  відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або  призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

  • визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
  • внесення змін до статуту товариства;
  • обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
  • затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
  • створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;
  • винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;
  • затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;
  • встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
  • вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
  • виключення учасника з товариства;
  • визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;
  • затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства;
  • прийняття рішення про припинення діяльності товариства.
 

Статутом  товариства до компетенції зборів учасників  можуть бути віднесені й інші питання.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього  проголосують учасники, що володіють  у сукупності більш як 50% загальної  кількості голосів учасників  товариства.

Збори учасників товариства з обмеженою  відповідальністю скликаються не рідше  як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено  установчими документами. Такі збори  вважаються повноважними, якщо на них  присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш  як 60% голосів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється  виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами  виконавчого органу можуть бути також  і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі  питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної  компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»  та установчими документами товариства.

Контроль  за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється  зборами учасників товариства з  їх числа у кількості не менше  трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства». 

  1. Командитні  товариства.

Командитні  товариства – товариства, в яких поряд з одним чи більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо  у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з  повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами  товариства. 

Заснування командитного товариства розглядається як врегульовані правом фактичні умови й процедура  виникнення юридичної особи, що має  свій порядок і стадії. Уже на момент реєстрації основні внутрішні  правовідносини врегульовані, що засвідчено підписами засновників корпоративної  юридичної особи в засновницькому договорі.

Засновницький договір командитного товариства відноситься  до синалагматичних договорів, де інтереси сторін повністю співпадають, Він одночасно  є й інвестиційним договором, у якому взаємоузгоджені інтереси двох груп сторін: учасників самих  між собою і з товариством  та вкладників тільки з товариством. Відстоюється теза про необхідність виділення в новому ЦК України  субінституту засновницького договору в рамках договорів про сумісну  діяльність, що надасть їм стабільності та буде запорукою єдності правозастосовної практики. Субінститут засновницького договору має притаманні лише йому суттєві ознаки і характеризується поліструктурністю.

Особливості припинення діяльності командитного товариства обумовлені тим, що воно є поліструктурною суб'єктом  підприємництва і включає дві  групи різних за правовим становищем засновників: учасників та вкладників. Відсутність повноважень у останніх на керівництво справами командитного товариства унеможливлює подальше існування комерційної структури чи її перетворення, у той час як вибуття вкладників лише зменшує майнову базу діяльності і є підставою для перетворення у висхідну гносеологічне правову форму — повне товариство. Якщо в командитному товаристві лише один учасник, то в разі його смерті виникає необхідність припинення навіть успішно функціонуючої комерційної структури. Таку невизначеність запропоновано вирішити на рівні закону шляхом надання можливості вкладникам прийняти у командитне товариство нового учасника. Вони повинні бути наділені відповідними, закріпленими в установленому порядку, повноваженнями щодо припинення діяльності командитного товариства.

  1. Висновки.

Ринкові перетворення та проведена в їх руслі приватизація в Україні породили нові категорії  власників та суб'єктів підприємницької  діяльності. З розвитком останньої  і пов'язується очікуваний економічний  та соціальний розквіт України. Така діяльність проводиться в певних організаційно-правових формах, що мають  притаманний їм інструментарій здійснення їх прав та виконання юридичних обов'язків.

Широкого розповсюдження набули господарські товариства, зокрема  акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Менш розповсюджені повні й командитні товариства.

Серед створених  організаційно-правових форм підприємництва вони займають незначний відсоток. Особливість таких товариств, по-перше, в тому, що їх засновниками є обмежене коло осіб, пов'язаних між собою сімейними  узами, професійним інтересом чи товариськими стосунками. Тобто взаємовідносини  між засновниками будуються на взаємодовірі. Другий аспект проблеми полягає в  тому, що такі корпоративні утворення  згідно з Законом України "Про  підприємства в Україні1 є різновидом підприємства і вважаються основною організаційно-правовою ланкою народного господарства. Однак така категорія суб'єктів підприємництва як "підприємство", не відома західним бізнесменам, що є серйозною перепоною для співробітництва та збільшення потоку реальних іноземних інвестицій. Різні підходи до законодавчого закріплення правового становища підприємства в країнах, які виникли з розпадом Радянського Союзу на його терені, також не сприяють співробітництву. Між тим, внаслідок тривалої спорідненості економіки вони були, є і будуть основними контрагентами українських підприємців. Третій аспект проблеми обумовлений інтеграційними процесами в економіці, умовами іноземного інвестування, особливістю участі у зовнішньоекономічних відносинах і необхідністю уніфікації цивільного законодавства та підприємницького як його різновиду на рівні європейського співтовариства. Четвертий - тим, що такі товариства є оптимальним різновидом організації малого підприємництва, що дозволяє на основі сімейної взаємодовіри брати в ньому участь навіть тим особам, підприємництво для яких заборонене чи в такому праві вони обмежені. П'ятий аспект проблеми спричинений примусовим зламом домінуючих тривалий час форм сільськогосподарського виробництва та патріархальністю відносин на селі. Від причин, наведених вище, значною мірою залежить правове становище товариств на вірі серед інших організаційно-правових форм підприємницької діяльності. У зв'язку з цим виникає проблема переходу на відносно нові організаційно-правові форми підприємництва, що, з одного боку, дали б змогу максимально залучити до підприємництва широкі верстви населення, найбільш прийнятним та; безпечним способом мобілізувати для цього внутрішні дрібні інвестиції; з другого боку, відкрили б дорогу для великого підприємництва; з третього - не перекреслили б наслідки проведеного роздержавлення та приватизації. Господарські товариства як юридичні особи, створені на основі угоди між їх засновниками шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, найбільш повно відповідають названим вимогам. Крім цього, намагання відмовитися від похідної власності (право повного господарського відання та право оперативного управління) лише загострює цю проблему. 
 
 
 

  1.   Літературні Джерела.
 
  1. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=1576-12
  2. Про господарські товариства : Закон України вiд 19.09.1991 № 1576-XII (глава 2): Текст документа вiд 01.01.2011// Відомості Верховної Ради (ВВР).– 1991.– № 49.– Ст.682.
  3. http://corpravo.com/zakonodavstvo/povni-ta-komanditni-tovaristva3/list-derzhpizhdprijemnictva-ukrajini-vid-14.01.2009-181
  4. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,83/id,811/
  5. http://zakon.nau.ua/doc/?code=n0003626-07
  6. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,256/id,11245/

Информация о работе Пайові та корпоративні інвестиційні фонди