Пайові та корпоративні інвестиційні фонди

 Курсова  (ринкова) вартість акцій визначається  величиною попиту і пропозиції  на ці акції на РЦП. Тобто  це поточна вартість акцій  на торгах фондової біржі.

В АТ усі  акції повинні мати лише одну номінальну вартість, яка фіксується при його реєстрації. На вторинному ринку номінальна вартість практично нічого не значить; значення має курсова вартість. 

  Види акцій: 

Про документарну та бездокументарну форми випуску  вже йшлося.

Акції іменні та на пред’явника.

Облік іменних акцій ведеться у книзі  реєстрації акцій. До неї заносяться відомості про час придбання  кожної акції, прізвище власника, кількість  акцій у кожного акціонера. Якщо АТ нараховує менше 500 акціонерів, воно може вести реєстр самостійно. Якщо більше 500 – повинне передати ведення  реєстру незалежному реєстратору.

По акціях на пред’явника у книзі реєстрації реєструється їх загальна кількість.

Прості  та привілейовані  акції.

Прості  акції – акції, прибуток від яких залежить від чистих доходів підприємства та його дивідендної політики.

Власник простої акції має право брати  участь в управлінні АТ (право голосу на зборах акціонерів). Розподіл прибутку між власниками простих акцій  здійснюється пропорційно вкладеному капіталу – в залежності від кількості  акцій, якими вони володіють.

Приклад. Акціонерним товариством випущено і розповсюджено 20 тис. простих іменних  акцій. За результатами роботи за рік  вирішено, що на дивіденди буде спрямовано 100 тис. гривень. Тоді дивіденд на одну акцію складе 5 гривень. Акціонер, який володіє 10 акціями, отримає 50 гривень.

Власники  простих акцій мають переважне  право на придбання акцій нових  емісій АТ – щоб не “розмивалася”  їх частка в акціонерному капіталі товариства. При цьому акціонер може придбати нові акції за номіналом, а продати по ринковому курсу, якщо він буде вищим.

При ліквідації АТ власники простих акцій мають  право на частку його активів лише після задоволення усіх інших  зобов’язань товариства, погашення  заборгованості перед власниками облігацій  та привілейованих акцій.

Привілейовані акції випускаються на суму до 10% статутного фонду акціонерного товариства. Власники цих акцій не мають права брати  участь в управлінні товариством (не мають права голосу на зборах акціонерів).

Чому  ж ці акції називаються привілейованими?

Вони  надають їх власникам переважне  право на одержання дивідендів, а  також на пріоритетну участь у  відшкодуванні своєї долі капіталу при ліквідації АТ.

Привілейовані акції дають право на одержання  щорічного доходу, як правило, у вигляді  твердого процента від їх номінальної  вартості. Якщо за рік чистого прибутку АТ на це не вистачає, то дивіденди виплачуються з резервного фонду.

Привілейовані акції бувають таких видів:

·           кумулятивні: дають їх власникам  право не лише на поточні, а й на раніше не виплачені дивіденди;

·           некумулятивні: акціонери втрачають  дивіденди за період, за який виплата  дивідендів не оголошується;

·           з пайовою участю: акціонери одержують  додаткові дивіденди до фіксованого  процента, якщо дивіденди по простих  акціях перевищують процент;

·           конвертовані: можуть обмінюватися на певну кількість простих акцій;

·           з коригованою ставкою дивідендів: на відміну від акцій з фіксованим процентом дивіденди по цих акціях коригуються відповідно до змін процентної ставки по державних цінних паперах;

·           відзивні: акціонерне товариство має  право викупити такі акції за ціною  з надбавкою до номіналу.

 І  ще один вид акцій – безоплатні  акції. Якщо акціонерне товариство  збільшує статутний фонд, воно  випускає додаткову емісію акцій,  які безоплатно розподіляються  між існуючими акціонерами пропорційно  їх внеску. Це і є безоплатні  акції. 

5. Пайовий інвестиційний фонд.

Пайови́й  інвестиці́йний фо́нд (ПІФ) — це інвестиційний  фонд, активи якого належать інвесторам на правах спільної часткової власності, та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і враховуються окремо від результатів її господарської  діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

Не є  юридичною особою, створюється компанією  з управління активами шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених  нею інвестиційних сертифікатів

При підписанні договорів купівлі або продажу  активів фонду КУА діє від  свого імені

КУА веде облік результатів діяльності фонду  окремо від власної господарської  діяльності та інших ІСІ.

Мінімальний обсяг активів — 1 250 мінімальних  заробітних плат, з 01.12.2006 р. — 500 000 грн.

Пайові  фонди, залежно від структури  свого портфеля, діляться на фонди  акцій, фонди облігацій і змішані  фонди. Інвестор, виходячи з оцінки ризиків і довгостроковості інвестування самостійно визначає в якому з  фондів купувати паї.

Обов’язки сторін:

володіють активами ПІФа пайовики.

управляє  активами ПІФа компанія, що управляє (УК).

аналізує  ринок, складає портфель інвестицій ПІФа аналітик (зазвичай службовець УК).

купує і продає цінні папери на біржі  за дорученням компанії, що управляє, брокер (зазвичай службовець УК)

зберігає  активи ПІФа спецдепозитарій.

реєструє  і веде облік паїв реєстратор, чию  роль часто виконує спецдепозитарій.

перевіряє правильність ведення обліку і звітності  компанії, що управляє, аудитор

контролюють всіх учасників схеми державний  орган Федеральна служба по фінансових ринках.

Переваги:

ПІФи  дозволяють уникнути зайвих ризиків, властивих  інвестуванню в ринкові інструменти; облігації, акції, валюту. Керівник може купити багато різних цінних паперів, так, щоб зниження вартості одних  відшкодовувалося зростанням вартості інших. Одній людині знадобилося  б декілька сотень тисяч доларів, щоб створити такий набір цінних паперів (його називають “портфелем цінних паперів” або “інвестиційним портфелем”). При цьому частка засобів  пайовика в пайовому фонді буде розподілена  по всьому набору цінних паперів, який придбає компанія, що управляє.

у ПІФи можна вкладати зовсім невеликі суми.

пай відкритого пайового фонду можна продати  у будь-який момент.

професійне  управління об’єднаними засобами інвесторів здійснюється із залученням висококваліфікованих фахівців. Вони аналізують ситуацію на ринку цінних паперів і вирішують, які папери в даний момент варто  купити, а які - продати.

компанія, що управляє, не може розпоряджатися засобами пайовиків безконтрольно і довільно. Розпорядження майном пайовика знаходиться  під контролем спеціалізованого депозитарію, який повинен дати свою згоду на будь-яку операцію із засобами пайовиків. 

Недоліки:

компанія, що управляє, не дає ніяких гарантій прибутковості. Тобто, при украй  несприятливій кон’юнктурі ринків існує вірогідність, що вартість вашого паю зменшиться.

Існує декілька видів пайових  інвестиційних фондів. Їх можна об’єднати  в дві групи  за такими ознаками:

За  структурою інвестиційного портфеля:

Фонди акцій і змішані фонди, які  більше підійдуть тим, хто зацікавлений в нарощуванні своїх активів  і готовий при цьому ризикнути  ними. Змішані фонди інвестують майно  в акції і облігації. У змішаних фондах ризики, як правило, урівноважені, а прибутковість часто виявляється  вищою, ніж у фондах з консервативною стратегією.

Фонди облігацій, які передбачають вкладення  майна фонду в облігації, забезпечуючи стабільний, безризиковий, але не чималий  дохід (для консервативних інвесторів).

Індексний ПІФ копіює який-небудь індекс, тобто  УК не ухвалює самостійних рішень при виборі цінних паперів

Портфель  галузевого або секторного Піфа складається  з цінних паперів певного сектора  економіки.

По  термінах придбання  і погашення паїв:

Паї відкритих  фондів можуть отримуватися і погашатися у будь-який час.

Паї інтервального  Піфа можна купувати, обмінювати і  гасити тільки в певні фіксовані  проміжки часу кілька разів в рік.

Закриті фонди, як правило, створюються під  певні проекти, паї можуть погашатися у разі ухвалення відповідного рішення  на загальних зборах пайовиків, або  при реалізації проекту. 

6. Господарські  товариства.

До господарських  товариств належать:

• акціонерні товариства;
• товариства з обмеженою відповідальністю;
• товариства з додатковою відповідальністю;
• повні товариства;
• командитні товариства.

 

Акціонерні товариства – товариства, які мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Загальна  номінальна вартість випущених акцій  становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної  заробітної плати, діючої на момент створення  акціонерного товариства. 

Відкриті акціонерні товариства – вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

Закриті акціонерні товариства – вид акціонерного товарист-ва, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розпов-сюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери та фондову біржу, і внесенням  змін до статуту товариства. 

Командитні  товариства – товариства, в яких поряд з одним чи більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо  у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з  повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами  товариства. 

Товариства з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється  статутний фонд, розмір якого повинен  становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. 

Товариства з додатковою відповідальністю – товариства, статутний фонд яких поділено на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.